Постанова

від 12.02.2014 по справі 815/8493/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/8493/13-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2014 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Свириді Х.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000024200 від 03.12.2013 року, -

В С Т А Н О В И В :

З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000024200 від 03.12.2013 року.

В судовому засіданні 07.02.2014 року представниками позивача були підтримані позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач у 2011-2012 роках законно сформував податковий кредит з ПДВ підтверджується відповідними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, в зв'язку із чим, висновок посадових осіб органу ДПС України не є ґрунтовним, а оскаржені податкові повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Представник відповідача СДПІ заперечив проти задоволення позовних вимог пославшись на те, що операції з контрагентами мали фіктивний характер, а тому позивач позбавлений права відносити вказані суми до складу податкового кредиту з ПДВ відповідних податкових періодів.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач СДПІ з обслуговування великих платників податків у м.Одесі, на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу», є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, надання висновків на повернення з бюджету надмірно сплачених податків та зборів, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів, дій чи бездіяльності з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, ч.1, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України, підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

На підставі наказу керівника СДПІ від 15.10.2013 року №123, направлення на перевірку виданими посадовими особами відповідача в період з 17.10.2012 року по 06.11.2012 року була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «ДЕКОРУМ», ПП «ПРЕСТИЖ ОФІС 2008», ПАТ «ВИДАВНИЦТВО «ЗАРЯ» КП ДАК «УКРВИДАВПОЛІГРАФІЯ», ТОВ «ФОРЕСТ 2010», ПП «УКР-НИВА», ФОП ОСОБА_1, ТОВ «АЛЬТАЇР і К», ТОВ «ІНЖЕНЕР БУД», ТОВ «МОДУЛЬ СЕРВІС» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт №42/42-0/30109015/16 від 20.11.2013 року (а.с.10-46 т.1), на підставі якого було встановлено безпідставне формування податкового кредиту з ПДВ за вказаний період часу в загальній сумі 15496,00 грн., що є порушеннями п.185.1 ст.185, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 03.12.2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0000024200 (а.с.9 т.1) про зменшення суми від'ємного значення з ПДВ на загальну суму 15496,00 грн.

Представник позивача не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішенням оскільки вважає, що операції по поставці позивачу товарів та послуг з боку контрагентів підтверджені наданими суду первинними бухгалтерськими документами, мали фактичний характер, а тому позивач правомірно сформував суми податкового кредиту у вказаних податкових періодах на підставі факту проведення оплати вартості товарів та послуг, в тому числі ПДВ та отримання від постачальників податкових накладних на відповідні суми.

Представник відповідача вважає вказані відносини фіктивними з посиланням на акти щодо неможливості проведення перевірок контрагентів позивача, а тому позивач хоча й сплатив вартість товарів та послуг, в тому числі ПДВ не має права на формування податкового кредиту з ПДВ відповідних податкових періодів.

Розглянувши оскаржений акт суб'єкту владних повноважень, суд виходячи з положень ч.3 ст.2 КАС України, проходить до висновку, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у

справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень

адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах

повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з

використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При визначенні суми податку на додану вартість, що підлягає включенню до податкового кредиту та подальшому бюджетному відшкодуванню, податковий орган враховував наступні норми Закону про оподаткування з ПДВ.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пукнтом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Доводи, викладені у акті перевірки, стосовно завищення позивачем витрат та податкового кредиту у періодах, які перевірялися, грунтуються на висновках з актів перевірок діяльності контрагентів позивача, яким, нібито встановлено допущення такими контрагентами позивача вимог діючого законодавства, але, при цьому, фахівцями податкового органу не враховано, що Податковим Кодексом України, згідно з вимогами ч.1 ст.109 встановлено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У частині 2 ст.109 Податкового кодексу України зазначено, що вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

З огляду на зміст наведених вище норм права слід відзначити, що відповідальність платника податку, передбачена податковим законодавством України, може наставати лише унаслідок протиправних діянь вчинених самим платником податку чи його посадовими особами, а, у жодному разі, не унаслідок дій чи бездіяльності, чи стану інших платників податків та їх посадових осіб, які самостійно несуть встановлену законодавством відповідальність за свої діяння, оскільки володіють власною правосуб'єктністю.

Правильність такого висновку підтверджується складеною на поточний момент судовою практикою, встановлено Верховним Судом України, яка повністю підтверджує правову позицію позивача.

Так, у постанові від 13 січня 2009 року (справа №21-1578во08) Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11.12.2007 року (справа №21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність, та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення касаційного суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Слід відзначити, що ні по одному з контрагентів фахівцями податкової служби не наведено інформація щодо рішень судів, якими б визнавались недійсними правочини укладені між позивачем та такими контрагентами.

