Рішення

від 06.02.2014 по справі 260/12171/13-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДОНЕЦЬКА

Провадження по справі № 8/260/3/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2014 року Ленінський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді: Трофименко Л. Р.

при секретарі: Ткач Є.Г.

за участю:

представників заявника: ОСОБА_1 та ОСОБА_2

представника позивача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Донецьку заяву ОСОБА_4 про перегляд рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 30.09.2011р. по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, виконавчого комітету Донецької міської Ради, Донецької міської Ради, Управління Держкомзему в м.Донецьку Донецької області про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійним, визнання незаконними та скасування державних актів і рішення виконкому, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 30.09.2012 р. у зв'язку з нововиявленими обставинами. В обґрунтування заяви зазначили, що Ленінським районним судом м. Донецька була розглянута цивільна справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, виконавчого комітету Донецької міської Ради, Донецької міської Ради, Управління Держкомзему в м. Донецьку Донецької області про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійним, визнання незаконними та скасування державних актів і рішення виконкому, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов'язання вчинити певні дії. В обгрнутування заяви зазначено, що Донецьким окружним адміністративним судом розглядалася справа №805/13878/13-а за позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Ленінської районної у м. Донецьку ради, Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Донецькій області про визнання протиправними дій, визнаня протиправними та скасувати рішення від 09.04.2008 року № 139 «Про надання дозволу на будівництво нового житлового будинку по АДРЕСА_1». За результатами розгляду вказаної справи постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.11.2013 у задоволенні позову відмовлено. Постановою встановлено, що єдиним законним власником земельної ділянки площею 0.0880га, яка розташована по АДРЕСА_1, на час ухвалення оскарженого рішення був ОСОБА_4 Так, під час розгляду вказаного адміністративного спору судом встановлено наступне: «Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Як вбачається з матеріалів справи на станом на 09.04.2008 (на момент ухвалення оскаржуваного рішення Виконавчого комітету Ленінської районної ради у місті Донецьку) позивачу був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯБЖ744991 на підставі договору купівлі-продажу від 30.11.2005 Кзд-1656.

Згідно даного державного акту ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0.0880 га у межах згідно з планом, яка розташована по АДРЕСА_1.

Цільове призначення (використання) земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010614600137.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень;

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України №1952-1V «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 01.07.2004) обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме:

1) право власності на нерухоме майно;

2) речові права на чуже нерухоме майно;

а) право володіння;

б) право користування (сервітут);

в) право постійного користування земельною ділянкою;

г)право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);

ґ) право забудови земельної ділянки (суперфіцій);

д) право користування нерухомим майном строком більш як один рік.

Відповідно до положень частини 1 статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Виходячи з зазначеного, єдиним законним власником вищезазначеної земельної ділянки, на час прийняття оскарженого рішення, був ОСОБА_4 Таким чином, підстав для визнання протиправним дій виконавчого комітету та рішення і його скасування у суду немає». Вказаний факт не досліджувався при розгляді справи; не надано належної оцінки, що реєстрація прав при наявності інших прав не може виникнути. При цьому, власник не відповідає за незаконні рішення органів місцевого самоврядування. Вказаний факт вважає, що має істотне значення для справи. Просив переглянути рішення Ленінського районного суду м. Донецьку за нововиявленими обставинами. Скасувати рішення Ленінського районного суду м. Донецьку від 30.09.2011 за нововиявленими обставинами по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, виконавчого комітету Донецької міської Ради, Донецької міської Ради, Управління Держкомзему в м.Донецьку Донецької області про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійним, визнання незаконними та скасування державних актів і рішення виконкому, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов'язання вчинити певні дії та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 в повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 365 ЦПК України заява про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами розглядається у судовому засіданні. Заявник та інші особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час і місце засідання. Неявка цих осіб не є перешкодою для розгляду заяви.

Заявник ОСОБА_4 до судового засідання не з'явився, про час слухання справи повідомлявся належним чином. Надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представники заявника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали заяву про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами, дали пояснення аналогічні викладеним в ній.

Позивач ОСОБА_5 до судового засідання не з'явився, про час слухання справи повідомлявся належним чином. Надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення вимог, викладених в заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Вказала, що судом при ухваленні рішення були з'ясовані всі обставини, рішення законне.

