Постанова

від 31.01.2014 по справі 805/17341/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2014 р. Справа №805/17341/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі

Головуючий суддя: Буряк І.В.

при секретарі: Король О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача: Вертели М.В. (дов.)

відповідача-1: Гой В.П. (дов.)

Тіщенко В.В. (дов.)

відповідача-2: Медвеєвої Ю.К. (дов.)

Пальцун С.О. (дов.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАР»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування

великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального Головного

управління Міндоходів

Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька

Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -

рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАР» (надалі - позивач, ТОВ «ПАР») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (надалі - відповідач-1, СДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.11.2013 №0000634030 /том 1 а.с.3-6/.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі висновків акту перевірки та п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів 25.11.2013 прийнято податкове повідомлення-рішення від №0000634030 яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ПАР» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 090 123,50 грн., у тому числі: 1 676 099,00 грн. - сума основного платежу, 419 024,75 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Виникнення у ТОВ «ПАР» права на формування податкового кредиту у червні 2013 року у сумі 1 676 099,69 грн., за наслідками господарських операцій з ТОВ «КАМТУР» підтверджується податковими накладними від 17.06.2013 №52, від 17.06.2013 №53, від 19.06.2013 №89, від 22.06.2013 №162, від 26.06.2013 №236, від 28.06.2013 №333, від 28.06.2013 №334, від 28.06.2013 №335, від 28.06.2013 №336, від 29.06.2013 №339, від 29.06.2013 №340, від 29.06.2013 №341, від 30.06.2013 №373, від 30.06.2013 №374, від 30.06.2013 №375. Податкові накладні позивач включив до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за червень 2013 року.

Надані позивачем документи під час перевірки на підтвердження здійснення господарської операцій за договором поставки від 01.10.2012 №5807 із ТОВ «КАМТУР» відповідають наведеним вище вимогам до первинних документів згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Товарно-транспортні накладні не надані оскільки за умовами договору поставки ТМЦ постачались на склад ТОВ «ПАР» за рахунок продавця.

Також в акті перевірки податкова інспекція посилається на Акт про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «КАМТУР» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами-постачальниками за травень-червень 2013 року №3292/15-213/35950774 від 30.08.2013, складений ДПІ у Калінінському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області.

Проте позивач зазначає, що даний акт не може бути прийнятий до уваги оскільки акт ДПІ у Калінінському районі м.Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області 3292/15-213/35950774 від 30.08.2013 стосується перевірки взаємовідносин між ТОВ «КАМТУР» та ТОВ «НАДРОРОЗРОБКА», ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА «ПРОМАГРОБУД», ТОВ «ТЕХІНОВАЦІЯ», а позивач не мав безпосередніх договірних відносин з ТОВ «КАМТУР» та ТОВ «НАДРОРОЗРОБКА», ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА «ПРОМАГРОБУД», ТОВ «ТЕХІНОВАЦІЯ».

Таким чином, позивач вважає, що прийняте податкове повідомлення-рішення від 25.11.2013 №0000634030 є протиправним та підлягає скасуванню з викладених вище підстав.

Ухвалою суду від 16 січня 2014 року до участі по справі в якості другого відповідача залучено Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області /том 1 а.с.118/.

Представник позивача у судовому засіданні від 31.01.2014 позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх.

Відповідач-1 надав до суду письмові заперечення проти позову /том 1 а.с.110-114/. Заперечення обґрунтовані тим, що згідно висновків акту перевірки від 07.11.2013 №253/40-10-32880359 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ПАР» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «КАМТУР» за червень 2013 року встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 1 676 099,69 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.11.2013 №0000634030, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 1 676 099,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 419 024,75 грн.

Так, первинні документи, які свідчать про транспортування, оприбуткування ТМЦ та використання їх в господарській діяльності, а саме товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери, картки складського обліку, лімітні картки, тощо, до перевірки не надано. Надані до перевірки звіти по виробництву не підтверджують факт використання у виробництва товарно-матеріальних цінностей, які зазначені в складених ТОВ «КАМТУР» документах.

Отримання ТОВ «ПАР» товарно-транспортних накладних при постачанні ТМЦ, зазначених у виписаних ТОВ «КАМТУР» документах, відповідно до «Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, є обов'язковим.

Обов'язковою умовою для використання у власній господарській діяльності металевих виробів з метою подальшої переробки є наявність сертифікатів якості (відповідності ДСТУ).

Документи, за якими можливо ідентифікувати предмет фактичної поставки та його відповідність предмету договору до перевірки не надано.

Реальність даних бухгалтерського обліку та правомірність формування на його підставі податкового обліку, а саме - податкового кредиту, по операціям з ТОВ «КАМТУР» документально не підтверджено, сплата за виписані ТОВ «КАМТУР» ТМЦ та зміна складу активів ТОВ «ПАР» не відбулися.

Від ДПІ у Калінінському районі м. Донецька ГУМД у Донецькій області надійшов Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КАМТУР» (код ЄДРПОУ 35950774) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами-постачальниками за травень, червень 2013 року від 30.08.2013 року №3292/15-213/35950774.

З наведеного вбачається, що позов ТОВ «ПАР» є таким, що не ґрунтується на чинному законодавстві та на думку податкового органу задоволенню не підлягають.

Представники відповідача-1 у судовому засіданні від 31.01.2014 проти позову заперечували.

Відповідно до письмових заперечень представники відповідача-2 зазначили, що перевірка позивача проведена Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на підставі якої було складено акт від 07.11.2013 №253/40-10-32880359. На підставі даного акту прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. У зв'язку із чим вважають, що права позивача ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька ГУ Міндоходів не порушувалися /том 1 а.с.228-229/.

У судовому засіданні від 31.01.2014 представники відповідачяа-2 проти позову заперечували.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1 та відповідача-2, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАР» зареєстровано в якості юридичної особи, включено до ЄДРПОУ за номером 32880359. Позивач здійснює діяльність на підставі Статуту в новій редакції затвердженого загальними зборами учасників товариства /том 1 а.с.46-49,25-45/. Перебуває на податковому обліку з 16.01.2014 в Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецьку Головного управління Міндоходів у Донецькій області, зареєстровано в якості платника податку на додану вартість /а.с.50/.

На підставі направлень від 07.10.2013 №154, №155, №156, №157, від 17.10.2013 №199, №200, №201, №202 виданих СДПІ та відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1 ст.20, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК Україні відповідачем-1 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАР» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «КАМТУР» за червень 2013 року.

За результатами даної перевірки складено акт від 07.11.2013 №253/40-10-32880359, яким встановлено наступні порушення:

- в порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України ТОВ «ПАР» завищено податковий кредит у червні 2013 року на загальну суму 1 676 099,69 грн.;

- в порушення п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України ТОВ «ПАР» занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за червень 2013 року на суму 1 676 099,69 грн. /том 1 а.с.124-140/.

На підставі висновків акту перевірки та п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів 25.11.2013 прийнято податкове повідомлення-рішення від №0000634030 яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ПАР» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 090 123,50 грн., у тому числі: 1 676 099,00 грн. - сума основного платежу, 419 024,75 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із прийнятими податковим повідомленнями-рішеннями позивач 03.12.2013 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідач-1 не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень з наступних підстав.

Як вбачається із акту перевірки від 07.11.2013 №253/40-10-32880359, при встановленні вищевказаних порушень податкового законодавства позивачем, відповідач-1 посилався на те, що позивачем на підтвердження факту перевезення придбаного товару до перевірки не надані товарно-транспортні накладні, відсутні сертифікати якості на придбані ТМЦ та на Акт про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «КАМТУР» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами-постачальниками за травень-червень 2013 року №3292/15-213/35950774 від 30.08.2013, складений ДПІ у Калінінському районі м.Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області, згідно якого встановлено, що договори поставок є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Так в ході перевірки не підтверджено наявність поставленого товару на ТОВ «КАМТУР» (ЄДРПОУ 35950774) з ТОВ «НАДРОРОЗРОБКА» (ЄДРПОУ 35560057), ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА «ПРОМАГРОБУД» (ЄДРПОУ 35711464), ТОВ «ТЕХІНОВАЦІЯ» за травень, червень 2013 року, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «КАМТУР» та ТОВ «НАДРОРОЗРОБКА», ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА «ПРОМАГРОБУД», ТОВ «ТЕХІНОВАЦІЯ» за травень-червень 2013 року, здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч.1, 2 ст.215, ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Також встановлено порушення з боку ТОВ «КАМТУР» ст.ст.203, 215, 216, 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків та мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу закону. Правочини укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю./том 1 а.с.124-148/.

Судом встановлено, що податковий кредит з податку на додану вартість у червні 2013 року у сумі 1 676 099,69 грн. сформовано за наслідками господарських відносин з ТОВ «КАМТУР».

