Рішення

від 03.02.2014 по справі 914/4679/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2014 р. Справа № 914/4679/13

За позовом: Приватного підприємства «Детектор», м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Новекс», м.Львів

про стягнення 20166,08грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Горбань М.Ю.

Представники:

від позивача: Корніліч О.С. - директор, Ткач О.Н.- представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

Суть спору: позов заявлено Приватним підприємством «Детектор», м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новекс», м.Львів про стягнення 20166,08грн., з яких 15162,78грн. основного боргу, 4548,42грн. пені та 454,88грн. індексу інфляції.

Ухвалою суду від 13.12.2013р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.01.2014р. Ухвалою суду від 15.01.2014р. розгляд справи відкладено на 03.02.2014р. у зв'язку з неявкою відповідача. Ухвалою суду від 03.02.2014р. відмовлено у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Представникам позивача роз'яснено права, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Представники позивача в судовому засіданні 03.02.2014р. позовні вимоги підтримали повністю з підстав, зазначених у позовній заяві. Ствердили зокрема, що в вересні 2011 року між позивачем та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Новекс» укладено договір поставки, на виконання умов якого ПП «Детектор» цього ж місяця поставлено відповідачу товар на загальну суму 15162,78грн., який останнім прийнято, що підтверджується долученими до матеріалів справи документами, однак у встановлений договором строк не оплачено. Листи-вимоги про погашення заборгованості, з якими позивач в квітні та жовтні 2013 року звертався до ТзОВ «Новекс», залишено без відповіді, а заявлену у них вимогу - без задоволення. Просили позов задоволити.

Відповідач явки повноважного представника в судовому засіданні 03.02.2014р. повторно не забезпечив, відзиву на позовну заяву та витребувані судом документи не подав, вимоги ухвал суду від 13.12.2013р. та 15.01.2014р. не виконав, поважності причин неявки суду не повідомив, хоча про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача, судом встановлено наступне.

Між Приватним підприємством «Детектор» (постачальник за договором, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новекс» (покупець за договором, відповідач по справі) укладено договір поставки №176 від 30.09.2011р., за яким постачальник зобов'язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити товар по цінах, в кількості, асортименті і в терміни, узгоджені сторонами і вказані в рахунках та видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного договору (п.1.1).

Відповідно до умов вказаного договору, доставка товару здійснюється транспортом та за рахунок постачальника (п.2.1) або ж за домовленістю сторін покупець може здійснити вивіз товару своїм транспортом та за свій рахунок (п.2.2). Поставка товару здійснюється партіями в обсязі, асортименті, в строки та за цінами узгодженими сторонами (п.2.3). Асортимент, обсяг відповідної партій товару формується на підставі письмової або усної заявки покупця (п.2.4), узгоджений сторонами асортимент та обсяг поставки, зазначається в рахунках та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору (п.2.5).

Позивачем 30.09.2011р. поставлено відповідачу товар (канцелярські товари, подарунки, сувеніри) на загальну суму 15162,78грн., що підтверджується видатковою накладною №ДТ-09414 від 30.09.2011р., підписаною повноважними представниками сторін та скріпленою їх печатками. До матеріалів справи також долучено товарно-транспортну накладну №414від 30.09.2011р., з якої вбачається, що канцтовари та сувеніри на суму 15162,78грн. отримано відповідачем.

Згідно п.3.1 договору, покупець оплачує товари по цінах, зазначених в рахунках та видаткових накладних, що надаються постачальником на кожну партію товару.

Так, ПП «Детектор» виписано ТзОВ «Новекс» рахунок-фактуру №ДТ-09414 від 30.09.2011р. на суму 15162,78грн.

Договором, а саме п.3.3, встановлено, що оплата здійснюється шляхом переведення коштів на рахунок постачальника. Відтермінування платежу складає 30 календарних днів від дати, зазначеної у видатковій накладній.

Оскільки відповідачем взяті на себе за договором зобов'язання по оплаті товару належним чином не виконано, позивач двічі - 16.04.2013р. та 10.10.2013р. звернувся до нього із листами-вимогами про сплату заборгованості за отриманий товар в розмірі 15612,78грн., однак вказана кореспонденція залишена ТзОВ «Новекс» без відповіді, а заявлена у ній вимога - без задоволення, що зумовило звернення ПП «Детектор» до суду із позовною заявою.

Окрім цього, позивачем заявлено до стягнення 4548,42грн. пені та 454,88грн. індексу інфляції.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 15162,78грн. обґрунтовані матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення.

Щодо вимог про стягнення 454,88грн. індексу інфляції, суд зазначає, що з долученого до позовної заяви розрахунку змін суми заборгованості вбачається, що зазначена сума фактично є нарахуванням 3% річних в порядку ч.2 ст.625 ЦК України.

Відповідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Провівши відповідний перерахунок, суд вважає за необхідне зазначену позовну вимогу задоволити.

Щодо вимог про стягнення 4548,42грн. пені суд приходить до висновку, що в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити, оскільки укладеним між сторонами договором не передбачено такого виду забезпечення виконання зобов'язань як неустойка (пеня, зокрема), а отже, не дотримана вимога, встановлена ч.1 ст.547 ЦК України, про вчинення таких правочинів у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новекс» (м.Львів, вул.Гайдучка, буд.1, код ЄДРПОУ 32893614) на користь Приватного підприємства «Детектор» (м.Львів, вул.Литовська, 13а/12, код ЄДРПОУ 37304968) 15162,78грн. основного боргу, 454,88грн. 3% річних та 1332,53грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

5. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 08.02.2014р.

Суддя Щигельська О.І.