Постанова

від 06.02.2014 по справі 801/10491/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2014 р. о 12:28 Справа №801/10491/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Лоза М.С., за участю представників сторін: від позивача - Герасименко Н.А., від відповідача - Петришак М.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кримгазбуд"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Кримгазбуд" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0010052270 від 16.09.2013 року на загальну суму 402246,00 грн.; податкового повідомлення-рішення №0010072270 від 16.09.2013 року на загальну суму 422358,00 грн.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача, що правочини, укладені позивачем з контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, у зв'язку з відсутністю контрагентів за місцезнаходженням, а також відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень та транспортних засобів.

Ухвалами суду від 15.11.2013 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, з підстав, викладених у письмових запереченнях (т. 1 а.с. 40). 199-202

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 03335681, взятий на облік в органах державної податкової служби та зареєстрований платником ПДВ (т. 1 а.с. 13, 14, 194, 195).

Видами діяльності позивача за КВЕД є: монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; будівництво житлових і нежитлових будівель; будівництво трубопроводів; діяльність у сфері архітектури; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (т. 1 а.с. 13).

На підставі Наказу від 14.08.2013 року №373 про проведення позапланової виїзної перевірки позивача з питань перевірки даних, наведених у декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року (т. 1 а.с. 167) та Направлення на перевірку від 14.08.2013 року №326/22-7 з метою перевірки даних, наведених у декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року (т. 1 а.с. 168) посадовою особою податкового органу проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань перевірки даних, наведених у декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 29.08.2013 року №711/22.7/03335681 (далі - Акт) (т. 1 а.с. 48-61).

За висновками акту встановлено порушення позивачем:

- пп. 198.1, 198.2, 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено податковий кредит у травні 2013 року на суму 268164 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 18 декл.), та донарахуванню податку на додану вартість у сумі 268164 грн. (ряд. 25 декл.);

- п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9, п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-VI із змінами та доповненнями встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, а саме: з ІІ квартал 2013 року (в т.ч. травень 2013 року) на суму 1340820 грн., в результаті чого донараховано податку на прибуток за ІІ квартал 2013 року у сумі 281572 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0010052270 від 16.09.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 402246 грн. (у тому числі 268164 грн. за основним платежем та 134082 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та №0010072270 від 16.09.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 422358 грн. (у тому числі 281572 грн. за основним платежем та 140786 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (т. 1 а.с. 62, 63).

Перевіряючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд встановив наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року (далі - ПК України).

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений у ст. 78 ПК України.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (п. 78.5 ст. 78 ПК України).

Згідно з п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Окрім цього, у пункті 81.1 ст. 81 ПК України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відтак, з наведених норм ПК України слідує, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом; також, в направленні на проведення перевірки обов'язково зазначається мета проведення перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, позапланову документальну виїзну перевірку позивача проведено на підставі Наказу від 14.08.2013 року №373 та Направлення на перевірку від 14.08.2013 року №326/22-7 в яких зазначена мета перевірки - перевірка даних, наведених у декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року.

Відповідачем було складено Акт про результати позапланової документальної виїзної перевірки позивача з питань перевірки даних, наведених у декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року, але з Акту перевірки слідує, що відповідачем також було перевірено повноту визначення доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування позивача за період ІІ квартал 2013 року, у результаті чого було донараховано податок на прибуток за ІІ квартал 2013 року та винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0010072270 від 16.09.2013 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 422358 грн. (у тому числі 281572 грн. за основним платежем та 140786 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Таким чином, відповідач порушив норми чинного законодавства, а саме: необґрунтовано перевірив та нарахував позивачу податок на прибуток, хоча це не було передбачено ані Наказом, ані Направленням на проведення перевірки.

Суд зазначає, що Розділом III Податкового кодексу України визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств, а Розділом V зазначеного Кодексу визначений порядок оподаткування податком на додану вартість.

