Постанова

від 05.02.2014 по справі 820/11605/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2014 р. справа №820/11605/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Звягіні Я.І.,

за участі сторін:

представника позивача - Онопрієнко Л.М.,

представника відповідача - Лисенка М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснокутський агроснаб" до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання дій незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Краснокутський агроснаб" (далі по тексту - ТОВ "Краснокутський агроснаб"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, у якому просить суд:

- скасувати наказ Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 24.09.2013 року №142;

- визнати незаконними дії Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Договору про спільну діяльність від 31.08.2012 року №31/12С уповноважена особа ТОВ "Краснокутський агроснаб" з питань дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Українські технології когенераційних систем" за березень-травень 2013 року при декларуванні ПДВ в березні, квітні, травні, червні, липні 2013 року, за наслідками якої складений акт перевірки №200/220/457185438 від 30.09.2013 року;

- зобов'язати Богодухівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області відновити в Автоматизованій системі "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів, задекларованих Договором про спільну діяльність від 31.08.2013 року №31/12С уповноважена особа ТОВ "Краснокутський агроснаб", що відображені в деклараціях з податку на додану вартість за квітень, травень, червень та липень 2013 року;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000382200 від 11.11.2013 року.

У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність у ТОВ "Краснокутський агроснаб" усіх законодавчо визначених підстав для відображення у складі податкового кредиту сум податку, сплачених у зв'язку із придбанням товару у ТОВ «Українські технології когенераційних систем», а тому викладені у акті перевірки від 30.09.2013 року висновки відповідача вважає такими, що ґрунтуються на довільному тлумаченні посадовими особами Богодухівської ОДПІ норм чинного законодавства, та не можуть вважатися підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав додаткові пояснення та документи, просив адміністративний позов задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, у яких, з посиланням на акт позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Українські технології когенераційних систем" від 16.08.2013р. №261/20-30-22-03/36032875 та акт документальної позапланової невиїзної перевірки позивача №200/220/457185438 від 30.09.2013 року, зазначив, що операції ТОВ "Краснокутський агроснаб" як уповноваженої особи за Договором про спільну діяльність від 31.08.2012р. №31/12С з ТОВ "Українські технології когенераційних систем" носять безтоварний характер, реальність здійснення господарської діяльності з вказаним контрагентом документально не підтверджена, оскільки документи, які містять недостовірні відомості, не є належними, а тому позовні вимоги позивача є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Представник відповідача у судовому засіданні правову позицію відповідача, викладену в запереченнях, підтримав та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.12.2013 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Краснокутський агроснаб" (код ЄДРПОУ 37447005) зареєстроване як юридична особа з 01.11.2011 року, перебуває на обліку як платник податків у Богодухівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (Краснокутське відділення) з 02.11.2011 року; відомості про перебування юридичної особи у процесі провадження справи про банкрутство, санації, у процесі припинення, також про державну реєстрацію припинення юридичної особи - відсутні ; місцезнаходження юридичної особи: 62002, Харківська область, Краснокутський район, смт. Краснокутськ, вул. Леніна, буд.135 (Т.3, а.с.127-128).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснокутський агроснаб», ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 уклали договір №31/12С від 31.08.2012р. про спільну господарську діяльність із метою виробництва продуктів нафтоперероблення шляхом переробки вуглеводородної сировини, які виготовляються на підставі технічних умов, у яких зазначений код Державного класифікатору продукції та послуг ДКПП відповідно до наказу/державного стандарту від 30.12.1997р. №822 «Державний класифікатор продукції та послуг ДК 016-97», що відповідає коду HS/CN ( гармонізована система опису та кодування товарів/комбінована номенклатура Європейського співтовариства) та у свою чергу відповідає коду УКТ ЗЕД в Законі України «Про митний тариф» та не є підакцизною продукцією у розумінні п.14.1.145 ст.14 та ст.215 Податкового кодексу України; з метою отримання прибутку учасниками спільної діяльності, для чого зобов'язуються спільно діяти й погоджено робити необхідні фактичні і юридичні дії (т.1, а.с.15-20).

Згідно з додатковою угодою №2 від 14.12.2012р., учасниками спільної діяльності є ТОВ «Краснокутський агроснаб» та ФОП ОСОБА_4 (Т.1, а.с.22).

