Постанова

від 05.02.2014 по справі 824/3147/13-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 року м. Чернівці справа № 824/3147/13-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Анісімова О.В.,

секретаря судового засідання - Кордобан А.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Ніщука І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області Гетьмана Віктора Васильовича, Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач або ОСОБА_3.) звернувся до суду з адміністративним позовом до заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Гетьмана Віктора Васильовича, Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області (далі - відповідач або ДПІ) про визнання дій щодо відмови в задоволенні адвокатського запиту № 133/1499 від 15.11.2013 р. протиправними та зобов'язання надати інформацію запитувану адвокатським запитом від 15.11.2013 р. № 133/1499.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 15.11.2013 р. наручно подав до ДПІ адвокатський запит №133/1499 щодо надання йому належним чином посвідчені копії всіх документів, які стали підставою для направлення ОСОБА_5 листа № 2949/10/24-12-17-03 від 17.10.2013 р. Листом від 21.11.2013 р., №4508/24-12-17-03 відповідач відмовив ОСОБА_3 у наданні запитуваної інформації, мотивуючи своє рішення тим, що інформація, яка стала підставою для направлення листа ОСОБА_5, є інформацією з обмеженим доступом і для її отримання необхідно отримати дозвіл на розголошення інформації з обмеженим доступом. Позивач вважає, що таким листом йому безпідставно відмовлено в наданні інформації, запитуваної адвокатським запитом. У зв'язку із зазначеним просить суд позов задовольнити.

Гетьман Віктор Васильович до суду не з'явився. Однак, подав заяву про розгляд справи без його участі та зазначив, що заперечує проти позовних вимог у повному обсязі.

ДПІ щодо задоволення позову заперечила.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, суду пояснив наступне.

Так, ОСОБА_3 є адвокатом і здійснює представництво інтересів ОСОБА_5 у т.ч. в ДПІ. Від ДПІ до ОСОБА_5 надійшов запит про надання інформації та її документального підтвердження для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях результатів операцій по господарських відносин з приватним підприємством «Аскан» (далі - ПП «Аскан»). З метою встановлення підстав для надіслання ДПІ цього запиту ОСОБА_5, 15.11.2013 р. ОСОБА_3 наручно подав до ДПІ адвокатський запит №133/1499 щодо надання йому належним чином посвідчені копії всіх документів, які стали підставою для його направлення. Листом від 21.11.2013 р., №4508/24-12-17-03 відповідач відмовив ОСОБА_3 у наданні запитуваної інформації, мотивуючи своє рішення тим, що інформація, яка стала підставою для направлення листа ОСОБА_5, є інформацією з обмеженим доступом і для її отримання необхідно отримати дозвіл на розголошення інформації з обмеженим доступом. Позивач вважає, що таким листом йому безпідставно відмовлено в наданні інформації, запитуваної адвокатським запитом, чим порушено його права.

Представник відповідача у судовому засіданні суду пояснив наступне.

Так, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ м. Одеси) направила відповідачу електронною поштою матеріали позапланової документальної невиїзної перевірки ПП "Аскат" з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.04.2012 р. по 31.03.2013 р., які свідчать про можливі порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 вимог податкового законодавства, контроль за якими покладено на Міністерство доходів і зборів України.

У зв'язку із зазначеним, керуючись положеннями Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. (далі -ПКУ) ДПІ направила ОСОБА_5 листа №2949/10/24-12-17-03 від 17.10.2013 р. щодо надання інформації та копії первинних документів, складених внаслідок проведення господарських операцій із ПП «Аскат».

У подальшому, до ДПІ надійшов адвокатський запит ОСОБА_3 від 15.11.2013 р. № 133/1499, в якому позивач вимагав надати належним чином посвідчені копії всіх, без виключення, документів, які стали підставою для направлення ОСОБА_5 листа №2949/10/24-12-17-03 від 17.10.2013 р.

Згідно пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 ПКУ передбачено право платника податків на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов'язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами.

Керуючись у т.ч. положеннями пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 ПКУ ДПІ листом від 21.11.2013 р., №4508/24-12-17-03 відмовило ОСОБА_3 у наданні запитуваної інформації, мотивуючи своє рішення тим, що інформація, яка стала підставою для направлення листа ОСОБА_5, є інформацією з обмеженим доступом і для її отримання необхідно отримати відповідний дозвіл на її розголошення.

Крім цього, від ОСОБА_5 27.11.2013 р. також надійшов запит щодо надіслання їй належним чином посвідчених копій матеріалів, які стали підставою для направлення їй запиту. Листом №5020/10/24-12-17-03 від 03.12.2013 р. ОСОБА_5 повідомлено про те, що ДПІ не є розпорядником та володільцем такої інформації. Разом з тим, розпорядником та володільцем такої інформації є ДПІ м. Одеси. Тому, ДПІ не вправі засвідчувати копію документа який не був створений в ній та був надісланий до них засобами електронного зв'язку для врахування в роботі.

