Рішення

від 03.02.2014 по справі 901/4064/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.02.2014Справа № 901/4064/13 За позовом Кримського республіканського підприємства "Ялтинська фірма "Оптика"

до Комунального підприємства "Гурзуф"

про визнання недійсним договору

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим

Фонду майна Автономної Республіки Крим

Суддя Башилашвілі О.І.

Представники:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи 1 - Діланян І. К., довіреність № 01/1471-8.05 від 11.03.2013, представник;

від третьої особи 2 - Володькіна О. В., довіреність № 70-Д від 27.12.2012, головний спеціаліст юридичного відділу.

СУТЬ СПОРУ: Кримське республіканське підприємство «Ялтинська фірма «Оптика» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Комунального підприємства «Гурзуф» про визнання недійсним договору оренди нежилих приміщень від 01.01.2003, укладеного між позивачем та відповідачем, затверджений рішенням виконкому Гурзуфської селищної ради № 233 від 13.12.2002, мотивуючи позовні вимоги відсутністю повноважень у Гурзуфського територіально-виробничого управління житлово-комунального господарства щодо укладання договору оренди нежитлових приміщень, розташованих за адресою: вул. Ленінградська, 44, смт. Гурзуф, м. Ялта.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.12.2013 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі з призначенням дати та часу судового засідання, а також залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство охорони здоров'я Автономної Республіки Крим та Фонд майна Автономної Республіки Крим.

Позивач явку свого представника у судове засідання 03.02.2014 не забезпечив. Проте, через канцелярію суду від нього надійшли заперечення на клопотання КП «Гурзуф» щодо застосування наслідків пропущення строку позовної давності.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить підпис повноважного представника у бланку про відкладення розгляду справи (а.с. 81).

Згідно раніше поданого відзиву на позов, відповідач позовні вимоги не визнає, просить суд в їх задоволенні позивачеві відмовити повністю, оскільки спірний договір є припиненим, так як рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2012 у справі №5002-23/666-2012 зобов'язано позивача повернути відповідачеві об'єкт оренди. За таких обставин, відповідач зауважує на незрозумілості, яке саме порушене право просить відновити позивач. Крім того, відповідач вважає, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки спірний договір укладено позивачем з Гурзуфським територіально-виробничим управлінням житлово-комунального господарства та на час його укладання КП «Гурзуф» не існувало (а.с. 55). Крім того, відповідачем заявлено про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності (а.с. 56).

У судовому засіданні представник третьої особи Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим підтримав заявлені позивачем позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні. Згідно раніше поданих письмових пояснень у справі, Міністерство охорони здоров'я Автономної Республіки Крим вважає, що спірний договір оренди нежитлових приміщень від 01.01.2003, укладений КП «Гурзуф» з перевищенням наданих повноважень, в порушення норм чинного законодавства України, у зв'язку з чим він не відповідає вимогам діючого законодавства та підлягає визнанню недійсним (а.с.41-43, 70-71).

У судовому засіданні представник третьої особи Фонд майна Автономної Республіки Крим підтримав заявлені позивачем позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими. Згідно поданих у судове засідання 10.01.2014 письмових пояснень у справі, Фонд майна Автономної Республіки Крим вважає, що спірний договір оренди нежитлових приміщень від 01.01.2003, укладений КП «Гурзуф» з порушенням норм чинного законодавства України, у зв'язку з чим він підлягає визнанню недійсним на підставі п. 1 ст. 215 ЦК України. (а.с.66).

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутність представників відповідача та позивача, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують обставини справи і їх неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши учасників процесу, суд

встановив:

Рішенням Виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради від 13.12.2002 затверджено договір оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: смт. Гурзуф, вул. Ленінградська, 44 між Гурзуфським територіально-виробничим управлінням житлово-комунального господарства та ЯДП фірма "Оптика" строком з 01.01.2003 по 31.12.2008.

01.01.2003 між Гурзуфським територіально-виробничим управлінням житлово-комунального господарства (Орендодавець) та ЯДП фірма "Оптика" (Орендар) (правонаступником якого є Кримське республіканське підприємство "Ялтинська фірма "Оптика") укладений договір оренди нежитлових приміщень (а.с. 37-38).

Предметом даного договору є відносини сторін з господарського використання майна для організації. Об'єкт оренди (нежитлові приміщення площею 31 м.кв.), розташовані за адресою: м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ленінградська, 44 (п.п. 2.1, 2.2 договору).

Згідно розділу 5 договору строк його дії встановлений у 5 років. Договір набрав чинності з 01.01.2003. Договір припиняє дію 31.12.2008 (пункти 5.1, 5.1.1, 5.1.2 договору).

