Ухвала

від 04.02.2014 по справі 801/9681/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/9681/13-а

04.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Шереніна Ю.Л. ,

Дугаренко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю.) від 28.11.13 у справі № 801/9681/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан України" (Північна промзона, м.Армянськ, Красноперекопський район, Автономна Республіка Крим, 96012)

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим (вул. Північна, буд.2, м.Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.11.2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан України" до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби №0000881500 від 02.07.2013 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Титан України" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 177018,00 грн. (у тому числі 118012,00 грн. за основним платежем та 59006,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби №0000871500 від 02.07.2013 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Титан України" суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 168588,00 грн. (у тому числі 112392,00 грн. за основним платежем та 56196,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан України" судовий збір у розмірі 2294,00 грн. з Державного бюджету України.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 04.02.2014 року сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Гамалс», редакцією всеукраїнської профспілкової газети «Захист праці», ПП «Камелот Буд Люкс» та ПАТ «Сумихімпром» за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року, за результатами якої складено акт від 10.06.2013 року №863/15.2/32611323(а.с. 19-46) та встановлено порушення позивачем:

- п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, було завищено витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування у Декларації з податку на прибуток підприємства на загальну суму 561958,00 грн., у т.ч.: - 9 місяців 2012 року - 561958,00 грн., що привело до заниження суми податку на прибуток у розмірі 118012,00 грн., у т.ч.: - 9 місяців 2013 року - 118012,00 грн.;

- п.п. 198.1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ТОВ «Титан України» по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Гамалс», ПП «Камелот Буд Люкс» завищено податковий кредит з ПДВ за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року на загальну суму 112392,00 грн., у т.ч.: - за липень 2012 року - 112392,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість у порушення п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України на 112391,67 грн., в тому числі: - за липень 2012 року - 112392,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000871500 від 02.07.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 168588,00 грн. (у тому числі 112392,00 грн. за основним платежем та 56196,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

- №0000881500 від 02.07.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 177018,00 грн. (у тому числі 118012,00 грн. за основним платежем та 59006,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Рішенням ГУ Міндоходів в АР Крим від 05.08.2013 року №485/10/10.2-14 скаргу позивача щодо оскарження податкових повідомлень-рішень залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення від 02.07.2013 року №0000871500 та №0000881500 залишено без змін (т. 1 а.с. 47-56).

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 04.09.2013 року №10396/6/99-99-10-01-15 скаргу залишено без задоволення, а рішення ГУ Міндоходів в АР Крим та податкові повідомлення-рішення від 02.07.2013 року №0000871500 та №0000881500 без змін (т. 1 а.с. 57-62).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіряючи відповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи, колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України передбачено, що у Розділі III об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу

Підпунктом 138.1.1. пункту 138.1 ст. 138 встановлено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, до валових витрат звітного податкового періоду законодавець відносить, зокрема, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, формування яких здійснюється в тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та при наявності первинних бухгалтерських документів, підтверджуючих їх здійснення.

Відповідно до п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Пунктом 187.1. ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.7 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Правила заповнення податкової накладної визначено у пункті 201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Абзацом 4 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.06.2012 року позивачем був укладений договір № 694/з з ПрАТ «Кримський ТИТАН» та Управлінням капітального будівництва та житлово-комунального господарства Армянської міської ради на виконання робіт по ремонту дахів житлового фону м. Армянськ (т. 1 а.с. 98-104).

З метою виконання умов договору № 694/з позивач уклав договір субпідряду № 64 від 15.06.2012 року на виконання окремих видів і комплексу робіт з ПП «Камелот Буд Люкс» (т. 1 а.с. 137-144), а також додаткову угоду №1 від 15.06.2013 року (т. 1 а.с. 145).

Зазначені ремонті роботи були отримані позивачем, що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт №7-19ф1 від 29.08.2012 року; №8-2ф1 від 29.08.2012 року; №7-17ф1 від 29.08.2012 року; №7-16ф1 від 29.08.2012 року (т. 1 а.с. 117-118, 120-121, 127-128, 130-131).

