Постанова

від 15.04.2014 по справі 914/2341/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року Справа № 914/2341/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В., суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Полянського А.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиФізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постановувід 05.02.2014 Львівського апеляційного господарського суду у справі№ 914/2341/13 господарського суду Львівської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Меридіан Плюс" доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Енерджі"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-Софт" простягнення 19 943,29 грн за зустрічним позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Меридіан Плюс" простягнення 57 263,20 грн матеріальної шкоди та штрафних санкцій в судовому засіданні взяли участь представники : від позивача: Осадчий А.В., Маслова О.С. (довіреність №4 від 27.01.2014) від відповідача:не з'явились від третіх осіб:не з'явились В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області (суддя Сухович Ю.О.) від 06.11.2013 у справі № 914/2341/13 у задоволені первісного позову відмовлено повністю; у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Желік М.Б., судді - Костів Т.С., Кузь В.Л.) від 05.02.2014 рішення Господарського суду Львівської області від 06.11.2013 у справі № 914/2341/13 в частині відмови в задоволенні первісного позову скасовано частково; прийнято нове рішення, яким первісний позов задоволено частково; стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Меридіан Плюс" 17 984,25 грн основної заборгованості по перевезенню вантажу, 1 284,03 грн пені, 332,59 грн 3% річних та 4 979,17 грн витрат на правову допомогу; в частині відмови в задоволенні зустрічного позову рішення Господарського суду Львівської області від 06.11.2013 року у справі №914/2341/13 скасовано частково; прийняти нове рішення, яким зустрічний позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Меридіан Плюс" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 400,00 грн штрафу за прострочку доставки вантажу; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Меридіан Плюс" 1 697,44 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Меридіан Плюс" 848,72 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Меридіан Плюс" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 12,04 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції; в решті рішення Господарського суду Львівської області від 06.11.2013 у справі № 914/2341/13 залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить частково скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.2014 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити частково та стягнути з відповідача за зустрічним позовом 12 400 грн та 48 000 грн за втрату вантажу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу сторони не надіслали.

Відповідач та треті особи не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представників позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Меридіан Плюс" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 17 984,25 грн основного боргу, 1 613,15 грн пені та 345,89 грн 3% річних, мотивуючи свою позицію посиланням на обставини, відповідно до яких відповідач порушив зобов'язання за договором-дорученням №171/12/П від 03.12.2012 про надання послуг з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні в частині здійснення розрахунків за надані послуги перевезення відповідно до умов договору.

Відповідач звернувся до позивача із зустрічним позовом про стягнення 57 263,20 грн матеріальної шкоди і штрафних санкцій, мотивуючи свою позицію посиланням на обставини, відповідно до яких позивач за первісним позовом порушив зобов'язання за договором-дорученням №171/12/П від 03.12.2012 в частині надання послуг з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні неналежним чином, а саме із значним простроченням виконання договірних зобов'язань та завданими збитками.

Частково задовольняючи первісні та зустрічні позовні вимоги, апеляційний господарський суд правомірно виходив із такого.

03.12.2012 між ФОП ОСОБА_4 (довіритель, експедитор) та ТОВ "Фірма "Меридіан Плюс" (повірений, перевізник) укладено договір-доручення про надання послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученнях (Договір), відповідно до умов якого довіритель доручає повіреному за винагороду здійснювати пошук і підбір перевізників для міжнародних перевезень, або використовувати власний транспорт.

Згідно п.2.2. Договору конкретні умови по кожному замовленню обмовляються в Заявці.

Сторони погодили, що договір набирає сили з моменту підписання і діє до 31.12.2013 року чи до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.10.1. Договору).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу України.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ст.11 Цивільного кодексу України). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

04.12.2012 року між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Фірма "Меридіан Плюс" підписано договір-заявку №1778, у відповідності до якої перевізник зобов'язувався здійснити перевезення вантажу - напоїв в палетах вагою 21 т. за маршрутом Грузія (Натахтарі) - Україна (м. Київ). Згідно умов заявки вартість перевезення становила 2 250 Євро по курсу НБУ на день вигрузки в гривнях; терміни доставки на місце розвантаження 11.12.2012 до 10.00. Додатковими вимогами сторони погодили проставлення на товарно-транспортній накладній печатки радіології: ввіз/вивіз дозволено (вартість печатки входить в ціну фрахту).

Згідно умов заявки позивачем виконано перевезення вантажу, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) А №690362.

