Постанова

від 06.02.2014 по справі 910/19454/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2014 р. Справа№ 910/19454/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Іоннікової І.А.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю представників

від позивача: Кубарєва Ю.О. - дов. від 08.01.2014 року б/н

від відповідача: Петренко А.С. - дов. від 17.01.2014 року № 9/10

розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" на рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року

у справі № 910/19454/13 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Джурчі" (м. Київ)

до Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (м. Київ)

про стягнення 124 287 грн. 81 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю „Джурчі" з позовом до Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отриманих коштів (переплати) в сумі 117 929 грн. 32 коп., процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 6 358 грн. 49 коп.

Рішенням від 05.11.2013 року господарський суд міста Києва позов задовольнив. Стягнув з ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" на користь ТОВ „Джурчі" 117 929 грн. 32 коп. безпідставно набутих коштів, 6 358 грн. 49 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 2 485 грн. 76 коп. витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" звернулося до апеляційного господарського суду з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження та з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року по справі № 910/19454/13 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 року ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" було відновлено строк на апеляційне оскарження, його апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 910/19454/13 у судовому засіданні за участю представників сторін.

Розпорядженням секретаря судової палати від 06.02.2014 року склад судової колегії змінювався.

В судовому засіданні 06.02.2014 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечувала з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 23.03.2011 року Закрите акціонерне товариство „Джурчі" (покупець - правонаступником якого являється Товариство з обмеженою відповідальністю „Джурчі") та Дочірня компанія „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" уклали договір поставки природного газу № 06/11-246, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати покупцеві у 2011 році природний газ власного видобутку, виключно для подальшої реалізації населенню, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

12.04.2011 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до цього договору, в якій збільшили обсяг поставок газу до 2 462 000 тис. куб. м.

Пунктом 2.1 договору та додаткової угоди від 12.04.2011 року № 2 сторони погодили щомісячний обсяг газу за даним договором.

Ціна природного газу визначена розділом 5 договору та додаткової угоди від 12.04.2011 року № 2.

Відповідно до умов п. 6.1 оплата за природний газ здійснюється шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки.

Строк дії договору відповідно до умов п. 11.1 додаткової угоди від 12.04.2011 року № 2 в частині реалізації природного газу встановлений з 01.04.2011 року до 31.12.2011 року, а в частині розрахунків за газ - до повного їх здійснення.

Відповідно до банківських виписок з рахунку позивача за період з 10.05.2011 року по 25.11.2011 року, картки рахунку позивача № 631, актів передачі-приймання природного газу за квітень-вересень 2011 року, акту звіряння розрахунків між сторонами станом на 31.12.2011 року вбачається, що позивач здійснив оплату відповідачу вартості природного газу у розмірі 369 305 грн. 72 коп., а відповідачем поставив природний лише на 251 376 грн. 40 коп.

Додатковою угодою від 03.10.2011 року № 4 сторони у справі припинили дію договору поставки природного газу в частині поставки природного газу з 01.10.2011 року.

Таким чином відповідач не здійснив поставку позивачу оплаченого газу на загальну вартість 117 929 грн. 32 коп.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно з частиною першою статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Оскільки попередню оплату поставки газу здійснено, а доказів передачі газу за договором на всю суму попередньої оплати суду не надано, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк, тому висновок місцевого господарського суду про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 117 929 грн. 32 коп.

Відповідач в апеляційній скарзі послався на те, що позивач не звертався до нього із вимогою про повернення спірної суми попередньої оплати, відтак відповідно до положень ст. 530 ЦК України строк виконання зобов'язання щодо повернення попередньої оплати не настав.

Проте таке твердження є помилковим, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Отже, звернення до відповідача з вимогою про повернення спірної суми попередньої оплати про внесення змін є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому це не позбавляє його права звернутися до суду з даним позовом до господарського суду.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 20.12.2012 року № 3-53гс12.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Договором між сторонами розмір процентів за користування безпідставно одержаними грошима встановлений не був.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру 3 % річних та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув 3 % річних в розмірі 6 358 грн. 49 коп.

Відповідач в апеляційній скарзі посилався на неправомірність нарахування 3% річних в зв'язку з тим, що попередня оплата не є грошовим зобов'язанням.

Зі змісту ч. 1 ст. 11 ЦК України підставою виникнення грошового зобов'язання можуть бути договори та інші правочини. У зв'язку з цим до боржника, який прострочив виконання такого зобов'язання, можуть застосовуватися наслідки, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України в постанова від 05.12.2011 року № 3-125гс11.

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" на рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року по справі № 910/19454/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року по справі № 910/19454/13 залишити без змін.

3. Справу № 910/19454/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано__10.02.2014 р.__

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді І.А. Іоннікова

А.Г. Майданевич