Вказані роботи були оплачені позивачем в липні 2012 року, що підтверджується платіжними дорученнями №5111 від 20.07.2012 року на суму 100000,00 грн., та №2795 від 06.07.2012 року на суму 200000,00 грн. (т. 1 а.с. 159-160).

Результати субпідрядних робіт, отримані позивачем від ПП «Камелот Буд Люкс» за договором субпідряду № 64 від 15.06.2012 року, були передані позивачем на користь ПрАТ «Кримський ТИТАН» та Управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства Армянської міської ради, що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт №7-19ф1 за серпень 2012 року; №8-2ф1 за серпень 2012 року; №7-17ф1 за серпень 2012 року; №7-16ф1 за серпень 2012 року (т. 1 а.с. 115-116, 123-124, 127-128, 132-133).

За датою виникнення податкових зобов'язань ПП «Камелот Буд Люкс» склало податкові накладні №62 від 06.07.2012 року на суму 200000,00 грн., у тому числі ПДВ 33333,33 грн., №76 від 20.07.2012 року на суму 100000,00 грн., у тому числі ПДВ 16666,67 грн. (т. 1 а.с. 161-162).

Отримані податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується витягом з ЄРПН (т. 2 а.с. 48, 49), та включені позивачем до реєстру виданих та отриманих накладних за липень 2012 року (т. 1 а.с. 219-224).

Сума ПДВ була віднесена позивачем до податкового кредиту, що відображено в декларації з ПДВ за липень 2012 року (т. 1 а.с. 211).

Також, 18.07.2012 року між позивачем та ТОВ «Гамалс» були укладені договори купівлі-продажу №18/07/12 на суму 163350,00 грн., у тому числі ПДВ 27225,00 грн. та №18/07/12-1 на суму 211000,00 грн., у тому числі ПДВ 35166,67 грн., за якими були придбані дитячі ігрові комплекси (т.1 а.с. 73-78).

Згідно з умовами зазначених договорів продавець зобов'язаний передати товар покупцю після надходження грошей на рахунок продавця. Перехід права власності відбувається у момент передачі товару, що оформлюється накладною.

Сума зазначеного товару була у повному обсязі сплачена позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями №5108 від 20.07.2012 року на суму 163350,00 грн. та №5109 від 20.07.2012 року на суму 211000,00 грн. (т. 1 а.с. 63, 64).

Отримання товару підтверджується накладними №01,08,12/1 від 01.08.2012 року на суму 142280,00 грн., у тому числі ПДВ 23713,33 грн.; №01.08.12/2 від 01.08.2012 року на суму 24040,00 грн., у тому числі ПДВ 4006,67 грн.; №01.08.12/3 від 01.08.2012 року на суму 21070,00 грн., у тому числі ПДВ 3511,67 грн.; №23/08/12/4 від 23.08.2012 року на суму 58950,00 грн., у тому числі ПДВ 9825,00 грн.; №3/09/12/5 від 03.09.2013 року на суму 128010,00 грн., у тому числі ПДВ 21335,00 грн. (т. 1 а.с. 67, 69-72).

За датою виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Гамалс» склало податкові накладні №203 від 20.07.2012 року на суму 211000,00 грн., у тому числі ПДВ 35166,67 грн. та №202 від 20.07.2012 року на суму 163350,00 грн., у тому числі ПДВ 27225,00 грн. (т. 1 а.с. 65, 66).

Отримані податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується витягом з ЄРПН (т. 2 а.с. 49), та включені позивачем до реєстру виданих та отриманих накладних за липень 2012 року (т. 1 а.с. 225).

Сума ПДВ була віднесена позивачем до податкового кредиту, що відображено в декларації з ПДВ за липень 2012 року (т. 1 а.с. 210).

Зазначений товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності, а саме: 03.09.2012 року позивачем був укладений договір № 131 з Благодійним фондом «СОЮЗ» згідно з яким продавець зобов'язується передати у власність дитячі ігрові комплекси, а покупець зобов'язується прийняти їх та сплатити на умовах даного Договору (т. 1 а.с. 82-83).

Згідно з додатком №1 від 03.09.2012 року до даного договору загальна вартість товару склала 374350,00 грн., у тому числі ПДВ 62391,67 грн. (т. 1 а.с. 84).

Передача дитячих ігрових комплексів підтверджується видатковою накладною №РН-0000100 від 02.10.2012 року на суму 374350,00 грн., у тому числі ПДВ 62391,67 грн. (т. 1 а.с. 85), а також податковою накладною №28 від 18.09.2012 року на суму 374350,00 грн., у тому числі ПДВ 62391,67 грн. (т.1 а.с. 86).

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 №755-ІУ якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Юридична особа є такою, що припинилася, лише з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи (п.2 ст.33 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року №755).

Таким чином, контрагенти позивача є юридичними особами, що мають належний обсяг цивільної право та дієздатності.

Отже, у відповідності до положень Закону України "Про податок на додану вартість" названі вище контрагенти мали право на складення податкових накладних.

Виходячи з вищевикладеного, наданими позивачем доказами підтверджується фактичне отримання позивачем товару та робіт від ТОВ «Гамалс» та ПП «Камелот Буд Люкс», його оплата та подальше використання у господарській діяльності, тому висновки відповідача щодо відсутності настання реальних наслідків за зазначеними правочинами спростовані.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 118012,00 грн., у т.ч.: - 9 місяців 2013 року - 118012,00 грн.є безпідставними, та оскільки ТОВ «Гамалс» та ПП «Камелот Буд Люкс» зареєстровані як юридичні особи та не перебувають у процесі припинення, то й висновки відповідача про заниження податку на додану вартість на 112391,67 грн., в тому числі: - за липень 2012 року - 112392,00 грн. є необґрунтованими.

Щодо висновків відповідача про фіктивність господарських операцій між позивачем та контрагентами (ТОВ «Гамалс» та ПП «Камелот Буд Люкс»), які зроблені на підставі висновків Акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гамалс» №1940/22-313918998/98 від 24.10.2012 року, в якому зазначено, що ТОВ «Гамалс» відсутнє за місцезнаходженням, а також на підставі Акту «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Камелот Буд Люкс» №299/222/33452901 від 04.03.2013 року, в якому зазначено, що у ПП «Камелот Буд Люкс» відсутні основні фонди, транспортні засоби, складські приміщення, судова колегія зазначає наступне.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, без правової оцінки суду першої інстанції не залишилось те, що зміст статті 228 Цивільного кодексу України свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а фіктивне підприємництво з метою ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається як на підставу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, колегія суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів надано не було. Проте, у разі наявності відповідного вироку суду, постановленого у кримінальній справі, податковий орган має право звернутись до суду про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Таким чином, наведені відповідачем обставини не є належними доказами на підтвердження фіктивності проведених позивачем господарських операцій з вказаними контрагентами, а за відсутністю інших доказів з боку відповідача та враховуючи надані позивачем докази, вважає доведеними належними чином реальність проведених господарських операцій позивачем.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення - рішення №0000871500 від 02.07.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 168588,00 грн. (у тому числі 112392,00 грн. за основним платежем та 56196,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); №0000881500 від 02.07.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 177018,00 грн. (у тому числі 118012,00 грн. за основним платежем та 59006,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), прийняті з порушенням норм чинного законодавства та є протиправними, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, частиною першою статті 195, статтями 196,197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю.) від 28.11.13 у справі № 801/9681/13-а- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю.) від 28.11.13 у справі № 801/9681/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис Ю.Л.Шеренін

підпис О.В.Дугаренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян