Постанова

від 28.01.2014 по справі 826/20719/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 Вн. № 1/377

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 січня 2014 року 14:27 № 826/20719/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЙРОН-АМРОБУД" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2013 № 0007922207, за участі представників сторін:

представник позивача Окороков В.Ф.;

представник позивача Ремінська С.П.;

представник відповідача Пащенко В.А.,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 січня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЙРОН-АМРОБУД" (далі - позивач, ТОВ "ВЕЙРОН-АМРОБУД") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2013 № 0007922207 (далі - ППР № 0007922207).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.12.2013 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/20719/13-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.12.2013 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/20719/13-а і призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову, однак письмових заперечень суду не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ТОВ "ВЕЙРОН-АМРОБУД" (ідентифікаційний код 33629860) зареєстровано 05.01.2006 Головним управлінням юстиції у м. Києві за № 1068102000.

ТОВ "ВЕЙРОН-АМРОБУД" взято на податковий облік в ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва за № 14270 від 10.01.2006 та перебуває на обліку у ДПІ у Голосіївському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200139464 (форма № 2-ПДВ) від 12.09.2013 позивач є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 336298626508).

Основним видом діяльності позивача відповідно до КВЕД є: 11.07 Виробництво безалкогольних напоїв, виробництво мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 42.90 Будівництво інших споруд, н.в.і.у.; 43.90 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устаткування; 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.

Основним видом діяльності контрагента позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Техбудпромсервіс" (далі - ТОВ "Техбудпромсервіс") відповідно до КВЕД є: 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; 71.11 Діяльність у сфері архітектури; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі наказу № 786 від 09.09.2013, згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Техбудпромсервіс" (код за ЄДРПОУ 32820677) за період з 01.06.2013 по 31.07.2013, за результатами якої складено Акт від 26.11.2013 № 389/1-22-07/33629860 (далі - Акт перевірки від 26.11.2013 № 389/1-22-07/33629860).

За результатами перевірки, на думку податкового органу, встановлено, що операції між позивачем та ТОВ " Техбудпромсервіс" фактично не відбувались, а тому позивач не мав відображати у складі податкового кредиту податкові накладні з реквізитами вказаного контрагента-постачальника. У зв'язку з чим відповідачем прийнято ППР № 0007922207, яким зменшено розмір залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту, у розмірі 250 000,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням, звернувся за його скасуванням до суду.

Податковим органом, без наявних на те повноважень, зроблено припущення про встановлення відсутності виконання робіт по демонтажу складів, розташованих по вул. Пономарьова, 1-а в м. Києві, та укладення угоди без мети настання реальних наслідків. Без аналізу первинних документів та фактичних обставин зроблено висновок про те, що відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

На підставі низки припущень податковий орган дійшов висновку, що задекларований позивачем податковий кредит сформований за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ "Техбудпромсервіс" в розмірі 250 000,00 грн., повинен бути зменшений до 0 грн., в тому числі за червень 2013 року в розмірі - 250 000,00 грн.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідач помилково в Акті перевірки від 26.11.2013 № 389/1-22-07/33629860 та ППР № 0007922207 зазначив про завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в липні 2013 року на суму 250 000,00 грн.

Судом встановлено та було підтверджено відповідачем, що позивачу було зменшено розмір залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту, за червень 2013 року у розмірі 250 000,00 грн.

Таких висновків податковий орган дійшов, використавши інформацію ДПІ у Солом'янському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві, яку отримав в порядку, не передбаченому ПК України.

У якості доказу було використано висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Техбудпромсервіс" ДПІ у Солом'янському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві від 07.10.2013 № 926/26-58-22-01-17/32820677, згідно якого ТОВ "Техбудпромсервіс" має ознаки фіктивності, а саме: відсутність підприємства за місцезнаходженням, на підприємстві відсутні наймані працівники та виробничі потужності.

Так, відповідач дійшов до помилкового висновку, що не підтверджено отримання ТОВ "ВЕЙРОН-АМРОБУД" робіт по демонтажу складів, розташованих по вул. Пономарьова, 1-а в м. Києві, від ТОВ "Техбудпромсервіс" в перевіряємому періоді, а правочини, укладені ТОВ "ВЕЙРОН-АМРОБУД" з вказаним контрагентом, не спричинили реального настання правових наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

У той же час під час розгляду справи судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Т. 1, арк. 142 - 144) ТОВ "Техбудпромсервіс" знаходиться за своїм місцезнаходженням. Відтак, сумнівною є неможливість провести зустрічну перевірку. Інших доводів і доказів нереальності господарських операцій позивача у відповідача немає.

