Ухвала

від 05.03.2014 по справі 820/13070/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 р.Справа № 820/13070/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бартош Н.С.

Суддів: Донець Л.О. , Мельнікової Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2014р. по справі № 820/13070/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ков'ягівський комбінат хлібопродуктів"

до Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Харківській області

про сксування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ков`ягівський комбінат хлібопродуктів", звернувся до суду з зазначеним позовом до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській та просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.08.2013 року № 0000112200 та № 0000122200.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2014 р. позовні вимоги задоволено.

Нововодолазька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів України у Харківській області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2014 р. та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що в липні 2013 року фахівцями Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань підтвердження взаємовідносин з Приватним підприємством "Техком" (код ЄДРПОУ 31632887) за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року.

За наслідками зазначеної перевірки складено акт від 16.07.2013 року № 16/20-20-22-08/32276467 (а.с. 10-28).

Згідно висновків акту встановлено порушення позивачем п. 190.1, ст. 190, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, пп. "и" п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит та занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2750 грн., в тому числі : за лютий 2012 року на 827 грн., березень 2012 року на 975 грн., липень 2012 року на 948 грн.; порушення п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 2888 грн., в тому числі I квартал 2012 року в сумі 1892 грн., II квартал 2012 року в сумі 996 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07.08.2013 року № 0000112200, згідно якого позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 4125,00 грн. (в тому числі 2750,00 грн. за основним платежем та 1375,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій), а також податкове повідомлення-рішення від 07.08.2013 року № 0000122200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 4332,00 грн., (в тому числі 2888 грн. основного платежу, 1444 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями та з того, що відповідачем прийнято з порушенням закону оскаржувані рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що позивач у перевіреному періоді мав правовідносини з ТОВ «Техком».

Відповідач, винесення оскаржуваних повідомлень - рішень, керувався на інформації отриманій від Основ`янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС (акт від 29.11.2012 року № 4346/221/31632887), згідно якої встановлено порушення податкового законодавства ПП "Техком" при обчисленні податку на додану вартість та висновоку про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності.

А тому, відповідач дійшов висновку про відсутність реального вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП "Техком".

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП "Техком" (Постачальник) укладено договір постачання № 25 від 21.02.2012 року, предметом якого, відповідно до розділу 1 договору є постачання запасних частин до тракторів, автомобілів. Також, між позивачем та ПП "Техком" 30.01.2012р. укладено аналогічний за змістом договір № 009.(а.с.169)

На виконання умов вказаних договорів 30.01.2012 року ПП "Техком" надав рахунок №30/01-6910 на оплату запасних частин на загальну суму 1998,00 грн. з ПДВ. Позивач здійснив оплату згідно рахунку, що підтверджується випискою банку від 01.01.2012 року.

Відповідно до видаткової накладної №02/02-1758 від 02.02.2012 року позивачем отриманий товар (вкладиш корінний СМД-60 Р2 (1 шт.), вкладиш шатунів СМД-60 Н2 (1 шт.), диск зчеплення відомий Т-150 (2 шт.), пружина Т-150 клапана зовнішня ( 6 шт.), шатун СМД-60 ( 1 шт.). Товар оприбутковано згідно з прибутковою накладною № 02/02-1758 від 02.02.2012 року. Отриманий товар використано у власній господарській діяльності, а саме на ремонт трактору Т-150. Зазначене підтверджується внутрішньогосподарською накладною № 2 від 02.02.2012 року.

В зв'язку з господарською операцією ПП "Техком" на адресу позивача виписано податкову накладну №5 від 01.02.2012 року (а.с.112). Між позивачем та ПП "Техком" 30.01.2012 року укладено договір № 009, предметом якого, відповідно до розділу 1 договору є постачання запасних частин до тракторів, автомобілів (а.с.169).