ОСОБА_6 до судового засідання не з'явився, про час слухання справи повідомлявся належним чином надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник Донецької міської ради та виконавчого комітету Донецької міської ради Скриль Ю.М. до судового засідання не з'явилася, про час слухання справи була повідомлена належним чином, надала заяву про відкладення судового засідання через зайнятість в іншому процесі. Втім Скриль Ю.М. до вказаного клопотання не додала документ, що підтверджує неможливість її явки до судового засідання та не вказала причини неможливості розгляду справи у її відсутність. Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника Донецької міської ради та виконавчого комітету Донецької міської ради Скриль Ю.М., що відповідатиме положенням статті 365 ЦПК України.

Управління Деркомземагенства у м.Донецьку Донецької області також були повідомлені про час слухання справи про що свідчить розписка про отримання судової повістки.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, вважає, що заява ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 30.09.2011 р. підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.361 ЦПК України підставами для перегляду рішення, ухвали суду у зв'язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Як зазначено у п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» від 30 березня 2012 року №4 нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до ново виявлених обставин, визначених пунктами 1,2 частини другої статті 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що за розглядом позову по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, виконавчого комітету Донецької міської Ради, Донецької міської Ради, Управління Держкомзему в м.Донецьку Донецької області про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійним, визнання незаконними та скасування державних актів і рішення виконкому, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов'язання вчинити певні дії Ленінським районним судом м. Донецька від 30.09.2011 року ухвалено рішення, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_5; визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Донецької міської ради від 25.10.2005р. №500 про передачу ОСОБА_6 земельної ділянки по АДРЕСА_1, площею 0,0880га для будування та обслуговування житлового будинку, господарських споруд, в частині цієї земельної ділянки площею 0,0465га, яка належить на праві власності ОСОБА_5; визнано незаконним та скасовано Державний акт серії ДН №178638 на право власності на земельну ділянку, площею 0,0880га (кадастровий номер 1410137700:00:003:0102), розташовану за адресою: АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_6, в частині цієї земельної ділянки площею 0,0465га (кадастровий номер 1410137700:00:003:0354), яка належить на праві власності ОСОБА_5; визнано незаконним та скасовано Державний акт серії ЯБ №744991 на право власності на земельну ділянку, площею 0,0880га (кадастровий номер 1410137700:00:003:0102), розташовану за адресою: АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_4, в частині цієї земельної ділянки площею 0,0465га (кадастровий номер 1410137700:00:003:0354), яка належить на праві власності ОСОБА_5; визнано незаконним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0880га під №д-1656, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 від 30.11.2005р., в частині цієї земельної ділянки, площею 0,0465га, яка належить на праві власності ОСОБА_5; усунуто перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,0465га, яка належить на праві власності ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2, шляхом зобов'язання ОСОБА_4 знести самочинно возведену споруду на цій земельній ділянці.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Донецька від 27.12.2011 року по справі №2-1626/2011 роз'яснено рішення Ленінського районного суду м. Донецька у справі №2-1626/11 від 30.09.2011 року та зобов'язано ОСОБА_4 знести самочинно збудовану споруду, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, саме на земельній ділянці ОСОБА_5, площею 0,0465 га, зовнішні межі якої визначено згідно плану відображеному в державному акті на право приватної власності.

Відповідно до ст.ст. 361-364 ЦПК України заявником ОСОБА_4 подано заяву про перегляд рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 30.09.2011 року по справі за нововиявленими обставинами у зв'язку із встановленням істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Так, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.11.2013 року №805/13878/13-а, яка набрала законної сили 06.12.2013 року, прийнятою за розглядом позову ОСОБА_4 до виконавчого комітету Ленінської районної у м.Донецьку ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення від 09.04.2008 року №139 «Про надання дозволу на будівництво нового житлового дому по АДРЕСА_1», встановлено, що на час прийняття виконавчим комітетом Ленінської районної у м. Донецьку ради рішення про надання дозволу на будівництво нового житлового будинку по АДРЕСА_1, ОСОБА_4 був єдиним законним власником вищезазначеної земельної ділянки, підстав для визнання протиправним дій виконавчого комітету та рішення і його скасування немає.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_5 виходять з того, що житловий будинок Відповідачем ОСОБА_4 збудовано самочинно та вищевказані обставини покладені в обґрунтування рішення Ленінського районного суду м. Донецьку по вказаній справі від 30.09.2011, проте спростовуються фактично наявними юридичними фактами, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомими заявнику, суд прийшов до висновку про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, оспорюваних чи невизнаних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Так, 29.09.1994 року Позивач ОСОБА_5 придбав 45/100 частин житлового будинку з житловою прибудовою та надвірними спорудами, що розташовані в будинку за АДРЕСА_3 на землях держфонду відповідно до договору купівлі-продажу від 29.09.1994 року, посвідченого Сьомою державною нотаріальною конторою за №1-4204 та зареєстрованим у бюро технічної інвентаризації м. Донецька 04.10.1994 року.

