Постанова

від 05.06.2014 по справі 910/24894/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2014 р. Справа№ 910/24894/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Харченко С.В. - за дов.

Мінченко Г.О. - за дов.

від третьої особи: Гуназа Ю.Є. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кло-Карта»

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2014

у справі № 910/24894/13(суддя Любченко М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кло-Карта»

до Антимонопольного комітету України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватне підприємство «Авторух»

про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 25.09.2013 № 23-р/тк

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кло-Карта» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі, відповідач) про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 25.09.2013 № 23-р/тк.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не доведено порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції, у зв'язку з чим правові підстави для застосування до позивача штрафних санкцій відсутні.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на безпідставність висновків відповідача про наявність в діях Товариства з обмеженою відповідальністю «Кло-Карта» та Приватного підприємства «Авторух» антиконкурентних узгоджених дій. Зокрема, за твердженнями позивача, встановлені відповідачем факти завищення ціни товару та укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кло-Карта» та Приватним підприємством «Авторух» низки господарських правочинів не свідчать про узгодженість дій вказаних суб'єктів господарювання. Також позивачем зазначено про відсутність підстав для притягнення Товариства з обмеженою відповідальністю «Кло-Карта» до відповідальності з огляду на відсутність наслідків встановленого порушення у вигляді обмеження конкуренції або іншого негативного впливу на стан конкуренції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2013 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Приватне підприємство «Авторух» (далі, третя особа).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2014 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що в рішенні відповідача достовірно встановлені обставини, які свідчать про наявність погодженої конкурентної поведінки, усунення самостійності у поведінці учасників, узгодженості їх дій щодо підготовки та подання тендерних пропозицій, що у свою чергу є порушенням вимог антимонопольного законодавства.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кло-Карта» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2014 у справі № 910/24894/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що рішення Господарського суду міста Києва є незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неповного з'ясування та недоведеності обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, а також порушенням судом при його прийнятті норм матеріального та процесуального права України.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу позивача у справі № 910/24894/13 було передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Михальській Ю.Б.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2014 для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/24894/13 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів Отрюха Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2014 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кло-Карта» прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 10.04.2014.

У судове засідання, призначене на 10.04.2014, представники позивача та третьої особи не з'явились.

08.04.2014 позивач подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про перенесення судового засідання, мотивоване неможливістю направити свого представника до суду.

09.04.2014 третя особа подала через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити участь його представника у судовому засіданні, призначеному на 10.04.2014.

10.04.2014 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2014 у справі № 910/24894/13 без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

У зв'язку з неявкою у судове засідання представників позивача та третьої особи та враховуючи їх клопотання про відкладення розгляду справи, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 розгляд справи було відкладено на 15.05.2014.

У судове засідання, призначене на 15.05.2014, представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи у судовому засіданні 15.05.2014 подав клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2014 продовжено строк вирішення спору у справі, розгляд справи відкладено на 05.06.2014.

28.05.2014 представник третьої особи подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому підтримав доводи апеляційної скарги позивача, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 23-р/тк від 25.09.2013.

У судове засідання, призначене на 05.06.2014, представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення позивача про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштових відправлень, колегія суддів з огляду на те, що неявка вказаного представника не перешкоджає вирішенню спору у справі, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.

Згідно з приписами статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України є обов'язковими для виконання у визначені ними строки. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист економічної конкуренції» цей Закон визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Статтею 51 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Як вбачається із матеріалів справи, 09.01.2012 в інформаційному бюлетені «Вісник державних закупівель» № 4(606) Комунальним підприємством з утримання зелених насаджень Дніпровського району міста Києва було оприлюднене оголошення № 007765 про проведення відкритих торгів на закупівлю продуктів нафтоперероблення рідких: бензину А-76 - 30000 л, А-92 - 10000 л, А-95 - 28000 л, дизельного палива - 50000 л.

