Рішення

від 05.02.2014 по справі 910/24894/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24894/13 05.02.14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛО-Карта», Київська область, с.Петрівське, ЄДРПОУ 36291384

до відповідача: Антимонопольного комітету України, м.Київ, ЄДРПОУ 00032767

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного підприємства «Авторух», Автономна Республіка Крим, м.Сімферополь, ЄДРПОУ 36291410

про визнання недійсним рішення №23-р/тк від 25.09.2013р. Антимонопольного комітету України

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Макаров К.І. - по дов.

від відповідача: Волосович С.К. - по дов., Мінченко Г.О. - по дов.

від третьої особи: Гунза Ю.Є. - по дов.

вільний слухач: Зубкова О.Г.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні 29.01.2014р. оголошувалась перерва.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛО-Карта», Київська область, с.Петрівське звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача, Антимонопольного комітету України, м.Київ про визнання недійсним рішення №23-р/тк від 25.09.2013р. Антимонопольного комітету України.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на безпідставність висновків відповідача про наявність в діях Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛО-Карта» та Приватного підприємства «Авторух» антиконкурентних узгоджених дій. Зокрема, за твердженнями позивача, встановлені відповідачем факти завищення ціни товару та укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛО-Карта» та Приватним підприємством «Авторух» низки господарських правочинів не свідчать про узгодженість дій вказаних суб'єктів господарювання. Також позивачем зазначено про відсутність підстав для притягнення Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛО-Карта» до відповідальності з огляду на відсутність наслідків встановленого порушення у вигляді обмеження конкуренції або іншого негативного впливу на стан конкуренції.

Відповідач у відзиві вих.№300-20.3/03-207 від 13.01.2014р. проти задоволення позову заперечив, посилаючись на прийняття спірного рішення тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України в межах своїх повноважень на підставі повного та всебічного дослідження обставин вчиненого правопорушення.

Ухвалою від 23.12.2013р. господарського суду міста Києва до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, було залучено Приватне підприємство «Авторух», м.Київ.

Третя особа в поясненнях без номеру та дати, які надійшли до суду 05.02.2014р., зазначила, що документи учасників торгів мають схожість в оформленні документів внаслідок їх підготовки на підставі проектів, що були складені в період з 11.06.2010р. по 27.09.2011р. працівником, який раніше перебував у трудових відносинах з позивачем.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 05.02.2014р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, господарський суд встановив:

09.01.2012р. в інформаційному бюлетені «Вісник державних закупівель» №4(606) Комунальним підприємством з утримання зелених насаджень Дніпровського району міста Києва було оприлюднене оголошення №007765 про проведення відкритих торгів на закупівлю продуктів нафтоперероблення рідких: бензину А-76 - 30000 л, А-92 - 10000 л, А-95 - 28000 л, дизельного палива - 50000 л.

Відповідно до протоколу №18 від 05.03.2012р. оцінки конкурсних торгів до оцінки були допущені цінові пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛО-Карта» та Приватного підприємства «Авторух», серед яких за найменшою ціною переможцем обрано Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛО-Карта».

25.09.2013р. тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України було прийнято рішення №23-р/тк «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі №47-02/05.13 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛО-Карта» та Приватним підприємством «Авторух», яким:

- визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛО-Карта» та Приватного підприємства «Авторух» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене п.1 ст.50 та п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), які проводились у 2012 році Комунальним підприємством з утримання зелених насаджень Дніпровського району міста Києва згідно з оголошенням про проведення відкритих торгів №007765, що опубліковане 09.01.2012р. в державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель «Вісник державних закупівель» №4(606);

- за порушення, яке зазначене у п.1 резолютивної частини цього рішення, накладено штраф на Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛО-Карта» у розмірі 100 000 000 грн.;

- за порушення, яке зазначене у п.1 резолютивної частини цього рішення, накладено штраф на Приватне підприємство «Авторух» у розмірі 5 000 000 грн.

При цьому, при розгляді справи №47-02/05.13 тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України в результаті аналізу змісту конкурсних форм учасників та дослідження іншої документації було виявлено, що способи оформлення Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛО-Карта» та Приватним підприємством «Авторух» документів та їх зміст мають спільні риси та особливості, а в поведінці вбачається узгодженість дій, у тому числі, при завищенні ціни товару.

