Рішення

від 04.02.2014 по справі 901/3892/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2014 Справа № 901/3892/13

За позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Галіотіс»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Кримської республіканської установи «Керченський історико-культурний заповідник»

про зобов'язання повернути майно та стягнення 17877,79 грн

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галіотіс»

до відповідача Фонду майна Автономної Республіки Крим

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору, на стороні відповідача Кримської республіканської установи «Керченський історико-культурний заповідник»

про зобов'язання укласти договір оренди нерухомого майна

Суддя Доброрез І.О.

Представники:

від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - Баранська О.І. (головн. спеціаліст юрид. відділу; довіреність від 25.12.2013 № 65-Д);

від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - Осокін С.А. (директор, протокол зборів учасників ТОВ «Галіотіс» від 10.02.2000 № 2, довідка з ЄДРПОУ від 26.06.2012 сер. АБ № 438102, інформація з ЄДР станом на 26.11.2013); Мережко Є.А. (довіреність від 29.01.2014 б/н);

від третьої особи - Бойко С.М. (довіреність від 29.11.2013 № 19/1204)

СУТЬ СПОРУ: 22.11.2013 Фонд майна Автономної Республіки Крим (далі - позивач, Фонд) звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим (далі - суд) із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галіотіс» (далі - відповідач, ТОВ «Галіотіс»), в якій просить:

зобов'язати відповідача повернути балансоутримувачу - Кримській республіканській установі «Керченський історико-культурний заповідник» за актом приймання-передачі майно, що належить Автономній Республіці Крим, а саме: будівлі за генпланом №№ 52, 53, 265 загальною площею 434,71 кв. м колишнього військового містечка № 1, які розташовані за адресою: м. Керч, Керч-Фортеця;

стягнути з відповідача в доход бюджету Автономної Республіки Крим неустойку за безпідставне користування майном у сумі 17877,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує ст.ст. 525-526, 611, 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить до власності Автономної Республіки Крим, від 02.12.2008 № 2, укладеного на підставі рішення суду від 11.12.2008 у справі № 2-4/6172-2008, у частині повернення орендованого майна після припинення дії вищевказаного договору. Крім того, за період з 06.09.2012 по 31.10.2013 позивачем нарахована неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю.

Ухвалою суду від 25.11.2013 порушено провадження у справі та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Кримську республіканську установу «Керченський історико-культурний заповідник» (далі - третя особа, КРУ «Керченський ІКЗ»). У порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язано учасників судового процесу надати суду докази, необхідні для вирішення спору.

13.01.2014 до суду від ТОВ «Галіотіс» надійшла зустрічна позовна заява, в якій останній просить суд зобов'язати позивача за первісним позовом укласти договір оренди нерухомого майна, що належить Автономній Республіці Крим, а саме: будівель колишнього військового містечка за генпланом № 52 площею 194,21 кв. м, № 53 площею 127,1 кв. м, № 265 площею 113,4 кв. м, загальною площею 434,71 кв. м, які розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Керч, Керч-Фортеця, в наданій суду редакції.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовує ч. 2 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 9, 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-XII (далі - Закон № 2269-XII) та зазначає, що у зв'язку з наявним у нього переважним правом користування майном, що належить Автономній Республіці Крим, а саме: будівель за генпланом №№ 52, 53, 265 загальною площею 434,71 кв. м колишнього військового містечка № 1, які розташовані за адресою: м. Керч, Керч-Фортеця, ТОВ «Галіотіс» звернулось до первісного позивача з пропозицію укласти відповідний договір оренди, яка була залишена Фондом без задоволення.

Ухвалою суду від 16.01.2014 зустрічну позовну заяву ТОВ «Галіотіс» прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався та у судовому засіданні оголошувалась перерва. Ухвалою суду від 16.01.2014 продовжено строк вирішення спору на 15 календарних днів, до 05.02.2014. Черговий розгляд справи призначений на 04.02.2014.

