Ухвала

від 22.01.2014 по справі 820/9576/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2014 р.Справа № 820/9576/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

представника відповідача Михайлової О.С.

представника позивача Тойка С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2013р. по справі № 820/9576/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківкольормет"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Харківкольормет" до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000922201 від 04.06.2013 року та № 0000932201 від 04.06.2013 року, прийняті Харківською об'єднаною ДПІ Харківської області ДПС.

Стягнуто з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова Харківської області, код ЄДРПОУ 37999628, ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, рахунок №31217206784011) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківкольормет" (код ЄДРПОУ 01883585) судовий збір у розмірі 2259,59 грн. (дві тисячі двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 59 коп..

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити в позові. Скаржник зазначають, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин положення ст. 138, пп. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.8 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Харківкольормет" зареєстроване як юридична особа 26.06.1998 року (т.4 а.с. 171-172), є платником податку на додану вартість (т.4 а.с.220-222).

Фахівцями податкового органу було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Харківкольормет" (код за ЄДРПОУ 01883585) з питань декларування в податковому обліку податку на додану вартість та податку на прибуток операцій з ТОВ "Данис Трейд" (код ЄДРПОУ 34861191) у періодах з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року, з 01.03.2012 року по 30.06.2012 року та ПП "Промкомплект Україна" (код ЄДРПОУ 35477839) у періодах з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року, з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року, 01.05.2012 року по 31.05.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 20.05.2013 року № 951/220/01883585, яким встановлено такі порушення:

- документально не підтверджено факт здійснення господарських відносин (придбання рекламних послуг, придбання кольорового металопрокату, придбання металевої сітки) із контрагентами-постачальниками на загальну суму з ПДВ 3992256,00 грн., в тому числі: ТОВ "Данис Трейд" на суму 2599404,00 грн., ПП "Промкомплект Україна" на суму 1392852,00 грн. та встановлена невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства;

- п.198.1, 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в наслідок чого сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет занижена на 665376,00 грн.;

- ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, в наслідок чого сума податку на прибуток, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет занижена на 249271,00 грн.

За результатами висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення (т.1 а.с.30-31) від 04.06.2013 року:

- № 0000922201 на суму 998604,00 грн., в тому числі штрафні санкції - 332688,00 грн.;

- № 0000932201 на суму 295714,50 грн., в тому числі штрафні санкції - 46443,50 грн.

Позивач не погодився із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями і оскаржив їх до податкового органу вищого рівня. Головним управлінням Міндоходів у Харківській області скаргу позивача залишено без задоволення.

Міністерство доходів і зборів України також залишило рішення податкового органу без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Позивач не погодився із зазначеними діями податкового органу та оскаржив їх у судовому порядку.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надані всі належні первинні документи, що підтверджують реальність придбання товару, а також отримання виконаних робіт і наданих послуг, а відповідачем не доведено факт порушення позивачем зазначених вище норм податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

З акту перевірки вбачається, що підставою для висновку щодо заниження суми податку на прибуток та заниження суми податку на додану вартість стали акти контрагентів позивача (ТОВ "Данис Трейд" та ПП "Промкомплект Україна"), господарські операції з якими мали безпосередній вплив на вищевказані порушення.

За результатами перевірки з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток судом встановлено, що ПАТ "Харківкольормет" мало взаємовідносини з наступними контрагентами:

ТОВ "Данис Трейд" за грудень 2011 року, березень, квітень, червень 2012 року.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ "Данис Трейд" (виконавець) та ПАТ "Харківкольормет" (замовник) було укладено договір на поширення рекламної інформації № 142 від 30.09.2011 року (т.2 а.с. 3-7).

Відповідно до п. 2 договору предметом договору є надання послуг з поширення рекламної інформації, яка надається замовником (далі рекламний ролик) на світлодіодних електронних панно. Вартість послуг, строки трансляції рекламного ролика та адреси знаходження світлодіодних електронних панно визначаються в додатках до договору.

До зазначеного договору було укладено ряд додатків (т.2 а.с. 18-20).

Факт виконання зазначеного договору підтверджується актами приймання-передачі робіт (т.4 а.с.21-23).

На підставі викладеного позивачем були отримані від ТОВ "Данис Трейд" податкові накладні (т.2 а.с.24-26), які відповідають вимогам ст.201 ПК України.

На підставі податкових накладних позивачем було віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту за грудень 2011 року.

03.01.2012 року між ПАТ "Харківкольормет" (замовник) та ТОВ "Данис Трейд" (виконавець) було укладено договір № 15 на розміщення наружної реклами (т.2 а.с. 29-32).

Відповідно до даного договору замовник доручає та зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплатити, а виконавець приймає на себе зобов'язання провести рекламну кампанію в інтересах замовника відповідно до адресної програми.

До зазначеного договору сторонами були підписані додатки (т.2 а.с. 34, 36, 38, 40, 42, 44, 46, 48, 50, 52, 64, 66, 68, 70, 72, 74, 76, 85, 87, 89, 91, 93, 95).

