Ухвала

від 29.10.2014 по справі 804/10799/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 жовтня 2014 рокусправа № 804/10799/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В. ,

за участю секретаря судового засідання:Кязимової Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смішер Нетворкс" до Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

9 серпня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Смішер Нетворкс" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Форми "Р" № 0001442290 від 21.05.2013 року про донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 72 500,00 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 58 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 14 500,00 грн..

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Смішер Нетворкс" задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми "Р" №0001442290 від 21 травня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 72 500 грн., із них за основним платежем 58 000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 14 500 грн.

Вирішено питання про судові витрати по справі.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 та ст. 41 КАС України не перешкоджає розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 15 квітня 2013 року по 19 квітня 2013 року, відповідно до наказу Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 15 квітня 2013 року за № 467, у відповідності до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 та ст. 20 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Смішер Нетворкс" (код ЄДРПОУ 33160207) з питань правильності відображення у податковому обліку проведених експортних операцій за період лютий 2012 року. За результатами перевірки складено Акт № 1815/227/33160207 від 23 квітня 2013 року (а.с.23-31), відповідно до змісту якого податковий орган дійшов висновків про порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 cт. 200, п. 201.4, п. 201.10 cт. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме, завищено податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у лютому 2012 року від ТОВ "Оптіма-про" на загальну суму 58 000,0 грн. в результаті чого занижено суму податку на додану вартість , що підлягає сплаті до державного бюджету на загальну суму 58 000,0 грн.

З урахуванням висновків перевірки Лівобережною міжрайонною Державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС (правонаступником якої являється - Лівобережна об'єднана Державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області) прийнято податкове повідомлення-рішення Форми "Р" № 0001442290 від 21.05.2013 року про донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 72 500,00 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 58 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 14 500,00 грн. (а.с. 43).

Встановлено, що спірні суми податкового кредиту в розмірі 58000,00 грн., сформовані позивачем по взаємовідносинам з ТОВ "Оптіма - про" (код ЄДРПОУ 35589652) які мали місце в січні - лютому 2012 р.

На підтвердження існування зазначених взаємовідносин та правомірності формування податкового кредиту позивачем надано: 1) Договір поставки № 0612 від 06.12.2011 р. між ТОВ "Оптима - про" (Постачальник) і ТОВ "Смішер Нетворкс" (Покупець), згідно з умовами якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки у власність Покупцю продукцію виробничо - технічного призначення (продукцію), а Покупець зобов'язується прийняти продукцію та сплатити за неї визначену грошову суму у відповідності із специфікаціями до наступного договору, які являються невід'ємною частиною наступного договору (1.1). Поставка продукції здійснюється у строк, вказаний в специфікаціях до договору (7.1). Постачальник зобов'язаний поставити продукцію на умовах, визначених в договорі (9.1.1) (а.с. 59-60); 2) специфікації до договору № 0612 від 06.12.2011 р. на поставку товару - РД-20 Добавка до цементу у кількості 60 т на загальну суму 290 000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 58 000,00 грн. (а.с. 61); 3)податкові накладні і банківські виписки (а.с. 135 - 146); 4) видаткові накладні і товарно - транспортні накладні (а.с. 101-112); 5) Договір № 07/01/ЗЕ-12 від 24.01.2012 р. з ТОВ "№ 1 АВТОМІР" про надання експедиційних послуг (а.с. 74-76); 6) акти здачі - приймання робіт (надання послуг), рахунки - фактури, заявки на міжнародне перевезення вантажу, вантажно - митні декларації, паспорти якості продукції, банківські виписки (а.с. 82-118).

Згідно з п. 14.1.36 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. За змістом п. 22.1. ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів (робіт, послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

За приписами п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу). Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

На підставі наведених законодавчих положень суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що при складанні податкової звітності, в тому числі і з ПДВ, з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання товарів повинні бути в наявності первинні документи, що підтверджують здійснення платником податку відповідних господарських операцій, тобто наявність об'єкту оподаткування, в тому числі отримання позивачем таких товарів (робіт, послуг) та використання їх у господарській діяльності позивача, а також належним чином оформлені податкові накладні.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі ст. 3 Закону № 996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Приписами ст. 9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції вірно зазначив, що факт отримання позивачем товарів від ТОВ "Оптіма - про" в період січень - лютий 2012 року з метою їх подальшого продажу на експорт на підставі контрактів з ТОВ "Татарські Ворота" (Російська Федерація, м. Вороніж) (а.с.62-73), оплати таких товарів (а.с.136, 138, 140, 142, 144, 146) оформлені первинними документами, наведеними вище, копії яких наявні в матеріалах справи, що містять усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV, а відтак є належними доказами реальності спірних господарських операцій.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж. Згідно з п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Відповідно до абз. 27 п. 1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Суд першої інстанції вірно зазначив, що факт перевезення придбаних товарів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних (а.с. 103-104, 107-108, 11-112).

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Оптіма - про" були виписані на адресу позивача податкові накладні № 7 від 25.01.2012 р. на суму ПДВ - 9666,67 грн.; № 8 від 26.01.2012 р. на суму ПДВ - 9666,67 грн.; № 9 від 27.01.2012 р. на суму ПДВ - 9666,67 грн.; № 10 від 30.01.2012 р. на суму ПДВ - 9666,67 грн.; № 13 від 31.01.2012 р. на суму ПДВ - 9666,67 грн.; № 2 від 03.02.2012 р. на суму ПДВ - 9666,67 грн. (а.с.135, 137, 139, 141, 143, 145), на підставі яких позивачем сформований податковий кредит за лютий 2012 р. в сумі 58000,00 грн. Факт наявності таких податкових накладних був встановлений і відповідачем в ході проведення перевірки позивача, про невідповідність таких податкових накладних приписам ПК України відповідачем не зазначено, а судом в ході розгляду справи не встановлено. За даними податкового органу на час виконання спірних господарських взаємовідносин та виписки податкових накладних, сторони були зареєстровані у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість. Дані щодо сум податкового кредиту в розмірі 58000,00 грн. були відображені позивачем у податкових деклараціях з ПДВ за перевіряємий період (а.с. 154-157).

Як зазначено, вище, підстави для виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, порядок його формування, а також порядок виникнення від'ємного значення, визначені ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України при формуванні податкового кредиту останній має право на податковий кредит, на який зменшується податкове зобов'язання звітного періоду за правилом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

Суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги твердження відповідача щодо встановлення в ході перевірки нереальності здійснення транспортування та фактичного перевезення товару від місця завантаження до місця розвантаження, зазначаючи наступне.

Як було встановлено, продукція придбана позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма - про" на підставі договору № 0612 від 06 грудня 2011 року була продана на експорт на підставі Контрактів № 2012/1 від 11 січня 2012 року, № 2012/2 від 12 січня 2012 року та № 2012/3 від 27 січня 2013 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Тарские Ворота" (країна Росія, м. Вороніж). Поставка товару не експорт відбувалася без перевантаження до м. Воронеж через митний термінал "Лиски" із залучення транспорту автоперевізника - Товариства з обмеженою відповідальністю "№ 1 АВТОМИР" на підставі договору від 21 січня 2012 року № 07/01/ЗЕ-12, укладеного між ТОВ "№ 1 АВТОМИР" (Експедитор) і ТОВ "Смішер Нетворкс" (Замовник). Трансопртування здійснено на підставі Заявки замовника з подальшим складанням Актів приймання - передачі наданих послуг та їх оплатою. Переміщення вантажу через митний кордон підтверджується вантажно - митними деклараціями засвідченими митним органом України. За послуги з транспортного експедирування, надані ТОВ "№ 1 АВТОМИР", позивачем сплачена вартість таких послуг, що підтверджується банківськими виписками, залученими до матеріалів справи (а.с. 113-118).

З урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Оптіма - про", правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин. Отже, спірне податкове повідомлення - рішення № 0001442290 від 21 травня 2013 року прийняте відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства та носить характер суб'єктивних припущень.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смішер Нетворкс" до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай