Ухвала

від 05.02.2014 по справі 2а-2749/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 року Справа № 138465/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

з участю секретаря судового засідання - Рак Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Мідея" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2012 року у справі за позовом Прокурора Сихівського району м. Львова в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова (правонаступник - Державна податкова інспекція у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області) до Приватного підприємства "Мідея" про стягнення коштів, -

в с т а н о в и в :

29 березня 2012 року прокурор Сихівського району м. Львова в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Сихівському районі м.Львова звернувся в суд з позовом до відповідача - ПП «Мідея» про стягнення податкового боргу в розмірі 56267,06 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю. Стягнено з Приватного підприємства «Мідея» (місцезнаходження: 79070, м. Львів, вул. Гната Хоткевича, 20/24, ЄДРПОУ 20839408) до бюджету 56267 (п'ятдесят шість тисяч двісті шістдесят сім) гривень 06 коп. боргу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, у зв'язку із недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими. Зокрема, докази, на підставі яких суд встановив розмір податкового боргу апелянта (копії податкових декларацій, копії розшифровки податкових зобов'язань, розрахунки заборгованості та податкові повідомлення-рішення) не відповідають вимогам чинного законодавства та містять ряд неточностей, в результаті чого не можуть бути використані як докази. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник апелянта в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в його відсутності за наявними в справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Прокурор - Турчин І.Я., та представник ДПІ в Сихівському районі м.Львова - Гордон Е.С. не погодилися з доводами апеляційної скарги і вважають, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора та представника ДПІ в Сихівському районі м.Львова, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців стверджується, що ПП «Мідея» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Львівської міської ради 23 березня 2005 року, ідентифікаційний код номер 10004256818 (а.с.6-7).

Судом першої інстанції встановлено, що сума податкової заборгованості ПП «Мідея» становить 56267,06 грн.

Розрахунком заборгованості з документальним обґрунтуванням та доказами узгодження станом на 20 березня 2012 року (довідка ДПІ у Сихівському районі м. Львова № 96/203-036/10 від 21 березня 2012 року, а.с.5) підтверджується наявність у відповідача податкового боргу у загальній сумі 56267,06 грн., а саме: щодо сплати земельного податку - у розмірі 45156,99 грн., що підтверджується податковою декларацією з плати за землю №2185 від 20 лютого 2012 року (а.с.19), уточнюючим розрахунком № 9000095740 від 29 січня 2010 року (а.с.20), податковим розрахунком земельного податку №1808 від 31 січня 2011 року (а.с.21), податковим повідомленням-рішенням № 0006121531 від 23 вересня 2011 року (а.с.27), актом перевірки від 09 вересня 2011 року № 207/2326/25-3 (а.с.23); податку на прибуток - 2738, 41 грн., що підтверджується податковою декларацією з податку на прибуток підприємства № 90044 від 08 листопада 2011 року, № 9016108231 від 09 лютого 2012 року (а.с.14-18); податку з доходів найманих працівників - 2410,66 грн., що підтверджується податковою декларацією з податку на доходи фізичних осіб №20812 за січень 2011 року (а.с.13); податку з власників транспортних засобів - 5961,00 грн., що підтверджується податковими повідомленнями-рішеннями № 0010611711, № 0010601711, № 0010591711 від 14 жовтня 2011 року (а.с.11), актом № 3044/17-1 від 11 серпня 2011 року про результати перевірки своєчасності сплати узгоджених сум податкового зобов'язання до бюджету (а.с.12).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сума податкової заборгованості ПП «Мідея» є узгодженою, у встановлені строки до бюджету не сплачена, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, тому підлягає стягненню.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пп.14.1.175, 14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

П.56.11 ст.56 ПК України передбачено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1 ст.59 Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Сихівському районі м. Львова надіслано відповідачу першу податкову вимогу № 1/95 від 19 січня 2009 року та другу податкову вимогу № 2/503 від 05 травня 2009 року, відповідно до п.п.6.2.3 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

В матеріалах справи наявні докази направлення податкових повідомленнь-рішеннь №0006121531 від 23 вересня 2011 року, № 0010611711, № 0010601711, № 0010591711 від 14 жовтня 2011 року відповідачу. Водночас, доказів оскарження таких рішеннь суду ПП «Мідея» не представлено.

Також відповідачем не надано доказів погашення податкового боргу.

Матеріалами справи підтверджується, що податкові зобов'язання зі сплати земельного податку, податку на прибуток підприємств, податку з доходів найманих працівників, податку з власників транспортних засобів в адміністративному чи судовому порядку відповідачем не оскаржувались та не скасовані, доказів про сплату заборгованості до суду не подавалось.

Таким чином, вказані податкові зобов'язання є узгодженими, а тому відповідно до вимог Податкового кодексу України підлягають стягненню.

Відповідно до ст.67 Конституції України відповідач у справі зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.20.1.18 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Оскільки відповідач добровільно не погасив спірну суму податкового боргу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення такого в судовому порядку.

Колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта на те, що судом першої інстанції необґрунтовано взято до уваги як докази у справі представлені позивачем копії податкових декларацій, копії розшифровки податкових зобов'язань, розрахунки заборгованості та податкові повідомлення-рішення, вищевказані копії не відповідають вимогам чинного законодавства та містять ряд неточностей, тому їх не можна розглядати як належні та допустимі докази у справі на підтвердження чи спростування обставин, які обґрунтовують вимоги позивача, оскільки відповідно до ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. Разом з тим, з огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкової заборгованості, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту узгодженості грошового зобов'язання, наявності податкового боргу, його сплати у добровільному порядку тощо.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів прийшла до переконання, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Мідея" залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2012 року у справі №2а-2749/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді А.Р. Курилець

М.П. Кушнерик

Повний текст ухвали виготовлений 07.02.2014 року.