В п. 1 Розділу XIX Прикінцеві положення ПК України зроблено зауваження про те, що Розділ III цього Кодексу набирає чинності 01.04.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України передбачено, що у Розділі III об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу

Підпунктом 138.1.1. пункту 138.1 ст. 138 встановлено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, виходячи з наведених норм податкового законодавства до валових витрат звітного податкового періоду законодавець відносить, зокрема, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, формування яких здійснюється в тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та при наявності первинних бухгалтерських документів, підтверджуючих їх здійснення.

Відповідно до п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вищенаведених норм Податкового кодексу України слідує, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Так, згідно зі ст.198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна, а для визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток, оформлені належним чином первинні документи, що підтверджують продаж товарів (робіт, послуг).

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 року №996-XIV, із змінами та доповненнями.

Згідно з ч.2 ст.3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів (робіт, послуг), що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

Статтею 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Судом встановлено, що у періоді, що перевірявся, позивач мав взаємовідносини з наступними контрагентами: ПП ПЕК «Современник», ТОВ «Промтехгруп ЛТД», ТОВ «Південь-газбуд», ТОВ «Кримтрубоізол», ТОВ «Підприємство «Будмережа».

По взаємовідносинам позивача з ПП ПЕК «Современник» судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.07.2013 року між позивачем та ПП ПЕК «Современник» укладено договір поставки нафтопродуктів №165, згідно з яким Постачальник (ПП ПЕК «Современник») зобов'язується поставити та адресу Покупця (позивача) товар, а Покупець зобов'язується сплатити товар шляхом передоплати та прийняти поставлений товар. Строк дії договору - до 31.12.2012 року. Додатковою угодою від 31.12.2012 року №1 термін дії договору продовжено до 31.12.2013 року (т. 1 а.с. 68, 69).

На виконання умов договору ПП ПЕК «Современник» виписало рахунки-фактури: №СФ-94373 від 31.05.2013 року на суму 285028,00 грн., у тому числі ПДВ 47504,67 грн. та №СФ-93720 від. 13.05.2013 року на суму 110560,00 грн., у тому числі ПДВ 18426,67 грн. (т.1 а.с. 70, 243); а також видаткові накладні: №66625 від 03.06.2013 року на суму 285028,00 грн., у тому числі ПДВ 47504,67 грн. та №65974 від 15.05.2013 року на суму 110560,00 грн., у тому числі ПДВ 18426,67 грн. (т.1 а.с. 71, 244).

Придбані товари були сплачені позивачем у повному розмірі, що підтверджується журналом проводок та карткою рахунку №63; банківськими виписками БВ-0000122 на суму 110560,00 грн., БВ-0000149 на суму 285028,00 грн. (т. 1 а.с. 232, 248).

За датою виникнення податкових зобов'язань ПП ПЕК «Современник» склало податкові накладні №775 від 30.05.2013 року на суму 285028,00 грн., у тому числі ПДВ 47504,67 грн. та №235 від 15.05.2013 року на суму 110560,00 грн., у тому числі ПДВ 18426,67 грн. (т. 1 а.с. 72, 245).

Зазначені податкові накладні включені позивачем до реєстру виданих та отриманих накладних за травень 2013 року (т. 1 а.с. 221).

Загалом, позивачем було придбано у ПП ПЕК «Современник» нафтопродуктів на суму 395588,00 грн., у тому числі ПДВ 65931,34 грн.

Придбані нафтопродукті були використані позивачем у власній господарській діяльності відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку №103 як необоротні активи (т. 1 а.с. 233), у зв'язку з наявністю у позивача автотранспорту у кількості 55 одиниць відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку №104 (т. 1 а.с. 234-237).

По взаємовідносинам позивача з ТОВ «Промтехгруп ЛТД» судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.05.2013 року між позивачем та ТОВ «Промтехгруп ЛТД» укладено договір №ПТ-0151, згідно з яким Продавець (ТОВ «Промтехгруп ЛТД») зобов'язується передати у власність Покупця (позивача) товар, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити товар. Спосіб поставки товару - на транспорті Продавця згідно з рахунком-фактурою та актами виконаних робіт (т. 2 а.с. 19-20).

