Постанова

від 26.06.2013 по справі 814/1972/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

м. Миколаїв

26 червня 2013 року Справа № 814/1972/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В. , за участю секретаря судового засідання Гарасюти К.С.,

представника позивача: Петровський Д.О., довіреність № 364 від 28.11.12р.,

представника відповідача: Ушаньов В.В., довіреність № 07-30/124 від 04.01.13р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» (вул. Каботажний спуск, 1, м. Миколаїв, 54002; поштова адреса: вул. Фалеївська, 9-Б, м. Миколаїв, 54030)

до відповідача: Миколаївської митниці (вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017)

про визнання протиправними та скасування повністю податкових повідомлень від 17.04.13 № 19, № 20,

Керуючись ст.ст. 94, 98, 158-163 КАСУ, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення Миколаївської митниці від 17.04.2012р. № 19 повністю.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення Миколаївської митниці від 17.04.2012р. № 20 повністю.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» (код ЄДРПОУ 14291113) шляхом безспірного списання Державною казначейською службою із рахунку Миколаївської митниці (код ЄДРПОУ 01861359) судовий збір у сумі 229,40 грн., сплачений за платіжним дорученням № 13553 від 24.04.2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

26 червня 2013 р. Справа № 814/1972/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В. , за участю секретаря судового засідання Гарасюти К.С.,

представника позивача: Петровський Д.О., довіреність № 364 від 28.11.12р.,

представника відповідача: Ушаньов В.В., довіреність № 07-30/124 від 04.01.13р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» (вул. Каботажний спуск, 1, м. Миколаїв, 54002; поштова адреса: вул. Фалеївська, 9-Б, м. Миколаїв, 54030)

до відповідача: Миколаївської митниці (вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017)

про визнання протиправними та скасування повністю податкових повідомлень від 17.04.13 № 19, № 20.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» (надалі - позивач) звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миколаївської митниці (надалі - відповідач) з вимогами визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Миколаївської митниці форми «Р» від 17.04.2013р. №19 та від 17.04.2013р. №20.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позові та поясненнях.

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що податкові повідомлення-рішення Миколаївської митниці форми «Р» від 17.04.2013р. №19 та від 17.04.2013р. №20 прийняті у відповідності до чинного законодавства.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Оберіг».

У судовому засіданні 26.06.2013 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, адміністративний суд -

в с т а н о в и в:

В період з 28.09.2012р. по 24.01.2013р. Відповідачем на підставі наказу начальника Миколаївської митниці було проведено документальну планову виїзну перевірку стану дотримання Позивачем законодавства України з питань митної справи за період діяльності з 01.10.2009 по 31.08.2012р., за результатами якої Відповідачем складено Акт від 24.01.2013 №0002/3/504000000/0014291113.

Актом від 24.01.2013 №0002/3/504000000/0014291113 встановлено порушення правил класифікації товарів, що ввозились на територію України, при їх декларуванні за вантажно-митними деклараціями №№ 504000012/2010/100507, 504000809/2009/1692, 504000012/2011/100381, 504000012/2011/100532, 504000010/2011/007876, 504000012/2011/101470, 504050001/2012/300420, 504050001/2012/300485, 504000012/2011/100234, 504000012/2011/100902, 504000809/2009/1061, 504000809/2009/1062, 504000809/2009/1136, 504000809/2009/1137, 504000012/2010/100948, 504000012/2011/100158, 504000012/2011/100261, 504000012/2011/100568, 504000012/2011/100905, 504050001/2012/300180, в тому числі:

- товару № 3 «Частини до автоматичних бункерних вагів перервної дії для зважування зерна: частини повітряних фільтрів: стрічки з повсті дублювані сіткою із кріпленням типу «Velcro» АВS-ХL», оформленого 21.09.2010р. відповідно вантажно-митної декларації (ВМД) N2504000012/2010/100507 за кодом УКТЗЕД 8421990000 «Центрифуги, включаючи відцентрові сушарки, обладнання та пристрої для фільтрування або очищення рідин та газів. Інші, не визначені в групі 8421». Згідно вказаного Акту зазначений товар має класифікуватись за кодом УКТЗЕД 5911901000 «Матеріали текстильні та вироби технічного призначення, про які йдеться у примітці 7 цієї групи. Інші товари з повсті»;

- товарів №№14, 16 згідно ВМД №504000012/2011/100381 від 23.04.2011, товарів №№14, 16 згідно ВМД №504000012/2011/100532 від 08.06.2011, товарів №№12, 14 згідно ВМД №504000010/2011/007876 від 19.11.2011, товарів №№13, 15 згідно ВМД №504000012/2011/101470 від 31.12.2011, товару №1 згідно ВМД №504050001/2012/300420 від 11.04.2012, товару №16 згідно ВМД №504050001/2012 300485 від 27.04.2012 «прилади освітлювальної або візуальної сигналізації - навігаційні вогні для встановлення на буксири», оформлених за кодом УКТЗЕД 8512200090 «Обладнання електроосвітлювальне або сигналізаційне (крім виробів товарної позиції 8539), склоочисники, пристрої, що запобігають обмерзанню та запотіванню, які використовуються на велосипедах або моторних транспортних засобах. Інші прилади освітлювальні або візуальної сигналізації». Згідно вказаного Акту зазначений товар має класифікуватись за кодом УКТЗЕД 8531809590 «Електрообладнання звукове або візуальне сигналізаційне (наприклад, дзвоники, сирени, індикаторні панелі, пристрої сигналізації про крадіжки та пожежі), крім обладнання товарної позиції 8512 або 8530. Інше устаткування».

- товару №14 згідно ВМД №504000012/2011/100234 від 04.03.2011 та товару №14 згідно ВМД №504000012/2011/100902 від 04.10.2011 «ліхтар смотровий», оформлених за кодом УКТЗЕД 8481809900 «Крани, клапани, вентилі та аналогічна арматура для трубопроводів, котлів, резервуарів, цистерн, баків або аналогічних ємкостей, включаючи редукційні клапани та терморегулювальні вентилі. Інші». Згідно вказаного Акту зазначений товар має класифікуватись за кодом УКТЗЕД 7326909890 «Інші вироби з чорних металів».

На підставі вказаного Акту від 24.01.2013 №0002/3/504000000/0014291113 Відповідачем складені:

- податкове повідомлення-рішення від 12.02.2013р. №5, яким згідно з п.54.3.2 ст.54, п.123.1 ст.123. п. 7 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України за встановлені порушення Правил 1, 6 Основних правил інтерпретації Класифікації товарів відповідно до ЗУ «Про митний тариф України» від 05.04.2001 №2371- III; ст.88 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-УІ; ч.І ст.8, абз. 2 ст.25 Закону України від 05.02.1992 №2097-ХІІ «Про єдиний митний тариф»; пп. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України Позивачу визначене зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, в сумі 57415,90 грн. (в тому числі за основним платежем - 47332,97 грн., за штрафними санкціями - 10082,93 грн.);

- податкове повідомлення-рішення від 12.02.2013р. №6, яким згідно з п.54.3.2 ст.54, п.123.1 ст.123. п. 7 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України за встановлені порушення Правил 1, 6 Основних правил інтерпретації Класифікації товарів відповідно до ЗУ «Про митний тариф України» від 05.04.2001 №2371-III; ст.88 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-УІ; п. 4.3 ст. 4, п. 10.3 ст. 10 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість"; пп. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України Позивачу визначене зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, в сумі 11488,02 грн. (в тому числі за основним платежем - 9466,60 грн., за штрафними санкціями - 2021,42 грн.).

Позивачем вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку та за наслідками розгляду скарг від 20.02.2013р. №1856/01-33 та від 20.02.2013р. №1857/01-33 Міністерством доходів і зборів України прийнято рішення про результати розгляду скарг від 09.04.2013р. №380/6/99-99-24-16, на виконання якого Відповідачем податкові повідомлення-рішення від 12.02.2013р. № 5 та від 12.02.2013р. № 6 були відкликані та прийняті нові податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 17.04.2013р. № 19 та від 17.04.2013р. № 20 на зменшену суму.

Позивач вважає податкові повідомлення-рішення від 17.04.2013р. № 19 та від 17.04.2013р. № 20 протиправними та просить їх скасувати у зв'язку з тим, що висновки Акту від 24.01.2013 №0002/3/504000000/0014291113 є необґрунтованими та недоведеними; на момент проведення перевірки у Відповідача було відсутнє право на проведення документальних планових виїзних перевірок в частині перевірки правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; документальна планова виїзна перевірка в частині перевірки правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення, проведена поза межами компетенції митного органу.

Відповідач заперечує щодо позовних вимог, вказує на правомірність проведення документальної планової виїзної перевірки, порушення позивачем правил класифікації товарів при їх митному оформленні.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Згідно положень статті 8 Митного кодексу України від 13.03.2012р. (чинний на даний час з 01.06.2012р.) державна митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості, додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб, заохочення доброчесності, прозорості та відповідальності всіх учасників відносин, що регулюються цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Митного кодексу України від 13.03.2012р. державну митну справу становить: порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, справляння митних платежів, ведення митної статистики, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, боротьбу з порушеннями митних правил та ін.

Відповідно до ст. 336 та ч. 3 ст. 345 Митного кодексу України від 13.03.2012р. проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення, є формою митного контролю.

Право на здійснення митного контролю шляхом проведення документальних перевірок з питань правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення встановлене ч. 3 ст. 345 Митного кодексу України від 13.03.2012р.

Згідно ч. 1 ст. 3 Митного кодексу України від 13.03.2012р. при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

Вантажно-митні декларації (ВМД) від 21.09.2010 №504000012/2010/100507, від 23.04.2011 №504000012/2011/100381, від 08.06.2011 №504000012/2011/100532, від 19.11.2011 №504000010/2011/007876, від 31.12.2011 №504000012/2011/101470, від 11.04.2012 №504050001/2012/300420, від 27.04.2012 №504050001/2012/300485, від 04.03.2011 №504000012/2011/100234, від 04.10.2011 №504000012/2011/100902 були подані декларантом до 28.04.2012р., в той же час Митний кодекс України від 13.03.2012р. набрав чинності з 01.06.2012р., тобто після подання (та прийняття митним органом) вказаних декларацій.

Оскільки згідно п. 7 ч. 1 ст. 336 та ст. 345 Митного кодексу України від 13.03.2012р. проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи є формою митного контролю, то при проведенні документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи в частині перевірки правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення, за вказаними вище деклараціями та реалізація результатів таких перевірок відповідно до ст. 3 Митного кодексу України від 13.03.2012р. повинно здійснюватись за законодавством, чинним до 28.04.2012р.

Крім того, згідно загальновизнаного принципу права, закріпленого у частині першій статті 58 Конституції України та підтвердженого рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999р. № 1-рп/99 у справі №1-7/99, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Вказаний конституційний принцип може поширюватись на юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено виключно шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Аналіз Митного кодексу України від 13.03.2012р. вказує на те, що кодекс зворотної дії щодо юридичних осіб або митних органів не має.

Єдиним законодавчим актом, що діяв до 28.04.2012р. та регулював питання проведення перевірок митними органами, є Митний кодекс України від 11.07.2002р.

Відповідно до ст. 41 Митного кодексу України від 11.07.2002р. митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом:

1) перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю;

2) митного огляду (огляду та переогляду товарів і транспортних засобів, особистого огляду громадян);

3) обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;

4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств;

5) перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України;

6) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом;

7) використання інших форм, передбачених цим Кодексом та іншими законами України з питань митної справи.

Акт від 24.01.2013р. №0002/3/504000000/0014291113 (на підставі якого складені оскаржувані податкові повідомлення-рішення) складено за результатами документальної планової виїзної перевірки Позивача.

Однак, право на здійснення та проведення документальних планових виїзних перевірок, в частині перевірки правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення, як повноваження митних органів ані Митним кодексом України від 11.07.2002р., ані іншими законами України, які були чинними станом 28.04.2012р., не передбачено.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що з урахуванням вимог ч. 1 ст. 3 Митного кодексу України від 13.03.2012р. у Відповідача відсутнє право на проведення документальної планової виїзної перевірки в частині перевірки правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення до набрання чинності Митним кодексом України від 13.03.2012р.

Документальна планова виїзна перевірка, за наслідками якої складено Акт від 24.01.2013р. №0002/3/504000000/0014291113 в частині перевірки правильності класифікації класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення до набрання чинності Митним кодексом України від 13.03.2012р. (01.06.2012р.), проведена Відповідачем поза межами компетенції.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України.

Таким чином дії посадових осіб митного органу щодо проведення документальної планової виїзної перевірки, в частині перевірки правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення, є протиправними, та результати вказаної перевірки не можуть оцінюватись судом як належні докази по справі.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 3 Митного кодексу України від 13.03.2012р. у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов'язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Статтею 40 Митного кодексу України від 11.07.2002р. встановлено, що митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Пунктом 35 статті 1 Митного кодексу України від 11.07.2002р. визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, а митними процедурами, згідно з пунктом 19 цієї статті, є операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Згідно ст. 72 Митного кодексу України від 11.07.2002р. митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації та також необхідних для здійснення митного контролю і оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Згідно ст.86 Митного кодексу України від 11.07.2002р. митна декларація приймається та реєструється митним органом якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додані всі необхідні документи.

Відповідно Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України № 314 від 20.04.2005р. (чинного на дату подання декларацій), працівники митної служби здійснюють вичерпний перелік дій щодо прийняття ВМД до оформлення та здійснення митного контролю.

При здійсненні митного оформлення ВМД від 21.09.2010 №504000012/2010/100507, від 23.04.2011 №504000012/2011/100381, від 08.06.2011 №504000012/2011/100532, від 19.11.2011 №504000010/2011/007876, від 31.12.2011 №504000012/2011/101470, від 11.04.2012 №504050001/2012/300420, від 27.04.2012 №504050001/2012/300485, від 04.03.11 №504000012/2011/100234, від 04.10.2011 №504000012/2011/100902 декларантом були виконані вимоги, передбачені вказаним Порядком здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації. В свою чергу, працівниками митниці здійснені при митному контролі необхідні процедури щодо прийняття вказаної ВМД до оформлення шляхом проставлення відбитка штампа "Під митним контролем" та здійснений митний контроль, який включає в себе згідно п. 16 розділу 3 вказаного вище Порядку перевірку правильності класифікації та кодування товарів та згідно п. 23 розділу 3 Порядку перевірки правильності нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за ВМД.

Статтею 313 Митного кодексу України від 11.07.2002р. передбачено, що митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Таким чином, митний орган зобов'язаний перевірити правильність класифікації товару, а відповідно і визначає суму мита, збору, податку на додану вартість до сплати.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про Єдиний митний тариф" мито нараховується митним органом України відповідно до цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинних на день подання митної декларації.

Під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб Миколаївської митниці зауваження до ВМД від 21.09.2010 №504000012/2010/100507, від 23.04.2011 №504000012/2011/100381, від 08.06.2011 №504000012/2011/100532, від 19.11.2011 №504000010/2011/007876, від 31.12.2011 №504000012/2011/101470, від 11.04.2012 №504050001/2012/300420, від 27.04.2012 №504050001/2012/300485, від 04.03.11 №504000012/2011/100234, від 04.10.2011 №504000012/2011/100902, поданих декларантом, були відсутні. Митним органом підтверджено правильність та достовірність заповнених декларантом ВМД, в тому числі і правильність коду товару, що стверджується завершальною стадією митного оформлення - проставленням відбитка печатки у відповідній графі. ВМД були подані для контролю правильності заповнення та повноти сплати митних зборів і податків відповідальним посадовим особам Миколаївської митниці, які здійснили перевірку факту та повноти і правильності сплати митних зборів і податків, про що зазначили у ВМД відповідним штампом "сплачено" та особистим підписом особи, яка здійснила перевірку повноти і правильності сплати митних зборів і податків. Своїм правом на відмову у митному оформленні товару, у зв'язку з виявленими невідповідностями (якщо вони мали місце) митниця не скористалася, Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України відповідно до Порядку, затвердженого наказом Державної митної служби України №1227 від 12.12.2005р., митницею не оформлювалась та декларанту не вручалась.

Відповідно до пункту 2.4 статті 2, підпункту б) пункту 10.1 статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" (діяв на момент подання ВМД від 21.09.2010 №504000012/2010/100507) при справлянні податку на додану вартість з осіб, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган. При цьому, платники податку які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, згідно з пунктом 10.3 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідають лише за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Пунктом 35 статті 1 Митного кодексу України від 11.07.2002р. визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до пункту 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажно-митну декларацію, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів) у вільний обіг, тому в подальшому вони не мають правових підстав для донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати перевірки.

Суду не надано фактів та доказів, що свідчили б про те, що службові особи митниці та ТОВ СП «НІБУЛОН» перебували у змові з метою уникнення, або зменшення оподаткування та в інших цілях, службове розслідування та притягнення посадових осіб відповідача, винних у оформленні вказаних товарів за іншими кодами, за свідченням відповідача не здійснювалось.

Відповідно до пп. «а» п. 1 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, встановлених Митним тарифом України та затверджених Законом України «Про Митний тариф України» у разі якщо товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином: (a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис.

Відповідно до п. 2 примітки до розділу ХVІ Митного тарифу України (в редакції на момент подання ВМД) за умови додержання положень примітки 1 цього розділу і примітки 1 груп 84 і 85 частини машин (крім частин виробів товарних позицій 8484, 8544, 8545, 8546 або 8547) повинні класифікуватися згідно з такими правилами: (a) частини, що є виробами, включеними до будь-якої товарної позиції групи 84 або 85 (крім товарних позицій 8409, 8431, 8448, 8466, 8473, 8485, 8503, 8522, 8529, 8538 та 8548), у всіх випадках повинні класифікуватися у відповідних для них товарних позиціях.

Суд, дослідивши матеріали справи (в тому числі технічні характеристики товару) дійшов до висновку, що товар № 3 «Частини до автоматичних бункерних вагів перервної дії для зважування зерна: частини повітряних фільтрів: стрічки з повсті дублювані сіткою із кріпленням типу "Velcro" АВS-ХL, арт. 115681», оформлений ВМД N2504000012/2010/100507 від 21.09.2010р., правомірно задекларований за кодом УКТЗЕД 8421990000 «Центрифуги, включаючи відцентрові сушарки, обладнання та пристрої для фільтрування або очищення рідин та газів. Частини інші.», оскільки частини до пристроїв для фільтрування спеціально передбачені товарною позицією 8421, а також не є повністю текстильними виробами, як це передбачено в групі 59 УКТЗЕД, на яку посилається Відповідач, розроблені і виготовлені виключно для використання у повітряних фільтрах, мають спеціальне кріплення типу "Velcro" ABS-XL, що унеможливлює їх використання з іншою метою, чи за іншим призначенням,