Додатковою угодою від 01.03.2005 до договору від 01.01.2003, укладеною між Комунальним підприємством «Гурзуф» та ЯДП фірма "Оптика" (Орендар) (правонаступником якого є Кримське республіканське підприємство "Ялтинська фірма "Оптика") внесено зміни в договір, виклавши його в наступній редакції:

«Комунальне підприємство «Гурзуф» в особі директора Чуракова Генадія Степановича, який діє на підставі Статуту, іменований в подальшому «Орендодавець», з одної сторони, і Ялтинське Державне підприємство фірма «Оптика», в особі директора Дудка Дмитра В'ячеславовича, який діє на підставі Статуту, іменований в подальшому «Орендар», з іншої сторони.

п.1.1 «Орендодавець»: Комунальне підприємство «Гурзуф».

п.4.3 Розрахунок орендної плати здійснюється у відповідності з «Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна Гурзуфської селищної ради», затвердженої рішенням 36-ї сесії Гурзуфської селищної ради №15 від 28 вересня 2004 року.

п. 4.4 Розмір орендної плати підлягає зміні:

п. 4.4.2(б) у разі затвердження Гурзуфською селищною радою нової методики розрахунку орендної плати.

п. 5.3.7 «Орендар» вносить орендну плату на розрахунковий рахунок або в касу Комунального підприємства «Гурзуф» (а.с. 79).

Додатковою угодою №1 від 10.12.2008 до договору від 01.01.2003, укладеною між Комунальним підприємством «Гурзуф» та Кримським республіканським підприємством "Ялтинська фірма "Оптика", строк дії договору продовжений до 30.11.2011 (а.с. 17).

Позивач, вважаючи договір оренди нежитлових приміщень від 01.01.2003, укладений між Гурзуфським територіально-виробничим управлінням житлово-комунального господарства та ЯДП фірма "Оптика», таким, що укладено орендодавцем з перевищенням своїх повноважень, звернувся з даним позовом до суду про визнання його недійсним.

Таким чином, предметом даного спору є визнання недійсним договору оренди нерухомого майна.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою визначені правові наслідки та визначають межі доказування. Право визначення підстави позову належить виключно позивачу.

Виходячи з предмету та підстави позову, для вирішення спору у даній справі суду слід з'ясувати факт обґрунтованості заявлених позовних вимог.

При цьому, обраний спосіб захисту права повинен кореспондуватися із характером допущеного невизнання, оспорювання або порушення права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд зазначає наступне.

Приписи постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про визнання угод недійсними» від 06.11.2009. № 9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом; в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність таких обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Як встановлено судом, відповідно до статуту КП «Гурзуф», затвердженого рішенням Гурзуфської селищної ради №46 від 29 грудня 2004 року, майно підприємства є комунальною власністю селищної ради і закріплюється за ним на праві повного господарського відання (стаття 4 Статуту, а.с. 57-60).

Пунктом 2.2 статуту КП «Гурзуф» визначено повноваження підприємства щодо оренди комунального майна.

Разом з тим, пунктом 5 постанови Верховної Ради Криму від 29.06.1992 №110-1 «Про розмежування майна державної (Республіки Крим) власності і власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної)» приміщення, побудовані для аптек, магазинів (Оптика), а також за рахунок коштів оптових баз, віднесено до державної власності Республіки Крим.

Згідно з додатком 1 до постанови Верховної Ради Криму від 29.06.1992 №110-1 майно виробничо-торгових об'єднань «Медтехніка» з підвідомчими організаціями (магазинами, майстернями) є власністю Автономної Республіці Крим

Згідно з розпорядженням Ради міністрів УССР від 30.07.86 №445-р в усіх областях республіки створено виробничо-торгові об'єднання «Медтехніка» на базі ремонтних підприємств (заводів) медичної техніки з включенням у них магазинів «Медтехніка», «Оптика» і складів «Медтехніка».

Кримська державна республіканська фірма «Медтехніка» є об'єднанням державних підприємств й знаходиться у власності Республіки Крим.

Наказом Фонду державного майна Криму від 21.01.93 № 242 затверджено статут Кримської державної республіканської фірми «Медтехніка», передано фірмі у господарське відання державне майно за балансом на 01.10.92 зі статутним фондом 49 158 тис. руб.

Наказом Кримської державної республіканської фірми «Медтехніка» від 16.02.93 №14 на базі магазину №6 «Оптика» створено Ялтинську державну фірму «Оптика» (а.с. 18). Згідно Дислокації робоче місце знаходилось за адресою: смт. Гурзуф, вул. Ленінградська, 44 (а.с. 29).

Відповідно до плану, складеного Бюро технічної інвентаризації м. Ялта 16.07.51, за адресою: м. Ялта, смт. Гурзуф. вул. Ленінградська, 44, розташовувалась філія ЯДП фірма «Оптика» (а.с. 26).