Відповідно до протоколу № 18 від 05.03.2012 оцінки конкурсних торгів до оцінки були допущені цінові пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю «Кло-Карта» та Приватного підприємства «Авторух», серед яких за найменшою ціною переможцем обрано Товариство з обмеженою відповідальністю «Кло-Карта».

Рішенням Тимчасової Адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 23-р/тк від 25.09.2013 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів» у справі № 47-02/05.13 (том 1, а.с. 7-18):

1. Визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Кло-Карта» та Приватного підприємства «Авторух» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), що проводились у 2012 році Комунальним підприємством з утримання зелених насаджень Дніпровського району міста Києва, згідно з оголошенням про проведення відкритих торгів № 007765, опублікованим 09.01.2012 в державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель «Вісник державних закупівель» № 4 (606);

2. За порушення, зазначене у пункті 1 резолютивної частини цього рішення накласти штраф на Товариство з обмеженою відповідальністю «Кло-Карта» у розмірі 100 000 000 грн.

3. За порушення, зазначене у пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накласти штраф на Приватне підприємство «Авторух» у розмірі 5 000 000 грн.

На думку позивача, рішення Тимчасової Адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 23-р/тк від 25.09.2013 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів» у справі № 47 -02/05.13 було прийняте з порушенням норм матеріального права, а висновки, викладені у ньому, не відповідають дійсним обставинам справи, що свідчить про неповне їх з'ясування. Позивач, заперечуючи проти висновків тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, просить визнати недійсним рішення № 23-р/тк від 25.09.2013 Антимонопольного комітету України, посилаючись на неврахування відповідачем інших факторів, які спричинили завищення ціни товару, та на відсутність наслідків встановленого порушення у вигляді обмеження конкуренції або іншого негативного впливу на стан конкуренції. Також, за твердженнями позивача, встановлений відповідачем факт укладення між Приватним підприємством «Авторух» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кло-Карта» низки господарських правочинів не свідчить про узгодженість дій вказаних суб'єктів господарювання.

З урахуванням викладеного, позивач просив суд визнати недійсним вказане рішення відповідача.

Місцевий господарський суд повністю відмовив у позові, визнавши позовні вимоги необґрунтованими та непідтвердженими належними доказами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначені підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, а саме:

- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Частиною 2 статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Статтею 5 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб'єктів господарювання, покупців, продавців. Антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).

Пунктом 8 Постанови Пленуму Вищого госпоарського суду України від 26.12.2011 № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» визначено наступне.

У розгляді справ зі спорів, пов'язаних з визначенням органами Антимонопольного комітету України узгоджених дій суб'єктів господарювання як антиконкурентних необхідно мати на увазі, що вчинення суб'єктами господарювання узгоджених дій утворює самостійний склад порушення законодавства про захист економічної конкуренції і не залежить від того, чи займають відповідні суб'єкти господарювання чи один з них монопольне (домінуюче) становище на ринку.

З урахуванням приписів частини 3 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» для кваліфікації дій (бездіяльності) суб'єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов'язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі укладення відповідної угоди (угод). Це порушення установлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб'єктів господарювання; спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення зазначених дій. Пов'язані з наведеним обставини з'ясовуються і доводяться відповідним органом Антимонопольного комітету України.

Також необхідно з'ясувати, чи зазначено в рішенні органу Антимонопольного комітету України докази обмеження конкуренції внаслідок дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом певного періоду часу, чи досліджено в такому рішенні динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення або зниження, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, витрати суб'єкта господарювання, які впливають на вартість товару, тощо. При цьому саме орган Антимонопольного комітету України має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб'єкта господарювання (зокрема, на специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо).

Крім того, у вирішенні спорів, пов'язаних з оцінкою дій чи бездіяльності суб'єктів господарювання як погодженої конкурентної поведінки, слід з'ясовувати та перевіряти належними засобами доказування фактичні обставини, пов'язані з наявністю або відсутністю безпосереднього впливу таких дій (бездіяльності) на умови виробництва, придбання чи реалізації певного товару, в тому числі на такі параметри ринку, як можливі обсяги реалізації, загальний рівень цін на ринку тощо.

Як вбачається зі змісту спірного рішення, при розгляді справи №47-02/05.13 тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України в результаті аналізу змісту конкурсних форм учасників було виявлено, що способи оформлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Кло-Карта» та Приватним підприємством «Авторух» документів та їх зміст мають спільні риси та особливості.

Зокрема, форми були заповнені вказаними учасниками в одному стилі, частково - однаковим шрифтом. В графі «ідентифікаційний код» Приватне підприємство «Авторух» зазначило код Товариства з обмеженою відповідальністю «Кло-Карта». В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кло-Карта» долучило до матеріалів сертифікат відповідності (свідоцтво про визнання), яке видане Приватному підприємству «Авторух». Перелік доданих документів складений в однаковій послідовності та за допомогою одного способу форматування абзаців. Документи датовані одним днем. В тексті допущені однакові описки та помилки. Схожим є оформлення доданих документів. Виходячи з викладеного, відповідачем зазначено, що матеріали, які були подані на торги Товариством з обмеженою відповідальністю «Кло-Карта» та Приватним підприємством «Авторух», готувалися одним із вказаних учасників (узгоджено) та/або з обміном інформацією між ними.

Водночас, враховуючи надану Товариством з обмеженою відповідальністю «Кло-Карта» та Приватним підприємством «Авторух» інформацію, відповідачем у спірному рішенні встановлено, що учасники планували здійснювати обслуговування замовника через одні й ті ж самі автозаправочні станції, а також вказані юридичні особи зберігають товар на однакових нафтобазах. Свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість позивача та третьої особи видані в один день та отримані особою, яка була представником обох юридичних осіб. Внаслідок дослідження тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України податкової документації учасників встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кло-Карта» та Приватним підприємством «Авторух» існують сталі господарські відносини.

Окрім того, при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції відповідачем було здійснено аналіз цінової ситуації на ринку моторних бензинів та дизельного палива міста Києва та проведено порівняльний аналіз запропонованих учасниками цін.

У результаті проведеного аналізу встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кло-Карта» та Приватне підприємство «Авторух» зазначили ціни на пальне значно вищі, ніж ціни, що діяли на ринку роздрібної торгівлі продуктів нафтоперероблення рідких у м.Києві у період з 08.02.2012 по 15.02.2012.

Поміж з тим, як вказано тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України, про узгодженість дій Товариства з обмеженою відповідальністю «Кло-Карта» та Приватного підприємства «Авторух» свідчить той факт, що вказані юридичні особи не вперше разом беруть участь у конкурсних торгах на закупівлю продуктів нафтоперероблення рідких, проте жодного разу Приватне підприємство «Авторух», яке є технічним учасником, не здобувало перемогу.

Колегією суддів приймаються до уваги доводи відповідача, що при дотриманні Товариством з обмеженою відповідальністю «Кло-Карта» та Приватним підприємством «Авторух» конкурентної поведінки пропозиції вказаних учасників мали б відрізнятися одна від одної, у тому числі, і за зовнішнім оформленням, не містити в собі таких спільних об'єднуючих особливостей, виходячи з того, що кожний із документів (при підготовці окремо один від одного, без обміну інформацією) мав би відображати їх індивідуальні, творчі, суб'єктивні підходи до викладення змісту.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що встановлені обставини свідчать про те, що під час підготовки своїх пропозицій між учасниками відбувався обмін інформацією, тобто позивач та третя особа діяли не самостійно, а узгоджували свою поведінку.

При цьому, посилання третьої особи на підготовку документів на підставі проектів, що були розроблені особою, яка раніше перебувала у трудових відносинах з позивачем, є безпідставними та необґрунтованими, враховуючи значний період часу, який минув з ймовірної дати звільнення зазначеної Приватним підприємством «Авторух» особи. До того ж, такі доводи третьої особи не підтверджуються жодними доказами.