Відповідно до п.4.1 Договору, за згодою учасників договору ведення справ з метою спільної господарської діяльності доручається ТОВ «Краснокутський агроснаб», яке є «Уповноваженою особою» простого товариства.

Уповноважена особа за Договором про спільну діяльність від 31.08.2013р. №31/12С - ТОВ «Краснокутський агроснаб» (далі по тексту - ДСД) - узятий на облік в ДПІ у Краснокутському районі міста Харкова за місцем реєстрації уповноваженої особи 07.09.2012 року за №12660, про що видано довідку про взяття на облік № 1 від 05.03.2013 року (Т.1, а.с.27).

Уповноважена особа за Договором про спільну діяльність від 31.08.2013р. №31/12С- ТОВ «Краснокутський агроснаб» - зареєстрований як платник податку на додану вартість з 01.10.2012 року згідно зі свідоцтвом №200113241, дія якого починається з 05.03.2013 року (Т.1, а.с.28).

Уповноваженою особою за Договором про спільну діяльність від 31.08.2012р. №31/12С - ТОВ «Краснокутський агроснаб» - від Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області були отримані запити №70/10/20-04-220 від 19.08.2013р. та №564/10/20-04-22-007 від 02.09.2013р., на які ДСД надано відповіді з копіями первинних бухгалтерських документів за вих.№22/08-1 від 22.08.2013 року та за вих.№10/09-1 від 10.09.2013 року відповідно (Т.1, а.с.30-35).

Богодухівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області видано наказ №142 від 24.09.2013 року про проведення невиїзної позапланової перевірки, який отримано позивачем 25.10.2013 року за вх. № 11,про що свідчить відмітка на наказі.

Відповідачем 26.09.2013р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку уповноваженої особи за ДСД від 31.08.2012р. №31-12С -ТОВ "Краснокутський агроснаб"- з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Українські технології когенераційних систем» (код ЄДРПОУ 36032875) за березень-травень 3013 року при декларуванні ПДВ в березні, квітні, травні, червні, липні 2013 року, за наслідками якої складено акт №200/220/457185438 від 30.09.2013 року (далі по тексту - акт перевірки або акт, Т. 1, а.с.38-71).

У терміни, визначені чинним законодавством, позивачем до Богодухівської ОДПІ були направлені заперечення від 30.10.2013р. №30/10-1 на вищезазначений акт перевірки (Т.1, а.с.72-75), за результатами розгляду яких висновки акту перевірки відповідачем залишено без змін (Т.1, а.с.76-82).

За результатами встановлених порушень, що викладені у висновках акту перевірки, Богодухівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області винесене податкове повідомлення - рішення №0000382200 від 11.11.2013р. про визначення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 589371,00 грн., з них: за основним платежем - 392914,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 196457,00 грн.(Т.1, а.с.83).

Щодо позовних вимог позивача про скасування наказу Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 24.09.2013 року №142 та визнання незаконними дій Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, суд виходить з положень таких норм чинного законодавства.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Згідно зі ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом. Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Підпунктом 62.1.3 пункту 6.1 статті 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачене цим Кодексом). У разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Як вбачається з матеріалів справи, на запити податкового органу №70/10/20-04-220 від 19.08.2013р. та №564/10/20-04-22-007 від 02.09.2013р. позивачем надано відповіді з доданням копій первинних бухгалтерських документів за вих.№22/08-1 від 22.08.2013 року та за вих.№10/09-1 від 10.09.2013 року.

Статтею 78 ПК України регламентовано порядок проведення документальних позапланових перевірок. Відповідно до приписів вказаної статті, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, а саме - якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п.79.2 ст.79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Згідно з приписами п.79.3 ст. 79 ПК України, присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Як зазначив позивач у позові та представник позивача у судовому засіданні, наказ про проведення невиїзної позапланової перевірки №142 від 24.09.2013 року та повідомлення від 24.09.2013 року № 9/22.0-007 були отримані ним поштою разом з актом перевірки 25.10.2013 року.

Суд зазначає, що відповідачем не надано суду доказів вручення позивачеві наказу та повідомлення у строки та у порядку, передбачені ПК України.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем порушено порядок проведення документальної невиїзної позапланової перевірки, регламентований приписами податкового законодавства, оскільки до початку проведення перевірки позивачеві не було надіслано рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Оформлення результатів перевірок має здійснюватись податковим органом у відповідності до вимог статті 86 ПК України. Відповідно до п.86.1 вказаної статті, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Згідно з п. 58.1 ст. 58 та п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення. Дії відповідача щодо видання наказу на перевірку, проведення перевірки та складання за її наслідками акту, що підлягають оскарженню позивачем, суд оцінює з точки зору того, чи призвели ці дії до порушення законних прав та інтересів позивача, враховуючи законодавчо визначені завдання адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено поняття "охоронюваний законом інтерес", що застосовується в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", а саме зазначено, що цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам. Законний інтерес - це юридичний інтерес, що заснований на законі і випливає з нього, схвалюється ним, хоча і не закріплений у конкретних правових нормах. Так можна говорити про загальні законні інтереси осіб - учасників адміністративного процесу (досягнення юридично значущого результату, прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі) і персоніфіковані законні інтереси (інтерес особи у встановленні конкретних фактів, що доводять його невинність у вчиненні адміністративного правопорушення або обґрунтовують його позицію у зв'язку зі зверненням у компетентний державний орган).

Суд звертає увагу на те, що задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем. Порушення законного інтересу позивача у спірних правовідносинах полягає у настанні для нього негативних наслідків, спричинених діями відповідача, а саме: у збільшенні податкових зобов'язань позивача та внесенні змін до Автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України".

Враховуючи ті обставини, що наказ про проведення перевірки відповідачем реалізовано, тобто, перевірку проведено і вказаний наказ вже не може бути підставою для проведення перевірки; за наслідками перевірки складено відповідний акт, суд вважає, що задоволення вимог позивача про скасування наказу про проведення перевірки не може вважатися способом відновлення порушеного (на думку позивача) права платника податків, оскільки наявність таких обставин як фактичне проведення перевірки, складання акту перевірки, винесення за результатами податкового повідомлення рішення та внесення змін до Автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" стає предметом розгляду лише при вирішенні питання про наявність або відсутність факту порушення права платника. Суд приходить до висновку про те, що саме винесення податкового повідомлення-рішення №0000382200 від 11.11.2013 року та коригування в Автоматизованій системі "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів, задекларованих уповноваженою особою за Договором про спільну діяльність від 31.08.2013 року №31/12С - ТОВ "Краснокутський агроснаб"- та відображених у деклараціях з податку на додану вартість за квітень, травень, червень та липень 2013 року, має для позивача юридичні наслідки, оскільки покладає на позивача додаткові грошові зобов'язання та позбавляє його права на використання задекларованого ним податкового кредиту у подальшій господарській діяльності, тому належним способом захисту права позивача у цьому випадку є задоволення вимог позивача щодо скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та відновлення показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів, задекларованих уповноваженою особою за ДСД, в Автоматизованій системі "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України". Таким чином, позов в частині скасування наказу Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 24.09.2013 року №142 та визнання незаконними дій Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Договору про спільну діяльність від 31.08.2012 року №31/12С уповноважена особа ТОВ "Краснокутський агроснаб" з питань дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Українські техномогії когенераційних систем" за березень-травень 2013 року при декларуванні ПДВ в березні, квітні, травні, червні, липні 2013 року, за наслідками якої складений акт перевірки №200/220/457185438 від 30.09.2013 року, задоволенню не підлягає.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання Договору про спільну діяльність від 31.08.2012р. №31-12С уповноважена особа ТОВ "Краснокутський агроснаб" з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Згідно вищезазначеного акту перевірки, уповноваженою особою за ДСД, на думку Богодухівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, були вчинені наступні порушення: - п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього на загальну суму 2564473,0 грн., в т.ч. за квітень 2013р. в сумі 88640,0 грн., за травень 2013р. в сумі 115153,0 грн., за червень 2013р. в сумі 788985,0 грн., за липень 2013р. в сумі 1571695,0 грн.; - п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 2957387,0 грн., в т.ч. за квітень 2013р. в сумі 788065,0 грн., за травень 2013р. в сумі 81280,0 грн., за червень 2013р. в сумі 898495,0 грн., за липень 2013р. в сумі 1189547,0 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість за результатом декларування березня - липня 2013р. всього у сумі 392914,0 грн.

