Постанова

від 13.12.2006 по справі 15/395-06-10645а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/395-06-10645А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "13" грудня 2006 р. Справа  № 15/395-06-10645А

 17 год. 56 хв.                                                                             м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді                                              Петрова В.С.

При секретарі                                Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача –                               Когут О.В.;

від відповідача –                           Лобанов Р.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Обімет” (підприємство з іноземними інвестиціями) до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Обімет” (підприємство з іноземними інвестиціями) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси № 000163201/2 від 07.09.2006 р. щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 35 300,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 14,900 грн., посилаючись на невідповідність вказаного повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13 жовтня 2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/395-06-10645А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26 жовтня 2006 р. у справі № 15/395-06-10645А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду.

В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 000163201/0 від 12.05.2006 р., № 000163201/1 від 30.06.2006 р., № 000163201/2 від 07.09.2006 р.   

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов та 3 доповненнях до відзиву, стверджуючи про правомірність визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 35 300,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 14,900 грн. у зв'язку з порушенням позивачем вимог Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський суд Одеської області зазначає, що згідно з п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

З 14.03.2006 року по 21.03.2006 року працівниками Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси проведено виїзну планову комплексну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю „Обімет” (підприємство з іноземними інвестиціями) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2004 р. по 01.01.2006 р.

За результатами зазначеної перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси складено акт № 2364/23-50/14291863 від 03.05.2006 р., на підставі якого 12.05.2006 р. ДПІ у Суворовському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001632301/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 35 300,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій з цього податку в розмірі 14 900,00 грн.  

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням ТОВ „Обімет” (ПІІ) звернулось до відповідача зі скаргою. Рішенням про розгляд первинної скарги вищезазначене податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скарга ТОВ „Обімет” (ПІІ) –без задоволення. За результатами скарги відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2006 р. № 0001632301/1.                          

Не погодившись з рішенням ДПІ у Суворовському районі м. Одеси про розгляд первинної скарги, позивач звернувся зі скаргою до ДПА в Одеській області. Рішенням ДПА в Одеській області про результати розгляду повторної скарги рішення відповідача  залишено без змін, а скарга позивача –без задоволення. На підставі вказаного рішення ДПА в Одеській області про результати розгляду повторної скарги ДПІ у Суворовському районі м. Одеси винесено податкове повідомлення-рішення від 07.09.2006 р. № 0001632301/2.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем у зв'язку з порушенням позивачем п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, п. 5.9 ст. 5, п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7, п.п. 8.3.1 п. 8.3, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8, п.п. 11.2.1 п. 11.2, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Проте, на думку суду, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення прийняті Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі в порушенням вимог чинного законодавства, виходячи з наступного.

Як зазначено в акті перевірки від 03.05.2006 р., в порушення п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем не включено до складу валового доходу вартість поставленої готової продукції, в результаті чого занижено скоригований валовий доход на 240,9 тис. грн. за 3-й квартал 2005 р. Так, згідно товарно-транспортної накладної серії 02АБА № 167851 від 05.08.2005 р. ТОВ „Обмет” (ПІІ) поставлено на адресу ВАТ „Дніпроспецсталь”, м Запоріжжя сплав алюмінію АВ 87 в кількості 27 370 тон загальною вартістю 240 855,72 грн. Однак, в регістрах бухгалтерського обліку зазначена операція не відображена проводками Дт71 Кт361.         

Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Як встановлено судом, відповідно до товарно-транспортної накладної серії 02АБА № 167851 від 05.08.2005 р. згідно письмових пояснень посадових осіб позивача зазначений товар підприємством фактично не поставлявся, грошові кошти за нього позивачем не отримувались, у зв'язку з чим зазначену накладну не було враховано в бухгалтерському та податковому обліку. Також зазначене підтверджується листом Відкритого акціонерного товариства „Електрометалургійний завод „Дніпроспецсталь” № 121-865 від 11.12.2006 р. (а.с. 157 т. 3), в якому зазначені здійснені позивачем поставки алюмінію вторинної марки АВ-87, поставка алюмінію в кількості та вартістю, що зазначені у товарно-транспортній  накладної серії 02АБА № 167851 від 05.08.2005 р., відсутня.

Таким чином, суд вважає, що відповідач необґрунтовано відніс до складу валових доходів позивача за 3 кв. 2005 року суму 240 855,72 грн.