За змістом ст.112 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції, чинній на момент здійснення правовідносин) майно може належати на праві спільної власності, в тому числі, двом чи кільком громадянам. Спільна власність з визначенням часток є частковою власністю.

Отже, придбавши 45/100 частин житлового будинку за АДРЕСА_3, Позивач ОСОБА_5 набув право спільної часткової власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст.30 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року №561-XII (в редакції, чинній на момент здійснення правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об'єктів.

Відповідно до ст. 42 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року №561-XII (в редакції, чинній на момент здійснення правовідносин) громадяни, яким жилий будинок, господарські будівлі та споруди і земельна ділянка належать на праві спільної сумісної власності, використовують і розпоряджаються земельною ділянкою спільно. Використання і розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначаються співвласниками цих об'єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю, споруду.

Відповідно до ст. 17 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року №561-XII (в редакції, чинній на момент здійснення правовідносин) передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки, в тому числі, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка) тощо. Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо).

На підставі розпорядження виконавчого комітету Донецької міської ради від 09.03.1995 року №280р у приватну власність ОСОБА_5 передана земельна ділянка площею 0,0465 га, розташована на території АДРЕСА_2, та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ДН 013059 від13.06.1995 року. При цьому, Позивачеві належало на праві спільної часткової власності 45/100 частин житлового будинку за АДРЕСА_3, натомість право власності Позивача оформлено на цілу земельну ділянку під номером АДРЕСА_2, у зв'язку з чим не співвіднесено з правом власності Позивача на частку житлового будинку під АДРЕСА_3, а отже порушено приписи ст.ст. 17, 30, 42 Земельного кодексу України в редакції від 18.12.1990 року №561-XII стосовно надання земельної ділянки для обслуговування цілого жилого будинку та використання і розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю, споруду.

04.04.1998 року Бюро технічної інвентаризації м. Донецька за фактом обстеження домоволодіння АДРЕСА_1 складений Акт про знесення, яким встановлено, що домоволодіння складалося з одного житлового будинку А-1 з житловою прибудовою А?-1 та надвірних споруд, яке належало ОСОБА_10 - 50/100 частини на підставі дубліката свідоцтва про право на спадщину по закону від 07.05.1958 року і ОСОБА_5 - 45/100 частин на підставі договору купівлі-продажу від 29.09.1994 року. На момент обстеження зафіксовано, що частина житлового будинку А-1 знесена і домоволодіння складається з частини житлового будинку А-1 з житловою прибудовою А?-1, належних ОСОБА_10.

27.05.1998 року виконком Ленінської районної ради м. Донецька прийняв рішення №305/2, яким встановив, що у зв'язку із знесенням частини житлового будинку А-1 змінився состав домоволодіння і ідеальні частки співвласників. Рішенням виконкому Ленінської районної ради м. Донецька від 27.05.1998 року №305/2 вирішено затвердити ідеальні частки співвласників по АДРЕСА_1 та оформити свідоцтво про право власності у відповідних частках: громадянка ОСОБА_10 - ціле домоволодіння. На підставі рішення виконкому Ленінської районної ради м. Донецька від 27.05.1998 року №305/2 міським відділом комунального господарства видано свідоцтво про право власності ОСОБА_10 на житловий будинок по АДРЕСА_1.

Позивач стверджує, що дізнався про знесення його домоволодіння наприкінці 2008 року, оскільки за адресою належної йому частини житлового будинку не мешкав.

Постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 23.10.2009 року у справі №2-а-1244/2009 визначено, що по факту знесення будинку Позивача Прокуратурою м. Донецька за заявою ОСОБА_5 проведено перевірку, в результаті якої встановлено наступне. За фактом знесення частини житлового будинку А-1, у зв'язку із зміною складу домоволодіння та ідеальних часток співвласників, на підставі заяви ОСОБА_10, 27.05.1998 року виконкомом Ленінської міської ради ухвалено рішення №305/2 про затвердження ідеальних часток і оформлення ОСОБА_10 свідоцтва про право власності на ціле домоволодіння АДРЕСА_1. Оскільки Позивач, як співвласник домоволодіння не був присутній при винесенні рішення виконкомом Ленінської міської ради, Ленінський районний суд м. Донецька дійшов висновку про визнання неправомірними дій виконкому Ленінської районної в м.Донецьку ради. Постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 23.10.2009 року у справі №2-а-1244/2009 скасовано рішення Ленінської районної в м.Донецьку ради №305/2 від 27.05.1998 року про затвердження ідеальних часток співвласників по АДРЕСА_1; визнано недійсним свідоцтво на право власності, видане на ім'я ОСОБА_10 на підставі зазначеного рішення виконкому. Дія Акту про знесення від 04.04.1998 року, складеного Бюро технічної інвентаризації м. Донецька, не припинялась.

Таким чином, Актом про знесення від 04.04.1998 року, складеним Бюро технічної інвентаризації м. Донецька, а також Постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 23.10.2009 року у справі №2-а-1244/2009, яка набрала законної чинності 02.11.2009 року, підтверджується факт знесення частини житлового будинку, належної на праві власності ОСОБА_5 станом на 04.04.1998 р.

Враховуючи викладене, доводи Позивача ОСОБА_5 про знесення його житлового будинку Відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються відповідними доказами. Позивачем не доведено, в чому з боку Відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_6, полягають порушення його права власності на частину житлового будинку, факт знесення якої зафіксовано в 1998 року.

Наряду з цим, Актом про знесення від 04.04.1998 року, складеним Бюро технічної інвентаризації м. Донецька, законність якого Позивачем не оскаржувалася, встановлено факт знесення частини житлового будинку, належної ОСОБА_5, та факт зміни составу домоволодіння, яким після знесення частини житлового будинку літ. А-1 стало домоволодіння АДРЕСА_1 - частина житлового будинку з житловою прибудовою, належна ОСОБА_10

Отже, об'єкт права власності - житловий будинок за АДРЕСА_3 по вул. Магістральна у м. Донецьку як предмет матеріального світу фактично припинився через руйнування частини житлового будинку, належної ОСОБА_5 Після оформлення Акту БТІ м. Донецька про знесення від 04.04.1998 року, інша частина житлового будинку, належна ОСОБА_10, ідентифікується як будинок АДРЕСА_1.

Саме відносно житлового будинку АДРЕСА_1 як предмету матеріального світу, індивідуалізованому в цивільному обороті, та в подальшому земельної ділянки АДРЕСА_1 ОСОБА_6 та ОСОБА_4 відповідно, вчинялись правочини з купівлі-продажу нерухомого майна.

На момент здійснення Відповідачами правочинів, земельна ділянка Позивача індивідуалізована в цивільному обороті за адресою її місцезнаходження, а саме: АДРЕСА_2. Адреса земельної ділянки встановлена в результаті оформлення Позивачем права власності та визначена в державному акті на право приватної власності на землю серії ДН 013059 від13.06.1995 року. Втім, як встановлено судом, оформлення Позивачеві державного акту на цілу земельну ділянку за номером АДРЕСА_2 для обслуговування належної йому частини житлового будинку АДРЕСА_3 порушує норми ст.ст. 17, 30, 42 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року №561-XII (в чинній на момент здійснення правовідносин редакції) щодо встановлення права на земельну ділянку відносно житлового будинку та реалізації спільної часткової власності на земельну ділянку, пропорційну розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю, споруду.

07.12.1998 року ОСОБА_10 продала житловий будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_6 відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 07.12.1998 року приватним нотаріусом ОСОБА_12 та зареєстрованого в реєстрі за №д-782. Зазначений договір купівлі-продажу недійсним в судовому порядку не визнавався.