Висновки відповідача про порушення уповноваженою особою за Договором про спільну діяльність від 31.08.2012р. №31-12С - ТОВ "Краснокутський агроснаб"- вимог податкового законодавства, ґрунтуються на доводах про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість сум по взаємовідносинах з ТОВ "Українські технології когенераційних систем" та включення до податкових зобов'язань сум у зв'язку з подальшою реалізацією отриманого товару з посиланням на акт ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова від 16.08.2013р. №7261/20-30-22-03/36032875 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Українські технології когенераційних систем» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за березень - травень 2013 року.

Судом встановлено, що відповідно до договору оренди №04/11А від 04.01.2011р. та додаткової угоди від 07.09.2012р. позивач орендує установку первинної переробки нафти та газового конденсату, яка знаходиться за адресою: Харківська область, Краснокутський район, с. Сонцедарівка, вул. Хімічна, 2 та належить ТОВ «Краснокутський АГРОШЛЯХБУД» (Т.1, а.с.184-190).

Також, відповідно до договору оренди №05/11А від 04.01.2011р. та додаткової угоди до договору №05/11А від 07.09.2012р. позивач орендує склад нафтопродуктів за адресою: с. Сонцедарівка, вул. Хімічна, 2 (Т. 1, а.с.191-197).

Відповідно до договору оренди №01/06-12 від 01.06.2012р. з додатковою угодою №1 від 01.12.2012р. та додатковою угодою №2 від 01.06.2013р. ДСД від 31.08.2012р. №31/12С позивач орендує у ТОВ «Богодухівська нафтобаза» за адресою: Харківська область, Богодухівський район, місто Богодухів, вул. Привокзальна слобідка, 38 резервуари: №72 об»ємом 1000 м.куб., №92, 93, 94, 94 об'ємом по 50 м.куб., №82, 83, 84, 85, 86, 87, 88 об'ємом по 200 м.куб. (Т.1, а.с.200-205).Здійснення позивачем оплати за оренду резервуарів підтверджується платіжним дорученням №392 від 28.08.2013 р. (Т.1, а.с.207).

Відповідно до договору суборенди №15122с від 15.12.2012 р. з додатковою угодою №1 від 01.04.2013р. ТОВ «Краснокутський агроснаб» - відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету за Договором №31/12С від 31.08.2012р.- надає в суборенду ТОВ «Українські технології когенераційних систем» три металеві ємності №82, 83, 86 об'ємом 200 м.куб. кожна та чотири металеві ємності №92, 93, 94, 95 об'ємом 50 м.куб. кожна, що знаходиться за адресою: Харківська область, Богодухівський район, місто Богодухів, вул. Привокзальна Слобідка, 38 (Т.1, а.с.208-211). Оплата за суборенду ємностей підтверджується випискою по рахунку за 11.07.2013р. (Т.1, а.с.212-214).

Позивачем як уповноваженою особою за Договором №31/12С від 31.08.2012р. (покупець), був укладений договір купівлі - продажу №15/04П з ТОВ «Українські технології когенераційних систем» (продавець) 15.04.2013р., за умовами якого продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає і оплачує вартість продуктів (з урахуванням додаткової угоди №1 від 06.05.2013р., яка є невід'ємною частиною договору): А.к. дизельного палива згідно ТУ У 23919929.011-2000; Фракція бензинова газова (стабільна); Фракція газоконденсатна спеціальна (ГРАС-С) ТУ У24.3-23919929.006-2004; А.к. дизельного палива згідно ТУ У 23919929.011-2000; Фракція газоконденсатна спеціальна (ГРАС-С) Марка А ТУ У24.3-23919929.006-2004; Фракція газоконденсатна спеціальна (ГРАС-С) Марка В ТУ У24.3-23919929.006-2004; Фракція газоконденсатна спеціальна (ГРАС-С) Марка Г ТУ У24.3-23919929.006-2004; Фракція газоконденсатна спеціальна (ГРАС-С) ТУ У24.3-23919929.006-2004. За умовами договору продавець передає товар по кількості і якості відповідно до видаткової накладної, підписаної уповноваженими представниками сторін(п.3.1); товар вважається переданим покупцеві після підписання сторонами видаткової накладної(п.3.2.); право власності на відвантажений товар переходить у момент підписання видаткової накладної (п.3.3.); умови постачання товару: доставка товару здійснюється за рахунок покупця. Відповідно до додаткової угоди №2 від 07.05.2013р. сторони домовились вважати ціною товару ту, що вказуватиметься у видаткових накладних. Загальна вартість товару за цим договором не лімітується (Т.1, а.с.85-89).

ТОВ «ЮТЕКС» уповноваженій особі за ДСД були виписані видаткові накладні №РН-0000022 від 23.05.2013р., №РН-0000021 від 23.05.2013р., №РН-0000018 від 23.05.2013р., №РН-0000017 від 23.05.2013р., №РН-0000015 від 23.05.2013р., №РН-0000023 від 23.05.2013р., №РН-0000020 від 23.05.2013р., №РН-0000019 від 23.05.2013р. та податкові накладні №12 від 23.05.2013р., №11 від 23.05.2012р., №8 від 23.05.2013р., №7 від 23.05.2013р., №5 від 23.05.2013р., №13 від 23.05.2013р., №10 від 23.05.2013р., №9 від 23.05.2013р.(Т.1, а.с.90-111).( ТОВ «ЮТЕКС» - є скороченою назвою ТОВ «Українські технології когенераційних систем»., що підтверджене наданим представником позивача витягом зі Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські технології когенераційних систем», затвердженого зборами учасників за протоколом №14 від 20.01.2012 року (Т.3, а.с. 153-155).

Також між ТОВ «Українські технології когенераційних систем» (продавець) та ДСД 30.10.2012р. (покупець) був укладений договір купівлі - продажу №30/10П, за умовами якого продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає і оплачує вартість продуктів: конденсат газовий в кількості згідно заявки покупця на умовах цього Договору. Ціна однієї тони товару, загальна вартість і обсяги товару мають бути вказані у видаткових накладних і рахунках - фактурах, які є невід'ємною частиною Договору (п.2.1). Видаткові накладні і рахунки - фактури оформлюються на кожну окрему партію товару (п.2.2.). Продавець передає товар по кількості і якості відповідно до видаткової накладної, підписаної уповноваженими представниками сторін(п.3.1), товар вважається переданим покупцеві після підписання сторонами видаткової накладної (п.3.2), право власності на відвантажений товар переходить у момент підписання видаткової накладної (п.3.3.), умова постачання товару: доставка товару здійснюється за рахунок продавця -п.3.4 (Т.1, а.с.112-113).

ТОВ «ЮТЕКС» уповноваженій особі за ДСД були виписані видаткові накладні №РН-0000009 від 29.03.2013р., №РН-0000010 від 15.04.2013р. та податкові накладні №3 від 29.03.2013р., №3 від 30.04.2013р. (Т.1, а.с.114-119).

Оплата за поставлений товар здійснена у повному обсязі, що підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень, засвідченими печаткою банківської установи (Т.1, а.с.120-161).

Транспортування придбаного товару від ТОВ «Українські технології когенераційних систем» до позивача не здійснювалось, оскільки частину резервуарів, якими позивач володіє відповідно до договору оренди №01/06-12 від 01.06.2012р. (Т.3, а.с.129-131), укладеним з ТОВ «Богодухівська нафтобаза», він надає у суборенду ТОВ «Українські технології когенераційних систем» за договором суборенди №15122с від 15.12.2012р. Таким чином ємності, які є у володінні позивача (№№92, 93, 94, 95 об'ємом по 50 м.куб., №№82, 83, 84, 85, 86, 87, 88 об'ємом по 200 м. куб.) та ємності, які є у володінні контрагента - ТОВ «Українські технології когенераційних систем»- (№№92, 93, 94, 95 об'ємом 50 м.куб. кожна) знаходяться за однією адресою:Харківська область, Богодухівський район, місто Богодухів, вул. Привокзальна Слобідка, 38.

Кількісний рух нафтопродуктів по ТОВ «Богодухівська нафтобаза» підтверджується наданою позивачем копією товарної книги кількісного руху нафтопродуктів (розпочата 01.12.2012 р., Т.3, а.с.132-140).