Позивач, заперечуючи проти висновків тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, звернувся до суду з розглядуваним позовом про визнання недійсним рішення №23-р/тк від 25.09.2013р. Антимонопольного комітету України, посилаючись на неврахування відповідачем інших факторів, які спричинили завищення ціни товару, та на відсутність наслідків встановленого порушення у вигляді обмеження конкуренції або іншого негативного впливу на стан конкуренції. Також, за твердженнями позивача, встановлений відповідачем факт укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛО-Карта» та Приватним підприємством «Авторух» низки господарських правочинів не свідчить про узгодженість дій вказаних суб'єктів господарювання.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» економічною конкуренцією (конкуренцією) є змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

За приписами ст.3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» до повноважень Антимонопольного комітету України у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції відноситься, у тому числі, розгляд заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проведення розслідувань за цими заявами і справами; прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами, надання висновків щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

За змістом п.1 ч.1 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є, у тому числі, антиконкурентні узгоджені дії.

Узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання. Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій (ст.5 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Частиною 1 ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.6 вказаного Закону України антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом (ч.4 ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ч.1 ст.60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

При цьому, відповідно до п.2 Постанови №15 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» у застосуванні припису ч.1 ст.60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» господарським судам слід враховувати, що встановлений строк оскарження рішень органу Антимонопольного комітету України не може бути відновлено. Таким чином, зазначений строк є присічним. Встановлена Цивільним кодексом України позовна давність до відповідних правовідносин не застосовується, так само як і в оскарженні розпоряджень Антимонопольного комітету України та його органів. Закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету України та його органів.

Рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (ч.2 ст.60 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

За приписами ст.59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Тобто, чинним законодавством суб'єкту господарювання надано право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково з визначених законом підстав у двомісячний строк з дня одержання такого рішення.

Як вбачається зі змісту пояснень сторін, а також листа вих.№02-262 від 18.12.2013р. Центру поштового зв'язку №11 Київської обласної дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» та повідомлення №0303507138929 про вручення поштового відправлення, спірне рішення №23-р/тк від 25.09.2013р. Антимонопольного комітету України було отримано позивачем 22.10.2013р.

Таким чином, приймаючи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кло-Карта» звернулось до господарського суду м.Києва з розглядуваним позовом 20.12.2013р., судом встановлено, що позивачем не було пропущено передбачений частиною 1 ст.60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» строк оскарження рішень органу Антимонопольного комітету України.

Одночасно, статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За змістом п.1 Постанови №15 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» розгляд справ за участю органів Антимонопольного комітету України здійснюється господарськими судами на загальних засадах рівності перед законом і судом та змагальності, визначених статтями 4-2 і 4-3 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням приписів ч.3 ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» для кваліфікації дій (бездіяльності) суб'єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов'язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі, укладення відповідної угоди (угод). Це порушення установлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який: свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб'єктів господарювання; спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення зазначених дій. Пов'язані з наведеним обставини з'ясовуються і доводяться відповідним органом Антимонопольного комітету України (п.8.2 Постанови №15 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства»).

Як визначено в п.8.3 вказаної вище Постанови, ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб'єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій). Антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу Антимонопольного комітету України. При цьому схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб'єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку. Висновок же органу Антимонопольного комітету України щодо відсутності у суб'єкта господарювання об'єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об'єктивно (незалежно від суб'єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів (наприклад, тільки ціни придбання товару).

Зокрема, суд має з'ясовувати, чи зазначено в рішенні органу Антимонопольного комітету України докази обмеження конкуренції внаслідок дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом певного періоду часу, чи досліджено в такому рішенні динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення або зниження, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, витрати суб'єкта господарювання, які впливають на вартість товару, тощо.

При цьому саме орган Антимонопольного комітету України має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб'єкта господарювання (зокрема, на специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо). На відповідний орган покладається обов'язок не лише доведення однотипної і одночасної (синхронної) поведінки суб'єктів господарювання на ринку, а й установлення шляхом економічного аналізу ринку (в тому числі, за необхідності, шляхом залучення спеціалістів та експертів) відсутності інших, крім попередньої змови, чинників (пояснень) паралельної поведінки таких суб'єктів господарювання.

За таких обставин, з метою повного та всебічного розгляду справи, враховуючи викладені вище рекомендації та вказівки Пленуму Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги доводи сторін, судом було досліджено рішення №23-р/тк від 25.09.2013р. тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, з приводу чинності якого виник даний спір.

