Постанова

від 05.02.2014 по справі 914/2341/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2014 р. Справа № 914/2341/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючий суддя Желік М.Б.

Суддів Костів Т.С.

Кузь В.Л.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Меридіан Плюс", м. Кременчук, вул. Карнаухова, 13 (вих. № б/н від 18.11.2013 року)

на рішення Господарського суду Львівської області від 06.11.2013 року

у справі № 914/2341/13

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Меридіан Плюс", м. Кременчук

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Львів

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Енерджі", м. Київ

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-Софт", м. Львів

про стягнення 19 943,29 грн.

та

за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Меридіан Плюс", м. Кременчук

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Енерджі", м. Київ

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-Софт", м. Львів

про стягнення 57 263,20 грн. матеріальної шкоди та штрафних санкцій

За участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - не з'явився;

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_5 - представник за довіреністю;

від третьої особи 1 - не з'явився;

від третьої особи 2 - не з'явився.

Сторонам роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. ст. 22, 27 ГПК України. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід складу суду не надходило.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

06.11.2013 року Господарським судом Львівської області винесено рішення у справі № 914/2341/13 (с. Сухович Ю.О.) за первісним позовом ТОВ "Фірма "Меридіан Плюс" до відповідача ФОП ОСОБА_4 за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом ТОВ "Аква Енерджі" за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом ТОВ "Атлант-Софт" про стягнення 19 943,29 грн. та за зустрічним позовом ФОП ОСОБА_4 до відповідача ТОВ "Фірма "Меридіан Плюс" за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом ТОВ "Аква Енерджі" за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом ТОВ "Атлант-Софт" про стягнення 57 263,20 грн. матеріальної шкоди та штрафних санкцій, відповідно до якого у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням господарського суду Львівської області Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Меридіан Плюс" звернулася до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 06.11.2013 року у даній справі скасувати в частині відмови у задоволенні первісного позову і прийняти нове рішення, яким стягнути з ФОП ОСОБА_4 на користь скаржника 17 984,25 грн. послуг за перевезення вантажу, 1 613,15 грн. пені, 345,89 грн. 3% річних та 5 046,80 грн. витрат на правову допомогу, а в решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не надано належної оцінки тому факту, що відповідач не спростовує факт доставки товару, а лише вказує про недоліки якості доставленого товару, що може бути підставою для застосування до сторони такого виду відповідальності, як стягнення штрафних санкцій чи розірвання договору, однак не є підставою для відмови у задоволенні вимог щодо стягнення заборгованості за договором перевезення.

Згідно автоматизованого розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 03.12.2013 року справу за № 914/2341/13 розподілено до розгляду судді - доповідачу Желіку М.Б. Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 року у склад колегії для розгляду справи № 914/2341/13 введено суддів В.Л.Кузя та І.Б.Малех.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 року у зв'язку з перебуванням на лікарняному члена колегії - судді Малех І.Б. вносилися зміни до складу колегії суддів для розгляду справи № 914/2341/13. Відтак розгляд справи здійснювався колегією суддів у складі головуючого судді - Желік М.Б., суддів Костів Т.С., Кузя В.Л. Зазначеному складу суддів відводи не заявлялися.

06.12.2013 року ухвалою Львівського апеляційного господарського суду подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття апеляційної скарги до провадження, розгляд справи призначено на 18.12.2013 року.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 року та 29.01.2014 року розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав викладених y них.

29.01.2014 року через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду від скаржника надійшли письмові пояснення по суті апеляційної скарги.

У судовому засіданні 05.02.2014 року відповідач за первісним позовом участь уповноваженого представника у судове засідання забезпечив, який надав пояснення по суті апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні у повному обсязі. Інші сторони участі уповноважених представників не забезпечили, хоча були належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.

Iз врахуванням положень ст. 102 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду апеляційної скарги та враховуючи, що сторони надали пояснення щодо вимог апеляційної скарги у попередніх судових засіданнях, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Колегія суддів розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, відтак рішення Господарського суду Львівської області від 06.11.2013 року у справі № 914/2341/13 слід частково скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким частково задоволити як первісний, так і зустрічний позови.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

03.12.2012 року між ФОП ОСОБА_4 (Довіритель, Експедитор) та ТОВ "Фірма "Меридіан Плюс" (Повірений, Перевізник) укладено договір-доручення про надання послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученняx, відповідно до умов якого довіритель доручає повіреному за винагороду здійснювати пошук і підбір перевізників для міжнародних перевезень, або використовувати власний транспорт.

Згідно п. 2.2. Договору конкретні умови по кожному замовленню обмовляються в Заявці.

Сторони погодили, що договір набирає сили з моменту підписання і діє до 31.12.2013 року чи до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1. Договору).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу України.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ст. 11 Цивільного кодексу України). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, 04.12.2012 року між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Фірма "Меридіан Плюс" підписано договір-заявку № 1778, у відповідності до якої перевізник зобов'язувався здійснити перевезення вантажу - напоїв в палетах вагою 21 т. за маршрутом Грузія (Натахтарі) - Україна (м. Київ). Згідно умов заявки вартість перевезення становила 2250 Євро по курсу НБУ на день вигрузки в гривнях; терміни доставки на місце розвантаження 11.12.2012 рік до 10.00. Додатковими вимогами сторони погодили проставлення на товаро-транспортній накладній печатки радіології: ввіз/вивіз дозволено (вартість печатки входить в ціну фрахту).

Згідно умов заявки позивачем виконано перевезення вантажу, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) А № 690362.

Як вбачається із товарно-транспортної накладної вантажоодержувачем зазначено ТОВ "Аква Енерджі", товар доставлено на Луганську митницю - 12.12.2012 року, радіологічний контроль пройдено 17.12.2012 року.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що міжнародна товарно-транспортна накладна є міжнародним документом, порядок складання та дія якого регламентується Міжнародною конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів до якої України приєдналася згідно Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 року.

Згідно статті 1 Конвенції ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. (ст. 4 Конвенції). Дані про відомості, які повинна містити накладна зазначені у ст. 6 Конвенції, зокрема, дата і місце складання вантажної накладної; ім'я та адреса відправника; ім'я та адреса перевізника; місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; ім'я та адреса одержувача; прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; платежі, пов'язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

Підставою для звернення позивача за первісним позовом до суду була несплата відповідачем вартості перевезення у встановлені у заявці строки.

Так, 28.01.2013 року ТОВ "Фірма "Меридіан Плюс" направило на адресу ФОП ОСОБА_4 претензію № 9, згідно якої просило перерахувати кошти у сумі 18 000,00 грн. за надані послуги з перевезення протягом семи банківських днів з дня одержання претензії.

У відповідь на претензію ФОП ОСОБА_4 надіслала лист від 20.02.2013 року про відсутність підстав для оплати послуг з перевезення у зв'язку з тим, що у відповідності до договору-заявки № 1778 оплата здійснюється протягом 14 банківських днів після отримання оригіналів СMR, акту виконаних робіт, рахунку, договору, копії податкового свідоцтва та свідоцтва про державну реєстрацію. Окрім того, повідомила про отримання від ТОВ "Аква Енерджі" претензію про відшкодування збитків завданих внаслідок пошкодження частини вантажу.

12.03.2013 року ТОВ "Фірма "Меридіан Плюс" направило на адресу ФОП ОСОБА_4 перелік документів згідно умов погоджених сторонами у договорі-заявці, а саме претензію (повторно) вих. № 12 від 11.03.2013 року, оригінал міжнародної товаро-транспортної накладної СMR серії А № 690362, оригінал Акту наданих послуг № 2 від 28.01.2013 року, оригінал рахунку на оплату № 2 від 28.01.2013 року, договір-доручення № 171/12/П, копію свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, копія довідки про взяття на облік платника податків, копію свідоцтва про державну реєстрацію, що підтверджується описом вкладення до цінного листа ф.107 та фіксальним чеком про направлення листа від 12.03.2013 року.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

У відповідності до договору-заявки № 1778 від 04.12.2012 року вартість послуг з перевезення вантажу становила 2250 Євро по курсу НБУ на день вигрузки а/м в гривнях. Міжнародно товарно-транспортна накладна не містить інформації про дату час вигризки вантажу, що узгоджується із вимогами Міжнародною конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Натомість, як вбачається із матеріалів справи ТОВ "Анлант - Совт" (Замовник) 04.02.2013 року направив на адресу ФОП ОСОБА_4 претензію № 18/12 про відшкодування шкоди у розмірі 44 863,20 грн. Окрім того повідомив про те, що оскільки водій (Перевізник) відмовляється підписати акт про псування товару, вантажоодержувач відмовляється відмічати СMR серії А № 690362 про прийняття товару. До вказаної претензії долучено Акт про псування, пошкодження, недоставки, надлишку чи надміру товару від 17.01.2013 року (арк. справи 105), який вказує на кількість та найменування продукції, а також суму збитків, однак не містить причин псування товару. Додатком до цього акту, як вказує вантажоодержувач є додаток № 1 від 17.01.2013 року (арк. справи 106), в якому зазначено, що автомобіль був оформленим та прибув на вигризку 26.12.2012 року за адресою м. Київ, вул. Віскозна,32. Після відкриття автомобіля і виявлення псування товару автомобіль направлений в гараж, для того, щоб замерзлий товар зміг відтанути, де він знаходився до 15.01.2013 року. Автомобіль прибув на вигризку 15.01.2013 року о 11:00 і був вигруженим 17.01.2013 року у зв'язку з перерахунком зіпсованої продукції через прострочення строків доставки, відповідно до Акту про псування, пошкодження, недоставки, надлишку чи надміру товару від 17.01.2013 року.

Відтак, з доданих до матеріалів справи доказів вбачається, що вантаж був вигружений в місці доставки 17.01.2013 року, що не заперечується сторонами. Станом на 17.01.2013 року Національним Банком України встановлено курс гривні до долара США у співвідношенні 100 Доларів США - 799,3000 гривень.

Здійснивши перерахунок, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, вважає що до стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає сума коштів у розмірі - 17 984,25 грн. (сімнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири гривні 25 копійок) боргу за виконане перевезення згідно договору-заявки № 1778 від 04.12.2012 року.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Умовами договору-доручення № 171/12/П від 03.12.2012 року, зокрема, п. 6.6. передбачено, що у випадку прострочення платежу винна в прострочені сторона оплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Згідно ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України ).

Статтею ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, згідно договору-заявки № 17789 від 04.12.2012 року оплата проводиться на протязі 14 банківських днів з моменту отримання повного пакету документів зазначених в ній. Доказами, що містяться в матеріалах справи, зокрема, описом вкладення до цінного листа підтверджується, що 12.03.2013 року перевізник направив на адресу вантажовідправника вказані документи.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а відтак період за який слід нараховувати пеню за прострочення виконання зобов'язання в конкретному випадку встановлюється з 27.03.2013 року (14 календарних днів з моменту отримання оригіналів документів).

З урахуванням зазначеного та у відповідності до здійсненого судом перерахунку розмір пені, що підлягає до стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь ТОВ "Фірма "Меридіан Плюс" становить 1 284,03 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят три гривні 03 копійки).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З поданого позивачем за первісним позовом уточненого розрахунку ціни позову станом на 06.11.2013 року (арк. справи 127) він просить стягнути суму інфляційних витрат за період з 18.03.2013 року по 06.11.2013 року у розмірі 345,89 грн. Однак, як встановлено судом з урахуванням погоджених сторонами умов здійснення розрахунків ФОП ОСОБА_4 зобов'язана була здійснити оплату послуг з перевезення до 26.03.2013 року, відтак період з якого нараховуються інфляційні витрати встановлюється з 27.03.2013 року по 06.11.2013 року, що з урахуванням здійсненого судом перерахунку становить 332,59 грн. (триста тридцять дві гривні 59 копійок), які підлягають до задоволення.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що висновки суду першої інстанції щодо повної відмови у задоволенні первісних позовних вимог у зв'язку з неналежним, із значним простроченням виконанням договірних зобов'язань є безпідставним, оскільки згідно ст. 611, 923, 924 ЦК України у випадку неналежного виконання чи прострочення виконання зобов'язання інша сторона має право на стягнення збитків, застосування господарських санкцій чи іншого виду відповідальності.

Щодо зустрічних позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно п. 6.2 Договору-доручення № 171/12/П про надання послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і міжміському сполученні від 03.12.2012 року при запізненні перевізника на завантаження на 5 годин і більше або прострочку доставки вантажу (термін доставки вказується у разовому замовлені), перевізник сплачує експедитору штраф у розмірі 400 грн.

Оскільки судом встановлено, що перевізник прострочив строк доставки вантажу, який встановлений у договорі-заявці № 1778 від 04.12.2012 року, то колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість стягнення з ТОВ «Фірма «Меридіан Плюс» на користь ФОП ОСОБА_4 400 грн. штрафу.

В частині вимог позивача за зустрічним позовом щодо стягнення штрафу у розмірі 400 грн. за кожен день прострочення колегія суддів зазначає, що у договорі-заявці № 1778 від 04.12.2012 року передбачено «Прострочка в доставці вантажу - штраф 50 $ за добу».

Згідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 року № 1998, яка була чинною станом на час виникнення спірних правовідносин, та на даний час встановлено, що формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці.

У договорі-заявці не встановлено суми штрафу у гривневому еквіваленті, не визначено суб'єкта господарювання, який має право вимагати стягнення штрафу та суб'єкта, який несе відповідальність, за прострочення. Враховуючи зазначене, підстави для задоволення вимог в цій частині відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Умовою відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, у тому числі у вигляді відшкодування збитків, є вина боржника. Доведенню підлягає також безпосередній причиновий зв'язок між діями особи, яка заподіяла шкоду і самою шкодою.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо безпідставності та недоведеності заподіяння збитків ФОП ОСОБА_4, відтак відмовляє у їх стягненні.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржуване рішення вказаним вимогам не відповідає, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав передбачених ст. 104 ГПК України для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Господарського суду Львівської області від 06.11.2013 року у справі № 914/2341/13 в частині з прийняттям в цій частині нового рішення про часткове задоволення як первісного, так і зустрічного позовів.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції зазначає про необхідність здійснення перерозподілу судових витрат.

Окрім того, зазначає, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Позивачем за первісним позовом додано до матеріалів справи договір № 17 про надання юридичних послуг від 21.01.2013 року, свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю № 643 від 29.01.2009 року, квитанцію № 149 від 21.01.2013 року, квитанцію № 156 від 30.10.2013 року та квитанцію № 168 від 06.11.2013 року на загальну суму 5 046,8 грн., що підтверджують факт сплати гонорару відповідно до договору № 17 від 21.01.2013 року. Відтак, витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню з урахуванням положень ст. 49 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105, ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Меридіан Плюс", м. Кременчук, вул. Карнаухова, 13 (вих. № б/н від 18.11.2013 року) задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 06.11.2013 року у справі № 914/2341/13 в частині відмови в задоволенні первісного позову скасувати частково.

3. Прийняти нове рішення, яким первісний позов задоволити частково. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Меридіан Плюс" (м. Кременчук, вул. Карнаухова, 13, ідентифікаційний код 37600342) 17 984,25 грн. основної заборгованості по перевезенню вантажу, 1 284,03 грн. пені, 332,59 грн. 3% річних та 4 979,17 грн. витрат на правову допомогу.

4. Рішення Господарського суду Львівської області від 06.11.2013 року у справі № 914/2341/13 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову скасувати частково.

5. Прийняти нове рішення, яким зустрічний позов задоволити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Меридіан Плюс" (м. Кременчук, вул. Карнаухова, 13, ідентифікаційний код 37600342) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 400,00 грн. штрафу за прострочку доставки вантажу.

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Меридіан Плюс" (м. Кременчук, вул. Карнаухова, 13, ідентифікаційний код 37600342) 1 697,44 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

7. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Меридіан Плюс" (м. Кременчук, вул. Карнаухова, 13, ідентифікаційний код 37600342) 848,72 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Меридіан Плюс" (м. Кременчук, вул. Карнаухова, 13, ідентифікаційний код 37600342) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 12,04 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

9. В решті рішення Господарського суду Львівської області залишити без змін.

10. На виконання вказаної постанови господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 10.02.2014 року

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Костів Т.С.

суддя Кузь В.Л.