Постанова

від 28.01.2014 по справі 820/13070/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 січня 2014 р. справа № 820/13070/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Архіпової С.В.

при секретарі - Пєнцові М.В.,

за участю: представника позивача - Кішко Д.О.,

представника відповідача- Лисенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ков`ягівський комбінат хлібопродуктів»

до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ков`ягівський комбінат хлібопродуктів» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до відповідача - Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській та просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.08.2013 року № 0000112200, від 07.08.2013 року № 0000122200.

В обґрунтування заявленого позову зазначив, що не погоджується з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та вважає їх незаконними і необґрунтованими.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення цілком обґрунтованими та законними.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задовольнити, керуючись наступним.

Так, судом встановлено, що в липні 2013 року фахівцями Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань підтвердження взаємовідносин з Приватним підприємством «Техком» (код ЄДРПОУ 31632887) за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року.

За наслідками зазначеної перевірки складено акт від 16.07.2013 року № 16/20-20-22-08/32276467 (а.с. 10-28).

Згідно висновків акту встановлено порушення позивачем п. 190.1, ст. 190, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, пп. «и» п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит та занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2750 грн., в тому числі : за лютий 2012 року на 827 грн., березень 2012 року на 975 грн., липень 2012 року на 948 грн.; порушення п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 2888 грн., в тому числі I квартал 2012 року в сумі 1892 грн., II квартал 2012 року в сумі 996 грн.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення від 07.08.2013 року № 0000112200, згідно якого позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 4125,00 грн. (в тому числі 2750,00 грн. за основним платежем та 1375,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій), а також податкове повідомлення-рішення від 07.08.2013 року № 0000122200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 4332,00 грн., (в тому числі 2888 грн. основного платежу, 1444 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. За наслідками розгляду скарг позивача вищезазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Судом встановлено, що доходячи висновку про наявність виявлених порушень, відповідач виходив з того, що позивач у перевіреному періоді мав правовідносини з ТОВ «Техком.

При цьому, відповідачем була врахована інформація, отримана від Основ`янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС (акт від 29.11.2012 року № 4346/221/31632887), згідно якої встановлено порушення податкового законодавства з боку ПП «Техком» при обчисленні податку на додану вартість Зокрема, згідно отриманої інформації містився висновок про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності.

Беручи до уваги зазначені вказану інформацію, отриману від податкових органів, відповідач дійшов висновку, що відсутнім є факт реального вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП «Техком».

Проте суд з такими висновками відповідача не погоджується, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП «Техком» (Постачальник) укладено договір постачання № 25 від 21.02.2012 року, предметом якого, відповідно до розділу 1 договору є постачання запасних частин до тракторів, автомобілів. Також, між позивачем та ПП «Техком» 30.01.2012р. укладено аналогічний за змістом договір № 009.

На виконання умов вказаних договорів 30.01.2012 року ПП «Техком» надав рахунок №30/01-6910 на оплату запасних частин на загальну суму 1998,00 грн. з ПДВ. Позивач здійснив оплату згідно рахунку, що підтверджується випискою банку від 01.01.2012 року.

Відповідно до видаткової накладної №02/02-1758 від 02.02.2012 року позивачем отриманий товар (вкладиш корінний СМД-60 Р2 (1 шт.), вкладиш шатунів СМД-60 Н2 (1 шт.), диск зчеплення відомий Т-150 (2 шт.), пружина Т-150 клапана зовнішня ( 6 шт.), шатун СМД-60 ( 1 шт.). Товар оприбутковано згідно з прибутковою накладною № 02/02-1758 від 02.02.2012 року. Отриманий товар використано у власній господарській діяльності, а саме на ремонт трактору Т-150. Зазначене підтверджується внутрішньогосподарською накладною № 2 від 02.02.2012 року.

В зв'язку з господарською операцією ПП «Техком» на адресу позивача виписано податкову накладну №5 від 01.02.2012 року. 30.01.2012 року між позивачем та ПП «Техком» укладено договір № 009, предметом якого, відповідно до розділу 1 договору є постачання запасних частин до тракторів, автомобілів.

Крім того, на виконання умов зазначеного договору 14.02.2012 року ПП «Техком» надано рахунок № 14/02-2012 року на оплату запасних частин на загальну суму 1968,16 грн. з ПДВ. Позивачем здійснено оплату згідно рахунку, що підтверджується випискою банку від 16.02.2012 року. Відповідно до видаткової накладної № 17/02-1807 від 17.02.2012 року позивачем отримано товар ( вал Т-150 розподільчий СМД-60 (6 шт.), пружина Т-150 клапана зовнішня (6 шт.), ремкомплект водяного насоса Т-150 (1 шт.), толкатель СМД-60 (12 шт.). Згідно прибуткової накладної № 17/02-1807 від 17.02.2012 р. отриманий товар оприбутковано. Зазначене підтверджується внутрішньогосподарськими накладними № 3 та № 4 від 20.02.2012 року. Використання зазначених запасних частин на ремонт трактору Т-150 підтверджується актами списання матеріалів № 2, 3 від 20.02.2012 року.