Факт виконання зазначеного договору підтверджується актами приймання-передачі робіт (т.2 а.с. 35, 37, 39, 41, 43, 45, 47, 49, 51, 65, 67, 69, 71, 73, 75, 77, 86, 88, 90, 92, 94, 96).

На підставі цього ТОВ "Данис Трейд" виписало позивачу податкові накладні (т.2 а.с.54-63, 78-84, 97-102).

На час укладання та виконання договору ТОВ "Данис Трейд" було зареєстровано як юридична особа (т.4 а.с. 165-167) та було платником податку на додану вартість (т.2 а.с.14).

Отже, ТОВ "Данис Трейд" виконало свої зобов'язання за даним договором, а ПАТ "Харківкольормет" прийняло надані послуги, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Щодо взаємовідносин позивача з ПП "Промкомплект Україна", судом встановлено, що 03.10.2011 року між ПП "Промкомплект Україна" (продавець) та ПАТ "Харківкольормет" (покупець) було укладено договір поставки № 130, відповідно до якого продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар на умовах, обумовлених в п.4.1. в кількості та асортименті відповідно до накладних (т.2 а.с. 103-104).

Реальність виконання зазначеного договору підтверджується прибутковими накладними (т.2 а.с. 106, 110, 114, 118, 122, 127, 131, 135, 139, 143, 147, 151, 156, 161, 166, 170, 175, 180, 184, 189, 194, 199, 204, 209, 214, 219, 224, 229-231, 243, т.3 а.с.2, 6, 10, 14, 18, 22, 26, 30, 34, 38, 42, 49, 55, 59, 65, 69, 75, 81, 85, 91, 97, 103, 108, 112, 116, 121, 125, 129, 133, 137, 141, 145, 151, 157, 161, 167, 171, 177, 181, 187, 193, 199, 203, 209, 213, 217, т.4 а.с. 1, 7, 11, 16, 22, 28, 34, 38, 42, 48, 54, 59, 64, 70, 76), видатковими накладними (т.2 а.с. 107, 112, 116, 120, 124, 128, 132, 136, 140, 144, 148, 152, 157, 162, 167, 171, 176, 181, 185, 190, 195, 200, 205, 210, 215, 220, 225, 232-234, 244, т.3 а.с. 3, 7, 11, 15, 19, 23, 27, 31, 35, 39, 43, 50, 56, 60, 66, 70, 76, 82, 86, 92, 98, 104, 109, 113, 117, 122, 126, 130, 134, 138, 142, 146, 152, 158, 162, 168, 172, 178, 182, 188, 194, 200, 204, 210, 214, 218, т.4 а.с. 2, 8, 12, 17, 23, 29, 35, 39, 43, 49, 55, 60, 65, 71, 77), специфікаціями до договору (т.2 а.с. 108, 111, 115, 119, 123, 129, 133, 137, 141, 145, 149, 153, 158, 163, 168, 172, 177, 182, 186, 191, 196, 201, 206, 211, 216, 221, 226, 235-237, 245, т.3 а.с. 4, 8, 12, 16, 20, 24, 28, 32, 36, 40, 44, 51, 57, 61, 67, 71, 77, 84, 87, 93, 99, 105, 110, 114, 118, 123, 127, 131, 135, 139, 143, 147, 153, 159, 163, 169, 173, 179, 183, 189, 195, 201, 205, 211, 215, 219, т.4 а.с. 3, 9, 13, 18, 24, 30, 36, 40, 44, 50, 56, 61, 66, 72, 78).

Факт транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними (т.2 а.с. 126, 155, 160, 165, 174, 179, 188, 193, 198, 203, 208, 213, 218, 223, 228, 242, 247, т.3 а.с. 46-47, 53, 63, 73, 79, 89, 95, 101, 106а, 120, 149, 155, 165, 175, 185, 191, 197, 207, 221, т.4 а.с. 5, 15, 20, 26, 32, 46, 52, 58, 62, 68, 74, 80).

На підставі цього ПП "Промкомплект Україна" виписало ПАТ "Харківкольормет" податкові накладні (т.2 а.с. 109, 113, 117, 121, 125, 130, 134, 138, 142, 146, 150, 154, 159, 164, 169, 173, 178, 183, 187, 192, 197, 202, 207, 212, 217, 222, 227, 238-241, 246, т.3 а.с. 5, 9, 13, 17, 21, 25, 29, 33, 37, 41, 45, 52, 58, 62, 68, 72, 78, 83, 88, 94, 100, 106, 111, 115, 119, 124, 128, 132, 136, 140, 144, 148, 154, 160, 164, 170, 174, 180, 184, 190, 196, 202, 206, 212, 216, 220, т.4 а.с. 4, 10, 14, 19, 25, 31, 37, 41, 45, 51, 57, 61а, 67, 73, 79), які відповідають вимогам ст. 201 ПК України.

На підставі податкових накладних позивачем було віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту.