На виконання умов договору ТОВ «Промтехгруп ЛТД» виписало рахунки-фактури: на трубу - №ПТ-0150 від 31.05.2013 року на суму 158400,00 грн., у тому числі ПДВ 26400,00 грн.; на транспортні послуги - №ПТ-0151 від 31.05.2013 року на суму 6000,00 грн., у тому числі ПДВ 1000,00 грн., №ПТ-0144 від 27.05.2013 року на суму 6000,00 грн., у тому числі ПДВ 100,00 грн., №ПТ-0143 від 27.05.2013 року на суму 158400,00 грн., у тому числі ПДВ 26400,00 грн. (т. 1 а.с. 76, 80, 85, т. 2 а.с. 28).

Окрім цього ТОВ «Промтехгруп ЛТД» виписало видаткові накладні на трубу: № ПТ-015 від 03.06.2013 року на суму 158400,00 грн., у тому числі ПДВ 26400,00 грн. та №ПТ-0143 від 31.05.2013 року на суму 158400,00 грн., у тому числі ПДВ 26400,00 грн. (т. 1 а.с. 82, 87), а також позивачем та ТОВ «Промтехгруп ЛТД» було складено ати здачі-прийняття робіт (надання послуг), що передбачено договором: №б/н від 03.06.2013 року про відповідність отриманих труб фактичним обмірам та метражу; №ПТ-0151 від 31.05.2013 року, №ПТ-0144 від 27.05.2013 року - про надання транспортних послуг (т. 1 а.с. 78, 88, т. 2 а.с. 29).

Придбані товари та послуги були сплачені позивачем у повному розмірі, що підтверджується карткою субконто: Контрагенти: Промтехгруп ЛТД.ТОВ (т. 2 а.с. 23-25).

За датою виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Промтехгруп ЛТД» склало податкові накладні №1651 від 31.05.2013 року на суму 158400,00 грн., у тому числі ПДВ 26400,00 грн., №1652 від 31.05.2013 року на суму 6000,00 грн., у тому числі ПДВ 1000,00 грн., №1419 від 28.05.2013 року на суму 6000,00 грн., у тому числі ПДВ 1000,00 грн., №1418 від 28.05.2013 року на суму 158400,00 грн., у тому числі ПДВ 26400,00 грн. (т. 1 а.с. 79, 84, 89, т. 2 а.с. 30).

Зазначені податкові накладні включені позивачем до реєстру виданих та отриманих накладних за травень 2013 року (т. 1 а.с. 221а, 222, 224, 225).

Загалом, позивачем було придбано у ТОВ «Промтехгруп ЛТД» товарів та отримано послуг на суму 328800,00 грн., у тому числі ПДВ 54800,00 грн.

Придбані товари були використані позивачем у власній господарській діяльності на виконання умов договору №63/318/070 від 25.08.2011 року, що підтверджується актом приймання виконаних робіт №1 за серпень 2013 року (т. 2 а.с. 46-51).

По взаємовідносинам позивача з ТОВ «Південь-газбуд» судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2013 року між позивачем та ТОВ «Південь-газбуд» укладено договір субпідряду на об'єкт Газифікація с. Ескі-Сарай Сімферопольського району №б/н на виконання будівельно-монтажних робіт разом з додатковою угодою, згідно з якою п. 3.1, а саме ціну договору виправлено на 769390,00 грн. з урахуванням ПДВ. В ході будівництва ціна може бути змінена (т. 2 а.с. 70-72).

Придбані роботи були сплачені позивачем у повному розмірі, що підтверджується аналізом рахунку по субконто: 6310, а також журналом проводок: 6310, 31 (т. 2 а.с. 58, 59).

За датою виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Південь-газбуд» склало податкові накладні: №18 від 15.05.2013 року на суму 7500,00 грн., у тому числі ПДВ 1250,00 грн., №19 від 15.05.2013 року на суму 2500,00 грн., у тому числі ПДВ 417,00 грн., №20 від 22.05.2013 року на суму 1400,00 грн., у тому числі ПДВ 234,00 грн., №21 від 27.05.2013 року на суму 16000,00 грн., у тому числі ПДВ 2667,00 грн., №22 від 28.05.2013 року на суму 41979,34 грн., у тому числі ПДВ 6996,56 грн., №23 від 31.05.2013 року на суму 700000,00 грн., у тому числі ПДВ 116667,00 грн. (т.2 а.с. 61-66).

Зазначені податкові накладні включені позивачем до реєстру виданих та отриманих накладних за травень 2013 року (т. 1 а.с. 225).

Загалом, позивачем було придбано у ТОВ «Південь-газбуд» робіт на суму 769379,34 грн., у тому числі ПДВ 128231,34 грн.

Придбані товари були використані позивачем у власній господарській діяльності для виконання умов договору №б/н від 21.06.2013 року, що підтверджується актом приймання виконаних робіт за липень 2013 року (т. 2 а.с. 67-69).

По взаємовідносинам позивача з ТОВ «Підприємство «Будмережа» судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2013 року між позивачем та ТОВ «Підприємство «Будмережа» укладено договір №1, згідно з яким Постачальник (ТОВ «Підприємство «Будмережа») зобов'язується передати металопрокат, труби стальні у власність Покупця (позивача), а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити товар. (т. 2 а.с. 73-75).

На виконання умов договору ТОВ «Підприємство «Будмережа» виписало накладні №210 від 31.05.2013 року на суму 2486,16 грн., у тому числі ПДВ 414,36 грн., №207 від 28.05.2013 року на суму 2335,68 грн., у тому числі ПДВ 389,28 грн., №201 від 24.05.2013 року на суму 2850,20 грн., у тому числі ПДВ 475,20 грн., №195 від 23.05.2013 року на суму 1349,40 грн., у тому числі ПДВ 224,90 грн., №192 від 21.05.2013 року на суму 8371,44 грн., у тому числі ПДВ 1395,24 грн., №191 від 21.05.2013 року на суму 821,16 грн., у тому числі ПДВ 136,86 грн., №176 від 16.05.2013 року на суму 2119,68 грн., у тому числі ПДВ 353,28 грн., №173 від 14.05.2013 року на суму 3097,08 грн., у тому числі ПДВ 516,18 грн., №171 від 13.05.2013 року на суму 7467,48 грн., у тому числі ПДВ 1244,58 грн. (т. 1 а.с. 109-117).

За датою виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Підприємство «Будмережа» склало податкові накладні №188 від 31.05.2013 року на суму 30899,28 грн., у тому числі ПДВ 5149,88 грн. та №187 від 31.05.2013 року на суму 2400,00 грн. у тому числі ПДВ 400,00 грн. (оренда автотранспорту) (т. 1 а.с. 118, т. 2 а.с. 86).

Зазначені податкові накладні включені позивачем до реєстру виданих та отриманих накладних за травень 2013 року (т. 1 а.с. 221, 225).

Загалом, позивачем було придбано у ТОВ «Підприємство «Будмережа» товарів та отримано послуг на суму 33299,28 грн., у тому числі ПДВ 5549,88 грн.

Придбані товари були використані позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується актами приймання виконаних робіт за червень 2013 року по фізичним особам (т. 2 а.с.103-110).