Під час судового засідання представник Фонду підтримав вимоги позовної заяви та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та письмових поясненнях (а.с. 64-65). Додатково заперечив проти зустрічних позовних вимог, зокрема, зазначив, що подані ТОВ «Галіотіс» заява та додані до неї документи не відповідають вимогам, встановленим Переліком документів, які подаються орендодавцеві для укладення договору оренди майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 15.02.2013 № 201, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.03.2013 за № 346/22878, а також Методикою розрахунку, розподілу і порядку використання плати за оренду (суборенду) майна, яке належить Автономній Республіці Крим, затвердженої постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19.11.1998 № 274-2/98. Крім того, зазначив, що всупереч ст. 17 Закону № 2269-XII ТОВ «Галіотіс» не вказано терміну, на який воно бажає укласти договір оренди (а.с. 131-133).

Представник ТОВ «Галіотіс» під час судового засідання заперечив проти задоволення первісного позову та підтримав зустрічні позовні вимоги у повному обсязі. Додатково надав суду пояснення, аналогічні тим, які містяться у письмових поясненнях (а.с. 125-129, 169-173). Зокрема, вказує, що лист від 18.09.2012 вих. № 08-10/6094 (08-20/6226) про відмову у продовженні строку дії спірного договору підписаний заступником голови Фонду, у якого відсутні повноваження на вчинення від імені Фонду юридично значимих дій, у зв'язку з чим вищевказаний лист не має юридичних наслідків для сторін за договором оренди.

Представник КРУ «Керченський ІКЗ» первісні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у письмових поясненнях (а.с. 42-44), проти зустрічного позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с. 136-138). Зокрема, зазначив, що строк дії спірного договору закінчився 05.09.2012, у зв'язку з чим у ТОВ «Галіотіс» наявний обов'язок із повернення орендованого майна та сплати неустойки за весь час користування ним. Додатково повідомив, що орендарем неналежним чином виконувались умови договору оренди, в результаті чого приходять у непридатність будівлі об'єкту культурної спадщини держави, який є невід'ємною частиною пам'ятника історії культури і техніки національного значення.

На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

05.09.2002 між Міністерством оборони України і ТОВ «Галіотіс» укладений договір оренди нерухомого військового майна, розташованого у військовому містечку № 1 Керченського гарнізону за адресою: м. Керч, Керч-Фортеця, № 145/2002/ГоловКЕУ/67, відповідно до п. 1.1 якого Міністерство оборони України передає, а ТОВ «Галіотіс» приймає у строкове платне користування нерухоме військове майно - будівлі за генпланом № 52, 53, 265 загальною площею 434,6 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Керч, Керч-Фортеця (а.с. 175-183).

Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 18.09.2002 № 236-3/02 «Про включення до складу майна, яке належить Автономній Республіці Крим, нерухомого майна військового містечка № 1 у місті Керчі на мисі Білий» нерухоме майно військового містечка № 1, яке розташоване за адресою: м. Керч, мис Білий, включено до складу майна, яке належить Автономній Республіці Крим, та рекомендовано Раді міністрів Автономної Республіки Крим передати вищевказане нерухоме майно до сфери управління Міністерства культури Автономної Республіки Крим (а.с. 74).

Так, постановою Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 29.01.2003 № 26 «Про передачу нерухомого майна військового містечка № 1 в м. Керчі на мисі Білий до сфери управління Міністерства культури Автономної Республіки Крим» нерухоме майно військового містечка № 1 у місті Керчі на мисі Білий в існуючих межах передане до сфери управління Міністерства культури Автономної Республіки Крим.

09.04.2003 на виконання вищевказаних постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим були складені та підписані відповідні акти приймання-передачі майна військового містечка № 1 в. м. Керчі на мисі Білий (а.с. 47-49, 57-59)

Крім того, наказом Міністерства культури Автономної Республіки Крим від 09.04.2003 № 48 майно військового містечка № 1 в м. Керчі на мисі Білий передано на баланс КРУ «Керченський ІКЗ» (а.с. 50).

Вважаючи, що договір оренди нерухомого військового майна, розташованого у військовому містечку № 1 Керченського гарнізону за адресою: м. Керч, Керч-Фортеця, від 05.09.2002 № 145/2002/ГоловКЕУ/67 припинив свою дію, КРУ «Керченське ІКЗ» зверталось до суду з позовними вимогами до ТОВ «Галіотіс» про зобов'язання повернути майно - будівель за генпланом № 52, 53, 265 загальною площею 434,6 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Керч, Керч-Фортеця.

Рішенням суду від 11.12.2008 у справі № 2-4/6172-2008 у задоволенні позовних вимог КРУ «Керченське ІКЗ» відмовлено. Водночас, судом задоволений зустрічний позов ТОВ «Галіотіс» до Фонду та до КРУ «Керченське ІКЗ», зокрема, строк дії договору оренди від 05.09.2002 № 145/2002/ГоловКЕУ/67 визнано поновленим на 5 років. Крім того, зобов'язано Фонд і КРУ «Керченське ІКЗ» протягом 10 днів укласти з ТОВ «Галіотіс» договір оренди майна від 05.09.2002 № 145/2002/ГоловКЕУ/67 у редакції, викладеної в рішенні суду - «Договір оренди нерухомого майна, що належить до власності АРК, від 02.12.2008 № 2» (далі - Договір; а.с. 12-18, 97-103).

Пунктом 6 резолютивної частини вищевказаного судового рішення визначено, що у випадку не укладання Договору протягом 10 днів з дня набрання ним законної сили, договір є укладеним у редакції, яка надана суду.

Додатковою угодою від 30.04.2010 № 1 до Договору були внесені зміни до складу та вартості майна, яке передане в оренду, а саме визначено, що Фонд (Орендодавець) передає майно, що належить Автономній Республіці Крим - будівлі за генпланом №№ 52, 53, 265 загальною площею 434,71 кв. м колишнього військового містечка № 1, яке розташоване за адресою: м. Керч, Керч-Фортеця, та знаходиться на балансі КРУ «Керченське ІКЗ» (Балансоутримувач). У свою чергу, ТОВ «Галіотіс» (Орендар) приймає орендоване майно у строкове платне користування за актом приймання-передачі. Ринкова вартість об'єкта оренди визначена згідно із висновком суб'єкта оціночної діяльності про вартість об'єкта та станом на 31.10.2008 складає 47800,00 грн (а.с. 19-20, 62).

30.04.2010 між сторонами був складений та підписаний уточнений акт приймання-передачі нерухомого майна (а.с. 23).

Додатковими угодами від 30.04.2010 № 1 (а.с. 19-22), від 13.09.2010 № 2 (а.с. 24) та від 06.07.2011 № 3 (а.с. 25) були внесені зміни Договору в частині розмірів орендної плати.

Пунктом 3.8 Договору (у редакції додаткової угоди від 30.04.2010 № 1) передбачено, що у разі припинення (розірвання) Договору, Орендар оплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Акт приймання-передачі надається Орендодавцю у місячний термін після його підписання, в противному випадку, Орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати до моменту надання Орендодавцю акта приймання-передачі. Якщо Орендар протягом місяця після припинення дії Договору не повертає орендоване майно, Орендодавець має право вимагати від Орендаря уплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення за необґрунтоване використання майна.

Водночас, п.п. 10.8, 10.9 Договору (у редакції додаткової угоди від 30.04.2010 № 1) визначено, що у разі припинення або розірвання Договору орендоване майно протягом 3-х робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу. Майно вважається повернутим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Як встановлено судом, умовами Договору, зокрема, його п. 10.1 передбачено, що його укладено строком на п'ять років до 05.09.2012.

Водночас, у п. 10.4 Договору сторонами визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором.

Листом від 02.08.2012 вих. № 35 Орендар повідомив Орендодавця про намір продовжувати договірні відносини щодо оренди спірного нерухомого майна (а.с. 61).

Проте, Орендодавець, вважаючи, що термін дії Договору закінчився 05.09.2012, листом від 18.09.2012 вих. № 08-10/6094 (08-20/6226) повідомив Орендаря про припинення дії Договору та про необхідність повернення орендованого майна Балансоутримувачу (а.с. 26).

Листом від 16.09.2013 вих. № 03/1906 Фонд вимагав від ТОВ «Галіотіс» повернення орендованого майна, підписання акту приймання-передачі, а також попередження про нарахування неустойки у розмірі подвійної орендної плати (а.с. 27, 60).