Як вбачається зі змісту спірного рішення, при розгляді справи №47-02/05.13 тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України в результаті аналізу змісту конкурсних форм учасників було виявлено, що способи оформлення Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛО-Карта» та Приватним підприємством «Авторух» документів та їх зміст мають спільні риси та особливості.

Зокрема, форми були заповнені вказаними учасниками в одному стилі, частково - однаковим шрифтом. В графі «ідентифікаційний код» Приватне підприємство «Авторух» зазначило код Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛО-Карта». В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛО-Карта» долучило до матеріалів сертифікат відповідності (свідоцтво про визнання), яке видане Приватному підприємству «Авторух». Перелік доданих документів складений в однаковій послідовності та за допомогою одного способу форматування абзаців. Документи датовані одним днем. В тексті допущені однакові описки та помилки. Схожим є оформлення доданих документів. Виходячи з викладеного, відповідачем зазначено, що матеріали, які були подані на торги Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛО-Карта» та Приватним підприємством «Авторух», готувалися одним із вказаних учасників (узгоджено) та/або з обміном інформацією між ними.

Також, враховуючи надану Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛО-Карта» та Приватним підприємством «Авторух» інформацію, відповідачем у спірному рішенні встановлено, що учасники планували здійснювати обслуговування замовника через одні й ті ж самі автозаправочні станції, а також вказані юридичні особи зберігають товар на однакових нафтобазах. Свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість позивача та третьої особи видані в один день та отримані особою, яка була представником обох юридичних осіб. Внаслідок дослідження тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України податкової документації учасників встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛО-Карта» та Приватним підприємством «Авторух» існують сталі господарські відносини.

Окрім того, при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції відповідачем було здійснено аналіз цінової ситуації на ринку моторних бензинів та дизельного палива міста Києва та проведено порівняльний аналіз запропонованих учасниками цін. Як наслідок, встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛО-Карта» та Приватне підприємство «Авторух» зазначили ціни на пальне значно вищі, ніж ціни, що діяли на ринку роздрібної торгівлі продуктів нафтоперероблення рідких у м.Києві у період з 08.02.2012р. по 15.02.2012р.

До того ж, як вказано тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України, про узгодженість дій Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛО-Карта» та Приватного підприємства «Авторух» свідчить той факт, що вказані юридичні особи не вперше разом беруть участь у конкурсних торгах на закупівлю продуктів нафтоперероблення рідких, проте жодного разу Приватне підприємство «Авторух», яке є технічним учасником, не здобувало перемогу.

Господарський суд приймає до уваги доводи відповідача, що при дотриманні Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛО-Карта» та Приватним підприємством «Авторух» конкурентної поведінки пропозиції вказаних учасників мали б відрізнятися одна від одної, у тому числі, і за зовнішнім оформленням, не містити в собі таких спільних об'єднуючих особливостей, виходячи з того, що кожний із документів (при підготовці окремо один від одного, без обміну інформацією) мав би відображати їх індивідуальні, творчі, суб'єктивні підходи до викладення змісту.

Таким чином, за висновками суду, встановлені обставини свідчать про те, що під час підготовки своїх пропозицій між учасниками відбувався обмін інформацією, тобто позивач та третя особа діяли не самостійно, а узгоджували свою поведінку.

При цьому, посилання третьої особи на підготовку документів на підставі проектів, що були розроблені особою, яка раніше перебувала у трудових відносинах з позивачем, є безпідставними та необґрунтованими, враховуючи значний період часу, який минув з ймовірної дати звільнення зазначеної Приватним підприємством «Авторух» особи. До того ж, такі доводи не підтверджуються жодними доказами.

З приводу тверджень позивача про безпідставність посилань відповідача на існування між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛО-Карта» та Приватним підприємством «Авторух» господарських правовідносин, господарський суд зазначає, що дійсно дана обставина сама по собі не свідчить про узгодженість дій, проте в сукупності з іншими встановленими фактами підтверджує пов'язаність позивача та третьої особи між собою.

Доводи позивача про існування інших чинників, які вплинули на формування ціни товару, відхилені судом як такі, що не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами. Зокрема, завищення ціни товару обґрунтовано позивачем наявністю таких чинників як вартість зберігання палива, банківські відсотки та прогнозована вартість нафтопродуктів у 2012 році. Проте, такі твердження не спростовують обґрунтованих висновків тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України про узгодженість дій позивача та третьої особи при визначенні цін, враховуючи, що запропоновані ними ціни схожі між собою та значно відрізняються від середніх роздрібних цін по Україні та місту Києву, які вказані у статистичних даних, що містяться у справі.

До того ж, за змістом п.12 ч.1 ст.1 Закону України «Про ціни і ціноутворення» торговельною надбавкою (націнкою) є сума витрат суб'єкта господарювання, що пов'язані з обігом товару та здійснюються в процесі його продажу (реалізації) у роздрібній торгівлі, та прибутку. Відповідно, посилання позивача на його витрати є безпідставними, враховуючи, що відповідач здійснював аналіз саме роздрібних ринкових цін на паливо, які такі витрати включають.

Необґрунтованими також є доводи позивача про відсутність підстав для притягнення Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛО-Карта» до відповідальності з огляду на відсутність наслідків встановленого порушення у вигляді обмеження конкуренції або іншого негативного впливу на стан конкуренції. При цьому, господарський суд виходить з того, що у даному випадку негативним наслідком є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами), а докази такого спотворення викладені у спірному рішенні.

Такі висновки суду підтверджуються позицією Вищого господарського суду України, яка викладена в постановах від 02.07.2013р. по справі №5024/1194/2012, від 06.08.2013р. по справі №906/284/13-г.

Наразі, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛО-Карта» та Приватне підприємство «Авторух» не збиралися конкурувати між собою, оскільки змагальність учасників конкурентних процедур закупівель зумовлює необхідність кожному з учасників для здобуття перемоги пропонувати кращі умови за найнижчими цінами. У розумінні законодавства про захист економічної конкуренції під час участі у процедурах закупівель учасники торгів мають виступати як конкуренти, кожен з яких має на меті здобуття перемоги. При цьому, узгоджена поведінка між учасниками не допускається. Узгодження учасниками торгів своїх тендерних пропозицій усуває конкуренцію та змагальність, а отже спотворює результат, тобто об'єктивно кращу пропозицію, та порушує тим самим право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається у зв'язку з наявністю лише справжньої конкуренції. У даному випадку, встановлені судом обставини вказують на погодженість конкурентної поведінки між позивачем та третьою особою.

До того ж, судом приймаються до уваги твердження відповідача щодо безпідставності вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛО-Карта» про визнання недійсним рішення №23-р/тк від 25.09.2013р. Антимонопольного комітету України в частині, що стосується третьої особи, Приватного підприємства «Авторух».

При цьому, господарський суд виходить з того, що заявлення позову про визнання недійсним рішення №23-р/тк від 25.09.2013р. Антимонопольного комітету України в повному обсязі суперечить положенням статті 1 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої суб'єкт господарювання має право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що рішення №23-р/тк від 25.09.2013р. тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України ґрунтується на результатах повного та всебічного дослідження усієї сукупності обставин, які свідчать про узгодженість конкурентної поведінки Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛО-Карта» та Приватного підприємства «Авторух», а не виявляються у простому співпадінні дій суб'єктів господарювання, що зумовлене специфікою відповідного товарного ринку. Висновки відповідача, які викладені у спірному рішенні є вірними та обґрунтованими, а підстав для визнання недійсним рішення №23-р/тк від 25.09.2013р. Антимонопольного комітету України не вбачається.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛО-Карта», Київська область, с.Петрівське до Антимонопольного комітету України, м.Київ про визнання недійсним рішення №23-р/тк від 25.09.2013р. Антимонопольного комітету України є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1147 грн. залишається за позивачем.

Крім того, судовий збір в сумі 71 грн. належить повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «КЛО-Карта» на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у зв'язку із внесенням збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛО-Карта», Київська область, с.Петрівське до Антимонопольного комітету України, м.Київ про визнання недійсним рішення №23-р/тк від 25.09.2013р. Антимонопольного комітету України.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «КЛО-Карта» (08141, Київська обл., Києво-Святошинський район, с.Петрівське, вул.Господарська, буд.1-В, ЄДРПОУ 36291384) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 71 грн., що сплачений на підставі платіжного доручення №15450 від 19.12..2013р.

У судовому засіданні 05.02.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 10.02.2014р.

Суддя М.О. Любченко