По взаємовідносинам позивача з ТОВ «Кримтрубоізол» судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2013 року між позивачем та ТОВ «Кримтрубоізол» укладено договір №2, згідно з яким Замовник (позивач) доручає Виконавцю (ТОВ «Кримтрубоізол») проводити наступні види робіт: - постачати за заявкою Замовника труби сталеві різного діаметру; - нанесення антикорозійного покриття лакофарбовими матеріалами на сталеві труби різного діаметру; - ізоляція сталевих труб різного діаметру термоусадочної стрічкою "Термізол" (т. 2 а.с. 119), а також договір №3 від 03.01.2013 року, згідно з яким Замовник (позивач) доручає Виконавцю (ТОВ «Кримтрубоізол») проводити роботи з перевірки ізолюючого покриття сталевих труб термоусадочною плівкою "Термізол" (т. 2 а.с. 120).

Придбані роботи та послуги були сплачені позивачем у повному розмірі, що підтверджується карткою субконто: Контрагенти: Кримтрубоизол.ТОВ (т. 2 а.с. 114).

За датою виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Кримтрубоізол» склало податкові накладні: №17 від 16.05.2013 року на суму 8000,00 грн., у тому числі ПДВ 1334,00 грн., №18 від 16.05.2013 року на суму 6000,00 грн., у тому числі ПДВ 1000,00 грн., №19 від 21.05.2013 року на суму 4850,00 грн., у тому числі ПДВ 809,00 грн., №20 від 27.05.2013 року на суму 27600,00 грн., у тому числі ПДВ 4600,00 грн., №21 від 31.05.2013 року на суму 35470,00 грн., у тому числі ПДВ 5911,00 грн. (т. 2 а.с. 116-120).

Зазначені податкові накладні включені позивачем до реєстру виданих та отриманих накладних за травень 2013 року (т. 1 а.с. 221а, 222).

Загалом, позивачем було придбано у ТОВ «Кримтрубоізол» товарів та отримано послуг на суму 81920,00 грн., у тому числі ПДВ 13654,00 грн.

Придбані товари були використані позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується актами приймання виконаних робіт за липень 2013 року (т. 2 а.с. 42-45, 67-69).

Досліджені під час розгляду справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача мають всі необхідні реквізити, повністю відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні".

З метою визначення правомірності відображення позивачем у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій по взаємовідносинам з ПП ПЕК «Современник», ТОВ «Промтехгруп ЛТД», ТОВ «Південь-газбуд», ТОВ «Кримтрубоізол», ТОВ «Підприємство «Будмережа» судом також були з'ясовані обставини щодо наявності у контрагента цивільної дієздатності.

Так, згідно з даними Єдиного реєстру юридичних осіб (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) станом на день розгляду справи названі вище контрагенти зареєстровані у якості юридичних осіб та не перебувають у процесі припинення.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 №755-ІУ якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Юридична особа є такою, що припинилася, лише з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи (п.2 ст.33 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року №755).

На підставі вказаного судом встановлено, що контрагенти позивача є юридичними особами, що мають належний обсяг цивільної право та дієздатності.

Отже, у відповідності до положень Закону України "Про податок на додану вартість" названі вище контрагенти мали право на складення податкових накладних.

Підсумовуючи зазначене вище, суд зазначає, що наданими позивачем доказами підтверджується фактичне отримання позивачем товару та робіт від ПП ПЕК «Современник», ТОВ «Промтехгруп ЛТД», ТОВ «Південь-газбуд», ТОВ «Кримтрубоізол», ТОВ «Підприємство «Будмережа», їх оплата та подальше використання у господарській діяльності.

Відтак, під час розгляду справи спростовано висновки перевірки відносно відсутності настання реальних наслідків за зазначеними правочинами.

Беручи до уваги, що господарські операції між позивачем та ПП ПЕК «Современник», ТОВ «Промтехгруп ЛТД», ТОВ «Південь-газбуд», ТОВ «Кримтрубоізол», ТОВ «Підприємство «Будмережа» були реальними та підтверджені наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, суд вважає безпідставними висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток за ІІ квартал 2013 року у сумі 281572 грн.