Так, 01 жовтня 2012 року між ТОВ «ПАР» (Покупець) та ТОВ «КАМТУР» (Постачальник) укладено договір поставки №5807. Відповідно до п.1 даного Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти і сплатити продукцію, найменування і асортимент якої зазначається в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору на умовах, викладених в даному Договорі. Асортимент товару, кількість, вартість поставки, строки і додаткові умови поставки, вимоги до якості кожної поставляємої за даним договором партії товару, узгоджуються в Додатках (специфікаціях) до даного договору, які є його невід'ємною частиною. Ціна поставляє мого за даним Договором товару зазначається в специфікаціях (п.2 Договору) /том 1 а.с.7-9/.

У зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей, ТОВ «КАМТУР» виписано ТОВ «ПАР» видаткові накладні /том 1 а.с.54-56,65-76/, а також податкові накладні від 17.06.2013 №52, від 17.06.2013 №53, від 19.06.2013 №89, від 22.06.2013 №162, від 26.06.2013 №236, від 28.06.2013 №333, від 28.06.2013 №334, від 28.06.2013 №335, від 28.06.2013 №336, від 29.06.2013 №339, від 29.06.2013 №340, від 29.06.2013 №341, від 30.06.2013 №373, від 30.06.2013 №374, від 30.06.2013 №375 на суму ПДВ у розмірі 1 676 099,69 грн./том 1 а.с. 77-91/.

Щодо виявленої під час перевірки невідповідності в податкових накладних зазначеної ціни міді вторинної у чушках МЧ2 з рівнем звичайних цін, ТОВ «ПАР» надавалися пояснення (від 30.10.2013 №395), відповідно до якого в зазначених податкових накладних отриманих від ТОВ «КАМТУР» помилково вказана одиниця виміру.

Відповідно до специфікації №13 від 12.06.2013 до договору №5807 від 01.10.2012 ціна 49,20 грн. вказана за кілограм і відповідно до податкових накладних вага вказана в кілограмах і ціна за один кілограм /том 1 а.с.10,11/.

До того ж, податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних /том а.с. 51-53,92-94/.

Оплата за придбаний у червні 2013 року товар здійснена позивачем на користь Продавця частково, та проведена в сумі 6 086 047,31 грн., про що свідчать банківські виписки /том 1 а.с.12-24,57-64/, заборгованість по оплаті за поставлений товар у сумі 18 998 832,32 грн. обліковується в кредиторській заборгованості підприємства, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 станом на 01.07.2013 по контрагенту ТОВ «КАМТУР».

Також, відповідач-1 посилається в акті перевірки на те, що позивачем на підтвердження факту перевезення придбаного товару до перевірки не надані товарно-транспортні накладні.

З цього приводу підприємством, під час проведення перевірки надавалися пояснення, відповідно до яких товарно-транспортні накладні не надані оскільки за умовами договору поставки ТМЦ постачались на склад ТОВ «ПАР» за рахунок продавця.

Перевезення товару здійснювалось за рахунок ТОВ «КАМТУР» відповідно до договору поставки на умовах СРТ, склад Покупця, відповідно до «Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс-2000» (п.1.2 Договору) /том 1 а.с.7/.

Відповідно до «Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс-2000» термін «фрахт/перевезення оплачено до ...»(СРТ) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

Суд зазначає, що самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність господарських операцій з придбання товару без врахування умов виконання договору щодо поставки товару та передачі його у власність покупця. При цьому необхідно врахувати, що договір поставки товару не є договором про перевезення вантажу, а тому його реальне виконання не обов'язково має бути підтверджено товарно-транспортними накладними. З метою дослідження фактичного придбання товару необхідно аналізувати умови поставки такого товару.

Крім того, наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 № 488/346, яким затверджена типова форма товарно-транспортної накладної № 1-ТН, та на який посилається відповідач у запереченнях, не пройшов реєстрацію у Міністерстві юстиції України, передбачену Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, у зв'язку з чим вимоги зазначеного Наказу не є обов'язковими до підприємств, що не входять до сфери управління Міністерства транспорту України.

Аналогічної позиції дотримується і Вищій адміністративний суд України, яка викладена в ухвалі суду від 01 лютого 2012 року по справі № К/9991/52426/11.

Факт використання придбаних товарів у ТОВ «КАМТУР» підтверджується звітами по виробництву та картками рахунків обліку матеріалів по підприємству /том 1 а.с.230-250, том 2 а.с.1-48/.

Представниками відповідачів не надано суду належних та допустимих доказів, що спростували б зазначене.

Щодо не надання податковому органу під час проведення перевірки сертифікатів якості, відповідності технічним умовам отриманої у червні 2013 року продукції від ТОВ «КАМТУР» суд зазначає наступне.

Так, вказані сертифікати на підприємстві ТОВ «ПАР» відсутні у зв'язку із тим, що на даному підприємстві існує своя лабораторія яка перевіряє якість сировини, що надходить на підприємство.

