Постанова

від 20.01.2014 по справі 922/4098/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2014 року Справа № 922/4098/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Потапенко В.І., суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І.

при секретарі Євтушенкові В.В.

за участю представників:

позивача - Грішаніної Г.Б., довіреність б/н від 19.10.2013 р.

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3784 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 18 листопада 2013 року у справі № 922/4098/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т Престиж", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест - Проект",м. Харків

про стягнення 9993,80 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Т Престиж" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест - Проект" (з урахуванням прийнятої судом заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення 9724,74 грн. заборгованості по укладеному між сторонами договору поставки від 17.05.2013 р. № 01/17-05-13 та нарахованої на цю заборгованість 269,06 грн. пені за період з 06.06.2013 р. по 02.09.2013 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18 листопада 2013 року у справі № 922/4098/13 (суддя Ольшанченко В.І.) позов задоволено частково.

З відповідача на користь позивача стягнуто 4313,46 грн. заборгованості та 86,86 грн. пені.

В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач із вказаним рішенням в частині задоволення позовних вимог про стягнення 4313,46 грн. заборгованості та 86,86 грн. пені не погодився та подав на нього до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що судом не враховано, що позивачем не зроблено докладний і обґрунтований розрахунок ціни позову із зазначенням періодів нарахування, усіх нарахованих та сплачених сум сальдо за кожним періодом та підсумкового сальдо.

Також апелянт вказує на те, що видаткова накладна № РН-002714 від 08.07.2013 р., за якою було стягнуто заборгованість не значиться в бухгалтерському обліку відповідача та у нього відсутня, а позивачем до матеріалів справи не було надано довіреності, яка б повністю чи частково підтверджувала б повноваження особи, яка від імені відповідача підписала цю накладну.

Також відповідач вказує на відсутність замовлення на поставку товару за вказаною видатковою накладною.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти її задоволення заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Вказує на те, що відсутність видаткової накладної № РН-002714 від 08.07.2013 р. в бухгалтерському обліку відповідача та відсутність довіреності на особу, яка могла отримати за цією накладною товарно-матеріальні цінності, а також відсутність замовлень на поставку не спростовує факту отримання товару відповідачем.

При цьому представник позивача вказує на те, що отримання відповідачем товару по вказаній видатковій накладній підтверджується печаткою відповідача, якою скріплено підпис особи, яка від його імені підписала цю накладну.Зазначає, що згідно з абз. 3 п. 13 Інструкції "Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання матеріальних цінностей» затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 р., при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразки печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.Зразок печатки відповідача є у позивача, оскільки сторони підписали додаток № 1 до договору поставки від 17.05.2013 р. № 01/17-05-13 -генеральне доручення від 17.05.2013 р., в якому містяться зразки печаток сторін, якими засвідчується отримання товару за видатковими накладними.

Як зазначив представник позивача, замовлення на товар відповідно до умов договору приймались по телефону, а якщо поставка не була замовлена відповідач мав право відмовитися від товару.

Також представник позивача вказує на те, що в пункті 6.8 договору поставки від 17.05.2013 р. № 01/17-05-13 сторони передбачили, що підписанням цього договору покупець засвідчує, що особи, які будуть підписувати накладні про приймання продукції від імені покупця, мають відповідні повноваження на таке підписання та приймання продукції в інтересах та на користь покупця.Покупець не має права не сплачувати поставлений постачальником товар та відмовитися від його прийняття на підставі відсутності відповідних повноважень у особи, яка підписала від його імені відповідні документи і прийняла товар в інтересах і на користь покупця.

Зазначає також на те, що позивач ще у липні 2013 р. повідомив відповідача про несплату спірного товару та надсилав відповідні претензії та акт звірки взаємних розрахукнків, які отримані останнім, але залишені без відповіді, а акт-без підписання.

Відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання не скористався своїм правом на участь в ньому, у зв'язку з чим справа розглядається за відсутності його представника.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів спраи та встановлено господарським судом першої інстанції, 17.05.2013 р. сторони уклали договір поставки №01/17-05-13, згідно з предметом якого постачальник (позивач) зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця (відповідача) кондитерські вироби (далі - продукція), а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за ціною викладеними у видаткових накладних.

Згідно з п. 5.4 договору, якщо інше не буде додатково узгоджено сторонами в додатках, поставка продукції повинна бути здійснена в строк, що не перевищує 3-х робочих днів від дати затвердження постачальником замовлення покупця.

Як свідчать матеріали справи, позивач на підставі цього договору поставив відповідачу продукцію за видатковою накладною №РН-0002714 від 08.07.2013 р. на суму 4313,46 грн., яка підписана представником відповідача без зауважень та скріплена його печаткою ( т. 1 а.с. 16).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 7.6 договору оплата за продукцію, отриману покупцем, здійснюється протягом 2-х календарних днів з дати отримання покупцем відповідної партії продукції, яка підлягає поставці відповідно до прийнятого постачальником до виконання замовлення покупця.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, оскільки поставку продукції за видатковою накладною №РН-0002714 здійснено 08.07.2013 р. відповідач зобов'язаний був оплатити цю продукцію до 11.07.2013 р. , чого ним зроблено не було.

При цьому колегія суддів зазначає, що підписання представником та скріплення печаткою відповідача вказаної видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

При цьому відсутність довіреності на особу, яка від імені відповідача підписала видаткову накладну № РН-0002714 від 08.07.2013 р., так само як і відсутність заявок на поставку не спростовує факт отримання товару відповідачем, який відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України є визначальним для виникнення обов'язку з оплати товару.

До того ж, пунктом 4.2.1. договору сторони передбачили можливість здійснення замовлення на поставку продукції в усній формі ( по телефону), а в пункті 4.2.2. договору передбачили, що постачальник у дводенний строк розглядає замовлення та погоджується на поставку відповідної партії продукції або відмовляється від поставки.

В даному випадку відповідач підписанням його представником видаткової накладної № РН-0002714 від 08.07.2013 р. ( т. 1 а.с. 16) та скріпленням цього підпису своєю печаткою прийняв поставлену позивачем продукцію, тобто погодився на поставку відповідної партії товару.

Отже, факт отримання відповідачем товару за видатковою накладною № РН-0002714 від 08.07.2013 р. підтверджується підписом представника відповідача на ній, який скріплено печаткою відповідача.

Вказана печатка співпадає зі зразком відбитку печатки відповідача, який міститься в додатку № 1 до договору поставки від 17.05.2013 р. № 01/17-05-13 -генеральному дорученні від 17.05.2013 р. (т. 1 а.с. 15), в якому сторони надали зразки своїх печаток, за якими будуть отримуватись товарно-матеріальні цінності по накладним, які свідчать про отримання товару, що є предметом договору.

Окрім цього в пункті 6.8 договору поставки від 17.05.2013 р. № 01/17-05-13 сторони передбачили, що підписанням цього договору покупець засвідчує, що особи, які будуть підписувати накладні про приймання продукції від імені покупця, мають відповідні повноваження на таке підписання та приймання продукції в інтересах та на користь покупця.Покупець не має права не сплачувати поставлений постачальником товар та відмовитися від його приймання на підставі відсутності відповідних повноважень у особи, яка підписала від його імені відповідні документи і прийняла товар в інтересах і на користь покупця.

При цьому колегія суддів також зазначає, що відсутність довіреності відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей за видатковою накладною № РН 0002714 від 08.07.2013 р. в даному випадку не є доказом неотримання товару, а може свідчити лише про недотримання учасниками даних правовідносин вимог законодавства, яким врегульовано порядок здійснення бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постанові від 14 серпня 2012 року у справі № 5023/1464/12.

Зважаючи на наведене, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що матеріалами справи підтверджується заборгованість позивача з оплати поставленої продукції по договору поставки від 15.05.2013 р. № 01/17-05-13 на суму 4313,46.

Щодо іншої суми заявленої до стягнення заборгованості по оплаті поставленого на підставі цього договору товару по видатковій накладній № РН-0002238 від 03.06.2013 р. на суму 5411,28 грн., яку позивач зазначив в уточненому розрахунку позовних вимог (т. 1 а.с. 35), господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для її стягнення, оскільки позивачем не надано доказів поставки вказаної продукції, зокрема відповідної видаткової накладної.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як було наведено вище, відповідач не виконав свій обов'язок з оплати поставленого по договору товару на суму 4313,46 грн., строк якого настав 11.07.2013 р.

Таким чином, відповідач є боржником по договору, який прострочив виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 9.2. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції згідно з умовами договору покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Нарахування позивачем 86,87 грн. пені на суму заборгованості 4313,46 грн. за період прострочення з 11.07.2013 р. по 02.09.2013 р. відповідає вимогам ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та умовам договору поставки від 17.05.2013 р. № 01/17-05-13.

Щодо решти суми пені в розмірі 5593,48 грн., нарахованої позивачем на заборгованість в сумі 5411.28 грн. по оплаті продукції за видатковою накладною № РН-0002238 від 03.06.2013 р., господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог, оскільки, як було наведено вище, вказана сума заборгованості не підтверджена матеріалами справи.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 18 листопада 2013 року у справі № 922/4098/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Постанову складено в повному обсязі 20.01.2014 р.

Головуючий суддя Потапенко В.І.

Суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.