Також відповідач зазначає, що в порушення п.п 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” позивач неправомірно відніс до складу валових витрат витрати, сплачені (нараховані) протягом перевіряємого періоду, що не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, в результаті чого скориговані валові витрати завищені на 693,8 тис. грн.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Між тим, як встановлено судом, 10.03.2005 р. між ТОВ „Обмет” (ПІІ) та Приватним підприємством “Ультрамет-13А” був укладений договір № 03/03-05 про надання маркетингових послуг, відповідно до якого ПП “Ультрамет-13А” зобов'язався провести маркетингові дослідження ринку постачальників брухту чорних та кольорових металів та ринку збуту готової продукції у Північно-Західному регіоні України, знаходити ринки продажу продукції, надавати допомогу в укладенні договорів на продаж продукції позивача.

Виконані роботи підтверджуються актами прийому-здачі № 1 від 04.06.2005 р. на загальну суму 65 000 грн.; № 2 від 08.06.2005 р. на загальну суму 67 000 грн.; № 3 від 13.06.2005 р. на загальну суму 68 000 грн.; № 4 від 16.06.2005 р. на загальну суму 75 000 грн.; № 5 від 28.06.2005 р. на загальну суму 67 000 грн.; № 6 від 29.06.2005 р. на загальну суму 72 000 грн.; № 7 від 30.06.2005 р. на загальну суму 86 000 грн., а всього на суму 416, 7 тис. грн. та письмовим звітом приватного підприємства “Ультрамет-13А”.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що додатки, які підтверджують обсяги виконаних робіт, надані позивачу (замовнику) на магнітних носіях (комп'ютерних дискетах), до перевірки вказані додатки не надано, що свідчать про виконану роботу та підтверджують зв'язок з господарською діяльністю підприємства.  

Проте, під час розгляджу справи представник позивача пояснив, що маркетингові дослідження були надані підприємству на комп'ютерних дискетах, які з часом вийшли з ладу та були списані, що підтверджується наказом про списання товарно-матеріальних цінностей № 0902-06к від 09.02.2006 р. (а.с. 4 т. 3) та актом списання від 08.02.2006 р. (а.с. 3 т. 3). Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ненадання позивачем вказаних відповідачем додатків про обсяги виконаних робіт обумовлено тим, що на час податкової перевірки інформація, що раніше зберігалася на дискетах, знаходилася в пам'яті комп'ютеру, який був вилучений працівниками ДСБЄЗ Суворівського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, що підтверджується копією протоколу обшуку від 07.10.2005 р.

Також суд зазначає, що відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені в термін здійснення  господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Аналогічні положення містяться в п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 р. № 88.

При цьому Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були би обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Так, надані позивачем акти виконаних робіт за своєю формою відповідають вимогам статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, а комп'ютерні дискети, в свою чергу, не є тими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року  № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248, витрати на збут включають у тому числі такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), як  витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

Таким чином, договір № 03/03-05 між позивачем та ПП “Ультрамет-13А” та акти виконаних робіт до вказаного договору підтверджують факт надання послуг позивачу, які оплачені позивачем.

Враховуючи те, що надані маркетингові послуги пов'язані з продажем продукції позивача, документально оформлені і підтверджені первинними бухгалтерськими документами, суд вважає, що позивачем правомірно віднесені витрати на оплату маркетингових послуг до витрат, пов'язаних з веденням виробництва, оскільки вони підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Судом не приймають до уваги заперечення відповідача щодо неможливості віднесення зазначених витрат до складу валових також з тих підстав, що ПП “Ультрамет-13А” не є науково-технічною установою, як того вимагає Закон України “Про науково-технічну діяльність” та Методичні рекомендації міністерства України у справах науки і технології, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року № 1251-XII ставки, механізм справляння податків і зборів, не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 02.02.2005 р. між ТОВ „Обмет” (ПІІ) та Компанією „Alders Enterprises limited” (Великобританія, Лондон) укладено контракт № U103/05 на поставку сплавів алюмінію, відповідно до п. 11.4 якого всі додатки, зміни та доповнення, що підписані сторонами, є його невід'ємною частиною.  

Відповідно до п. 9 додатку № 1 до контракту від 02.02.2005 р. умови поставки: FOB/C&F порт Південно-Східної Азії (Китай, Корея, Японія або інша країна по указівці покупця).

