Постанова

від 11.02.2014 по справі 910/18768/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2014 р. Справа№ 910/18768/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі Шмиговська А.М.

за участю від позивача - не з'явився.

представників сторін: від відповідача - не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ООО "Дружба"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2013р.

у справі № 910/18768/13 ( суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фірма "Меркурій"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ООО "Дружба"

про стягнення 45 865,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 26.11.2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ООО "Дружба" (03022, м. Київ, вул. Сумська, буд. 3, код ЄДРПОУ 38376684) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фірма "Меркурій" (20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Леніна, 60; 20721, Черкаська обл., Смілянський район, с. Балаклея, вул. Леніна, буд. 58 Б, код ЄДРПОУ 14195438), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість у розмірі - 44000 (сорок чотири тисячі) грн. 21 коп., пеню у розмірі - 1 506 (одна тисяча п'ятсот шість) грн. 05 коп., три відсотка річних у розмірі - 328 (триста двадцять вісім) грн. 51 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі - 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення повністю та прийняти нове рішення про відмову в задоволені цих вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Через відділ документального забезпечення КАГС від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судову засіданні 28.01.2014 року представник позивача надав усні пояснення по справі.

В судове засідання 28.01.2014 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте належним чином повідомлений про дату, місце та час судового засідання. Розгляд справи відкладено на 11.02.2014 року.

В судове засідання 11.02.2014 року представник позивача та відповідача в судове засідання не з'явилися, проте належним чином повідомлені про дату, місце та час судового засідання.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника позивача та відповідача, враховуючи що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 14.01.2013р. між сторонами було укладено Дистриб'юторський Договір № 01/13, відповідно до умов якого позивач, як постачальник, надає відповідачу, як дистриб'ютору, право ексклюзивної реалізації, право купувати товари в постачальника для перепродажу на території покупцям на умовах зазначених в даному Договорі.

Договір підписано уповноваженими особами, а саме директорами товариств від позивача - Тараном Є.В. та від відповідача - Голобородько О.В., які діяли на підставі Статутів, та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним. Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач на виконання умов Договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 50353,86 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000121 від 13.03.2013р. на суму 23931,12 грн. та № РН-0000133 від 03.04.2013р. на суму 26422,74 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печаткою та штемпелем без зауважень та приймаються судом, як належні докази виконання позивачем договірних зобов'язань.

Відповідно до п. 5.1. Договору, умови оплати: відстрочка платежу - 40 (сорок) календарних днів від дня отримання товару.

Позивач зазначав, що на підставі усних домовленостей між сторонами було досягнуто згоди щодо відстрочення платежу до 45 (сорока п'яти) календарних днів.

Відповідач, порушуючи умови Договору, зокрема п. 5.1., за поставлений позивачем товар не розрахувався.

04.07.2013р. позивач направляв на адресу відповідача претензію вих. № 522, яка була отримана останнім 11.07.2013р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення, з вимогою щодо погашення існуючої заборгованості.

Після отримання претензії відповідач частково задовольнив вимогу позивача, а саме, перерахував грошові кошти у розмірі - 6353,65 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар складає - 44000,21 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч 1. ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 173 ГК України суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом заходів відповідальності. Позивач, відповідно до п. 7.2. Договору, нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що складає 1506,05 грн. (період нарахування з 01.08.2013р. по 16.09.2013р.).

Відповідно до п. 7.2. Договору у випадку порушення умов даного Договору про оплату, дистриб'ютору нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день протермінування платежу.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Суд першої інстанції вірно визнав вимогу позивача про стягнення пені обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, на суму боргу позивач нараховує три відсотка річних у розмірі - 359,72 грн. (період нарахування з 01.08.2013р. по 16.09.2013р.).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наявність прострочення з боку відповідача, вимоги позивача про нарахування трьох відсотків річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, але за уточненим розрахунком суду першої інстанції, а саме, 328,51 грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

Відповідач достовірно знав про розгляд справи судом першої інстанції, та мав можливість здійснювати захист своїх прав і інтересів.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позов визнається доведеним, обґрунтованим, але таким, що підлягає частковому задоволенню.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 26.11.2013 року у справі № 910/18768/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/18768/13 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови складено 11.02.2014 року.