Постанова

від 06.02.2014 по справі 923/1520/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2014 р.Справа № 923/1520/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Будному О.В.

представники сторін в судове засіданні від 06.02.2014 року не з'явились ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства з відокремленою садибою „Едельвейс-2"

на рішення господарського суду Херсонської області від 03.12.2013 року

по справі № 923/1520/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Нова Дріп"

до відповідача: Фермерського господарства з відокремленою садибою „Едельвейс-2"

про стягнення 263846,58 грн.

В судовому засіданні 06.02.2014 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Нова Дріп" (далі - позивач, ТОВ „Нова Дріп") звернулось до господарського суду Херсонської області за позовом до Фермерського господарства з відокремленою садибою „Едельвейс-2" (далі - відповідач, ФГзВС „Едельвейс-2") про стягнення заборгованості в розмірі 200000,00 грн., що утворилась за договором купівлі-продажу від 02.02.2013р. №02/13, а також 60000,00 грн. штрафу та 3846,58 грн. трьох процентів річних, які нараховано згідно з пунктом 4.2 договору купівлі-продажу від 02.02.2013р. та статтею 625 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовано положеннями ст. ст. 193, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України, умовами укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 02.02.2013р. №02/13 та умотивовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання щодо оплати товару у встановлений договором строк - не пізніше 08.02.2013 року.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 03.12.2013 року по справі № 923/1520/13 (суддя Александрова Л.І.) позов задоволено. Стягнуто з ФГзВС „Едельвейс-2" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Нова Дріп" 200000,00 грн. боргу, 60000,00 грн. штрафу, 3846,58 грн. три проценти річні та 5280,50 грн. судового збору.

Рішення суду умотивовано доведеністю заявлених позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду, ФГзВС „Едельвейс-2" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що судом не в повному обсязі досліджені докази по справі та не з'ясовано всі обставини.

Скаржник зазначає наступне:

- у видатковій накладній не зазначено прізвище та ім'я по-батькові особи, яка отримала товар;

- підписи голови фермерського господарства, що містяться на договорі купівлі-продажу, видатковій накладній №3 від 08.02.2013р. та довіреності №000008 від 08.02.2013р. є різними, що свідчить про можливість отримання товару за вказаною видатковою накладною іншими особами;

- позивачем не надано документів на підтвердження якості товару;

- нараховані позивачем штрафні санкції є надмірно великими порівняно із заявленою до стягнення сумою.

З викладених підстав відповідач просить рішення від 03.12.2013р. скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ „Нова Дріп" вказує про безпідставність доводів апеляційної скарги та наголошує на тому, що рішення суду є законним та обґрунтованим.

В засіданні суду апеляційної інстанції від 06.02.2014р. представники сторін, які належним чином були повідомлені про час та місце засідання суду, не з'явились, тим самим не скористались своїм процесуальним правом брати участь в апеляційній інстанції.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 02.02.2013р. між ТОВ „Нова Дріп" (продавець) та ФГзВС „Едельвейс-2" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №02/13, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати насіння цибулі „Берекет" (далі - товар) у кількості 335 кг, згідно видаткової накладної, у власність покупцеві, а покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 2.1 вказаного договору сума цього договору складає 200000,00 грн.

Покупець здійснює 100% передплату в сумі 200000,00 грн. до 08.02.2013р. (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору продавець поставляє (передає) товар покупцеві 08.02.2013р. при умові виконання покупцем пункту 2.2 цього договору.

Оплата здійснюється шляхом перерахування суми, зазначеної у п. 2.2 цього договору, на поточний рахунок продавця (п. 2.4).

Згідно з п. 4.2 договору при порушенні покупцем умов п. 2.2 цього договору з оплати грошової суми за товар покупець сплачує продавцю неустойку у вигляді штрафу в розмірі 30% від загальної суми цього договору.