Додатковою угодою № 2 від 04.04.2005 р. до зазначеного контракту внесені зміни до додатку № 1, у тому числі: в п. 1 замість А 356.R2 зазначено А 356.2R; а п. 9 визначено умови поставки: FOB –порт Одеса, C&F порти Південно-Східної Азії (Китай, Корея, Японія); також до контракту внесено п. 15 „Країни призначення: Китай, Корея, Японія”.

25.01.2005 р. між ТОВ „Обімет” (ПІІ) та ТОВ “Комет Консорціум” (Росія, Санкт-Петербург) укладено контракт № U105/05 на поставку сплавів алюмінію, відповідно до п. 10.2 якого всі  зміни та доповнення до нього дійсні, якщо вони здійснені у письмової формі та підписані обома сторонами, а відповідно до п. 10.4 цього ж контракту всі додатки, зміни та доповнення, які підписані сторонами, є невід'ємною частиною контракту.  Відповідно до п. 9 додатку № 1 до зазначеного контракту умови поставки: FOB –порт Одеса, C&F порт Південно-Східної Азії (Китай, Корея, Японія або інша країна по указівці покупця), DDU м. Санкт-Петербург.

Додатковою угодою № 2 від 04.04.2005 р. сторони внесли зміни до додатку № 1 до контракту № U105/05 від 25.01.2005 р., у тому числі: в п. 1 замість А356.R2 зазначено А356.2R; а п. 9 визначено умови поставки: FOB –порт Одеса, C&F порти Південно-Східної Азії (Китай, Корея, Японія); також до контракту внесено п. 15 „Країни призначення: Китай, Корея, Японія”.

На виконання прийнятих на себе зобов'язань по контрактам № U 105/05 від 25.01.2005 р. та № U 103/05 від 02.02.2005 р. позивачем був укладений договір № 34 від 12.04.2005 року з нерезидентом –Компанією “Lestro limited”, згідно п. 1 якого ПІІ ТОВ “Обімет” (замовник) доручає, а Компанія “Lestro limited” (експедитор) приймає на себе зобов'язання щодо здійснення та організації  мультімодальної доставки вантажу, якій пройшов митне очищення та відвантажено на судно, з портів Одеса та Іллічівськ (Україна).

Відповідно п. 3.1 договору № 34 від 12.04.2005 року попередню сплату робіт Компанії “Lestro limited” замовник –ТОВ “Обімет” (ПІІ) здійснює в доларах США згідно виставленого експедитором рахунку.    дол. США

Так, на виконання визначених зобов'язань позивач на підставі платіжних доручень перераховував Компанії “Lestro limited” (експедитору) наступні кошти: згідно платіжного  доручення № 10 від 10.05.2005 р. суму 9 450 дол. США, що складає 47 722, 50 грн.; згідно платіжного доручення № 9 від 10.05.2005 р. суму 10 024 дол. США, що складає 50 621, 20 грн.; згідно платіжного доручення № 12 від 20.05.2005 р. суму 1 500 дол. США, що складає 7575, 00 грн.; згідно платіжного доручення № 13 від 26.05.2005 р. суму 3 242,40 дол. США, що складає 16 374, 12 грн.; згідно платіжного доручення № 14 від 30.05.2005 р. суму 3 230,82 дол. США, що складає 16 315, 64 грн.; згідно платіжного доручення № 19 від 07.06.2005 р. суму 921 дол. США, що складає 4 655, 66 грн.; згідно платіжного доручення № 4 від 23.06.2005 р. суму 12 166 дол. США, що складає 61 499, 13 грн.; згідно платіжного доручення № 5 від 15.07.2005 р. суму 12 166 дол. США, що складає 61 499, 13 грн. Загальна сума перерахованих коштів складає 52 700,22 дол. США, що складає 266 262 грн. та підтверджується наданими позивачем довідками банку про рух коштів на рахунках ТОВ “Обімет”.

Також на виконання робіт за договором № 34 від 12.04.2005 року були складені акти виконаних робіт, а саме: № 1 від 12.05.2005 року на загальну суму 10 016 дол. США; № 2 від 24.05.2005 року на загальну суму 11 895 дол. США; № 3 від 11.06.2005 року на загальну суму 3 234,40 дол. США; № 4 від 01.06.2005 року на загальну суму 3 222,82 дол. США; № 5 від 22.07.2005 року на загальну суму 12 166 дол. США; № 6 від 07.08.2005 року на загальну суму 7 742 дол. США; № 7 від 05.10.2005 року на загальну суму 4 424 дол. США; всього на суму 52 700,22 дол. США.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 1 ст. 929 ЦК України, ч. 1 ст. 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Згідно ч. 3 ст. 929 ЦК України умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 2.2 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Обмет” предметом діяльності товариства є, зокрема, проведення експортних та імпортних операцій по закупівлі та продажі кольорових та чорних металів та продукції з них.