Дана обставина підтверджується паспортом спектральної лабораторії ТОВ «ПАР» та положенням про спектральну лабораторію ТОВ «ПАР», що міститься в матеріалах справи /том 1 а.с.165-205,221-227/.

Зазначена лабораторія має відповідні свідоцтва про атестацію Міністерства промислової політики України /том 1 а.с.214-216/, свідоцтва метрологічної атестації Донецького державного науково-дослідницького і проектного інституту кольорових металів /том 1 а.с.217-220/.

Також, в акті перевірки СДПІ посилається на Акт про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «КАМТУР» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами-постачальниками за травень-червень 2013 року №3292/15-213/35950774 від 30.08.2013, складений ДПІ у Калінінському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області.

Проте суд вважає, що даний акт не може бути прийнятий до уваги оскільки акт ДПІ у Калінінському районі м.Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області 3292/15-213/35950774 від 30.08.2013 стосується перевірки взаємовідносин між ТОВ «КАМТУР» та ТОВ «НАДРОРОЗРОБКА», ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА «ПРОМАГРОБУД», ТОВ «ТЕХІНОВАЦІЯ», а позивач не мав безпосередніх договірних відносин з ТОВ «КАМТУР» та ТОВ «НАДРОРОЗРОБКА», ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА «ПРОМАГРОБУД», ТОВ «ТЕХІНОВАЦІЯ».

Щодо висновку податкового органу (ДПІ у Калінінському районі м. Донецька) про нікчемність правочинів укладених між ТОВ «КАМТУР» та ТОВ «НАДРОРОЗРОБКА», ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА «ПРОМАГРОБУД», ТОВ «ТЕХІНОВАЦІЯ», на який мається послання в акті відповідача 1 (а.а.14) суд зазначає наступне.

Суд вважає необґрунтованим висновок податкового органу про те, що правочини укладені між ТОВ «КАМТУР» та ТОВ «НАДРОРОЗРОБКА», ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА «ПРОМАГРОБУД», ТОВ «ТЕХІНОВАЦІЯ» є нікчемними, з огляду на таке.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (стаття 228 Цивільного кодексу України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу .

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Отже суд зазначає, що підтвердження факту відсутності здійснення господарських операцій повинно здійснюватися на підставі аналізу всіх документів первинного бухгалтерського та податкового обліку у сукупності, наявними судовими рішеннями щодо вироку, зокрема, про недійсність правочину.

Під господарською діяльністю у ст.3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Правила формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачають виконання певних вимог.

Поняття податкового кредиту наведене у пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПКУ).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПКУ).

Пунктом 200.1 ст.200 ПКУ встановлюється, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.1 ст.201 ПКУ визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:а) у паперовому вигляді;б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:а) порядковий номер податкової накладної;б) дата виписування податкової накладної;в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;є) ціна постачання без урахування податку;ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;и) вид цивільно-правового договору;і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Виникнення у ТОВ «ПАР» права на формування податкового кредиту у червні 2013 року, за наслідками господарських операцій з ТОВ «КАМТУР» підтверджено податковими накладними від 17.06.2013 №52, від 17.06.2013 №53, від 19.06.2013 №89, від 22.06.2013 №162, від 26.06.2013 №236, від 28.06.2013 №333, від 28.06.2013 №334, від 28.06.2013 №335, від 28.06.2013 №336, від 29.06.2013 №339, від 29.06.2013 №340, від 29.06.2013 №341, від 30.06.2013 №373, від 30.06.2013 №374, від 30.06.2013 №375 на суму ПДВ у розмірі 1 676 099,69 грн./том 1 а.с. 77-91/.

Враховуючи викладене суд вважає, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що наведені правочини набули реального настання саме тих правових наслідків, на настання яких вони і були спрямовані.

Таким чином, суд зазначає, що висновки відповідача викладені в акті перевірки від 07.11.2013 №253/40-10-32880359 спростовані матеріалами справи, а отже спірне податкове повідомлення-рішення від 25.11.2013 року є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі ст.94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАР» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів №0000634030 від 25.11.2013, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю «ПАР» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 2 090 123,50 грн., у тому числі за основним платежем 1 676 099,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 419 024,75 грн.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАР» (ЄДРПОУ 32880359, місцезнаходження: 83114, м.Донецьк, пр.Визволення Донбасу, буд.4а) судовий збір у розмірі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) гривень 80 (вісімдесят) копійок судового збору.

3. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 31 січня 2014 року, повний текст виготовлено 5 лютого 2014 року.

5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Буряк І. В.