Придбаний у контрагента товар у подальшому був реалізований позивачем за договорами купівлі - продажу наступним контрагентам: договір купівлі - продажу №12063П від 12.06.2013р. з ДСД від 18.04.2013р. №1804С - уповноважена особа ТОВ «Нафтохімічна компанія «Матрапак - Україна», договір купівлі - продажу від 13.12.2012р. №21/12П/1 з ТОВ «НВК Запоріжавтобутхім», договір купівлі - продажу від 21.11.2012р. №21/11П з ТОВ «Сілєна», договір купівлі - продажу від 24.04.2013р. №04/04П з ТОВ «Октавія - Оіл», договір купівлі - продажу від 13.12.2012р. №19/12П з ТОВ «Маргунас - Україна», договір купівлі - продажу від 15.03.2013р. №15/03П з ФО - П ОСОБА_6, договір купівлі - продажу від 20.02.2013р. №20/02П з СТ у формі ПАТ «Софрахім», договір купівлі - продажу від 26.06.2013р. №26/06П з ТОВ «ПТР - Ресурс», договір купівлі - продажу від 14.01.2013р. №14/01П з МПП «ФЕОН», договір купівлі - продажу від 24.07.2013р. №24/07П з ТОВ «Гермес - КС», договір купівлі - продажу від 14.03.2013р. №14/03П з ПП «Антаріо», договір купівлі - продажу від 08.04.2013р. №08/04П з ФО - П ОСОБА_7, договір купівлі - продажу від 15.07.2013р. №15/07П з ФО - П ОСОБА_3, договір купівлі - продажу від 15.07.2013р. №16/07П з ТОВ «ВКФ «Марка+» (Т.1, а.с.247- 250, Т.2, а.с.1-12).

На виконання вищезазначених договорів були виписані видаткові накладні та податкові накладні, транспортування товару підтверджується товарно - транспортними накладними, довіреностями на водіїв. Копії вказаних документів надані позивачем та приєднані до матеріалів справи (Т.2, а.с.21-224, Т.3, а.с.1-107).

Оплата проведена в повному обсязі та підтверджується банківськими виписками та довідкою банку №5065 від 09.12.2013 року (Т.2, а.с.13-19).

Відповідно до договорів купівлі - продажу покупці вивозять товар самовивозом.

Згідно товарно - транспортних накладних покупці забирали товар з с. Сонцедарівки або з Богодухівської нафтобази.

У випадку перевезення товару покупцями з с. Сонцедарівки, товар був переміщений з Богодухівської нафтобази (де ТОВ «ЮТЕКС» суборендувало резервуари) за допомогою орендованих у ТОВ «Краснокутський агрошляхбуд» автомобілів: сідлового тягача марки MAN модель 26.410 номерний знак НОМЕР_1, сідлового тягача марки DAF модель CF 85.430, номерний знак НОМЕР_2, напівпричепу марки FRUEHAUF номерний знак НОМЕР_3, напівпричепу марки ППЦ номерний знак НОМЕР_4. Оренда транспортних засобів підтверджується наданими позивачем до суду копіями договорів оренди №31082А від 07.09.2012 року, №31084А від 07.09.2012 року, №31085А від 07.09.2012 року, №31087А від 07.09.2012 року з відповідними актами здачі-приймання робіт (надання послуг) - Т.1, а.с. 215-229.

Підтвердженням сплати за оренду автомобілів є копії платіжних доручень (Т.1, а.с. 230-234).

У підтвердження права на перевезення небезпечних вантажів позивачем надано: копію узгодженого органами УДАІ ГУМВС України в Харківській області маршруту перевезення небезпечного вантажу, виданого ТОВ «Краснокутський агроснаб»; копію свідоцтва про підготовку уповноваженого з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів, виданого на ОСОБА_8; копію наказу №32 від 01.01.2013р. про його працевлаштування на ТОВ «Краснокутський агроснаб»; копії свідоцтв про допущення транспортних засобів до перевезення небезпечних вантажів у кількості - чотири свідоцтва на кожний автомобіль та причеп окремо: копії свідоцтв про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі на водіїв: ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які перевозили вантаж та копії наказів №21 від 01.10.2012р. та №32 від 04.01.2013р. про їх працевлаштування на ТОВ «Краснокутський агроснаб» (Т.1, а.с.238-246).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 14.1.18 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пунктом 200.1 статті 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За результатами системного аналізу вказаних правових норм, суд приходить до висновку про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий ним товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, усі суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними. Податкові накладні складені на підставі договорів, накладних та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Факт придбання товару та подальшої реалізації його позивачем підтверджується первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду а саме: договором поставки товару, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно - транспортними накладними.

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував проти правильності оформлення наданих позивачем податкових накладних, які виписувались контрагентом позивача, та на підставі яких позивач скористався правом на формування податкового кредиту.

