Постанова

від 03.02.2014 по справі 815/8606/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/8606/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Щербан В.О.

За участю представників сторін:

Від позивача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмастер» Ашифіна Л.М. - за довіреністю від 14.01.2013р. №1401, Савенко О.О. - за довіреністю від 16.12.2013р. №18.

Від відповідача : Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області до суду не з'явився, незважаючи на те, що про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмастер» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2013р. №0001132260 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 27042,00грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансмастер» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 26.09.2013р. №0001132260 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 27042,00грн., з яких 23633,00грн. - основний платіж, 3409,00грн. - штрафні (фінансові) санкції, посилаючись на відсутність порушень положень чинного податкового законодавства з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмастер», оскільки при формуванні податкового кредиту за період червень - липень 2011р., Товариством у повному обсязі дотримано вимоги чинного податкового законодавства України та відповідно правомірно включено до складу податкового кредиту за означений період суму ПДВ у розмірі 23633,00грн., сплачену у ціні наданих ТОВ «Інтенція» послуг, в межах фінансово-господарських правовідносин, що, серед іншого, підтверджується податковими накладними, виписаними та оформленими ПП «Інтенція» з урахуванням вимог Податкового кодексу України.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (від 14.01.2013р. вхід.№802/14), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 26.09.2013р. №0001132260 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 27042,00грн., оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмастер» занижено суму податку на додану вартість на 23633,33грн., у тому числі за червень 2011р. - у сумі 10000грн., за липень 2011р. - у сумі 13633,33грн., в результаті чого порушено вимоги п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного податкового законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у період з 29.08.2013р. по 04.09.2013р., на підставі повідомлення від 29.08.2013р. №155/10/22-6, виданого Державною податковою інспекцією у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеської області, головним державним ревізором-інспектором відділу спеціальних перевірок управління податкового аудиту ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області Волощук Вікторією Василівною, згідно з вимогами п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1, 78.1.4 п.78.1 ст.78, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.79.1, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, та відповідно до Наказу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеської області від 29.08.2013р. №521, проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Трансмастер» з питання підтвердження господарських взаємовідносин з Приватним підприємством «Інтенція» за період червень, липень 2011р. та визначення впливу на податковий облік за відповідний податковий період.

За наслідками вказаної перевірки ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області складено Акт №1514/22-6/34444006 від 11.09.2013р. «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Трансмастер», з питань підтвердження господарських взаємовідносин з Приватним підприємством «Інтенція» за період червень, липень 2011р. та визначення впливу на податковий облік за відповідний податковий період», у висновках якого наголошено, що Товариством занижено суму податку на додану вартість на 23633,33грн., у тому числі за червень 2011р. - у сумі 10000грн., за липень 2011р. - у сумі 13633,33грн., внаслідок чого встановлено порушення вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

На підставі складеного Акта перевірки №1514/22-6/34444006 від 11.09.2013р. ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області 26.09.2013р. винесено податкове повідомлення-рішення №0001132260 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 27042,00грн.

Не погодившись із означеним податковим повідомленням-рішенням від 26.09.2013р. №0001132260, ТОВ «Трансмастер» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання його протиправними та скасування.

Так, на думку суду, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 26.09.2013р. №0001132260 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 27042,00грн., винесено податковим органом неправомірно, безпідставно та у порушення положень чинного податкового законодавства України, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, як встановлено судом та вбачаться з наявних у матеріалах справи документів, між ТОВ «Трансмастер» (Замовник) та ПП «Інтенція» (Виконавець), 03.06.2011р. був укладений Договір про надання поліграфічних послуг №104, згідно з п.1.1 якого Виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, за завданням Замовника виконувати роботу по виготовленню з використанням своїх матеріалів поліграфічні послуги, а Замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, прийняти і оплатити надані послуги, виконані роботи, виготовлену продукцію зазначені у Додатковій угоді до цього Договору, які є його невід'ємною частиною. В таких додаткових угодах, окрім зазначених технічних характеристик та вартості надання послуг, виконання робіт або виготовлення продукції обов'язково повинні міститися наступні відомості: найменування продукції; кількість (тираж); розміри й інша необхідна інформація для виконання цього Договору. Також цим Договором регулюються відносини, в межах яких Виконавець зобов'язується на власний ризик надати послуги художнього дизайну за плату відповідно до умов цього Договору, а Замовник зобов'язується прийняти ці послуги та оплатити їх.

Також, між ТОВ «Трансмастер» (Замовник) та ПП «Інтенція» (Виконавець), 14.07.2011р. був укладений Договір надання рекламних послуг №210, згідно з п.1.1 якого Виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, за завданням Замовника надати послуги з проведення рекламної кампанії і виконанню комплексу робіт по розміщенню рекламно-інформаційного матеріалу Замовника на об'єктах зовнішньої реклами, каналах телебачення та радіомовлення, а Замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, прийняти і оплатити надані послуги, виконані роботи згідно Акту виконаних робіт та/або вищевказаного Договору.

Згідно зі ст.11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.638 Цивільного Кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно зі ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Так, судом з'ясовано та підтверджується наявними у матеріалах справи документами, що ТОВ «Трансмастер» та ПП «Інтенція» , повністю дотримано законодавчо визначені вимоги, та досягнуто згоди з усіх істотних умов вищеокреслених укладених між господарюючими суб'єктами договорами.