Однак, спірне майно Орендарем повернуто не було, доказів протилежного учасниками судового процесу суду не надано. За таких обставин, Фонд вважає, що спірне майно підлягає поверненню Балансоутримувачу за актом приймання-передачі, а відповідно до п. 3.8 Договору ТОВ «Галіотіс» зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі 17877,79 грн.

У свою чергу, Орендар вважає, що оскільки в період існування Договору він виконував свої зобов'язання належним чином, і ні в одному з листів-повідомлень, направлених Орендодавцем на його адресу, не містилось вказівки про намір використовувати спірне майно для власних потреб, у позивача за зустрічним позовом, в силу положень ч. 3 ст. 17 Закону № 2269-XII, виникло переважне право на укладення договору оренди спірного майна на новий термін.

Намагаючись реалізувати зазначене право, 03.12.2013 ТОВ «Галіотіс» звернулось до Фонду із заявою про укладення договору оренди від 29.11.2013 (а.с. 105, 134).

Листом від 26.12.2013 вих. № 01-10/8311 (01-10/8427) Орендодавець відмовив Орендарю в укладенні договору оренди (а.с. 135), у зв'язку з чим останній звернувся до суду з зустрічною позовною заявою.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги сторін, суд вважає, що первісний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України; ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод) та, безпосередньо, з актів цивільного законодавства.

Так, правові засади майнових відносин між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що належить Автономній Республіці Крим, визначені Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-XII.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2269-XII орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджуються ст. 283 ГК України та ст. 759 ЦК України, згідно з якими, за договором найму (оренди) одна сторона (орендодавець/наймодавець) передає другій стороні (орендареві/наймачу) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 27 Закону № 2269-XII у випадку розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його пролонгації або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцю об'єкт оренди на умовах, визначених у договорі оренди.

Аналогічне правило закріплене у ч. 1 ст. 785 ЦК України, відповідно до якої у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У той час, ч. 2 ст. 785 ЦК України визначено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Із матеріалів справи вбачається, що договірні відносини між Фондом і ТОВ «Галіотіс» стосовно оренди об'єктів нерухомості - будівель за генпланом №№ 52, 53, 265 загальною площею 434,71 кв. м колишнього військового містечка № 1, яке розташоване за адресою: м. Керч, Керч-Фортеця, виникли на підставі Договору, укладеного в результаті вирішення переддоговірного спору на підставі рішення суду від 11.12.2008 у справі № 2-4/6172-2008.

Разом з тим, судом встановлено, що між сторонами Договору існують розбіжності щодо строку його дії та моменту закінчення дії Договору.

Так, Фонд виходить з того, що спірний Договір діяв до 05.09.2012, оскільки його п. 1.3 передбачена умова, згідно якої Договір є укладеним з 05.09.2007.

Однак, відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону № 2269-XII у разі передачі спору на розгляд суду договір оренди вважається укладеним з моменту набрання чинності рішенням суду про укладення договору оренди і на умовах, зазначених у ньому. Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 187 ГК України, відповідно до якої день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Аналізуючи зміст рішення суду від 11.12.2008 у справі № 2-4/6172-2008, судом встановлено, що у п. 6 його резолютивної частини чітко визначений момент укладення Договору, а саме: у випадку не укладання Фондом і КРУ «Керченський ІКЗ» Договору з ТОВ «Галіотіс» протягом 10 днів з дня набрання ним законної сили, він є укладеним у редакції, яка надана суду.

Вищевказане судове рішення було проголошене 11.12.2008, тією ж датою складений його повний текст, у зв'язку з чим воно, відповідно до положень ст. 85 ГПК України, набрало законної сили 23.12.2008 (останній день 10-ти денного процесуального строку, встановленого ст. 93 ГПК України для оскарження рішення місцевого господарського суду, припадав на неробочий день - 21.12.2008).

Судом встановлено, що ані Фондом, ані КРУ «Керченський ІКЗ» Договір у вигляді окремого документа підписаний з ТОВ «Галіотіс» не був, доказів протилежного суду не надано. У зв'язку з чим, враховуючи п. 6 резолютивної частини рішення суду від 11.12.2008 у справі № 2-4/6172-2008, днем укладення Договору та виникнення орендних правовідносин між сторонами слід вважати 02.01.2009.

