Постанова

від 13.11.2013 по справі 804/10799/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 р. Справа № 804/10799/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Тулянцевої І.В.,

при секретарі Шевцовій М.Ю.

за участю:

представника позивача Воронова Ю.В.

представника відповідача Немченко К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Смішер Нетворкс» до Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

9 серпня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Смішер Нетворкс» (далі - Позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Форми «Р» № 0001442290 від 21.05.2013 року про донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 72500,00 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 58000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 14500,00 грн..

В обґрунтування позову зазначено, що спірне податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем на підставі Акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки № 1815/227/33160207 від 23.03.2013 року, відповідно до висновків якого не підтверджено реальність здійснення господарських відносин між ТОВ «Смішер Нетворкс» і ТОВ «Оптіма - про». Вважає, що такі висновки відповідача є необґрунтованими, та такими, що не відповідають як фактичним обставинам, так і приписам законодавства. На думку позивача, наявність у нього податкових накладних та інших первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Оптіма - про», свідчить про наявність правових підстав відображення в бухгалтерському та податковому обліках підприємства здійснених господарських операцій з вказаним контрагентом. Наведене, з урахуванням підтвердження використання результатів здійсненої операції в господарській діяльності підприємства, є доказом реальності здійсненої операції та отримання економічного ефекту від її здійснення. Враховуючи наведені доводи, позивач вважає винесене за результатами зазначеного акту перевірки податкове повідомлення - рішення противоправним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити і підстав, викладених в позові.

Представник відповідача - Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проти позову заперечував, подав до суду письмові заперечення, які залучені до матеріалів справи (а.с. 158-161). Суду пояснив, що надані позивачем документи по взаємовідносинам з ТОВ «Оптіма - про», не дають можливості встановити реальність здійснених операцій по транспортуванню товару від місця завантаження до місця розвантаження та факт використання товару в господарській діяльності позивача (реалізації товару на експорт), а лише фіксують господарські операції з вказаним контрагентом. За таких обставин, відповідачем правомірно було зроблені висновки щодо завищення податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, здійснивши аналіз норм матеріального права, яким врегульовані спірні правовідносини, суд при прийняті постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Матеріалами справи підтверджено, що в період з 15 квітня 2013 року по 19 квітня 2013 року, відповідно до наказу Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 15 квітня 2013 року за № 467, у відповідності до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 та ст. 20 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Смішер Нетворкс» (код ЄДРПОУ 33160207) з питань правильності відображення у податковому обліку проведених експортних операцій за період лютий 2012 року. За результатами перевірки складено Акт № 1815/227/33160207 від 23 квітня 2013 року (а.с.23-31), відповідно до змісту якого податковий орган дійшов висновків про порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 cт. 200, п. 201.4, п.201.10 cт. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме, завищено податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у лютому 2012 року від ТОВ «Оптіма-про» на загальну суму 58000,0 грн. в результаті чого занижено суму податку на додану вартість , що підлягає сплаті до державного бюджету на загальну суму 58000,0 грн.

З урахуванням висновків перевірки Лівобережною міжрайонною Державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС (правонаступником якої являється - Лівобережна об'єднана Державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області) прийнято податкове повідомлення-рішення Форми «Р» № 0001442290 від 21.05.2013 року про донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 72500,00 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 58000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 14500,00 грн. (а.с. 43).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Як встановлено в ході розгляду справи, спірні суми податкового кредиту в розмірі 58000,00 грн., сформовані позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Оптіма - про» (код ЄДРПОУ 35589652) які мали місце в січні - лютому 2012 р.

На підтвердження існування зазначених взаємовідносин та правомірності формування податкового кредиту позивачем подані до суду: 1) Договір поставки № 0612 від 06.12.2011 р. між ТОВ «Оптима - про» (Постачальник) і ТОВ «Смішер Нетворкс» (Покупець), згідно з умовами якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки у власність Покупцю продукцію виробничо - технічного призначення (продукцію), а Покупець зобов'язується прийняти продукцію та сплатити за неї визначену грошову суму у відповідності із специфікаціями до наступного договору, які являються невід'ємною частиною наступного договору (1.1). Поставка продукції здійснюється у строк, вказаний в специфікаціях до договору (7.1). Постачальник зобов'язаний поставити продукцію на умовах, визначених в договорі (9.1.1) (а.с. 59-60); 2) специфікації до договору № 0612 від 06.12.2011 р. на поставку товару - РД-20 Добавка до цементу у кількості 60 т на загальну суму 290000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 58000,00 грн. (а.с. 61); 3)податкові накладні і банківські виписки (а.с. 135 - 146); 4) видаткові накладні і товарно - транспортні накладні (а.с. 101-112); 5) Договір № 07/01/ЗЕ-12 від 24.01.2012 р. з ТОВ «№1 АВТОМІР» про надання експедиційних послуг (а.с. 74-76); 6) акти здачі - приймання робіт (надання послуг), рахунки - фактури, заявки на міжнародне перевезення вантажу, вантажно - митні декларації, паспорти якості продукції, банківські виписки (а.с. 82-118).