В зв'язку з вказаною господарською операцією ПП «Техком» виписано на адресу позивача податкову накладну № 55 від 16.02.2012 р.

Також, на підставі рахунку ПП «Техком» від 21.02.2012 р. № 21/02-6993 на оплату запасних частин на загальну суму 996,30 грн. з ПДВ позивачем здійснено товару, що підтверджується випискою банку від 23.02.2012 року. Відповідно до видаткових накладних № 28/02-1843 та № 28/02-1844 від 28.02.2012 року позивачем отримано товар (гільза ПД (1 шт.), комплект кілець поршневих ПД Н1 (1 шт.), комплект прокладок двигуна ПД-350 ПД-10 (1 шт.), комплект прокладок колісного редуктора Т-150 К (1 шт.), підшипники (4 шт.), поршень ПД Н1 (1 шт.), прокладка ПД (2 шт.), розпилювач (туб.) СМД-60 (12 шт.). Згідно з прибутковими накладними № 28/02-1843 та № 28/02-1844 від 28.02.2012 року товар оприбутковано. Отриманий товар використано у власній господарській діяльності. Зазначене підтверджується внутрішньогосподарськими накладними №№ 10, 11, 12 від 29.02.2012 року. Використання зазначених запасних частин у власній господарській діяльності підтверджується актами на списання матеріалів №,№ 4, 5, 6 від 29.02.2012 року.

В зв'язку із вказаною господарською операцією ПП «Техком» на адресу позивача виписано податкові накладні № 77 від 23.02.2012 р. та № 78 від 23.02.2012 р.

На підставі рахунку ПП «Техком» від 06.03.2012 року № 06/03-7083 на загальну суму 1923,52 грн. з ПДВ позивачем здійснено оплату товару, що підтверджується випискою банку від 15.03.2012 року. Відповідно до видаткової накладної позивачем отримано товар. Згідно з прибутковою накладною № 26/03-1988 від 26.03.2012 року товар оприбутковано на підприємстві. Отриманий товар використано у власній господарській діяльності, що підтверджується внутрішньогосподарською накладною № 13 від 27.03.2012 року. Використання зазначених запасних частин на ремонт трактору Т-150 підтверджується актом списання матеріалів № 7 від 27.03.2012 року.

В зв'язку з господарською операцією ПП «Техком» на адресу позивача виписано податкову накладну № 65 від 15.03.2012 року.

Позивачем до суду надано копії зазначених договорів, які викладено у формі єдиного письмового документу, підписано обома сторонами та скріплено їх печатками. Наявність зазначених договорів відповідачем у справі не заперечується.

Також судом встановлено, що в зв'язку з укладенням та виконанням договорів контрагентами позивача виписано та надано позивачу податкові накладні, суми ПДВ за якими позивачем в подальшому включено до складу податкового кредиту. Наявність виписаних податкових накладних та їх належне документальне оформлення відповідачем у справі також не заперечується.

На підтвердження фактичного виконання вказаних договорів позивачем надано копії належним чином засвідчених видаткових накладних, банківських виписок.

Наявність первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують взаємовідносини з ПП «Техком» (договору, видаткових та податкових накладних, актів, розрахункових документів) посадові особи, які проводили перевірку не заперечували. Також відповідач не мав жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін спірного правочину як платників ПДВ, до належності складання (оформлення) первинних документів за зазначеними вище правочинами.

Згідно ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є дані лише первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської діяльності.

В даній справі вимоги зазначеного договору сторонами дотримано, а висновки відповідача про порушення позивачем порядку формування податкового кредиту ґрунтуються виключно на доводах про неможливість здійснення реальної господарської діяльності контрагентом позивача.

Такі доводи суд вважає непереконливими з огляду на те, що позивачем до суду надано документи первинного обліку, договори та інші документи, які підтверджують фактичне придбання товару, суми ПДВ за якими позивачем в подальшому включено до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Відповідно до підп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу положень Податкового кодексу України судом встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу. Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Такими чином, позивачем в даній справі додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Позивач після одержання від контрагентів належним чином оформлених податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому продавцю у складі ціни придбання.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду не надано доказів законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, у той час як позивачем подано переконливі докази в обґрунтування своєї позиції, з аналізу яких судом зроблено вичерпні висновки.

В зв'язку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при їх прийнятті, невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8, 11, 94, 104, 159, 160-162 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ков`ягівський комбінат хлібопродуктів» до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 07.08.2013р. № 0001342305;

Скасувати податкове повідомлення-рішення Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 07.08.2013р. № 0000122200.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ков`ягівський комбінат хлібопродуктів» (63021, вул. Привокзальна, 1, смт. Ков`яги, Харківська область, код ЄДРПОУ 32276467 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 172,06 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 05 лютого 2014 року.

Головуючий суддя (підпис) С.В. Архіпова