Зокрема, як вбачається з наявних у справі документів, а саме видаткових накладних, прибуткових накладних, акта списання, податкових накладних, платіжних доручень, акта здачі-приймання робіт (надання послуг), останні містять опис господарських операцій, та відповідно підтверджують фактичне їх виконання, а відтак у розумінні ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами, що відповідно спростовує висновок відповідача щодо відсутності реального та фактичного надання послуг, а також твердження, що Договори укладались між ТОВ «Трансмастер» та ПП «Інтенція», без мети настання реальних наслідків.

Відповідно до пп.14.1.181. Податкового кодексу України від 02 грудня 2010року №2755-VІ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Пунктом 198.1. статті 198 вказаного Кодексу встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У даному випадку датою виникнення у позивача права на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту, є, зокрема, дата отримання виписаних ПП «Інтенція» позивачу вище окреслених податкових накладних.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Натомість, судом з'ясовано, що включена позивачем до складу податкового кредиту оскаржувана сума податку на додану вартість підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними, виписаними ПП «Інтенція» з дотриманням вимог пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

При цьому, платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність вказаного суб'єкта господарювання (продавця).

Крім того, відповідно до п.15.1 ст.15 Податкового Кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок зі сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 16.1. статті 16 означеного Кодексу України платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (п.п.16.1.2.); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (п.п.16.1.3.); подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання (п.п.16.1.5.); подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв'язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб'єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку) (п.п. 16.1.6.);

Відтак, сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У зв'язку з чим, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції, не впливає на податковий кредит покупця. Ухилення однією із сторін від сплати податків після здійснення угоди відповідно до діючого законодавства України, не є підставою для виключення зі складу податкового кредиту позивача сплаченої ним суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням послуг (робіт), а тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб продавця.

До того ж, суд вважає за доцільне зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Крім того, слід враховувати і те, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується, у тому числі, з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків не виконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

До того ж, відповідних належних доказів на підтвердження того, що контрагент позивача - ПП «Інтенція», на момент видачі ТОВ «Трансмастер» податкових накладних, не було зареєстроване у законодавчо визначеному порядку як платник податку на додану вартість та не сплачувало у встановленому законом порядку податок до бюджету, відповідачем суду не надано.

При цьому, судом відхиляється та не приймаються до уваги посилання податкового органу, зокрема, на встановлені податковим органом порушення, котрі викладені у Акті Алчевської ОДПІ від 11.11.2011р. №1807/231/37156804 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Інтенція» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011р. по 30.09.2011р.», в якому, зокрема, зафіксовано, що на ПП «Інтенція» відсутні власні транспортні засоби, тобто Товариство не має можливості здійснювати транспортування придбаного або реалізованого товару власними силами, відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ПП «Інтенція» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим господарські операції між ПП ««Інтенція»» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів, з урахуванням того, що означена перевірка проводилась у приміщенні податкового органу, без реального дослідження та встановлення у ПП «Інтенція» наявності майна та інших матеріальних та трудових ресурсів, які економічно необхідні для здійснення операцій, з надання послуг передбачених договорами від 03.06.2011р. №104, та від 14.07.2011р. №210, наявності необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, та відповідно без посилання на певні недоліки конкретних договорів, первинних документів, тощо.

Окрім того, судом встановлено, що Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10.02.2012р., залишеною без змін Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду, по справі №2а-11321/11/1270, задоволено частково позов Приватного підприємства «Інтенція» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області про визнання дій протиправними, визнання недійсним та скасування наказу про проведення перевірки від 10.11.2011р. №760, визнано протиправними дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області щодо проведення перевірки та складання Акта від 11.11.2011р. №1807/231/37156804 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства «Інтенція» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011р. по 30.09.2011р.», зобов'язано Алчевську об'єднану державну податкову інспекцію в Луганській області поновити в АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» відомості щодо задекларованих приватним підприємством «Інтенція», за період з 01.01.2011р. по 30.09.2011р. податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 51634813,00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 47645313,00грн.

Таким чином, виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що включення ТОВ «Трансмастер» означеної суми ПДВ до складу податкового кредиту перевіряємого періоду в межах вищеокреслених фінансово-господарських відносин з ПП «Інтенція», повністю підтверджено позивачем наданими до суду та наявними у матеріалах справи відповідними розрахунковими, платіжними, та іншими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а відтак Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансмастер» мало усі законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у загальному розмірі 23633,00грн.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмових запереченнях на адміністративний позов.

До того ж, на виконання приписів ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, Державна податкова інспекція у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області не надала суду жодних належних доказів на підтвердження та обґрунтування правомірності винесення оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення від 26.09.2013р. №0001132260 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 27042,00грн.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч.3 ст. 105 КАС України позивач має право, у тому числі, вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмастер» правомірні, документально підтверджені та обґрунтовані, відповідають чинному податковому законодавству, отже підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмастер», відповідно до приписів ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.2, 4, 7-9, 11, 12, 69, 71, 94, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмастер» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2013р. №0001132260 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 27042,00грн., задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 26.09.2013р. №0001132260.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмастер» (65012, м.Одеса, вул.Велика Арнаутська,15, кім.29/1, код ЄДРПОУ 34444006) судовий збір у сумі 172 (сто сімдесят дві) грн. 06коп.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому приписами ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 03 лютого 2014 року.

Суддя Харченко Ю.В.