Ухвала

від 06.02.2014 по справі 814/1972/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/1972/13-а

Категорія: 5.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Романішина В.Л.,

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

за участю секретаря Фурмана А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу Миколаївської митниці Міндоходів на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» до Миколаївської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2013р. ТОВ СП «НІБУЛОН» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Миколаївської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №19 та №20 від 17.04.2013р.

Позов обґрунтовувало тим, що у митниці були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки під час митного оформлення товарів товариством в повному обсязі виконано вимоги Митного кодексу України, зокрема: здійснено декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явлено товари і транспортні засоби для митного контролю та митного оформлення; надано митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур, а також сплачено податки та збори. На думку позивача, ним під час митного оформлення товарів визначено правильно їх коди, а тому підстави для їх зміни у відповідача були відсутні. Оскільки товари подавались до митного оформлення митним брокером ТОВ Компанія «ПРИОРИТЕТ», який був декларантом вантажів, що надійшли на адресу позивача, тому вина товариства за правильність визначення коду товарів відсутня. Під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб Миколаївської митниці зауваження до поданих декларантом ВМД були відсутні. Митним органом підтверджено правильність та достовірність заповнених декларантом ВМД, в тому числі і правильність коду товару. Оскільки своїм правом на відмову у митному оформленні товару у зв'язку з виявленими невідповідностями митниця не скористалася, картка відмови не видавалася, тому, на думку позивача, Миколаївська митниця не мала правових підстав для донарахування податкових зобов'язань через виявлення помилки стосовно класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати перевірки.

Миколаївська митниця проти позову заперечила, зазначивши, що митним органом на підставі наказу від 14.09.2012р. №412 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ СП «НІБУЛОН» щодо дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, в результаті якої виявлено факти невірної класифікації ввезеного товару. Зміна коду товару до УКТЗЕД спричинила збільшення суми податкового зобов'язання, внаслідок чого митницею правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.06.2013р. позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Миколаївська митниця Міндоходів подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позов ТОВ СП «НІБУЛОН» залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу начальника Миколаївської митниці №412 від 14.09.2012р., у період з 28.09.2012р. по 24.01.2013р. посадовими особами відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку стану дотримання ТОВ СП «НІБУЛОН» законодавства України з питань митної справи за період діяльності з 01.10.2009 по 31.08.2012р., за результатами якої складено акт №0002/3/504000000/0014291113 від 24.01.2013р.

У висновках акту перевірки вказано, що перевіркою визначено позивачу суму податкового зобов'язання в розмірі 117541,34 грн., у зв'язку з встановленням порушень правил класифікації товарів, що ввозились товариством на територію України, при їх декларуванні за вантажно-митними деклараціями №504000012/2010/100507, №504000809/2009/1692, №504000012/2011/100381, №504000012/2011/100532, №504000010/2011/007876, №504000012/2011/101470, №504050001/2012/300420, №504050001/2012/300485, №504000012/2011/100234, №504000012/2011/100902, №504000809/2009/1061, №504000809/2009/1062, №504000809/2009/1136, №504000809/2009/1137, №504000012/2010/100948, №504000012/2011/100158, №504000012/2011/100261, №504000012/2011/100568, №504000012/2011/100905, №504050001/2012/300180.

На підставі вказаного акту перевірки 12.02.2013р. Миколаївською митницею винесено податкові повідомлення-рішення:

- №5, яким позивачу визначено зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, в сумі 57415,90 грн. (в т.ч. за основним платежем - 47332,97 грн., за штрафними санкціями - 10082,93 грн.);

- №6, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, в сумі 11488,02 грн. (в т.ч. за основним платежем - 9466,60 грн., за штрафними санкціями - 2021,42 грн.).

За результатами адміністративного оскарження ТОВ СП «НІБУЛОН» зазначених податкових повідомлень-рішень та за наслідками розгляду скарг позивача від 20.02.2013р. №1856/01-33 та від 20.02.2013р. №1857/01-33 Міністерством доходів і зборів України прийнято рішення про результати розгляду скарг від 09.04.2013р. №380/6/99-99-24-16, на виконання якого відповідачем податкові повідомлення-рішення від 12.02.2013р. №5 та №6 були відкликані та 17.04.2013р. прийняті нові податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- №19, яким позивачу визначено зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, в сумі 5222,02 грн. (в т.ч. за основним платежем - 4492,01 грн., за штрафними санкціями - 730,01 грн.);

- №20, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, в сумі 1046,83 грн. (в т.ч. за основним платежем - 898,41 грн., за штрафними санкціями - 148,42 грн.).

Задовольняючи позов ТОВ СП «НІБУЛОН» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №19 та №20 від 17.04.2013р. суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент проведення перевірки у Миколаївської митниці було відсутнє право на проведення документальних планових виїзних перевірок в частині перевірки правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; документальна планова виїзна перевірка в частині перевірки правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення, проведена поза межами компетенції митного органу, а висновки акту перевірки від 24.01.2013 №0002/3/504000000/0014291113 є необґрунтованими та недоведеними. Колегія суддів погоджується з такими висновками Миколаївського окружного адміністративного суду.

Відповідно до ст.336, ч.3 ст.345 Митного кодексу України від 13.03.2012р. проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення, є формою митного контролю.

Право на здійснення митного контролю шляхом проведення документальних перевірок з питань правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення встановлене ч.3 ст.345 Митного кодексу України від 13.03.2012р.