Суд, дослідивши матеріали справи (в тому числі технічні характеристики товару) дійшов до висновку, що товар №№14, 16 згідно ВМД №504000012/2011/100381 від 23.04.2011, товар №№14, 16 згідно ВМД №504000012/2011/100532 від 08.06.2011, товар №№12, 14 згідно ВМД №504000010/2011/007876 від 19.11.2011, товар №№13, 15 згідно ВМД №504000012/2011/101470 від 31.12.2011, товар №1 згідно ВМД №504050001/2012/300420 від 11.04.2012, товар №16 згідно ВМД №504050001/2012 300485 від 27.04.2012 «прилади освітлювальної або візуальної сигналізації - навігаційні вогні для встановлення на буксири», оформлений вказаними ВМД правомірно задекларований за кодом УКТЗЕД 8512200090 «Обладнання електроосвітлювальне або сигналізаційне (крім виробів товарної позиції 8539), склоочисники, пристрої, що запобігають обмерзанню та запотіванню, які використовуються на велосипедах або моторних транспортних засобах. Інші прилади освітлювальні або візуальної сигналізації».

Суднові вогні, що входять в обладнання судна, призначені для взаємного пізнавання суден у темряві, допомагають за виглядом і взаємним положенням вогнів визначити стан судна, напрямок його руху, розміри, роду виконуваної ним роботи тощо та відповідно до Конвенції про міжнародні правила запобігання зіткненню суден на морі 1972 року та Правил судноплавства на внутрішніх водних шляхах України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 16.02.2004р. №91, використання суднових вогнів є обов'язковим для всіх суден.

Основним призначенням суднових вогнів є запобігання зіткненням суден і визначення їх маневрених можливостей. Для суден, зайнятих буксируванням, траленням, ловом риби, днопоглиблювальними або підводними роботами, позбавлених керованості і т.п., передбачені спеціальні вогні. Суднові вогні розрізняються: кольором, місцем установки, сектором освітлення відносно напряму судна, а також інтенсивністю світла, що забезпечує передбачені правилами дальність видимості.

Буксири проекту Poss 115 оснащені дизельним двигуном, а тому є моторними транспортними засобами згідно п. 19) статті 4 Митного кодексу України від 11.07.2002р. Відповідно до пункту 19 ст. 4 «Визначення основних термінів і понять» Митного кодексу України від 11.07.2002р. «моторні транспортні засоби - транспортні засоби, що рухаються за допомогою встановленого на них двигуна».

Вказані вище факти підтверджені розробником технічного проекту та конструкторської документації буксирів проекту Poss 115 ПП «Торола дизайн групп».

Суд дійшов до висновку, що дані товари не можуть бути класифіковані за кодом 8531809590, оскільки товарна позиція УКТЗЕД 8531 охоплює електрообладнання, що сигналізує про якусь подію (аварійна ситуація, крадіжка, пожежа і т.і.). Вищевказані навігаційні вогні є приладами безперервного світла (крім сигнального вогню типу DHR115), і являють собою електроосвітлювальне обладнання, яке використовується для позначення судна, а не для аварійної сигналізації чи сигналізації про небезпеку, вони не є електроустаткуванням системи сигналізації - тому повинні класифікуватись за кодом 8512200090.

Посилання Відповідача на необхідність застосування Гармонізованої системи опису та кодування товарів і Комбінованої номенклатури Європейського Союзу у зв'язку із неточностями, які виникли в результаті неправильного перекладу з офіційної мови оригіналу на українську мову назв позицій, підпозицій, є необгрунтованими, оскільки будь-якими нормативними актами, в тому числі нормативно-правовими актами митних органів офіційно оприлюдненими в установленому порядку, будь-яких неточностей в перекладі позиції УКТЗЕД 8512 з офіційної мови оригіналу Гармонізованої системи опису та кодування товарів і Комбінованої номенклатури Європейського Союзу на українську мову не встановлено.