Таким чином, наданий суду доказ - Акт перевірки позивача, сформовано бездоказово. Висновок про невідповідність первинних документів про виконання робіт по демонтажу складів, розташованих по вул. Пономарьова, 1-а в м. Києві, зроблено безпідставно.

Відтак, суд вважає вищевказані висновки відповідача такими, що суперечать вимогам закону. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), зокрема у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В свою чергу, державним податковим інспекціям надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами (ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"№509-XII від 04.12.1990 року).

З наведеного чітко вбачається, що відповідач, у разі необхідності, має право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочину, а не самостійно вирішувати дане питання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К-1470/09 від 15.04.2009 року.

Також судом взято до уваги лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 7319 від 16.09.2011 року, де зазначено, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач, визнавши договір, укладений між позивачем і його контрагентом, нереальною господарською операцією, зазначив інформацію, яка не відповідає дійсності та не підтверджена належними доказами.

Разом з тим, суд зауважує, що також перевіряючі вдалися до невластивих податковому органу функцій оцінки господарської діяльності підприємства, що призвело до порушення прав позивача. Акт перевірки не містить логічно ув'язаного зв'язку між отриманою інформацією про відсутність будь-яких засобів та кінцевою метою, спрямуванням дій на правомірну або протиправну мету.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення позивачем господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у підприємства основних засобів та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності є необґрунтованими тому, що чинним цивільним та господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних не обумовлені наявністю матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Суд, керуючись ч.1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з п.1.1 ст. 1 ПК України, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно п.75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою згідно із п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Проаналізувавши зміст Акту перевірки, суд встановив, що висновки відповідача про відсутність господарських операцій є необґрунтованими, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладену позивачем угоду нереальною господарською операцією.

Як вбачається з Акту перевірки від 26.11.2013 № 389/1-22-07/33629860, у червні 2013 року ТОВ "ВЕЙРОН-АМРОБУД" сформовано податковий кредит за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ "Техбудпромсервіс" в розмірі 250 000,00 грн.

Судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "БІОНІК ДЕВЕЛОПМЕНТ" (Замовник) та ТОВ "ВЕЙРОН-АМРОБУД" (Генеральний підрядник) було укладено договір генерального підряду № 30/04/2013 від 30.04.2013 з додатками до нього (Т. 1, арк. 119 - 128), згідно умов якого Генеральний підрядник бере на себе зобов'язання виконати на замовлення Замовника на платних засадах роботи по демонтажу складів, а саме: склад (Літера А) площею 755,70 кв.м., склад (Літера Б) площею 758,40 кв.м., склад (Літера Г) площею 735,90 кв.м., склад (Літера Д) площею 744,50 кв.м., склад (Літера Є) площею 753,20 кв.м., склад (Літера Ж) площею 663,00 кв.м., склад (Літера З) площею 984,60 кв.м., склад (Літера І) площею 741,20 кв.м., склад (Літера К) площею 753,00 кв.м., склад (Літера Л) площею 755,50 кв.м., склад (Літера М) площею 755,70 кв.м., склад (Літера Н) площею 757,30 кв.м., склад (Літера О) площею 759,10 кв.м., склад (Літера Ф) площею 752,00 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Пономарьова, 1-а. Замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані Генеральним підрядником роботи та оплатити їх відповідно до умов даного Договору.

Відповідно до пункту 2.1 даного договору загальна вартість робіт становить - 1 250 000,00 грн., крім того ПДВ 20% - 250 000,00 грн. Загальна вартість робіт за договором з ПДВ становить - 1 500 000,00 грн.

Підпунктом 3.2.2 даного договору передбачено, що Генеральний підрядник має право залучати для виконання певних обсягів робіт третіх осіб (субпідрядників) зі збереженням за собою відповідальності перед Замовником за неналежне виконання робіт третіми особами.

На виконання вищевказаного договору за вищевказаний період між ТОВ "ВЕЙРОН-АМРОБУД" (Генеральний підрядник) та ТОВ "Техбудпромсервіс" (Субпідрядник) було укладено договір субпідряду № 07/05/2013 від 07.05.2013 з додатками до нього (Т. 1, арк. 56 - 66, згідно умов якого Субпідрядник бере на себе зобов'язання виконати на замовлення Генерального підрядника на платних засадах роботи по демонтажу складів, а саме: склад (Літера А) площею 755,70 кв.м., склад (Літера Б) площею 758,40 кв.м., склад (Літера Г) площею 735,90 кв.м., склад (Літера Д) площею 744,50 кв.м., склад (Літера Є) площею 753,20 кв.м., склад (Літера Ж) площею 663,00 кв.м., склад (Літера З) площею 984,60 кв.м., склад (Літера І) площею 741,20 кв.м., склад (Літера К) площею 753,00 кв.м., склад (Літера Л) площею 755,50 кв.м., склад (Літера М) площею 755,70 кв.м., склад (Літера Н) площею 757,30 кв.м., склад (Літера О) площею 759,10 кв.м., склад (Літера Ф) площею 752,00 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Пономарьова, 1-а. Генеральний підрядник зобов'язується прийняти належним чином виконані Субпідрядником роботи та оплатити їх відповідно до умов даного Договору.