Частиною 1 статті 3 Митного кодексу України від 13.03.2012р. встановлено, що при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

Як вбачається з матеріалів справи, вантажно-митні декларації, порушення правил класифікації товарів за якими встановлено актом перевірки №0002/3/504000000/0014291113 від 24.01.2013р., були подані декларантом ТОВ СП «НІБУЛОН» до 28.04.2012р., в той же час Митний кодекс України від 13.03.2012р. набрав чинності з 01.06.2012р., тобто після подання (та прийняття митним органом) вказаних декларацій.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, оскільки згідно п.7 ч.1 ст.336 та ст.345 Митного кодексу України від 13.03.2012р. проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи є формою митного контролю, то при проведенні документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи в частині перевірки правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення, за вказаними вище деклараціями та реалізація результатів таких перевірок відповідно до ст.3 Митного кодексу України від 13.03.2012р. повинно здійснюватись за законодавством, чинним до 28.04.2012р., яке не передбачало можливості проведення документальних планових виїзних перевірок правильності визначення коду класифікації товарів, митне оформлення яких завершено. Таким чином, у відповідача відсутнє право на проведення документальної планової виїзної перевірки в частині перевірки правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення до набрання чинності Митним кодексом України від 13.03.2012р., а тому, на думку колегії суддів, перевірка проведена відповідачем поза межами наданої йому компетенції.

Відповідно до ч.4 ст.3 Митного кодексу України від 13.03.2012р. у разі, якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов'язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Відповідно до Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України № 314 від 20.04.2005р. (чинного на дату подання декларацій), працівники митної служби здійснюють вичерпний перелік дій щодо прийняття ВМД до оформлення та здійснення митного контролю.

Апелянтом не заперечується, що при здійсненні митного оформлення ВМД від 21.09.2010р. №504000012/2010/100507, від 23.04.2011р. №504000012/2011/100381, від 08.06.2011р. №504000012/2011/100532, від 19.11.2011р. №504000010/2011/007876, від 31.12.2011р. №504000012/2011/101470, від 11.04.2012р. №504050001/2012/300420, від 27.04.2012р. №504050001/2012/300485, від 04.03.2011р. №504000012/2011/100234, від 04.10.2011р. №504000012/2011/100902 декларантом були виконані вимоги, передбачені вказаним Порядком здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації. В свою чергу, працівниками митниці здійснені при митному контролі необхідні процедури щодо прийняття вказаної ВМД до оформлення шляхом проставлення відбитка штампа «Під митним контролем» та здійснений митний контроль, який включає в себе згідно п.16 розділу 3 вказаного вище Порядку перевірку правильності класифікації та кодування товарів за поданими ВМД.

Слід зазначити, що статтею 313 Митного кодексу України від 11.07.2002р. передбачено, що митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Згідно ст.86 Митного кодексу України від 11.07.2002р. митна декларація приймається та реєструється митним органом якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додані всі необхідні документи.

Тобто, на час подання позивачем вантажно-митних декларацій відповідальність за правильність класифікації товару, а відповідно і визначення суми мита, збору та податку на додану вартість до сплати, лежала на митному органові. Під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб Миколаївської митниці зауваження до ВМД поданих декларантом, були відсутні. Митним органом підтверджено правильність та достовірність заповнених декларантом ВМД, в тому числі і правильність коду товару, що стверджується завершальною стадією митного оформлення - проставленням відбитка печатки у відповідній графі. ВМД були подані для контролю правильності заповнення та повноти сплати митних зборів і податків відповідальним посадовим особам Миколаївської митниці, які здійснили перевірку факту та повноти і правильності сплати митних зборів і податків, про що зазначили у ВМД відповідним штампом «сплачено» та особистим підписом особи, яка здійснила перевірку повноти і правильності сплати митних зборів і податків. Своїм правом на відмову у митному оформленні товару, у зв'язку з виявленими невідповідностями (якщо вони мали місце) митниця не скористалася, Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України відповідно до Порядку, затвердженого наказом Державної митної служби України №1227 від 12.12.2005р., митницею не оформлювалась та декларанту не вручалась.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, якщо митні органи, приймаючи вантажно-митну декларацію, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів) у вільний обіг, тому в подальшому вони не мають правових підстав для донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати перевірки. Ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції апелянтом не надано доказів, що свідчили б про те, що службові особи митниці та ТОВ СП «НІБУЛОН» перебували у змові з метою уникнення або зменшення оподаткування та в інших цілях; в матеріалах справи відсутні відомості про здійснення службового розслідування та притягнення посадових осіб відповідача, винних у оформленні вказаних товарів за іншими кодами.

ТОВ СП «НІБУЛОН» у повному обсязі виконано вимоги ст.ст. 81, 86, 88 Митного кодексу України від 11.07.2002р., а саме: здійснено декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явлено товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надано митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплачено податки і збори.

Відповідно до ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Апелянтом не доведено наявності обставин, передбачених вказаною статтею ПК України, а тому реалізація ст.54 ПК України за наслідками вказаної вище перевірки є протиправною.

Оскільки колегією суддів встановлено, що дії посадових осіб митного органу щодо проведення документальної планової виїзної перевірки, в частині перевірки правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення, є протиправними, тому результати вказаної перевірки не можуть оцінюватись судом як належні докази по справі.

На підставі викладеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що зафіксовані в акті документальної планової виїзної перевірки від 24.01.2013р. №0002/3/504000000/0014291113, а також податкових повідомленнях-рішеннях Миколаївської митниці від 17.04.2013р. №19 та №20, порушення Правил 1, 6 Основних правил інтерпретації Класифікації товарів відповідно до Закону України «Про митний тариф України» від 05.04.2001р. №2371- III, ст.88 Митного кодексу України від 11.07.2002р., ч.1 ст.8, абз.2 ст.25 Закону України «Про єдиний митний тариф», п.4.3 ст.4, п.10.3 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, не відповідають дійсним обставинам, так як Миколаївська митниця при прийнятті податкових повідомлень-рішень вийшла за межі своєї компетенції та діяла не в порядку, передбаченому законом.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Миколаївської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 07.02.2014р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.