З приводу тверджень позивача про безпідставність посилань відповідача на існування між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кло-Карта» та Приватним підприємством «Авторух» господарських правовідносин, господарський суд зазначає, що дійсно дана обставина сама по собі не свідчить про узгодженість дій, однак в сукупності з іншими встановленими фактами підтверджує пов'язаність позивача та третьої особи між собою.

Доводи позивача про існування інших чинників, які вплинули на формування ціни товару, відхиляються колегією суддів як такі, що не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами. Зокрема, завищення ціни товару обґрунтовано позивачем наявністю таких чинників як вартість зберігання палива, банківські відсотки та прогнозована вартість нафтопродуктів у 2012 році. Проте, такі твердження не спростовують обґрунтованих висновків тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України про узгодженість дій позивача та третьої особи при визначенні цін, враховуючи, що запропоновані ними ціни схожі між собою та значно відрізняються від середніх роздрібних цін по Україні та місту Києву, які вказані у статистичних даних, що містяться у справі.

До того ж, за змістом пункту 12 частини 1 статті 1 Закону України «Про ціни і ціноутворення» торговельною надбавкою (націнкою) є сума витрат суб'єкта господарювання, що пов'язані з обігом товару та здійснюються в процесі його продажу (реалізації) у роздрібній торгівлі, та прибутку. Відповідно, посилання позивача на його витрати є безпідставними, враховуючи, що відповідач здійснював аналіз саме роздрібних ринкових цін на паливо, які такі витрати включають.

Також безпідставними є доводи позивача про відсутність підстав для притягнення Товариства з обмеженою відповідальністю «Кло-Карта» до відповідальності з огляду на відсутність наслідків встановленого порушення у вигляді обмеження конкуренції або іншого негативного впливу на стан конкуренції. При цьому, суд виходить з того, що у даному випадку негативним наслідком є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами), а докази такого спотворення викладені у спірному рішенні.

У розумінні законодавства про захист економічної конкуренції під час участі у процедурах закупівель учасники торгів мають виступати як конкуренти, кожен з яких має на меті здобуття перемоги. При цьому, узгоджена поведінка між учасниками не допускається. Узгодження учасниками торгів своїх тендерних пропозицій усуває конкуренцію та змагальність, а отже спотворює результат, тобто об'єктивно кращу пропозицію, та порушує тим самим право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається у зв'язку з наявністю лише справжньої конкуренції.

Колегія суддів зазначає, що позивачем та третьою особою не надано суду доказів, які б свідчили про наявність у їх діях простих співпадінь, зумовлених специфікою відповідного товарного ринку, натомість в процесі судового розгляду було встановлено, що ознаки схожості в діях цих суб'єктів господарювання є результатом узгодженості конкурентної поведінки.

Таким чином, в процесі судового розгляду було встановлено факт порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, пункту 1 статті 50 та пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», яке полягає у вчиненні антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів).

Відповідно до частини 2 статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення, передбачені пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладається штраф у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Відповідно до звіту про фінансові результати розмір доходу (виручки) від реалізації товарів (робіт, послуг) Товариства з обмеженою відповідальністю «Кло-Карта» за 2012 рік становить 1 005 775,0 тис. грн.

При визначенні розміру штрафу, накладеного на позивача, враховано ту обставину, що порушення законодавства про захист економічної конкуренції Товариством з обмеженою відповідальністю «Кло-Карта» виявлено не вперше.

З огляду на це, відповідачем на позивача накладено штраф у розмірі 100 000 000 (сто мільйонів) гривень.

Таким чином, оскільки в процесі судового розгляду було підтверджено вчинення позивачем порушення, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», застосування до нього санкцій у вигляді штрафу є правомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивачем не наведено підстав для визнання недійсним рішення тимчасової Адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 23-р/тк від 25.09.2013 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів» у справі № 47-02/05.13, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кло-Карта», а заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймає до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Кло-Карта» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кло-Карта» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2014 у справі № 910/24894/13 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2014 у справі № 910/24894/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/24894/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко