Ухвала

від 15.04.2014 по справі 815/8493/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

15 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/8493/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Вербицької Н.В.,

Федусика А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2014р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000024200 від 03.12.2013р.,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» (далі-Товариство) звернулось в суд із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі СДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000024200 від 03.12.2013р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ДПІ в період з 17.10.2012р. по 06.11.2012р. проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з питань дотримання податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «ДЕКОРУМ», ПП «ПРЕСТИЖ ОФІС 2008», ПАТ «ВИДАВНИЦТВО «ЗАРЯ» КП ДАК «УКРВИДАВПОЛІГРАФІЯ», ТОВ «ФОРЕСТ 2010», ПП «УКР-НИВА», ФОП ОСОБА_1, ТОВ «АЛЬТАЇР і К», ТОВ «ІНЖЕНЕР БУД», ТОВ «МОДУЛЬ СЕРВІС» за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р.

За результатами перевірки 20.11.2013р. складений акт №42/42-0/30109015/16 у висновках якого зазначено про порушення Товариством вимог податкового законодавства, які полягають у відсутності реальних господарських відносин з зазначеними контрагентами, а тому у позивача не має підстав на формування податкового кредиту з ПДВ.

На підставі таких висновків відповідачем 03.12.2013р. прийняте податкове повідомлення-рішення №0000024200 про зменшення суми від'ємного значення з ПДВ на загальну суму 15496,50грн.

Представник Товариства зазначає, що реальність господарських відносин з контрагентами підтверджена належним чином оформленими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, а тому податкове повідомлення-рішення є протиправним, таким, що порушує законні права та інтереси платника податків. Посилаючись на зазначені обставини позивач просить позов задовольнити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2014р. позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000024200 від 03.12.2013р.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати, ухвалити по справі нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що операції по поставці Товариству товарів та послуг з боку вказаних контрагентів підтверджені первинними бухгалтерськими документами, доведений факт поставки та отримання товару, підтверджений факт оплати товару, у зв'язку з чим податковий кредит з ПДВ сформований правомірно.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі позапланової виїзної документальної перевірки Товариства та акту складеного за результатами цієї перевірки №42/42-0/30109015/16 від 20.11.2013р. (т.1а.с.10-46) СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000024200 про зменшення суми від'ємного значення з ПДВ на загальну суму 15496,50грн. (а.с.8).

Підставою прийняття податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки про те, що деякі виписки рахунку не відповідають строкам його дії, поставлений товар не має сертифікату відповідності, у постачальників відсутні трудові ресурси, довіреність на отримання товару не відповідає даті отримання цього товару, не надані первинні документі по деяким контрагентам, внаслідок чого було встановлено безпідставне формування податкового кредиту з ПДВ за період, який перевірявся, у зв'язку з чим завищено від'ємне значення з ПДВ на суму 15496,50грн.

Крім того, податківці в акті зазначили, що відносини Товариства із його контрагентами є фіктивними оскільки неможливо провести зустрічні перевірки з ними.

Перевіряючи правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що за правилами п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Виходячи із наведених норм податкового законодавства, суд першої інстанції дійшов до висновку, що неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, не може бути доказами того, що позивач порушив норми податкового законодавства, оскільки відповідальність платника податку настає лише унаслідок протиправних дій вчинених самим платником податку.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити щодо висновків СДПІ про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів Товариства.

Відповідно до п.4.4. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України 22 квітня 2011р. №236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від підписання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Додаток 3 до вказаних Методичних рекомендацій містить зразок форми акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, згідно якого такий акт повинен містити тільки загальну інформацію про платника податків та фіксувати факт неможливості проведення звірки із зазначенням причин.

Отже, з наведеного можливо дійти до висновку, що в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання не можуть бути викладені висновки про порушення норм податкового законодавства цим суб'єктом.

Що стосується контрагентів позивача, то суд першої інстанції виходив з того, що ч.1 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Крім того, ч.2 ст.9 цього Закону містить обов'язкові реквізити первинних документів.

Як перевірено судом апеляційної інстанції та вірно встановлено судом першої інстанції, що вимоги до первинних документів при оформлені фінансово-господарських операцій з контрагентами позивача виконані, первинні документи складені у відповідності до ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Вирішуючи спір по суті та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що представником Товариства надані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, у зв'язку з чим доводи позивача є доведеними та обґрунтованими, а відповідно представником СДПІ не надано належних доказів, які б спростували доводи позивача.

За таких обставин, судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції, про те, що Товариством доведено факт реальності господарських операцій, оформлені належним чином всі первинні документи, а тому податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судова колегія зазначає, що СДПІ не довело належними доказами правомірність свого рішення.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду винесена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.197,198,200,206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2014р. - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: Н.В. Вербицька

А.Г. Федусик