Інформаційний запит ОСОБА_5 було перенаправлено на розгляд згідно компетенції до ДПІ м.Одеси 03.12.2013 р., про що повідомлено запитувача листом №5020/10/24-12-17-03.

У зв'язку із зазначеним просить у задоволенні позову відмовити.

На уточнююче запитання суду, що стало підставою для надіслання ОСОБА_5 запиту щодо надання інформації та копії первинних документів, складених внаслідок проведення господарських операцій із ПП «Аскат», представник відповідача суду пояснив, що підставою для надіслання зазначеного запиту став акт позапланової документальної невиїзної перевірки ПП "Аскат" з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.04.2012 р. по 31.03.2013 р., які надійшли до відповідача від ДПІ м. Одеси електронною поштою та свідчать про можливі порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 вимог податкового законодавства.

На запитання суду чи є у ДПІ в наявності цей акт перевірки, представник відповідача суду пояснив, що у них є лише його не засвідчена, не підписана та без печатки копія, яка надійшла електронною поштою від ДПІ м. Одеси.

У судовому засіданні в якості свідка допитано ОСОБА_5, яка суду пояснила, що є фізичною особою-підприємцем, інтереси якої в органах державної влади у т.ч. ДПІ представляє ОСОБА_3 На запитання суду про відомі їй обставини справи вона пояснила, що співпрацювала з ПП "Аскат", господарські операції між нею та цим суб'єктом господарювання оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України. Документи ДПІ не надала тому, що так їй порадив її представник ОСОБА_3 Також, суду пояснила, що нею дійсно був направлений на адресу ДПІ запит на надання інформації, на який її представник отримав відповідь.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Так, ДПІ м. Одеси направила відповідачу матеріали позапланової документальної невиїзної перевірки ПП"Аскат" з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.04.2012 р. по 31.03.2013 р., які свідчать про можливі порушення ОСОБА_5 вимог податкового законодавства. У зв'язку із цим ДПІ направила ОСОБА_5 листа №2949/10/24-12-17-03 від 17.10.2013 р. щодо надання інформації та копії первинних документів, складених внаслідок проведення господарських операцій із ПП «Аскат».

З метою встановлення правових підстав для витребування у ОСОБА_5 зазначеної інформації її представник ОСОБА_3, який відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №352 від 20.06.2008 р. є адвокатом та згідно ордеру серії ЧЦ №000,006396 здійснює представництво інтересів ОСОБА_5 у т.ч. в ДПІ, звернувся до ДПІ з адвокатським запитом №133/1499 від 15.11.2013 р. у якому просив надіслати на його адресу належним чином посвідчені копії всіх документів, які стали підставою для направлення листа № 2949/10/24-12-17-03 від 17.10.2013 р.

Листом від 21.11.2013 р., №4508/24-12-17-03 відповідач відмовив ОСОБА_3 у наданні копії всіх документів, які стали підставою для направлення вищезазначеного листа, мотивуючи своє рішення тим, що інформація, яка стала підставою для направлення листа ОСОБА_5, є інформацією з обмеженим доступом і для її отримання необхідно отримати дозвіл. При цьому, відповідач надав ОСОБА_3 інформацію, в якій вказав на підстави надіслання на адресу ОСОБА_5 запиту (листа) № 2949/10/24-12-17-03 від 17.10.2013 р.

Крім цього, від ОСОБА_5 27.11.2013 р. до ДПІ надійшов запит щодо надіслання їй належним чином посвідчених копій матеріалів, які стали підставою для направлення їй запиту. Листом №5020/10/24-12-17-03 від 03.12.2013 р. ОСОБА_5 повідомлено про те, що ДПІ не є розпорядником та володільцем такої інформації, таким розпорядником та володільцем є ДПІ м. Одеси, яке і має надати копії цих матеріалів.

Інформаційний запит ОСОБА_5 перенаправлено на розгляд розпоряднику інформації - ДПІ м. Одеси 03.12.2013 р., про що було повідомлено запитувача листом №5020/10/24-12-17-03.

Суд вважає, що ДПІ при відмові у надані ОСОБА_3 копій документів діяло правомірно. До зазначеного суд дійшов виходячи із наступного.

Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 р., №5076-VI (далі - Закон №5076) під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Згідно з ч.3 ст.23 Закону №5076, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи у відносинах з адвокатами зобов'язані дотримуватися вимог Конституції України та законів України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколів до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ч. 1 ст. 24 Закону № 5076, адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

На підставі ч. 2 ст. 24 Закону №5076, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Отже, аналізуючи положення вищезазначених приписів Закону №5076 слід прийти до висновку, що ОСОБА_3 будучи адвокатом, який згідно ордеру серії ЧЦ №000,006396 здійснює представництво інтересів ОСОБА_5, мав право на звернення з адвокатським запитом до ДПІ.

Закон №5076 не містить ні визначення, ні ознак інформації з обмеженим доступом, ні бланкетних норм, які відсилають до інших законів.

Види інформації з обмеженим доступом (конфіденційна, таємна та службова) визначено у законах України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 р., №2939-VI (далі - Закон №2939) та «Про інформацію» від 02.10.1993 р. № 2657-ХІІ (далі - Закон № 2657).

При цьому необхідно зауважити, що Законом №2939 надано визначення конфіденційної і таємної інформації та перелік службової інформації. Закон №2657 дає визначення конфіденційної інформації, яке охоплює більше коло інформації в порівнянні з визначенням, наданим у Законі №2939.

Відповідно до ч.ч.1,2ст.7 Закону №2939 конфіденційна інформація це інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У розумінні частини другої статті 21 Закону №2657 конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень.

Визначення, наведене у Законі № 2657, є ширшим. Цей Закон на відміну від Закону № 2939 до конфіденційної інформації відносить відомості про фізичну особу, якими є відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

З огляду на викладене у відносинах, пов'язаних із забезпеченням права на доступ до публічної інформації, конфіденційна інформація повинна визначатися відповідно до Закону № 2939, оскільки публічна інформація є обмеженою лише у випадках, передбачених цим Законом, норми якого є спеціальними в порівнянні з нормами Закону №2657.

У своєму рішенні від 30.10.1997 р. у справі №18/203-97 щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України "Про інформацію" та статті 12 Закону України "Про прокуратуру" (справа К. Г. Устименка) Конституційний Суд України роз'яснив, що до конфіденційної інформації, зокрема, належать свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані).

Аналогічну позицію Конституційний Суд України виклав і у своєму рішенні від 20.01.2012 р. у справі №1-9/2012 за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України, при цьому у резолютивній частині цього рішення зазначив, що інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень; така інформація про особу є конфіденційною; збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

В адвокатському запиті позивач просив ДПІ надати йому копії усіх, без виключення, документів, які стали підставою для направлення ОСОБА_5 листа №2949/10/24-12-17-03 від 17.10.2013 р.

Відповідно до листа ДПІ від 21.11.2013 р., №4508/10/24-12-17-03 підставою для направлення вищезазначеного запиту стали матеріали перевірки (акт перевірки від 23.09.2013 р., №396/15-51-22-01/367963334) ДПІ у м. Одеса про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Аскат» (код ЄДРПОУ 36796334) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.04.2012 р. по 31.03.2013 р., які свідчать про можливі порушення ОСОБА_5 податкового законодавства. Зазначену інформацію у судовому засіданні також підтвердив представник ДПІ.

Згідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі - Порядок), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р., №984 під актом перевірки розуміють службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.3 розділу ІІ Порядку в акті перевірки у т.ч. викладається інформація про посадових осіб платника податків або його законних представників, відповідальних за фінансово-господарську діяльність за період, що перевіряється, із зазначенням наказів про призначення та звільнення із займаної посади; дані про реєстрацію (перереєстрацію) платника податків (назва документа, найменування органу, дата і реєстраційний номер), дані про взяття на облік в органах державної податкової служби (найменування органу, дата взяття на облік та номер довідки), реєстраційні дані платника податку на додану вартість (далі - ПДВ) (індивідуальний податковий номер, дата реєстрації платником ПДВ, номер та дата початку дії свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ); дані про розмір статутного капіталу, засновників, розмір їх внесків до статутного капіталу, форму внесення (у разі необхідності), а також код за ЄДРПОУ (для юридичних осіб) та/або реєстраційний номер облікової картки платника податків (номер та серія паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); інформація про те, чи є платник податків засновником (учасником), акціонером інших платників податків, тощо.

Отже, аналізуючи зазначені положення п.3 розділу ІІ Порядку слід прийти до висновку, що в акті перевірки зазначається інформація у т.ч. про майновий стан особи (дані про розмір статутного капіталу, засновників, розмір їх внесків до статутного капіталу, форму внесення (у разі необхідності)), а тому, із врахуванням правових позицій та роз'яснень Конституційного Суду України, які викладені вище, така інформація є конфіденційною, та може бути поширена виключно за згодою особи, або винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Парламентська Асамблея Ради Європи в Резолюції N1165 зазначила, що право кожної людини на приватність і право на свободу вираження поглядів є основою демократичного суспільства; ці права не є абсолютними і не мають ієрархічного характеру, оскільки мають однакову цінність (п.11). Виходячи з цього право на приватність, закріплене у ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, повинне захищати приватне життя особи не лише від втручання влади, а й від подібних дій з боку інших осіб чи інститутів (пункт 12 Резолюції N 1165).

Положення ч.2 ст.32 Конституції України передбачають вичерпні підстави можливого правомірного втручання в особисте та сімейне життя особи. Такими підставами є: згода особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації стосовно неї, а також, у разі відсутності такої згоди, випадки, визначені законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згоди на поширення інформації відносно них засновники ПП «Аскат» відповідачеві не надавали (у матеріалах справи відсутні будь-які докази зворотного), законодавчо встановлені підставі щодо розповсюдження такої інформації в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини у даному разі відсутні.

З викладеного слідує, що позивач не мав правових підстав для отримання від ДПІ документів, які стали підставою для направлення ОСОБА_5 листа №2949/10/24-12-17-03 від 17.10.2013 р., а саме акту перевірки від 23.09.2013 р., №396/15-51-22-01/367963334, так як останній містить конфіденційну інформацію.

Крім цього, запитувана у ДПІ позивачем інформація у розумінні ст.16 Закону №2657 є податковою інформацією, правовий режим якої визначається спеціальним нормативно-правовим актом - ПКУ.

Відповідно до пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 ПКУ платник податків має право на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов'язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами.

Це право платника податку кореспондується в обов'язок ДПІ не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи (пп.21.1.6 п.21.6 ст.21 ПКУ).

Згідно абз.2 ст.5 Закону №2657 реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Отже, з викладеного слідує, що розголошення шляхом надання копії акту перевірки ДПІ інформації про ПП «Аскат», який в розумінні ПК України є платником податку, може порушити права та інтереси, як самого суб'єкта господарювання так і його засновників, що суперечить цілям інституту права на інформацію.

Крім цього, відповідно до п.7 ст.6 Закону №2939 обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Дослідженням змісту листа ДПІ від 21.11.2013 р., №4508/10/24-12-17-03 встановлено, що ДПІ надала позивачеві інформацію, яка стосується його довірителя та доступ до якої є необмежений, а отже право ОСОБА_3, яке гарантоване та закріплене в Законі №5076 не порушено.

Крім цього, судом встановлено, що у відповідача відсутні належним чином оформленні (підписані, опечатані) документи, які стали підставою для направлення запиту ОСОБА_5 Зокрема акт перевірки від 23.09.2013 р., №396/15-51-22-01/367963334 не підписаний та незавірений печаткою, так як надійшов до відповідача із ДПІ м. Одеси виключно електронною поштою.

ДПІ у розумінні ст.ст.1,13 Закону №2939 не є належним розпорядником запитуваної ОСОБА_3 інформації.

Відповідно до п.76 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 р. №1242, установа може засвідчувати копії лише тих документів, що створюються в ній, а також у випадках, передбачених в абзаці другому цього пункту. Копія документа виготовляється і видається тільки з дозволу керівника установи, його заступників або керівника структурного підрозділу.

У разі підготовки документів для надання судовим органам, під час вирішення питань щодо прийняття громадян на роботу, навчання, засвідчення їх трудових, житлових та інших прав у взаємовідносинах з установою, а також під час формування особових справ працівників установа може виготовляти копії документів, виданих іншими установами (копії дипломів, свідоцтв про одержання освіти тощо).

Відмітка "Копія" проставляється на лицьовому боці у верхньому правому кутку першого аркуша документа.

Аналізуючи зазначені положення цієї Типової інструкції, із врахуванням встановлених вище судом обставин, слідує, що ДПІ не вправі засвідчувати копії документів, які були витребувані позивачем.

Тобто, з викладеного слідує, що у ДПІ, у зв'язку із відсутністю оригіналу документа, відсутнє технічна можливість надати позивачеві належним чином посвідчені копії документів, які стали підставою для направлення на адресу ОСОБА_5 листа №2949/10/24-12-17-03 від 17.10.2013 р.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно з ч.2 зазначеної статті в адміністративних справах про протиправність рішення суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач у справі не довів суду ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, натомість відповідач належним чином обґрунтував заперечення на позов.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд вважає, що позов ОСОБА_3 до заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Гетьмана Віктора Васильовича, Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про визнання дій щодо відмови в задоволенні адвокатського запиту № 133/1499 від 15.11.2013 р. протиправними та зобов'язання надати інформацію запитувану адвокатським запитом від 15.11.2013 р. № 133/1499 не підлягає задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до положень ст.94 КАС України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст.158 - 163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області Гетьмана Віктора Васильовича, Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя О.В. Анісімов

Повний текст постанови складено 08.02.2014 р.