На виконання умов зазначеного договору 14.02.2012 року ПП "Техком" надано рахунок № 14/02-2012 року на оплату запасних частин на загальну суму 1968,16 грн. з ПДВ. Позивачем здійснено оплату згідно рахунку, що підтверджується випискою банку від 16.02.2012 року. Відповідно до видаткової накладної № 17/02-1807 від 17.02.2012 року позивачем отримано товар ( вал Т-150 розподільчий СМД-60 (6 шт.), пружина Т-150 клапана зовнішня (6 шт.), ремкомплект водяного насоса Т-150 (1 шт.), толкатель СМД-60 (12 шт.). Згідно прибуткової накладної № 17/02-1807 від 17.02.2012 р. отриманий товар оприбутковано (а.с.104-107). Зазначене підтверджується внутрішньогосподарськими накладними № 3 та № 4 від 20.02.2012 року. Використання зазначених запасних частин на ремонт трактору Т-150 підтверджується актами списання матеріалів № 2, 3 від 20.02.2012 року (а.с.108-109).

В зв'язку з вказаною господарською операцією ПП "Техком" виписано на адресу позивача податкову накладну № 55 від 16.02.2012 р (а.с.102).

Також, на підставі рахунку ПП "Техком" від 21.02.2012 р. № 21/02-6993 на оплату запасних частин на загальну суму 996,30 грн. з ПДВ позивачем здійснено товару, що підтверджується випискою банку від 23.02.2012 року. Відповідно до видаткових накладних № 28/02-1843 та № 28/02-1844 від 28.02.2012 року позивачем отримано товар (гільза ПД (1 шт.), комплект кілець поршневих ПД Н1 (1 шт.), комплект прокладок двигуна ПД-350 ПД-10 (1 шт.), комплект прокладок колісного редуктора Т-150 К (1 шт.), підшипники (4 шт.), поршень ПД Н1 (1 шт.), прокладка ПД (2 шт.), розпилювач (туб.) СМД-60 (12 шт.). Згідно з прибутковими накладними № 28/02-1843 та № 28/02-1844 від 28.02.2012 року товар оприбутковано. Отриманий товар використано у власній господарській діяльності. Зазначене підтверджується внутрішньогосподарськими накладними №№ 10, 11, 12 від 29.02.2012 року. Використання зазначених запасних частин у власній господарській діяльності підтверджується актами на списання матеріалів №,№ 4, 5, 6 від 29.02.2012 року (а.с.129-131).

В зв'язку із вказаною господарською операцією ПП "Техком" на адресу позивача виписано податкові накладні № 77 від 23.02.2012 р. та № 78 від 23.02.2012 р (а.с.120-121).

На підставі рахунку ПП "Техком" від 06.03.2012 року № 06/03-7083 на загальну суму 1923,52 грн. з ПДВ позивачем здійснено оплату товару, що підтверджується випискою банку від 15.03.2012 року. Відповідно до видаткової накладної позивачем отримано товар. Згідно з прибутковою накладною № 26/03-1988 від 26.03.2012 року товар оприбутковано на підприємстві. Отриманий товар використано у власній господарській діяльності, що підтверджується внутрішньогосподарською накладною № 13 від 27.03.2012 року. Використання зазначених запасних частин на ремонт трактору Т-150 підтверджується актом списання матеріалів № 7 від 27.03.2012 року.

В зв'язку з господарською операцією ПП "Техком" на адресу позивача виписано податкову накладну № 65 від 15.03.2012 року (а.с.142).

Судовим розглядом встановлено, що в зв'язку з укладенням та виконанням договорів контрагентами позивача виписано та надано позивачу податкові накладні, суми ПДВ за якими позивачем в подальшому включено до складу податкового кредиту.

На підтвердження фактичного виконання вказаних договорів позивачем надано копії належним чином засвідчених видаткових накладних, банківських виписок.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є дані лише первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської діяльності.

Відповідно до підп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу положень Податкового кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем при формуванні податкового кредиту за спірними господарськими операціями дотримано вищевказані вимоги Податкового кодексу України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем при прийнятті податкових повідомлень - рішень невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2014р. по справі № 820/13070/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Бартош Н.С. Судді Донець Л.О. Мельнікова Л.В.