Постанова

від 17.03.2014 по справі 910/19454/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2014 року Справа № 910/19454/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.

суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Кубарєва Ю.О.

від відповідача: Мицько Р.М.

розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2014р.

у справі № 910/19454/13 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Джурчі"

до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про стягнення 124 287,81 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Джурчі" звернулось до Господарського суду міста Києва звернулося з позовом до Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" про стягнення безпідставно отриманих коштів (переплати) в сумі 117929,32 грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 6358,49грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2013р. (суддя Паламар П.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2014р. (судді: Гаврилюк О.М., Іоннікова І.А., Майданевич А.Г.), позов задоволений з відповідача на користь позивача стягнуто 117929грн. 32коп. безпідставно набутих коштів, 6358грн. 49коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 2485грн. 76коп. витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою Дочірня компанія „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.252, 526, 530, 625, 1212 Цивільного кодексу України, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначає, що позивач не звертався до нього з вимогою про повернення суми переплати, тому строк виконання такого зобов'язання не настав, вказана сума коштів не є грошовим зобов'язанням в розумінні змісту ст.625 ЦК України, тому суди попередніх інстанцій неправомірно стягнули з відповідача на користь позивача суму 3% річних.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Джурчі" просить оскаржені рішення та постанову залишити без змін як законні та обгрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення як безпідставну.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

23.03.2011 року Закрите акціонерне товариство „Джурчі" (покупець - правонаступником якого являється Товариство з обмеженою відповідальністю „Джурчі") та Дочірня компанія „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" уклали договір поставки природного газу №06/11-246, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати покупцеві у 2011 році природний газ власного видобутку, виключно для подальшої реалізації населенню, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

12.04.2011 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до цього Договору, в якій збільшили обсяг поставок газу до 2462 000 тис. куб. м.

Пунктом 2.1 договору та додаткової угоди від 12.04.2011 року № 2 сторони погодили щомісячний обсяг газу за даним Договором.

Ціна природного газу визначена розділом 5 Договору та додаткової угоди від 12.04.2011 року № 2.

Відповідно до умов п. 6.1 оплата за природний газ здійснюється шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки.

Строк дії Договору відповідно до умов п. 11.1 додаткової угоди від 12.04.2011 року №2 в частині реалізації природного газу встановлений з 01.04.2011 року до 31.12.2011 року, а в частині розрахунків за газ - до повного їх здійснення.

Додатковою угодою від 03.10.2011 року № 4 сторони у справі припинили дію Договору поставки природного газу в частині поставки природного газу з 01.10.2011 року.

Позивач здійснив оплату відповідачу вартості природного газу за названим Договором у розмірі 369305грн.72коп., а відповідачем поставив природний лише на 251376 грн. 40коп. Таким чином відповідач не здійснив поставку позивачу оплаченого газу на загальну вартість 117929 грн.32 коп.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, з моменту підписання сторонами угоди про припинення договору на постачання електричної енергії обов'язок відповідача постачати природний газ припинився, як припинився і обов'язок позивача оплачувати цей товар, тому внесені позивачем на підставі договору спірні кошти як попередня оплата (переплата) у зв'язку з припиненням дії договору підлягають поверненню, оскільки підстави знаходження у відповідача цієї суми - відпали.

З урахуванням норм наведеного законодавства та встановлених обставин справи господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення 117929 грн.32 коп., тобто суми переплати за газ, який мав би бути поставленим за названим Договором.

Разом з тим на вказану суму переплати позивач нарахував суму 3% річних, яку суди попередніх інстанцій на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України також стягнули з відповідача на користь позивача.

Однак, такі висновки попередніх інстанцій не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки частиною 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Тобто, положення ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин не застосовуються.

Як вбачається із встановлених обставин, позивач нарахував суму 3% річних на безпідставно отримані кошти саме відповідно до ст.625 ЦК України, тому в цій частині позову слід відмовити.

З огляду на викладене та враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними, обґрунтованими в частині позовних вимог про стягнення суми 3% річних, а тому колегія суддів приходить до висновку про скасування оскаржених судових рішень в цій в частині з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 6358,49грн. річних за користування чужими коштами.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, судові витрати підлягають стягненню із сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Колегія суддів вважає, що частина судового збору за подання касаційної скарги в даному випадку має бути відшкодована за рахунок позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Щодо посилань касаційної скарги на те, що позивач не звертався до відповідача з вимогою про повернення суми переплати, тому строк виконання такого зобов'язання не настав, то апеляційний господарський суд надав названим доводам належну правову оцінку згідно з Рішенням Конституційного Суду України у справі від 09.07.2002 року №15-рп/2002.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2014р. у справі №910/19454/13 скасувати в частині стягнення з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Джурчі" 6358, 49грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 6358,49грн. процентів за користування чужими грошовими коштами відмовити.

В решті рішення та постанову залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джурчі" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 63 (шістдесят три) грн. 58 коп. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Карабань В.Я. Судді Жаботина Г.В. Ковтонюк Л.В.