Відповідно до пункту 2.1 даного договору загальна вартість робіт становить - 1 250 000,00 грн., крім того ПДВ 20% - 250 000,00 грн. Загальна вартість робіт за договором з ПДВ становить - 1 500 000,00 грн.

Пунктом 2.4 даного договору передбачено, що субпідрядник відшкодовує Генпідряднику 2% від вартості виконаних робіт за виконання функцій Генпідрядника (перевірка актів виконаних робіт, оформлення актів приймання-передачі тощо).

Суд зауважує, що серед умов договорів відсутні положення, які суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, або спрямовані на заволодіння майном держави у дохідній частині бюджету.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

На виконання умов договору субпідряду № 07/05/2013 від 07.05.2013, факт виконання робіт по демонтажу складів, розташованих по вул. Пономарьова, 1-а в м. Києві, було оформлено та підтверджено актами виконаних робіт, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати, платіжними дорученнями, ліцензією ДАБІ, банківськими виписками по особовому рахунку (Т. 1, арк. 79 - 81, 87 - 88, 102, 117 - 118), ТОВ "Техбудпромсервіс" було виписано податкові накладні на загальну суму ПДВ 250 000,00 грн. (Т. 1, арк. 82 - 83), що також не заперечувалось податковим органом при проведенні перевірки.

Слід зазначити, що в акті перевірки не вказано на наявність недоліків в оформленні податкових накладних від імені контрагента позивача, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Судом не встановлено та відповідач не надав доказів на підтвердження факту анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість контрагена позивача на момент укладення договору та видачі податкових накладних.

Отримані позивачем роботи по демонтажу складів, розташованих по вул. Пономарьова, 1-а в м. Києві, призначені були не для власних потреб позивача, а на виконання договору генерального підряду № 30/04/2013 від 30.04.2013, укладеного з Замовником ТОВ "БІОНІК ДЕВЕЛОПМЕНТ", що і являється основним видом господарської діяльності ТОВ "ВЕЙРОН-АМРОБУД". Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснювалась господарська діяльність з інших спеціалізованих будівельних робіт, діяльності у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, та на підставі виписаних накладних своєму контрагенту позивачем було сформовано та відображено податкові зобов'язання з ПДВ. При цьому, подальша реалізація отриманих позивачем від ТОВ "Техбудпромсервіс" робіт по демонтажу складів, розташованих по вул. Пономарьова, 1-а в м. Києві, іншому контрагенту підтверджується належними доказами, наявними у справі актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), актами виконаних робіт, податковими накладними, банківськими виписками по особовому рахунку (Т. 1, арк. 117 - 118, 129 - 133, 135).

Крім цього, судом встановлено, що на виконання пункту 2.4 договору субпідряду № 07/05/2013 від 07.05.2013 позивачем були надані ТОВ "Техбудпромсервіс" відповідні інжинірингові послуги на суму 25 000,00 грн., що складає 2% від вартості виконаних робіт на суму 1 250 000,00 грн. (1 250 000,00 грн. х 2% = 25 000,00 грн.), що підтверджено актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000027 від 30.06.2013 (Т. 1, арк. 89), податковою накладною № 8 від 30.06.2013 (Т. 1, арк. 90), актом взаємозаліку зустрічних однорідних вимог від 19.07.2013 (Т. 1, арк. 91).

При цьому, суд звертає увагу, що позивач нічого не заробив, оскільки ТОВ "БІОНІК ДЕВЕЛОПМЕНТ" перерахувало позивачеві кошти на суму 1 500 000,00 грн., та позивач перерахував ТОВ "Техбудпромсервіс" кошти на суму 1 500 000,00 грн., що підтверджено додатком № 1 до договору субпідряду № 07/05/2013 від 07.05.2013 (договірна ціна), додатком № 1 до договору генерального підряду № 30/04/2013 від 30.04.2013 (договірна ціна), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати (Т. 1, арк. 61 - 62, 81, 124 - 125).