Розв'язуючи спір, суд зазначає, що порядок формування платником податків податкового кредиту за спірний період за вказаними господарськими взаємовідносинами визначений приписами Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з п. 14.1.36 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. За змістом п. 22.1. ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів (робіт, послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

За приписами п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу). Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

На підстави наведених законодавчих положень суд доходить до висновку, що при складанні податкової звітності, в тому числі і з ПДВ, з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання товарів повинні бути в наявності первинні документи, що підтверджують здійснення платником податку відповідних господарських операцій, тобто наявність об'єкту оподаткування, в тому числі отримання позивачем таких товарів (робіт, послуг) та використання їх у господарській діяльності позивача, а також належним чином оформлені податкові накладні.

Суд відмічає, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі ст. 3 Закону № 996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Приписами ст.9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене, суд зазначає, що факт отримання позивачем товарів від ТОВ «Оптіма - про» в період січень - лютий 2012 року з метою їх подальшого продажу на експорт на підставі контрактів з ТОВ «Татарські Ворота» (Російська Федерація, м. Вороніж) (а.с.62-73), оплати таких товарів (а.с.136, 138, 140, 142, 144, 146) оформлені первинними документами, наведеними вище, копії яких наявні в матеріалах справи, що містять усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону № 996-XIV, а відтак є належними доказами реальності спірних господарських операцій.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж. Згідно з п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Відповідно до абз.27 п. 1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Суд зазначає, що факт перевезення придбаних товарів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних (а.с. 103-104, 107-108, 11-112).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Оптіма - про» були виписані на адресу позивача податкові накладні № 7 від 25.01.2012 р. на суму ПДВ - 9666,67 грн.; № 8 від 26.01.2012 р. на суму ПДВ - 9666,67 грн.; № 9 від 27.01.2012 р. на суму ПДВ - 9666,67 грн.; № 10 від 30.01.2012 р. на суму ПДВ - 9666,67 грн.; № 13 від 31.01.2012 р. на суму ПДВ - 9666,67 грн.; № 2 від 03.02.2012 р. на суму ПДВ - 9666,67 грн. (а.с.135, 137, 139, 141, 143, 145), на підставі яких позивачем сформований податковий кредит за лютий 2012 р. в сумі 58000,00 грн. Факт наявності таких податкових накладних був встановлений і відповідачем в ході проведення перевірки позивача, про невідповідність таких податкових накладних приписам ПК України відповідачем не зазначено, а судом в ході розгляду справи не встановлено. За даними податкового органу на час виконання спірних господарських взаємовідносин та виписки податкових накладних, сторони були зареєстровані у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість. Дані щодо сум податкового кредиту в розмірі 58000,00 грн. були відображені позивачем у податкових деклараціях з ПДВ за перевіряємий період (а.с. 154-157).

Як зазначено, вище, підстави для виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, порядок його формування, а також порядок виникнення від'ємного значення, визначені ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України при формуванні податкового кредиту останній має право на податковий кредит, на який зменшується податкове зобов'язання звітного періоду за правилом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

Судом в ході розгляду справи не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, що встановлено податковим органом під час перевірки, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо встановлення в ході перевірки нереальності здійснення транспортування та фактичного перевезення товару від місця завантаження до місця розвантаження, зазначаючи наступне.

Як було встановлено в ході розгляду справи, продукція придбана позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма - про» на підставі договору № 0612 від 06 грудня 2011 року була продана на експорт на підставі Контрактів № 2012/1 від 11 січня 2012 року, № 2012/2 від 12 січня 2012 року та № 2012/3 від 27 січня 2013 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Тарские Ворота» (країна Росія, м. Вороніж). Поставка товару не експорт відбувалася без перевантаження до м. Воронеж через митний термінал «Лиски» із залучення транспорту автоперевізника - Товариства з обмеженою відповідальністю «№1 АВТОМИР» на підставі договору від 21 січня 2012 року №07/01/ЗЕ-12, укладеного між ТОВ «№ 1 АВТОМИР» (Експедитор) і ТОВ «Смішер Нетворкс» (Замовник). Трансопртування здійснено на підставі Заявки замовника з подальшим складанням Актів приймання - передачі наданих послуг та їх оплатою. Переміщення вантажу через митний кордон підтверджується вантажно - митними деклараціями засвідченими митним органом України. За послуги з транспортного експедирування, надані ТОВ «№ 1 АВТОМИР», позивачем сплачена вартість таких послуг, що підтверджується банківськими виписками, залученими до матеріалів справи (а.с. 113-118).

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Оптіма - про», правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин. Отже, спірне податкове повідомлення - рішення № 0001442290 від 21 травня 2013 року прийняте відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства та носить характер суб'єктивних припущень. Беручи до уваги наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Смішер Нетворкс» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Смішер Нетворкс» до Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення- задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» №0001442290 від 21 травня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 72500 грн., із них за основним платежем 58000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 14500 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смішер Нетворкс» (код ЄДРПОУ 33160207, адреса: 49000, м.Дніпропетровськ, вул.Батумська, буд. 11/225) витрати по оплаті судового збору в розмірі 725,00 грн. ( сімсот двадцять п'ять грн. 00 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева Помічник судді