А у зв'язку з тим, що ПП ПЕК «Современник», ТОВ «Промтехгруп ЛТД», ТОВ «Південь-газбуд», ТОВ «Кримтрубоізол», ТОВ «Підприємство «Будмережа» зареєстровані як юридичні особи та не перебувають у процесі припинення, то й висновки відповідача про заниження податку на додану вартість у сумі 268164 грн. суд вважає необґрунтованими та помилковими.

Позиція ДПІ щодо фіктивності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Промтехгруп ЛТД» сформована, також, на підставі висновку Акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехгруп ЛТД» №18/20-34-22-01-05/38385814 від 26.07.2013 року, в якому зазначено, що ТОВ «Промтехгруп ЛТД» відсутнє за місцезнаходженням.

Такі факти як відсутність контрагента за місцезнаходженням та несплата ним відповідної суми податкових зобов'язань за наслідками здійснення спірних операцій самі по собі, не у зв'язку з іншими обставинами справи, не можуть слугувати об'єктивними ознаками недобросовісності платника (покупця) та підтверджувати отримання ним необґрунтованої податкової вигоди. Посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб". Факт відсутності контрагента за місцезнаходженням на дату проведення перевірки не може слугувати підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Зазначеної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 16.05.2012 року по справі №К-9991/6724/12, від 17.07.2012 року №К/9991/1812/12 та від 17.01.2012 року №К-15283/09 ВАСУ ; від 24.01.2013 року по справі №К-20928/10.

Вищий адміністративний суд України у Постанові від 03.04.2013 року по справі №К/9991/32753/12 дотримується наступної думки: "Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит та на формування валових витрат і з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою".

Більш того, у позивача відсутній обов'язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, приміщень та інших необоротних активів у контрагентів, а відтак відсутня залежність правомірності формування податкового кредиту позивача від наявності вказаних параметрів у контрагентів (аналогічна думка викладена ВАСУ в Постанові від 10.01.2012 року по справі №К/9991/81953/11, в Ухвалах від 26.10.2011 року по справі №К-26345/10, від 13.01.2011 року по справі №К-28642/10, від 23.11.2011 року по справі №К/9991/49204/11).

На підставі викладеного суд вважає, що наведені відповідачем обставини не є належними доказами на підтвердження фіктивності проведених позивачем господарських операцій з вказаним контрагентом, а за відсутністю інших доказів з боку відповідача та враховуючи надані позивачем докази, вважає доведеними належними чином реальність проведених господарських операцій позивачем з усіма контрагентами.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Неприпустимість притягнення до відповідальності юридичних осіб за неправомірні дії їх контрагентів підтверджується й рішенням Європейського суду з прав людини від 18.03.2010 року по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії" в пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації - заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із п.2 ст.3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач, при проведенні господарських операцій зі своїми контрагентами, оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення №0010052270 від 16.09.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 402246 грн. (у тому числі 268164 грн. за основним платежем та 134082 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), прийняте з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України та є протиправним.

Оскільки судом встановлено помилковість висновків та протиправність дій податкового органу, то для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення від 16.09.2013 року №0010052270 та №0010072270 визнаються протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову майнового характеру, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 1147,00 грн. (Одна тисяча сто сорок сім гривень).

В судовому засіданні 06.02.2014 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 11.02.2014 року.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим №0010052270 від 16.09.2013 року про збільшення Публічному акціонерному товариству "Кримгазбуд" (ідентифікаційний код 03335681) суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 402246 грн. (у тому числі 268164 грн. за основним платежем та 134082 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим №0010072270 від 16.09.2013 року про збільшення Публічному акціонерному товариству "Кримгазбуд" (ідентифікаційний код 03335681) суми грошового зобов'язання зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 422358 грн. (у тому числі 281572 грн. за основним платежем та 140786 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

4.Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Кримгазбуд" (ідентифікаційний код 03335681) судовий збір у розмірі 1147,00 грн. (Одна тисяча сто сорок сім гривень) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.