Отже, податкові зобов'язання підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що підтверджують факт здійснення відповідних господарських операцій.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату поставки товару та надання робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за поставлений товар та отримані послуги до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог статті 1 та статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Господарська діяльність ТОВ "Техбудпромсервіс" на момент здійснення правочину не була припинена, що не заперечувалось податковим органом, воно було платником податку, а тому податкові накладні складені належними особами та не суперечать приписам норм чинного законодавства.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем, контрагент якого на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, мав договір, який не був визнаний в судовому порядку недійсним, а також підтверджені виданими ним податковими накладними, правомірно сформовано та задекларовано податковий кредит.

При цьому, хоча сам факт оплати вже є достатньою та правомірною підставою для формування на підставі податкових накладних податкового кредиту, суд вважає за необхідне зазначити, що сукупність досліджених під час розгляду справи вищенаведених документів за відносинами позивача з його безпосереднім контрагентом, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, у взаємозв'язку з наведеним - договори і первинні документи щодо подальшої реалізації отриманих робіт по демонтажу складів, розташованих по вул. Пономарьова, 1-а в м. Києві, не дають підстав для висновку про нездійснення операцій виконання робіт по демонтажу складів, розташованих по вул. Пономарьова, 1-а в м. Києві, щодо яких була здійснена оплата у червні 2013 року, або здійснення операцій без мети використання їх результатів у власній господарській діяльності позивача, та відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували виконання спірних операцій. Підтвердження фактичного руху виконаних робіт по демонтажу складів, розташованих по вул. Пономарьова, 1-а в м. Києві, по ланцюгу зазначених ДПІ осіб вказує, крім іншого, на спрямованість угоди на реальне настання наслідків, передбаченою зазначеною вище угодою, та зв'язок здійсненої оплати з господарською діяльністю позивача.

Вищезгадані податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з відомостями первинних/платіжних документів.

Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не надано жодних доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій (здійсненої передоплати) з господарською діяльністю позивача, про невчинення операцій, про відсутність факту виконання робіт по демонтажу складів, розташованих по вул. Пономарьова, 1-а в м. Києві, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

При цьому, суд враховує, що можливі порушення податкового законодавства з боку ТОВ "Техбудпромсервіс" не є підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ за фактом оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд враховує той факт, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагента, його посадових осіб, а також контрагента позивача (його посадових осіб), з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності певного підприємства та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків, яка б набрала законної сили.

Також, на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директора ТОВ "ВЕЙРОН-АМРОБУД" на укладення угоди, спрямованої на ухилення від сплати податків або з іншою протиправною метою.

В контексті викладених в Акті перевірки доводів ДПІ щодо фіктивності ТОВ "Техбудпромсервіс", фіктивності правочинів, укладених між цією юридичною особою та позивачем, суд також зазначає, що під час розгляду справи з боку ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 551 ГК України ("Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання"), яким би встановлювалась реєстрація учасників спірних операцій, на підроблені, втрачені документи або реєстрація на підставних осіб, на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Також, слід додати, що під час розгляду справи не надано доказів проведення в рамках кримінальної справи або ініційованої ДПІ в порядку ст. 84 ПК України експертизи щодо можливої підробки підписів на первинних документах по операціях з оплати виконаних робіт по демонтажу складів, розташованих по вул. Пономарьова, 1-а в м. Києві, що свідчить про відсутність підстав для висновку про юридичну дефектність угод, первинних документів, податкових накладних по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Техбудпромсервіс" та підставою для висновку про вчинення позивачем та його контрагентом порушень податкового законодавства.

Складений відповідачем акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Окрім того, під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо визнання судом фіктивними правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, тобто їх вчинення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом .

Посилання представника відповідача на ту обставину, що посадові особи контрагента позивача виступали від імені підприємства, не усвідомлюючи юридичних наслідків своїх дій, не свідчить про нікчемність чи то безтоварність правочинів.

Отже, при розгляді справи, судом встановлено, що ППР № 0007922207, прийняте за результатами даної перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства, ґрунтується на припущеннях та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування ППР № 0007922207 обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню. Відтак, позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЙРОН-АМРОБУД" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 17.12.2013 № 0007922207.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 458,80 грн. (чотириста п'ятдесят вісім грн. 80 коп.) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЙРОН-АМРОБУД" (код ЄДРПОУ 33629860) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути решту суми судового збору у розмірі 4 129,20 грн. (чотири тисячі сто двадцять дев'ять грн. 20 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001 із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Строк, встановлений для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови - три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя Н.В. Клочкова