Як вбачається із товарно-транспортної накладної вантажоодержувачем зазначено ТОВ "Аква Енерджі", товар доставлено на Луганську митницю - 12.12.2012, радіологічний контроль пройдено 17.12.2012.

Міжнародна товарно-транспортна накладна є міжнародним документом, порядок складання та дія якого регламентується Міжнародною конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів до якої України приєдналася згідно Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006.

Згідно статті 1 Конвенції ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної (ст. 4 Конвенції). Дані про відомості, які повинна містити накладна зазначені у ст.6 Конвенції, зокрема, дата і місце складання вантажної накладної; ім'я та адреса відправника; ім'я та адреса перевізника; місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; ім'я та адреса одержувача; прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; платежі, пов'язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

Підставою для звернення позивача за первісним позовом до суду була несплата відповідачем вартості перевезення у встановлені у заявці строки.

Так, 28.01.2013 ТОВ "Фірма "Меридіан Плюс" направило на адресу ФОП ОСОБА_4 претензію №9, згідно якої просило перерахувати кошти у сумі 18 000,00 грн за надані послуги з перевезення протягом семи банківських днів з дня одержання претензії.

У відповідь на претензію ФОП ОСОБА_4 надіслала лист від 20.02.2013 про відсутність підстав для оплати послуг з перевезення у зв'язку з тим, що у відповідності до договору-заявки №1778 оплата здійснюється протягом 14 банківських днів після отримання оригіналів СMR, акта виконаних робіт, рахунку, договору, копії податкового свідоцтва та свідоцтва про державну реєстрацію. Окрім того, повідомила про отримання від ТОВ "Аква Енерджі" претензії про відшкодування збитків, завданих внаслідок пошкодження частини вантажу.

12.03.2013 ТОВ "Фірма "Меридіан Плюс" направило на адресу ФОП ОСОБА_4 перелік документів згідно умов, погоджених сторонами у договорі-заявці, а саме претензію (повторно) вих. №12 від 11.03.2013, оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної СMR серії А №690362, оригінал Акта наданих послуг №2 від 28.01.2013, оригінал рахунку на оплату №2 від 28.01.2013, договір-доручення №171/12/П, копію свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, копію довідки про взяття на облік платника податків, копію свідоцтва про державну реєстрацію, що підтверджується описом вкладення до цінного листа ф.107 та фіскальним чеком про направлення листа від 12.03.2013.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 Цивільного кодексу України).

У відповідності до договору-заявки №1778 від 04.12.2012 вартість послуг з перевезення вантажу становила 2 250 Євро по курсу НБУ на день відгрузки а/м в гривнях. Міжнародно-товарно-транспортна накладна не містить інформації про дату час вигризки вантажу, що узгоджується із вимогами Міжнародною конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Натомість, як вбачається із матеріалів справи ТОВ "Анлант - Совт" (Замовник) 04.02.2013 направив на адресу ФОП ОСОБА_4 претензію №18/12 про відшкодування шкоди у розмірі 44 863,20 грн. Окрім того повідомив про те, що оскільки водій (Перевізник) відмовляється підписати акт про псування товару, вантажоодержувач відмовляється відмічати СMR серії А № 690362 про прийняття товару. До вказаної претензії долучено Акт про псування, пошкодження, недоставки, надлишку чи надміру товару від 17.01.2013 (а.с.105), який вказує на кількість та найменування продукції, а також суму збитків, однак не містить причин псування товару. Додатком до цього акта, як вказує вантажоодержувач, є додаток №1 від 17.01.2013 року (а.с.106), в якому зазначено, що автомобіль був оформленим та прибув на вигризку 26.12.2012 за адресою м. Київ, вул. Віскозна,32. Після відкриття автомобіля і виявлення псування товару автомобіль направлений в гараж для того, щоб замерзлий товар зміг відтанути, де він знаходився до 15.01.2013. Автомобіль прибув на вивантаження 15.01.2013 об 11:00 і був вивантаженим 17.01.2013 у зв'язку з перерахунком зіпсованої продукції через прострочення строків доставки, відповідно до Акта про псування, пошкодження, недоставки, надлишку чи надміру товару від 17.01.2013 року.

За оцінкою суду з доданих до матеріалів справи доказів вбачається, що вантаж був вивантажений в місці доставки 17.01.2013, що не заперечується сторонами. Станом на 17.01.2013 Національним Банком України встановлено курс гривні до долара США у співвідношенні 100 Доларів США - 799,3000 гривень.

Здійснивши перерахунок, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла правомірного висновку щодо стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає сума коштів у розмірі - 17 984,25 грн (сімнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири гривні 25 копійок) боргу, оскільки судом встановлено як доведену обставину факт виконання позивачем за первісним позовом перевезення, згідно договору-заявки №1778 від 04.12.2012 року.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Умовами договору-доручення №171/12/П від 03.12.2012, зокрема, п.6.6. передбачено, що у випадку прострочення платежу винна в прострочені сторона оплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Згідно ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

Статтею ст.629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, згідно договору-заявки №17789 від 04.12.2012 оплата проводиться на протязі 14 банківських днів з моменту отримання повного пакету документів, зазначених в ній. За оцінкою суду, доказами, що містяться в матеріалах справи, зокрема, описом вкладення до цінного листа, підтверджується, що 12.03.2013 перевізник направив на адресу вантажовідправника вказані документи.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а відтак період за який слід нараховувати пеню за прострочення виконання зобов'язання в конкретному випадку встановлюється з 27.03.2013 (14 календарних днів з моменту отримання оригіналів документів), що вірно відзначено судом апеляційної інстанції.

З урахуванням зазначеного та у відповідності до здійсненого судом перерахунку розмір пені, що підлягає до стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь ТОВ "Фірма "Меридіан Плюс" становить 1 284,03 грн (одна тисяча двісті вісімдесят три гривні 03 копійки).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З поданого позивачем за первісним позовом уточненого розрахунку ціни позову станом на 06.11.2013 (а.с.127) він просить стягнути суму інфляційних втрат за період з 18.03.2013 по 06.11.2013 у розмірі 345,89 грн. Однак, як встановлено судом з урахуванням погоджених сторонами умов здійснення розрахунків, ФОП ОСОБА_4 зобов'язана була здійснити оплату послуг з перевезення до 26.03.2013, відтак період з якого нараховуються інфляційні витрати встановлюється з 27.03.2013 по 06.11.2013, що з урахуванням здійсненого судом перерахунку становить 332,59 грн (триста тридцять дві гривні 59 копійок), які правомірно задоволено судом.

Колегія суддів правомірно виходила із того, що висновки суду першої інстанції про повну відмову у задоволенні первісних позовних вимог у зв'язку з неналежним, із значним простроченням виконанням договірних зобов'язань є безпідставним, оскільки згідно ст.ст.611, 923, 924 ЦК України у випадку неналежного виконання чи прострочення виконання зобов'язання інша сторона має право на стягнення збитків, застосування господарських санкцій чи іншого виду відповідальності.

Щодо зустрічних позовних вимог колегія суддів також цілком правомірно виходила із такого.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст.546 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно п.6.2 Договору-доручення № 171/12/П про надання послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і міжміському сполученні від 03.12.2012 при запізненні перевізника на завантаження на 5 годин і більше або прострочку доставки вантажу (термін доставки вказується у разовому замовлені), перевізник сплачує експедитору штраф у розмірі 400 грн.

Оскільки судом встановлено, що перевізник прострочив строк доставки вантажу, який встановлений у договорі-заявці №1778 від 04.12.2012, то стягнення з ТОВ "Фірма "Меридіан Плюс" на користь ФОП ОСОБА_4 400 грн. штрафу є обґрунтованим.

В частині вимог позивача за зустрічним позовом щодо стягнення штрафу у розмірі 400 грн. за кожен день прострочення колегія суддів зазначає, що у договорі-заявці №1778 від 04.12.2012 року передбачено "Прострочка в доставці вантажу - штраф 50 $ за добу".

Згідно п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 №1998 встановлено, що формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці.

У договорі-заявці не встановлено суми штрафу у гривневому еквіваленті, не визначено суб'єкта господарювання, який має право вимагати стягнення штрафу та суб'єкта, який несе відповідальність, за прострочення. Враховуючи зазначене, підстави для задоволення вимог в цій частині відсутні, про що вірно зазначено апеляційним господарським судом.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Умовою відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, у тому числі у вигляді відшкодування збитків, є вина боржника. Доведенню підлягає також безпосередній причинний зв'язок між діями особи, яка заподіяла шкоду і самою шкодою.

Судами обох інстанцій правомірно відмовлено в позові про стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом збитків через недоведеність позовних вимог за відсутності складу цивільного правопорушення: не надано доказів фактичного завдання збитків позивачу за зустрічним позовом, не доведено розміру збитків.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 8 , п.1 ч.1 ст.111 9 , ст.111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.2014 у справі № 914/2341/13 залишити без змін.

Головуючий-суддя К.Грейц

Судді С.Бакуліна

А.Полянський