За приписами статті 30 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року №561-XII (в редакції, чинній на момент здійснення правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення. Отже, придбавши житловий будинок під номером АДРЕСА_1 до Відповідача ОСОБА_6 перейшло і право власності або право користування земельною ділянкою для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд тощо.

30.05.2003 року КП БТІ м. Донецька обстежено домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, та встановлено, що домоволодіння, належне ОСОБА_6, а саме житловий будинок літ. А-1, житлова прибудова А ? -1, зруйновано, про що складено відповідний акт.

Рішенням виконкому Ленінської районної у м. Донецьку ради від 28.04.2004 року №308/4 вирішено клопотати перед виконкомом Донецької міської ради про передачу ОСОБА_6 в приватну власність земельної ділянки площею 883 м.кв. для обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1, запропоновано ОСОБА_6 оформити необхідні документи в Донецькому міському управлінні земельних ресурсів.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року N 2768-III (в редакції, чинній на момент здійснення правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

За змістом ч.ч.6-10 ст.118 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року N 2768-III (в редакції, чинній на момент здійснення правовідносин) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом архітектури та подається на розгляд відповідної місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Відповідно до ст.ст. 118, 120 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року N 2768-III (в редакції, чинній на момент здійснення правовідносин) для оформлення приватної власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 Відповідачем ОСОБА_6 замовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку по АДРЕСА_1 у м. Донецьку, яку розроблено ТОВ «Земельне управління у м. Донецьку»; отримано дозвільні документи: висновок Донецької міської СЕС №835/04 від 16.11.2004 року щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову про придатність земельної ділянки площею 883,0 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських споруд та огороду; висновок Головного управління містобудування і архітектури від 22.07.2005 року №01/14-2988 про погодження передачі земельної ділянки площею 883,0 кв.м. по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку та господарських споруд; висновок Центрально-донецької регіональної екологічної інспекції №37/429 від 12.07.2005 року щодо придатності земельної ділянки площею 883,0 кв.м. по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку і господарських споруд; висновок №01/35-2548 від 09.08.2005 року Донецького міського управління земельних ресурсів про погодження передачі земельної ділянки площею 883 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд із земель житлової та громадської забудови по АДРЕСА_1.

24.10.2005 року Актом про встановлення меж земельної ділянки в натурі, складеним представниками Донецького міського управління земельних ресурсів ОСОБА_13, Донецького міського відділу Донецької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» при Держкомземі України ОСОБА_14, за участю ОСОБА_6 встановлена та закріплена межа земельної ділянки по АДРЕСА_1 у Ленінському районі площею 880 кв.м. для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд.

25.10.2005 року за №500 виконкомом Донецької міської ради прийнято рішення про передачу громадянам земельних ділянок у власність, які перебувають в користуванні, для будівництва, та обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд, в тому числі, стосовно передачі із земель запасу земельної ділянки площею 880 кв.м. ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі рішення виконкому Донецької міської ради від 25.10.2005 року за №500 ОСОБА_6 видано державний акт серії ДН №178638 на право власності на земельну ділянку, площею 0,0880га (кадастровий номер 1410137700:00:003:0102), розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Натомість, оформлення права власності на земельну ділянку Відповідачем ОСОБА_6 та Відповідачем виконавчим комітетом Донецької міської ради, прийняття Відповідачем виконкомом Донецької міської ради оскаржуваного Позивачем рішення №500 від 25.10.2005 року здійснено в порядок та у спосіб, встановлений законодавством.

Відповідно до позиції Верховного суду України, висловленою у висновках, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за II півріччя 2012 р., виходячи з норм ст. 116 ЗК України рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку. За змістом ст. 152 ЗК України визнання недійсним державного акта на право власності на землю як правовстановлюючого документа зазначеною нормою не передбачено.

30.11.2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_12 та зареєстрований в реєстрі за №д-1656, відповідно до якого ОСОБА_4 придбав земельну ділянку площею 0,0880га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 1410137700:00:003:0102.

Відповідно до ст. 131 Земельного кодексу від 25.10.2001 року N 2768-III (в редакції, чинній на момент здійснення правовідносин) громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Статтею 132 Земельного кодексу від 25.10.2001 року N 2768-III (в редакції, чинній на момент здійснення правовідносин) встановлено вимоги щодо угод про перехід права власності на земельні ділянки, в тому числі їх письмової форми, нотаріального посвідчення та змісту.

Згідно ст. 126 Земельного кодексу від 25.10.2001 року N 2768-III право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

20.04.2006 року на підставі договору купівлі-продажу від 30.11.2005 року №д-1656 Відповідачу ОСОБА_4 видано Державний акт серії ЯБ №744991 на право власності на земельну ділянку, площею 0,0880га (кадастровий номер 1410137700:00:003:0102), розташовану за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Рішенням виконкому Ленінської районної у місті Донецьку ради від 09.04.2008 року №139 дозволено ОСОБА_4 будівництво нового житлового будинку.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.11.2013 року №805/13878/13-а, яка набрала законної сили 06.12.2013 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до виконавчого комітету Ленінської районної у м.Донецьку ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення від 09.04.2008 року №139 «Про надання дозволу на будівництво нового житлового дому по АДРЕСА_1».

За розглядом вимог Позивача щодо визнання незаконним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0880га під №д-1656, укладеному між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 від 30.11.2005р., в частині цієї земельної ділянки, площею 0,0465га, яка належить на праві власності ОСОБА_5, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Позивачем заявлено вимоги щодо визнання незаконним договору купівлі-продажу від 30.11.2005 року, укладеного між Відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_6, предметом якого є земельна ділянка під номером АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1410137700:00:003:0102), з підстав порушення Відповідачами його права власності на земельну ділянку під номером АДРЕСА_2, яка належить Позивачу відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ДН 013059 від13.06.1995 року.

Кадастровий номер на момент укладення оскаржуваного договору земельній ділянці не був присвоєний.

Позивач отримав Довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за місцем розташування: АДРЕСА_2, виготовлену Управлінням Держкомзему у місті Донецьку Донецької області 18.02.2009 року. В довідці визначено кадастровий номер земельної ділянки 1410137700:00:003:0354.

У 2011 році відповідно до технічного завдання від 06.07.2011 року Позивачем замовлена технічна документація щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2, яка розроблена ТОВ «Земельне управління у м. Донецьку». За даними технічної документації визначено кадастровий номер земельної ділянки АДРЕСА_2, визначено межі земельної ділянки АДРЕСА_2 та встановлено, що земельна ділянка АДРЕСА_1, належна Відповідачу ОСОБА_4, накладається на площу земельної ділянки АДРЕСА_2, належної ОСОБА_5

До оформлення технічної документації та присвоєння кадастрового номеру, в тому числі на момент укладення Відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_6 оскаржуваного договору купівлі-продажу, предметом якого є земельна ділянка під номером АДРЕСА_1, земельна ділянка Позивача ОСОБА_5 в цивільному обороті визначалась за ознакою її місцезнаходження - АДРЕСА_2, рівно як і не були визначені межі такої ділянки в натурі.

За змістом статті 388 ЦК України набувач визнається добросовісним, якщо він не знав, що особа, у якої він придбав річ, не мала права її відчужувати. Тобто, набувач є добросовісним, якщо він не знав і не повинен був знати про незаконність свого володіння. Згідно статті 390 ЦК України набувач визнається недобросовісним, якщо він знав чи повинен був знати, що особа, в якої він придбав річ, не мала права її відчужувати, тобто якщо знав чи повинен був знати про неправомірність свого володіння. Тобто, набувач є недобросовісним, якщо річ набута ним злочинним шляхом.

Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується.

На підставі матеріалів справи, суд встановив, що Відповідач ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу від 07.12.1998 року з ОСОБА_10 є добросовісним набувачем житлового будинку АДРЕСА_1, який укладено у відповідності до чинного законодавства. Вимоги щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 Позивачем не заявлялись.

Відповідач ОСОБА_4 відповідно до договору купівлі-продажу від 30.11.2005 року з ОСОБА_6 є добросовісним набувачем земельної ділянки під номером АДРЕСА_1.

Підстав недійсності договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.11.2005 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, згідно ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 131, 132 Земельного кодексу України судом не встановлено.

Стаття 14 Конституції України передбачає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки, на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Аналогічне визначення міститься у частині третій статті 373 ЦК України, Законі України "Про оцінку земель", Національному стандарті N 2 "Оцінка нерухомого майна", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 N 1442 тощо.