У ході перевірки відповідачем не встановлено та не відображено у акті перевірки у позивача наміру отримати за вказаним вище договором поставки іншого результату, ніж придбання товару. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом на виконання вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено. Суд також зауважує, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарської операції за вказаним договором поставки, за правилами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач до суду не надав, а судом самостійно таких доказів не виявлено.

Суд зазначає, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується виключно на судженнях про фіктивність діяльності ТОВ "Українські технології когенераційних систем". У зв'язку з цим суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 КАС України доказами факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, в акті перевірки відповідачем не наведено доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача чи його контрагентів або за викладеними в акті фактами їх діяльності, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам.

Стаття 16 ПК України передбачає, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету - є платники податку.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, допущені безпосередньо ним самим. Отже, відповідальність є персональною; обов'язковою правовою підставою для неї є наявність вини конкретного платника податків у допущених порушеннях, відповідно, вона не може автоматично поширюватись на контрагентів платника податків. Порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Матеріалами справи підтверджено, що формування позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань платника ПДВ при подальшій реалізації отриманого товару здійснено у відповідності до вимог ст. ст. 187, 198 Податкового кодексу України.

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування штрафної (фінансової) санкції, передбаченої п.п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що вимога позивача про скасування податкового повідомлення-рішення №0000382200 від 11.11.2013 року обґрунтована та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача зобов'язати Богодухівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області відновити в Автоматизованій системі "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів, задекларованих уповноваженою особою за Договором про спільну діяльність від 31.08.2013 року №31/12С - ТОВ "Краснокутський агроснаб", що відображені в деклараціях з податку на додану вартість за квітень, травень, червень та липень 2013 року, суд зазначає наступне.

Представником відповідача надано письмові пояснення, у яких зазначено, що результати акту перевірки №200/220/457185438 від 30.09.2013 року проведені в електронних продуктах та системі співставлення «Податкових зобов'язань та податкового кредиту». При цьому представник відповідача не зазначає, що є правовою підставою для здійснення відповідних коригувань.

Суд зазначає, що згідно зі статтею 74 ПК України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Відповідно до приписів норм податкового законодавства, обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Суд зазначає, що податковим законодавством не визначено підстави для внесення коригувань до відповідних баз податкової звітності, у тому числі, такої підстави як висновки податкового органу, викладені у актах про результати перевірки платника податків. За наслідками здійснення відповідних заходів щодо проведення перевірки, результати якої оформлені актом №200/220/457185438 від 30.09.2013 року, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000382200 від 11.11.2013 року. Як встановлено судом вище, вказане податкове повідомлення - рішення позивачем оскаржене, визнане судом неправомірним та таким, що підлягає скасуванню. Отже, визначене відповідачем податкове зобов'язання є не узгодженими.

За таких обставин суд дійшов висновку, що Богодухівською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області безпідставно внесено зміни до Автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" щодо показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів, задекларованих Договором про спільну діяльність від 31.08.2013 року №31/12С уповноважена особа ТОВ "Краснокутський агроснаб", що відображені в деклараціях з податку на додану вартість за квітень, травень, червень та липень 2013 року.

Суд приймає до уваги, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому ПК України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників)до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 ПК України та його узгодження.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача відновити в Автоматизованій системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" щодо показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів, задекларованих Договором про спільну діяльність від 31.08.2013 року №31/12С уповноважена особа ТОВ "Краснокутський агроснаб", що відображені в деклараціях- з податку на додану вартість за квітень, травень, червень та липень 2013 року є такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). За приписами ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснокутський агроснаб" до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання дій незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000382200 від 11.11.2013 року.

Зобов'язати Богодухівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області відновити в Автоматизованій системі "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів, задекларованих ТОВ "Краснокутський агроснаб" як уповноваженою особою за Договором про спільну діяльність від 31.08.2013 року №31/12С, що відображені в деклараціях з податку на додану вартість за квітень, травень, червень та липень 2013 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р: 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код: 37999628, МФО: 851011, банк: ГУДКСУ у Харківській області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснокутський агроснаб" (62002, Харківська область, Краснокутський район, смт. Краснокутськ, вул. Леніна, буд.135, код ЄДРПОУ 37447005) судовий збір у розмірі 458,80 грн. (чотириста п'ятдесят вісім гривень вісімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову у повному обсязі виготовлено 10 лютого 2014 року.

Суддя Котеньов О.Г.