Суд, дослідивши матеріали справи (в тому числі технічні характеристики товару) дійшов до висновку, що товар №14 згідно ВМД №504000012/2011/100234 від 04.03.2011 та товар №14 згідно ВМД № 504000012/2011/100902 від 04.10.2011 «ліхтар смотровий» , правомірно задекларований за кодом УКТЗЕД 8481809900 «Крани, клапани, вентилі та аналогічна арматура для трубопроводів, котлів, резервуарів, цистерн, баків або аналогічних ємкостей, включаючи редукційні клапани та терморегулювальні вентилі. Інша арматура», оскільки є аналогічним кранам та клапанам, призначений для контролю за потоком рідини чи газів, встановлюється на трубопроводи.

Таким чином, Позивачем в повному обсязі виконано вимоги ст. 81, 86, а також ст. 88 Митного кодексу України від 11.07.2002р., а саме:

- здійснено декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;

- на вимогу митного органу пред'явлено товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення;

- надано митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур;

- сплачено податки і збори.

Відповідно до ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

54.3.1. платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;

54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

54.3.4. рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;

54.3.5. дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

54.3.6. результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

У зв'язку з тим, що Відповідачем не доведено наявності обставин, передбачених вказаною вище статтею ПК України, реалізація ст. 54 ПК України за наслідками вказаної вище перевірки є протиправною.

Щодо нарахування відповідачем штрафних санкцій суд зазначає, що відповідно до ст. 123 ПК України контролюючий орган застосовує штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України.

Відповідачем не доведено наявності підстав, передбачених вказаною вище статтею ПК України, У зв'язку з чим застосування відповідальності до Позивача за вказаною статтею за наслідками вказаної вище перевірки є протиправним.

Крім того, суд зазначає , що за змістом статті 313 МК класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, є виключною компетенцією митних органів.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (стаття 69 МК).

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України. Таких обставин у цій справі не встановлено і в судових рішеннях не наведено.

Таким чином, якщо митні органи, приймаючи ВМД, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару.

Доводи відповідача не спростовують фактів та обґрунтувань, на які посилається позивач, та полягають виключно у власному тлумаченні окремих норм законодавства.

Таким чином, зафіксовані в Акті документальної планової виїзної перевірки від 24.01.2013 №0002/3/504000000/0014291113, а також податкових повідомленнях-рішеннях Миколаївської митниці від 17.04.2013р. №19 та від 17.04.2013р. №20 порушення Правил 1, 6 Основних правил інтерпретації Класифікації товарів відповідно до ЗУ «Про митний тариф України» від 05.04.2001 №2371- III, ст.88 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-УІ; ч.І ст.8, абз. 2 ст.25 Закону України від 05.02.1992 №2097-ХІІ "Про єдиний митний тариф"; п. 4.3 ст. 4, п. 10.3 ст. 10 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість"; пп. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України не відповідають дійсним обставинам. Миколаївська митниця при прийнятті податкових повідомлень-рішень вийшла за межі своєї компетенції та діяла не в порядку, передбаченому законом.

Отже, прийняті Миколаївською митницею податкові повідомлення - рішення від 17.04.2013р. №19 та від 17.04.2013р. №20 є необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України, підлягають визнанню протиправними і скасуванню в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено законність прийнятих рішень (повідомлень).

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, та, у зв'язку з цим, позов підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 158-163 КАСУ, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення Миколаївської митниці від 17.04.2012р. № 19 повністю.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення Миколаївської митниці від 17.04.2012р. № 20 повністю.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» (код ЄДРПОУ 14291113) шляхом безспірного списання Державною казначейською службою із рахунку Миколаївської митниці (код ЄДРПОУ 01861359) судовий збір у сумі 229,40 грн., сплачений за платіжним дорученням № 13553 від 24.04.2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих

Постанова оформлена у відповідності до ст. 163 КАС України

та підписана суддею 01 липня 2013 року.