На час укладання та виконання договору з ПП "Промкомплект Україна" було зареєстровано як юридична особа (т.4 а.с. 168-170) та було платником податку на додану вартість (т.4 а.с. 223).

Товар, отриманий позивачем від ПП "Промкомплект Україна", був використаний ним у подальшій господарській діяльності, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи (т.4 а.с. 231-250, т.5-6, т.7 а.с. 2-147).

Отже, ПП "Промкомплект Україна" виконало свої зобов'язання за даним договором, а ПАТ "Харківкольормет" прийняло зазначений товар та використало його у своїй господарській діяльності, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Розрахунки за договорами проводились в безготівковій формі. Оплата за надані послуги була здійснена, що підтверджується платіжним дорученням (т.4 а.с. 184-197). Також в матеріалах справи містяться угоди про уступку права вимоги від 13.09.2012 року № 97, від 01.03.2013 року № 120, від 25.07.2012 року № 64, від 15.01.2013 року № 41 (т.4 а.с. 173-183).

Також позивач має у власності транспортні засоби, серед яких ГАЗ 32213, ГАЗ 3302-14 (т.4 а.с.107-110). У ПАТ "Харківкольормет" працює водій Соколов В.В. з 06.08.2009 року (т.4 а.с. 111).

Судовим розглядом встановлено, що позивач орендує нежитлові приміщення, що підтверджується договорами оренди від 01.12.2010 року № 54, від 10.12.2010 року № 57 (т.4 а.с. 91-106).

Дефектність первинних документів, які було укладено між позивачем та зазначеними вище контрагентами, а також факт нереальності проведення фінансово-господарських операцій судом не виявлено.

Посилання відповідача на висновки актів перевірок контрагентів позивача суд не бере до уваги, оскільки ним не доведено нереальність здійснення контрагентами позивача господарських операцій.

Судовим розглядом встановлено, що податкові накладні, виписані контрагентами позивача, відповідають вимогам Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п.п. "а" п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

Згідно з п.198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз положень податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Склад валових витрат та порядок їх визначення встановлено статтями 138, 139 ПК України.

Згідно з п. 138.2 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, недійсними суд зазначає наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) загальними вимогами, додержання яких є необхідними для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Відповідно до ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Конституційні права людини та громадянина, порушення яких є підставою нікчемності правочину, що порушує публічний порядок, закріплені в Основному Законі держави - Конституції України, яка в ст. 3 найвищою соціальною цінністю проголошує людину, її життя і здоров'я, честь та гідність, недоторканність і безпеку. Крім цього, у разі спрямованості правочину на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, дії особи кваліфікуватимуться як злочини або адміністративні проступки, і, як наслідок, будуть порушувати Кримінальний кодекс України або Кодекс України про адміністративні правопорушення. Законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів, керуючись тим, що публічний порядок держави порушується у разі порушення нормативних актів, у яких він закріплений, а саме: Конституції України, Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Оскільки ст. 228 ЦК України для правочину, що порушує публічний порядок, передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватись під час розслідування кримінальної справи і розгляду її в суді або в ході провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Можливість такого порядку встановлення умислу сторін також прямо витікає з висновку про те, що однією з ознак правочину, що порушує публічний порядок, є заборона його нормами кримінального чи адміністративного законодавства. Ці правочини порушують виключно публічно-правові норми, які одночасно становлять правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту.

А відтак, під правочини, що порушують публічний порядок, підпадають правочини, спрямовані (вчинені з умислом) на порушення публічних нормативно-правових актів: Конституції України, валютного, митного, податкового, антимонопольного та іншого публічно-правового законодавства, у якому закріплені основи державного ладу, політичної системи, економічної безпеки держави, і у той же час є злочинами чи адміністративно-правовими деліктами. Це, зокрема, правочини, що спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина; ухилення суб'єктами господарювання від сплати податків; незаконне відчуження або користування об'єктами права власності українського народу; правочини, спрямовані на незаконний обіг вилучених з вільного обігу предметів або предметів, обіг яких обмежено; правочини, вчинені з метою порушення антимонопольного законодавства та спрямовані на зайняття забороненими видами господарської діяльності, а також інші, спрямовані на порушення публічно-правових нормативних актів.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав чинності, чи постанова компетентного органу про притягнення зазначених осіб до адміністративної відповідальності.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентами, є чинними та не визнаними у встановленому порядку недійсними.

Судовим розглядом встановлено, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Судом встановлено, що придбання позивачем товарів, а також отримання послуг безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, що направлена на отримання доходу.

Позивачем надані всі належні первинні документи, що підтверджують реальність придбання товару, а також отримання виконаних робіт і наданих послуг.

Колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000922201 від 04.06.2013 року та № 0000932201 від 04.06.2013 року, прийняті податковим органом, є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства, через що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.п.1, 3 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи вимог ст. 138, пп. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.8 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2013р. по справі № 820/9576/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А. Судді (підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 27.01.2014 р.