Виходячи з того, що згідно п. 3 резолютивної частини вищевказаного судового рішення встановлений строк дії Договору - 5 років, а моментом його укладення є 02.01.2009, суд дійшов висновку, що Договір діяв не до 05.09.2012, а до 03.01.2014.

За таких обставин, на момент звернення Фонду із позовом про зобов'язання ТОВ «Галіотіс» повернути об'єкт оренди та сплатити неустойку у вигляді подвійної орендної плати правові підстави для пред'явлення таких вимог у позивача за первісним позовом були відсутні.

У той час, відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону № 2269-XII у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Аналогічні приписи містяться у ст. 764 ЦК України та ч. 4 ст. 284 ГК України.

Аналізуючи вищевказані приписи чинного законодавства, суд зазначає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього. Аналогічна правова позиція викладена у п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна».

У ході розгляду справи судом встановлено, що Фонд не повідомив ТОВ «Галіотіс» про свої заперечення проти продовження договірних відносин на момент закінчення строку дії Договору - 03.01.2014, або протягом місяця з моменту закінчення строку його дії - до 03.02.2014.

У той же час, відповідач за первісним позовом продовжує користування об'єктом оренди, що саме сторонами і не заперечується. Доказів, які б підтверджували факт повернення орендованого майна Орендодавцю або Балансоутримувачу, учасники судового процесу суду не надали.

Таким чином, суд виходить з того, що Договір, в силу положень ч. 2 ст. 17 Закону № 2269-XII, ст. 764 ЦК України та ч. 4 ст. 284 ГК України, є продовженим на 5 років з 03.01.2014 по 03.01.2019 включно.

Разом з тим, судом при вирішенні спору до уваги не приймається листування Фонду з ТОВ «Галіотіс» (а.с. 26-27, 60), з огляду на наступне.

Як встановлено судом, листи від 18.09.2012 вих. № 08-10/6094 (08-20/6226) та від 16.09.2013 вих. № 03/1906 підписані заступником голови Фонду Фальковським Б.Г.

Відповідно до наказу Фонду від 15.12.2011 № 314-лс «Про розподіл функціональних обов'язків, між головою Фонду майна Автономної Республіки Крим, першим заступником голови Фонду майна Автономної Республіки Крим і заступниками голови Фонду майна Автономної Республіки Крим» юридичні дії з укладення цивільно-правових договорів Фальковський Б.Г. вчиняє лише за наявності довіреності (а.с. 211-220).

Ураховуючи відсутність в матеріалах справи такої довіреності, суд дійшов висновку, що повноваження заступника голови Фонду, який підписав зазначені листи від імені Орендодавця, належним чином не підтверджені.

Крім того, первісним позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували надіслання листа від 18.09.2012 вих. № 08-10/6094 (08-20/6226) на адресу ТОВ «Галіотіс», а лист від 16.09.2013 вих. № 03/1906 є необґрунтованим, оскільки строк дії Договору закінчувався 03.01.2014.

Підсумовуючи вищевикладене, суд у задоволенні первісного позову відмовляє.

Щодо вимог ТОВ «Галіотіс» за зустрічним позовом, то суд зазначає, що у позивача за зустрічним позовом не виникло переважного права на укладення договору оренди, оскільки Договір не припиняв своєї дії та є продовженим до 03.01.2019. Ураховуючи те, що Фонд не порушував переважного права ТОВ «Галіотіс» на укладання договору, то у позивача відсутні правові підстави для його захисту в судовому порядку, а тому у задоволенні зустрічних позовних вимог суд також відмовляє.

Крім того, судом до уваги не приймаються доводи Фонду і КРУ «Керченський ІКЗ» щодо неналежного виконання Орендарем взятих на себе зобов'язань за Договором, оскільки зазначені обставини не пов'язані з предметом спору та не впливають на висновки, до яких дійшов суд при вирішенні спору.

Витрати сторін по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України суд покладає на осіб, які їх фактично понесли.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову відмовити.

2. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Повне рішення складене 10.02.2014.

Суддя І.О. Доброрез