Відносно висновків, викладених у акті перевірки, які стосуються, нібито, виявлених податківцями порушень при здійсненні господарських операцій з підприємством ГІГ1 «Престиж Офіс 2008», код ЄДРПОУ 35699201, слід зазначити викладене нижче.

В акті перевірки на стор. 5 зафіксовано, що видаткові накладні, які підтверджують виконання господарської операції з названим вище контрагентом надані в повному обсязі. Однак у акті перевірки вказано, що в податкових накладних зазначено інший договір поставки. Такий запис у акті перевірки не відповідає дійсності, оскільки в наданих податкових накладних вказано саме той договір, по якому здійснювались поставки, а саме, договір від 01.03.2011 року № 414. Зазначений договір було надано до перевірки. Також, в ході перевірки посадовими особами підприємства було надано пояснення щодо відображення операцій у бухгалтерському обліку в розрізі проводок. Інші пояснення в ході даної перевірки щодо виду договору, його умов, реквізитів податківцями не вимагалися, і відповідно посадовими особами не надавались.

Згідно з вимогами ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та у відповідності з п. 2.4 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Всі зазначені вимоги до первинних документів при оформлені фінансово-господарських операцій з ПП «Престиж Офіс 2008» виконано. Податковий кредит визначено на підставі податкових накладних, оформлених згідно чинного законодавства, сплата по операціям підтверджена податківцями в ході проведення перевірки. Оприбуткування товару у бухгалтерському обліку підтверджено податківцями на стор. 6 акту перевірки. Таким чином, висновки фахівців податкового органу про порушення вчинення позивачем порушень п.п. 138.8.5, п.п. 138.10.3 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст.201 Податкового Кодексу України є безпідставними і такими що не підтверджуються жодними доказами.

Відносно висновків, викладених у акті перевірки, які стосуються, нібито, виявлених податківцями порушень при здійсненні господарських операцій з підприємством ТОВ «Декорум», код ЄДРПОУ 23878343, слід зазначити викладене нижче.

Всі первинні документи, які надані до перевірки, складені у суворій відповідності з вимогам п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704.

Слід зазначити, що на сторінках 8-11 цитується акт перевірки ТОВ «Декорум», складений іншою податковою інспекцією, за результатами перевірки цього контрагента, у ході якої, нібито, виявлено порушення з боку останнього і на цій підставі фахівцями відповідача робиться висновок про порушення податкового законодавства позивачем. Однак Податковим кодексом України не встановлено залежності виникнення прав платника податків на податковий кредит та витрати від наявності ресурсів у контрагентів. Також, Податковий кодекс України не встановлює ані права ані підстав для податкового органу на здійснення нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій на покупця у випадку незнаходження його контрагента за податковою адресою та/або відсутності інформації про наявності основних засобів у контрагента - постачальника. Тим не менш, фахівцями відповідача робиться висновок про порушення позивачем п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 ст. 139, п.п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201. Податкового кодексу України без будь-якого описання складу дії позивача, яка б містила ознаки такого правопорушення. Зазначені пункти Податкового кодексу України регламентують право платника податків на витрати га податковий кредит при наявності первинних документів (податкових накладних) оформлених згідно правилам бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів. Такі висновки фахівців відповідача є завідомо необгрунтованими, безпідставними і такими, що грубо порушують вимоги ст.109 Податкового кодексу України, як про це зазначалося вище.

Відносно висновків, викладених у акті перевірки, які стосуються, нібито, виявлених податківцями порушень при здійсненні господарських операцій з підприємством ПАТ «Видавництво «Зоря» КП ДАК «Укрвидавполіграфія», код ЄДРПОУ 05905591, слід зазначити викладене нижче.

Посилання фахівців податкового органу, які проводили перевірку на те, що не надання свідоцтва про право власності ПАТ «Видавництво «Зоря» КП ДАК «Укрвидавполіграфія» на об'єкт оренди: частини технічного поверху та частини даху на об'єкт за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів 7, не може служити обґрунтовування відсутності права ТОВ «Інтертелеком» на податковий кредит та податкові витрати.

У відповідності з п.138.2 статті 138 Податкового Кодексу України, встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Первісні документи, які були надані відповідають вимогам п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ та вимогам п. 2.4 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в ф Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704. Свідоцтва про право власності Орендодавця на об'єкт оренди не є первинним документом обов'язковість зберігання якого визначена законодавством. Взагалі зазначений документ є документом ПАТ «Видавництво «Зоря» КП ДАК «Укрвидавполіграфія» і має зберігатися у нього. Що стосуються податкових зобов'язань по ПДВ, то у відповідності з п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на податковий кредит у платника податків виникає при наявності податкової накладної, яка оформлена згідно з вимогами діючого законодавства, сплати грошових коштів за придбані послуги, фактичному виконанні господарських операцій, .які підтверджуються документами, що містять інформацію про їх виконання, у розглядуваному випадку відповідними актами. З урахуванням тієї обставини, що зміст господарської операції з названим контрагентом і факт її виконання підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що, до речі, не спростовується фахівцями податкової служби, висновки податківців про допущення позивачем порушень вимог діючого податкового законодавства, які грунтуються на звичайних домислах фахівців відповідача - є вочевидь необгрунтованими та безпідставними.

Відносно висновків, викладених у акті перевірки, які стосуються, нібито, виявлених податківцями порушень при здійсненні господарських операцій з підприємствами ТОВ «Форест 2010», код ЄДРПОУ 36989451 та ПП «Укр-Нива», код ЄДРПОУ 31612897, слід зазначити викладене нижче.

СДПІ з ВВП у м. Одесі раніше проводилася планова документальна перевірка за період з 01.01.11 р. по 30.06.12 р., за результатами якої було складено акт від 12.11.12 р. №176/24-0/30109015/5, на підставі якого також було здійснено зменшення витрат та податкового кредиту з ПДВ по господарським операціям із зазначеними контрагентами. Позивач не погодився з висновками цього акту перевірки та з прийнятими на його підставі протиправними податковими повідомленнями-рішеннями і звернулось до суду з адміністративними позовами про їх скасування. За результатами розгляду адміністративного позову позивача згадані податкові повідомлення-рішення були скасовані у повному обсязі.

Відповідно до постанови Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 року по справі №1570/7506/2012, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.02.2013 року по справі 1570/7409/2012 та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 року по справі №1570/7409/2012, висновок контролюючого органу щодо фіктивності господарських операцій з ТОВ «Форест 2010» та ПП «Укр-Нива» було спростовано а прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення визнано противоправним і скасовано (копії судових рішень додаються). Не зважаючи на це, фахівці відповідача посилаючись на акт зустрічної звірки іншої податкової1 інспекції, основним об'єктом дослідження якої, до речі, являвся зовсім інший суб'єкт господарювання - підприємство ПП «ОФПРО», роблять вочевидь протизаконний висновок про завищення позивачем податкового зобов'язання на суму 40191,5 грн.

Згідно з вимогами ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Щодо ПП «Укр-Нива», код ЄДРПОУ 31612897 то фахівцями податкового органу робиться висновок про завищення витрат та податкового кредиту по операціям з цим контрагентом на підставі того, що позивачем не надано договору, який вказано у податковій накладній. По-перше, це не відповідає дійсності, а, по-друге, навіть якщо припустити відсутність будь-яких інших додаткових документів до наданих фахівцям відповідача актів виконаних робіт та податкових накладних, оформлених у відповідності з вимогами діючого законодавства, а також платіжних доручень про оплату позивачем наданих послуг на підставі таких актів, то слід дійти висновку що договір між позивачем та ПП «Укр-Нива» укладено у письмовій формі, як це передбачено ч. 1. ст. 207 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Слід зазначити, що акти виконаних послуг за результатом виконання господарської операції з названим контрагентом відповідають вимогам п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ та п. 2.4 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704. Що стосується податкових накладних, то вони також оформлені у повній відповідності з вимогами ст. 201 Податкового кодексу України.

Відносно висновків, викладених у акті перевірки, які стосуються, нібито, виявлених податківцями порушень при здійсненні господарських операцій з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, слід зазначити викладене нижче.

Первинні документи, складені за результатом здійснених з названим контрагентом господарських операцій, які були надані до перевірки відповідають вимогам п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ та вимогам п. 2.4 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704.

ФОП ОСОБА_1 є офіційним дилером, який діє в рамках дилерської угоди та отримає винагороду від позивача за підключення абонентів. У кожному акті виконаних робіт ним вказано кількість підключень. Інша інформація щодо підключених абонентів наведено у дилера, які надавалися при проведенні перевірки.

Фахівцями відповідача не визначено якими саме діями позивач порушив вимоги Податкового кодексу України при формуванні витрат. Також не зазначено зміст дій позивача якими порушено правила оподаткування при визначенні об'єкта оподаткування, податкового кредиту та податкового зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 Відповідно ці обставини не описано у акті перевірки, на підставі якого прийняте протиправне оскаржуване рішення. Таким чином, податківцями черговий раз допущено грубе порушення вимог п.86.1 ст. 86 та 109.1 ст. 109 Податкового Кодексу України, якими, відповідно, встановлено, що акт за результатами перевірки складається у разі виявлення порушень законодавства, а податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб. Отже, не описуючи у акті перевірки жодної дії або бездіяльності платника податків (позивача) податківці не мали жодних підстав складати акт перевірки за розглядом якого прийняте безпідставне протиправне оскаржуване рішення.

Відносно висновків, викладених у акті перевірки, які стосуються, нібито, виявлених податківцями порушень при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Альтаїр і К», код ЄДРПОУ 37658125, слід зазначити викладене нижче.

Первинні документи, які були складені за результатом здійснення господарських операцій між позивачем та названим контрагентом і надані при проведенні перевірки, оформлені у суворій відповідності до вимог п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ та п. 2.4 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704.

ТОВ «Альтаїр і К» є офіційним дилером, який діє в рамках дилерської угоди та отримує винагороду від позивача за підключення абонентів. У кожному акті виконаних робіт, оформленому за результатом господарської операції з названим контрагентом вказано кількість підключень, здійснених останнім. Інша інформація щодо підключених абонентів та, відповідно, змісту виконаної господарської операції наведено у звітах названого дилера.

Як неодноразово зазначено вище, посадовими особами відповідача не визначено якими саме діями позивач порушив вимоги Податкового кодексу України при формуванні витрат. Також не зазначено зміст дій позивача якими порушено правила оподаткування при визначенні об'єкта оподаткування, податкового кредиту та податкового зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Альтаїр і К» Відповідно ці обставини не описано у акті перевірки, на підставі якого прийняте протиправне оскаржуване рішення. Таким чином, податківцями черговий раз допущено грубе порушення вимог п.86.1 ст. 86 та 109.1 ст. 109 Податкового Кодексу України, якими, відповідно, встановлено, що акт за результатами перевірки складається у разі виявлення порушень законодавства, а податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб. Отже, не описуючи у акті перевірки жодної дії або бездіяльності платника податків (позивача) податківці не мали жодних підстав складати акт перевірки за розглядом якого прийняте безпідставне протиправне оскаржуване рішення.

Відносно висновків, викладених у акті перевірки, які стосуються, нібито, виявлених податківцями порушень при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Інженер буд», слід зазначити викладене нижче.

На стор. 28 Акту перевірки фахівцями податкового органу які проводили перевірку вказано, що ТОВ «Інженер буд» виконувало на замовлення позивача будівельно-монтажні роботи згідно відповідних договорів, в той же час податківці роблять не зовсім адекватне зауваження, формулюючи свої претензії до змісту господарської операції з названим контрагентом і відображають у акті перевірки запис про те, що в «зазначених актах не вказано якісний склад підключень, кількість використаних номерів Оператора ...». Описана вище обставина свідчить про те, що податківці навіть і не намагалися будь-як описувати які-небудь податкові порушення позивача, оскільки чітко розуміли, що таких порушень не існує, і єдиною метою податківців при проведенні перевірки було вчинення у акті перевірки неправомірних, нічим необгрунтованих записів про допущення позивачем податкових порушень задля того, щоб винести по відношенню до позивача протиправне оскаржуване рішення. Таким чином, в акті перевірки відсутні будь яки факти, що свідчать по порушення позивачем вимог діючого законодавства України.

Відносно висновків, викладених у акті перевірки, які стосуються, нібито, виявлених податківцями порушень при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Модуль Сервіс», слід зазначити викладене нижче.

На стор. 33 податківці посилаються на зміст акту перевірки ТОВ «Модуль сервіс», відповідності до якого встановлено завищення названим підприємством витрат за 4 квартал 2012 року на суму 5208,00 грн. та податкового кредиту за листопад 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ ВК «Віконні системи». Однак, згідно з вимогами наказу про проведення позапланової документальної виїзної перевірки від 15.10.13 року №123 визначено період, який підлягав перевірці по взаємовідносинам з ТОВ «Модуль Сервіс» і він становить з 01.02.12 по 30.06.12 року.

Таким чином, підстав для будь-яких посилань на згаданий акт перевірки названого контрагента позивача у податківців не було, оскільки вони, по-перше, стосуються подій, які відбулися значно пізніше, і, по-друге, описують не пов'язані з позивачем відносини між контрагентом позивача та третіми особами. Ці відносини жодним чином не можуть бути підставами для того, щоб робити висновок про вчинення позивачем будь-яких дій або бездіяльності, які, відповідно з вимогами ст. 109 Податкового кодексу України, могли б кваліфікуватися як податкове порушення, вчинене позивачем.

В судовому засіданні представником відповідача не надано додаткових доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані представником позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, в зв'язку із чим, суд погоджується з позицією представника позивача про те, що надані ним письмові докази є достатніми для доведення факту постачання товарів та надання послуг його контрагентами, а тому висновок податкового органу про безтоварність таких угод є помилковим, в зв'язку із чим, оскаржене позивачем податкове повідомлення-рішення підлягає визнання протиправним та скасуванню на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000024200 від 03.12.2013 року.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 12 лютого 2014 року.

Суддя Єфіменко К.С.