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.94 № 594 затверджено Перелік загальнодержавного майна, що передається у власність Республіки Крим, до якого за галуззю «Охорона здоров'я та соціальне забезпечення» входили, зокрема, магазини аптечні та оптики.

Постановою Верховної Ради Криму «Про міри з упорядкування обліку та реєстрації державного (Республіки Крим) майна від 31.05.95 №455-1 зобов'язано керівників підприємств завершити постановку державного майна, що знаходиться у їх господарському віданні на облік у Фонді державного майна Криму та його регіональних представництвах.

Наказом Фонду держмайна Криму від 27.08.95 №762 майно Ялтинської державної фірми «Оптика» поставлено на державний облік та передано підприємству у господарське відання у відповідності з балансом (а.с. 27).

До Переліку підприємств, установ, організацій, майна, що належать Автономній Республіці Крим, віднесених у сферу управління міністерств, рескомітетів та інших республіканських органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, затвердженого постановою Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 13.07.99 № 266, входить Ялтинське державне підприємство фірма «Оптика».

Відповідно до Переліку майнових комплексів, підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, що належать Автономній Республіці Крим, які не підлягають приватизації і перебувають у сфері управління міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим, затвердженого постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим 15.03.2000 №984-2/2000, майновий комплекс Ялтинської державної фірми «Оптика» належить Автономній Республіці Крим та не підлягають приватизації.

Постановою Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 24.02.2006 №58 Ялтинська державна фірма «Оптика» перейменована у Кримське республіканське підприємство «Ялтинська фірма «Оптика».

Таким чином, нерухоме майно, загальною площею 31,0 кв.м, розташоване за адресою: вул.Ленінградська.44, смт. Гурзуф, м. Ялта є власністю Автономної Республіки Крим та передане КРП «Ялтинська фірма «Оптика» у господарське відання.

Разом з тим, рішенням Виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради від 20.11.2004 року №346 оформлено право комунальної власності за Гурзуфською селищною радою на нежитлові приміщення, які знаходяться у реєстрі комунальної власності селищної ради відповідно до списку, у тому числі які розташовані за адресою: вул. Ленінградська, 44, смт.Гурзуф, м.Ялта.

Проте, Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.06.2013 у справі №801/1392/13-а, яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення Гурзуфського виконавчого комітету селищної ради від 20.11.2004 року №346 «Про оформлення права власності» в частині оформлення права власності за Гурзуфською селищною радою і видачі свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення: 1 - 13,1 кв.м, 2 - 12,2 кв.м, 3 - 5,7 кв.м., загальною площею 31,0 кв.м, розташовані за адресою: вул. Ленінградська,44, смт. Гурзуф. м. Ялта(а.с. 10-12, 13-16).

Визнане протиправним рішення суб'єкта владних повноважень не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Як зазначалось, предметом даного спору є визнання договору оренди нежитлових приміщень від 01.01.2003, укладеного між Гурзуфським територіально-виробничим управлінням житлово-комунального господарства (Орендодавець) та ЯДП фірма "Оптика" (Орендар) (правонаступником якого є Кримське республіканське підприємство "Ялтинська фірма "Оптика") недійсним.

Згідно статті 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Вищенаведене свідчить про те, що станом на момент укладення договору оренди нежилих приміщень від 01.01.2003, нерухоме майно, загальною площею 31,0 кв.м, розташоване за адресою: вул. Ленінградська,44, смт. Гурзуф, м. Ялта, не відносилося до комунальної власності, у зв'язку з чим у Гурзуфського територіально-виробничого управління житлово-комунального господарства були відсутні повноваження щодо укладення договору оренди об'єкту нерухомості.

Таким чином, при укладенні договору оренди нежилих приміщень від 01.01.2003 Гурзуфське територіально-виробниче управління житлово-комунального господарства вийшло за межі наданих законом повноважень та розпорядився майном, яке не входило до складу комунальної власності.

В силу припису частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

У відповідності з пунктом 2 частини другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частина друга статті 203 Цивільного кодексу України визначає, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Враховуючи що договір оренди нежилих приміщень від 01.01.2003, укладений Гурзуфським територіально-виробничим управлінням житлово-комунального господарства з перевищенням законодавчо закріплених повноважень, даний договір не відповідає вимогам діючого законодавства та підлягає визнанню недійсним, у зв'язку з чим суд позовні вимоги Кримського республіканського підприємства «Ялтинська фірма «Оптика» задовольняє у повному обсязі.

При цьому доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, стосовно припинення спірного договору оренди, оскільки рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2012 у справі №5002-23/666-2012 зобов'язано позивача повернути відповідачеві об'єкт оренди, судом не приймаються до уваги, та вважаються неспроможними, оскільки в силу частина перша статті 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення. Тобто, розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним, так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Що стосується доводів відповідача відносно того, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки спірний договір укладено позивачем з Гурзуфським територіально-виробничим управлінням житлово-комунального господарства та на час його укладання КП «Гурзуф» не існувало суд зазначає наступне.

Частина перша статті 770 Цивільного кодексу України обумовлює, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Як вбачається з матеріалі справи, додатковою угодою від 01.03.2005 до договору від 01.01.2003, укладеною між Комунальним підприємством «Гурзуф» та ЯДП фірма "Оптика" (Орендар) (правонаступником якого є Кримське республіканське підприємство "Ялтинська фірма "Оптика") внесено зміни в договір, виклавши його в наступній редакції:

«Комунальне підприємство «Гурзуф» в особі директора Чуракова Генадія Степановича, який діє на підставі Статуту, іменований в подальшому «Орендодавець», з одної сторони, і Ялтинське Державне підприємство фірма «Оптика», в особі директора Дудка Дмитра В'ячеславовича, який діє на підставі Статуту, іменований в подальшому «Орендар», з іншої сторони.

п.1.1 «Орендодавець»: Комунальне підприємство «Гурзуф».

п.4.3 Розрахунок орендної плати здійснюється у відповідності з «Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна Гурзуфської селищної ради», затвердженої рішенням 36-ї сесії Гурзуфської селищної ради №15 від 28 вересня 2004 року.

п. 4.4 Розмір орендної плати підлягає зміні:

п. 4.4.2(б) у разі затвердження Гурзуфською селищною радою нової методики розрахунку орендної плати.

п. 5.3.7 «Орендар» вносить орендну плату на розрахунковий рахунок або в касу Комунального підприємства «Гурзуф».

Додатковою угодою №1 від 10.12.2008 до договору від 01.01.2003, укладеною між Комунальним підприємством «Гурзуф» та Кримським республіканським підприємством "Ялтинська фірма "Оптика", строк дії договору продовжений до 30.11.2011.

Позивачем у справі №5002-23/666-2012 про стягнення з Кримського республіканського підприємства "Ялтинська фірма "Оптика" неустойки та зобов'язання повернути орендовані за договором оренди нерухомого майна, нежитлові приміщення площею 31 м.кв., розташовані за адресою: м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ленінградська, 44, був саме Комунальне підприємство «Гурзуф», як правонаступник Гурзуфського територіально-виробничого управління житлово-комунального господарства.

Таким чином, матеріали справи не містять будь-якого іншого договору на спірний об'єкт нерухомості, який був би укладений між позивачем та КП «Гурзуф», в той час як договірні зобов'язання Гурзуфського територіально-виробничого управління житлово-комунального господарства за договором оренди від 01.01.2003, повністю перейшли до КП «Гурзуф».

Заява відповідача щодо застосування наслідків пропущення строків позовної давності у справі задоволенню не підлягає, у зв'язку з наступним.

До вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України, з урахуванням водночас наведеного в підпунктах 2 і 3 пункту 5 Перехідних та прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 N 4176-VI). Для окремих видів вимог законом встановлюється й спеціальна позовна давність, наприклад, статтею 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Перебіг позовної давності починається, за загальним правилом, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України), за винятком випадків, зазначених у частинах другій і третій цієї статті. Зокрема, за позовами про застосування наслідків нікчемного правочину (повернення коштів, іншого майна тощо) позовна давність починається не від дня вчинення такого правочину, а від дня, коли почалося його виконання.

Необхідно мати на увазі також припис пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, за змістом якого до позовів про визнання оспорюваного правочину недійсним, а також про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину правила ЦК України про позовну давність застосовуються за умови, коли право на подання відповідного позову виникло після 1 січня 2004 року; до позовів же, право на подання яких виникло до зазначеної дати, застосовується попереднє законодавство про позовну давність, тобто відповідні норми Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

Більш того, у своїх запереченнях (а.с. 85), позивач зазначає про те, що про його порушене право стало відомо лише після звернення Фонду майна АР Крим з адміністративним позовом до про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради №346 від 20.11.2004.

Судові витрати зі сплати судового збору судом покладаються на відповідача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 08.02.2014.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати договір оренди нежитлових приміщень від 01.01.2003, укладений між Гурзуфським територіально-виробничим управлінням житлово-комунального господарства (в подальшому Комунальне підприємство «Гурзуф» та ЯДП фірма "Оптика" (в подальшому Кримське республіканське підприємство "Ялтинська фірма "Оптика"), затверджений рішенням виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради №233 від 13.12.2002, недійсним.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Гурзуф» (ідентифікаційний код 33318333) на користь Кримського республіканського підприємства "Ялтинська фірма "Оптика" (ідентифікаційний код 19453371) 1147,00грн. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя О.І. Башилашвілі