Вказане забезпечує сукупність ознак земельної ділянки, визначених у статті 79 Земельного кодексу України, що у свою чергу, дозволяє визначити частину земної поверхні як об'єкт цивільного обороту.

Характерними рисами землі як природного ресурсу є її незамінність, обмеженість у просторі, локальність за місцем розташування і нерухомість.

Згідно з статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Крім того, статтею 79 1 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюватиметься після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. При цьому, метою проведення державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі є, зокрема, її індивідуалізація, визначення на місцевості, а проведення державної реєстрації прав на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав - офіційне визнання і підтвердження виникнення, переходу або припинення речових прав та їх обтяжень на таку земельну ділянку.

Таким чином, на момент укладення договору купівлі-продажу від 07.12.1998 року та придбання житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_6, рівно як і на момент укладення договору купівлі-продажу від 30.11.2005 року та придбання ОСОБА_4 земельної ділянки АДРЕСА_1, Відповідачі не знали та не могли знати про права Позивача на земельну ділянку АДРЕСА_2, в тому числі й щодо меж земельної ділянки АДРЕСА_2, в яких вона накладається на земельну ділянку АДРЕСА_1, оскільки за зовнішніми ознаками на момент вчинення правочинів земельна ділянка Позивача ідентифікувалась лише за поштовою адресою АДРЕСА_2, не мала кадастрового номеру та меж, встановлених в натурі.

З огляду на викладене, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого ст. ст. 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, у разі якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

За розглядом вимог Позивача щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 0,0465га, яка належить на праві власності ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2, шляхом зобов'язання ОСОБА_4 знести самочинно возведену споруду на цій земельній ділянці, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною 4 ст. 376 ЦК України встановлено, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Згідно ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельних ділянок визнаються будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Як вже встановлено судом, Відповідачем ОСОБА_4 здійснено будівництво житлового будинку на земельній ділянці АДРЕСА_1, яку він придбав як добросовісний набувач, оформив відповідно до державного акту серії ЯБ №744991 право власності на земельну ділянку, де визначено цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд тощо. Будівельні роботи розпочато ОСОБА_4 на підставі рішення виконкому Ленінської районної у місті Донецьку ради від 09.04.2008 року №139.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.11.2013 року №805/13878/13-а, яка набрала законної сили 06.12.2013 року, встановлено відсутність підстав для визнання протиправним дій виконавчого комітету Ленінської районної у місті Донецьку ради при прийнятті рішення від 09.04.2008 року №139 «Про надання дозволу на будівництво нового житлового дому по АДРЕСА_1» та відсутність підстав для скасування такого рішення.

З огляду на наведене, будівництво житлового будинку Відповідачем ОСОБА_4 не є самочинним, а земельна ділянка АДРЕСА_1, належна Відповідачеві, не є самовільно зайнятою.

Таким чином, аналізуючи наведені обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених Позивачем позовних вимог. Захист права Позивача можливий шляхом подачі віндикаційного позову за умови встановлення підстав, передбачених статтею 388 ЦК України.

На підставі статей 361-365 ЦПК України, ст. ст.12,215,361-364,376,388,390,393 ЦК України, ст.. 112 ЦК УРСР, ст..ст. 17,30,31,42,79-1, 118,120,126, 131,132,212 Зімельного кодексу України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» від 30 березня 2012 року №4, статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_4 про перегляд рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 30.09.2011р. по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, виконавчого комітету Донецької міської Ради, Донецької міської Ради, Управління Держкомзему в м.Донецьку Донецької області про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійним, визнання незаконними та скасування державних актів і рішення виконкому, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Скасувати рішення Ленінського районного суду м.Донецька від 30.09.2011 р., ухвалене за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, виконавчого комітету Донецької міської Ради, Донецької міської Ради, Управління Держкомзему в м.Донецьку Донецької області про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійним, визнання незаконними та скасування державних актів і рішення виконкому, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, виконавчого комітету Донецької міської Ради, Донецької міської Ради, Управління Держкомзему в м.Донецьку Донецької області про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійним, визнання незаконними та скасування державних актів і рішення виконкому, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов'язання вчинити певні дії відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення ухвалено суддею у нарадчій кімнаті.

Суддя: