Постанова

від 05.02.2014 по справі 826/13294/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13294/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А.

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Борисюк Л.П.,

Собківа Я.М.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до товариства з обмеженою відповідальністю "Валентин Трейд" про стягнення коштів у розмірі 6 280,40грн, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2013 року в задоволенні позову Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до ТОВ "Валентин Трейд" про стягнення коштів у розмірі 6 280,40грн. - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2013 року та винести нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі,

Відповідно до положень ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи у порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати з постановленням нової постанови про задоволення позову, виходячи з наступного.

Статтею159 КАС України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що строк сплати заборгованості фактично не настав, тому дана заборгованість не вважається простроченою, у зв'язку з чим достатніх підстав для її стягнення в судовому порядку немає.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується підтверджується наявною у справі копією звіту ТОВ "Валентин Трейд" по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням за 1 кв. 2011р. (вх. №20.04.2011), відповідачем зазначено про наявність непогашеної заборгованості, що мала місце станом на 01.01.2011, у сумі 6280,40 грн. (р.28).

Також, судом першої інстанції встановлено, та не заперечується сторонами і підтверджується наявними у справі копіями звітів ТОВ "Валентин Трейд" про нараховані внески та витрати, пов'язані з загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за період з 3 кв. 2002р. по 2010р., що вказана заборгованість у розмірі 6280,40 грн. виникла у 3 кв. 2002р.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Правовідносини, пов'язані зі сплатою страхових внесків регулюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ (далі - Закон 2240-III), Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464 (далі - Закон 2464-VI).

Відповідно до статті 9 Закону 2240-III фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Відповідно до абзацу 5 частини 7 Перехідних положень Закону 2464-VI стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 27 Закону 2240-III, що діяв на час виникнення спірних відносин, страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону 2240-III страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.

Відповідно до статті 115 Кодексу законів про працю, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону 2240-III, що діяв на час виникнення спірних відносин, не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку. Строк давності в разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.

Вірним є висновок суду першої інстанції, що відсутність фактичного одержання коштів на оплату праці та відповідно фактичних виплат на оплату праці за відповідний період не звільняє відповідача від сплати вищевказаних внесків.

Разом з тим, хибним є висновок суду першої інстанції, що заборгованість відповідача є такою, строк сплати якої фактично не настав внаслідок несплати останнім заробітної плати, тому дана заборгованість не вважається простроченою і стягненню в судовому порядку не підлягає, з огляду на те, що строк виконання обов'язку страхувальника чітко визначений як день призначений для виплати заробітної плати, а не день фактичного здійснення виплати заробітної плати.

Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд України в постановах від 06.02.2012 року та від 30.05.2011 року. Згідно постанови від 30.05.2011 року по справі №21-54а11 перед судом постало питання правомірності вимоги, сформованої УПФ України щодо сплати страхових внесків в умовах, коли на підприємстві не виплачувалася заробітна плата.

Верховний Суд України, проаналізувавши норми статті 20 Закону №1058-IV, дійшов висновку, що наведені норми права не дають підстав вважати, що положення абзацу шостого частини шостої статті 20 Закону №1058-IV , відповідно до якого перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), звільняють страхувальника від обов'язку сплати страхових внесків у 20-денний строк із дня закінчення звітного періоду у зв'язку з неодержанням останнім цих коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Підсумовуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів приходить до висновку про наявність у відповідача боргу, у визначеному позивачем розмірі, що підтверджуються: звітом за формою Ф4-ФСС з ТВП за 1 квартал 2011 року, карткою відповідача за період з 01.01.2011 р. по 16.07.2013, а відтак, визначена в звіті сума до сплати страхових внесків підлягає сплаті відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2013 року з постановленням нового рішення у справі про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 41, 160,198, 202, 207, 212, 254 КАС України, суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2013 року - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до товариства з обмеженою відповідальністю "Валентин Трейд" про стягнення коштів у розмірі 6 280,40грн. - задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Валентин Трейд" (м. Київ, вул. Івана Федорова,28 р/р 26006301001590 в АКБ «Трансбанк» м. Київ МФО 300089, ЄДРПОУ 30212108) на користь Голосіївської міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (м. Київ, вул.. Дегтярівська, 53-а, р/р 25605292576003 в ПАТ КБ «Надра», м. Київ Центр, МФО 380764, код ЄДРПОУ 26080410) кошти в сумі 6280,40 грн. ( шість тисяч двісті вісімдесят грн. 40 грн.).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 07.02.2014 року.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: Л.П. Борисюк

Я.М. Собків

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.