Звернувшись до суду з позовом, ТОВ „Нова Дріп" зазначає, що відповідно до умов договору купівлі-продажу №02/13 від 02.02.2013р. поставило відповідачу 335 кг насіння цибулі „Берекет" на загальну суму 200000,00 грн., яке отримано 08.02.2013р. відповідачем, однак вартість товару не сплачена, що зумовило звернення позивача до суду з вимогою про стягнення 200000,00 грн. боргу, 60000,00 грн. штрафу та 3846,58 грн. процентів річних.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд вказав, що факт отримання відповідачем товару підтверджується рахунком №10 від 01.02.2013р., видатковою накладною №3 від 08.02.2013р. Також, суд послався на відсутність доказів щодо оплати відповідачем вартості отриманого товару та вказав про правомірність нарахування позивачем штрафу згідно з п. 4.2 договору та трьох процентів річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Колегія судів не погоджується з такими висновками суду виходячи з наступного.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 9 вказаного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Колегія суддів відмічає, що видаткова накладна №3 від 08.02.2013р., на яку послався суд як на доказ отримання відповідачем товару, не відповідає вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме не містить посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та даних, що дають змогу ідентифікувати особу відповідача, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а відтак, не може слугувати допустимим доказом на підтвердження отримання відповідачем 335 кг насіння „Берекет" саме за договором купівлі-продажу №02/13 від 02.02.2013р.

Наявна в матеріалах справи податкова накладна №2 від 08.02.2013р., на яку представник позивача посилався в судовому засіданні апеляційної інстанції, містить відомості щодо іншого цивільно-правового договору - договір купівлі-продажу від 01.02.2013р. №2/13, тоді як підставою заявленого позову є договір купівлі-продажу від 02.02.2013р. №02/13.

Крім того, рахунок на оплату №10 від 01.02.2013р. на суму 200000,00 грн., який за висновком суду є доказом спірних правовідносин за договором купівлі-продажу №02/13 від 02.02.2013р., виписаний позивачем 01.02.2013р. з посиланням на договір купівлі-продажу, тоді як договір, за яким стягуються грошові кошти, укладено 02.02.2013р.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 5 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996р. №99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996р. за №293/1318, довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться централізованою бухгалтерією, довіреність на одержання цінностей підписується керівником підприємства та головним бухгалтером централізованої бухгалтерії або їх заступниками та особами, ними на те уповноваженими. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником (власником) підприємства, довіреність на одержання цінностей підписується керівником (власником) самостійно.

Наявна в матеріалах справи засвідчена копія довіреності №000008 від 08.02.2013р., що видана голові ФГзВС „Едельвейс-2" Мустафаєву Тимуру Тажидиновичу на отримання насіння цибулі „Берекет" у кількості 335 кг, та на яку міститься посилання у видатковій накладній №3 від 08.02.2013р., підписана одноособово керівником відповідача за відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження обставин, що бухгалтерський облік ФГзВС „Едельвейс-2" ведеться безпосередньо керівником (власником) фермерського господарства.

Приймаючи до увагу вищевикладене, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов неправильних висновків про обґрунтованість заявлених позовних вимог, допустив неправильне застосування норм процесуального законодавства - ст.ст. 34, 43 ГПК України при оцінці доказів ТОВ „Нова Дріп", що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, покладених в основу рішення від 03.12.2013р. Зазначене є підставою для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення по справі.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З викладених вище підстав позивачем не подано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, відтак, у позові ТОВ „Нова Дріп" слід відмовити з покладанням на позивача судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, п.1 ч.1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір", колегія судів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 03.12.2013 року по справі № 923/1520/13 - скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Нова Дріп" на користь Фермерського господарства з відокремленою садибою „Едельвейс-2" 2638,46 грн. судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги.

Повернути Фермерському господарству з відокремленою садибою „Едельвейс-2" (74800, Херсонська область, Каховський район, с. Коробки, вул. Терни відокремлена садиба „Едельвейс-2", код ЄДРПОУ отримувача 33574183, р/р 26002060388484, МФО отримувача 352479) з Державного бюджету України (р/р 31217206782002, отримувач: ГУДКС України в Одеській області, код ЄДРПОУ отримувача 37607526, МФО отримувача 828011) судовий збір у розмірі 68,54 грн., надмірно сплачений за квитанцією №12-2308955/с від 12.12.2013р.

Зобов'язати господарський суд Херсонської області видати наказ з зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 10.02.2014р.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: О.Т. Лавренюк