Згідно ст. 19 Закону України “Про режим іноземного інвестування” від 19 березня 1996 року № 93/96-ВР підприємство з іноземними інвестиціями самостійно визначає умови реалізації продукції (робіт, послуг), включаючи ціну на них, якщо інше не передбачено законодавством України.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як зазначалось вище до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”).

Згідно пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що витрати на здійснення транспортно-експедиційних послуг щодо поставки вантажів (сплавів алюмінію) до портів Південно-Східної Азії (Китай, Корея, Японія) покладалися саме на позивача, у зв'язку з цим позивач  правомірно відніс вартість таких послуг до валових витрат, крім того, договір № 34 від 12.04.2005 року є чинним та недійсним не визнавався.

За таких обставин, на думку суду, висновки відповідача, що вантажно-митними деклараціями можуть визначатись умови поставки суперечать вищенаведеним нормам Закону.

Щодо порушень позивачем також п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, то судом встановлено, що за даними платника податків –позивача на підставі поданих податкових декларацій з податку на прибуток за 4 кв. 2004 року та за 2005 рік валовий доход підприємства рівняється 53 028 300 грн.

За даними перевірки (табл.. 1, арк.. 12) валовий доход підприємства відхиляється від показників підприємства на 4 433 600 грн. та складає 57 461 900 грн. На думку відповідача, вказане відхилення виникло, у.ч. внаслідок невідповідності даних регістрів бухгалтерського обліку з веденням податкового обліку на підприємстві, чим занижено скоригований валовий доход на 4 140 500 грн.

Проте, такий висновок відповідача є невірним, оскільки податковий облік не базується на бухгалтерському, а ведеться окремо на підставі первинних документів підприємства.

Крім цього, згідно п. 1. ч. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” податкові органи мають право здійснювати перевірки повноти нарахування податків, зборів до Державного бюджету України.

Щодо посилань в акті перевірки, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржувані повідомлення-рішення, про порушення позивачем вимог п.п. 8.3.1 п 8.3, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8   Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” суд зазначає наступне.

В ході розгляду справи позивач визнав правомірність коректування амортизаційних відрахувань на загальну суму 51,7 тис. грн., у тому числі  4 кв. 2004 року - 27,3 тис. грн., 1 кв. 2005 року - 8,8 тис. грн., 2 кв. 2005 року - 8,7 тис. грн., 3 кв. 2005 року - 5, 3 тис. грн., 4 кв.2005 року - 1,6 тис. грн. Проте, враховуючи те, що зазначені порушення не призвели до виникнення податкових зобов'язань з податку на прибуток, суд вважає необґрунтованими зазначення вказаних порушень в оскаржуваних повідомленнях-рішеннях, внаслідок чого донараховано податок на прибуток.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу, що передбачає підстави для звільнення від доказування.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Таким чином, суд вважає, що відповідачем неправомірно донараховано позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 35 300,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції з цього податку в розмірі 14 900,00 грн., у зв'язку з чим неправомірно відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення щодо донарахування вказаного податкового зобов'язання.    

Частиною  3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відповідно до ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.    

Таким чином, прийняте Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси податкове повідомлення-рішення № 0001632301/0 від 12.05.2006 р. в порушенням вимог чинного законодавства підлягає скасуванню.

Щодо податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси від 30.06.2006 р. № 0001632301/1 та від 07.09.2006 р. № 0001632301/2 суд зазначає наступне.

Згідно п. 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253, з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання.

Оскільки оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 30.06.2006 р. № 0001632301/1 та від 07.09.2006 р. № 0001632301/2 прийняті відповідачем внаслідок апеляційного оскарження позивачем повідомлення-рішення № 0001632301/0 з метою доведення до платника податків – позивача граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланих податкових повідомленнях, то зазначені податкові повідомлення-рішення також підлягають скасуванню.    

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись п. 6 Перехідних положень, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Обімет” (підприємство з іноземними інвестиціями) до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

2.          Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси № 0001632301/0 від 12.05.2006 р., № 0001632301/1 від 30.06.2006 р., № 0001632301/2 від 07.09.2006 р.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 17.01.2007 р.

                    Суддя                                                                                 Петров В.С.