Постанова

від 30.01.2014 по справі 813/8674/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2014 року 17 год. 00 хв. м. Львів № 813/8674/13-а

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Кедик М.В., секретар судового засідання Жовковська Ю.В., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузеве спеціалізоване підприємство «Промматеріал», представник - Новіцький П.М. доДержавної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, представник - Кельбас Р.А. проскасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжгалузеве спеціалізоване підприємство «Промматеріал» (далі - ТОВ «МСП «Промматеріал», позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Залізничному районі м. Львова, відповідач), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.09.2013 № 0001662210/3401.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає що, ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ МСП «Промматеріал» з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Один два три» за період із 01.09.2010 по 30.09.2010. За результатами перевірки складено акт від 13.08.2013 № 244/22-10/31363574 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.09.2013 № 0001662210/3401 про сплату 90000,00 грн податкового зобов'язання з ПДВ і 22500 грн штрафних (фінансових) санкцій, всього на суму 112500 грн. Дане податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства, оскільки правильність сплати податку на додану вартість підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно завищення податкового кредиту по господарських операціях та їх нереальністю із контрагентом ПП «Один два три» є необґрунтованими. На підтвердження розміру податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, що не мали недоліків, однак, відповідачем до уваги взяті не були. Відтак, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та просить скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив суд позов задовольнити повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що позивачем порушено вимоги Законів України «Про податок на додану вартість», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зазаначає, що під час проведення перевірки ТОВ «МСП «Промматеріал», позивачем не доведено обґрунтованості включення до складу податкового кредиту сум коштів по господарських операціях щодо придбання товарів у ПП «Один два три», оскільки не доведено реальності таких операцій. Відповідач вважає, що при формуванні даних податкового обліку не повинні враховуватись первинні документи, так як позивачем не надано документів, які б підтверджували факт транспортування, передачі товару, документів, що підтверджують факт використання у підприємницькій діяльності товару отриманого від ПП «Один два три». Окрім того, діяльність ПП «Один два три» є під сумнівом у зв'язку із відсутністю власних виробничих потужностей та трудових ресурсів, що виключає можливість виконання взятих на себе зобов'язань згідно договорів укладених з ТОВ «МСП «Промматеріал». За таких обставин, на думку відповідача наявність лише отриманих податкових накладних без фактичного здійснення господарської операції не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту, а тому відсутні підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просила у задоволенні позову відмовити повністю, вказавши на правомірність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення - рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «МСП «Промматеріал» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Львівської міської ради 20.03.2001.

Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «МСП «Промматеріал» 21.07.2011 зареєстроване платником ПДВ.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова на підставі направлення № 106 від 06.08.2013 та відповідно до наказу № 108 від 05.08.2013 було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ МСП «Промматеріал» (код ЄДРПОУ 31363574) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Один два три» (код ЄДРПОУ 34029127) за період із 01.09.2010 по 30.09.2010.

За результатами перевірки складено акт від 13.08.2013 № 244/22- 10/31363574 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ МСП «Промматеріал» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Один два три» (код ЄДРПОУ 34029127) за період із 01.09.2010 по 30.09.2010.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ МСП «Промматеріал» вимог пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 (зі змінами та доповненнями) - встановлено заниження податку на додану вартість за 2010 рік всього на суму 90000,00 грн, у тому числі за вересень 2010 року на 90000 грн.

За наслідками проведеної перевірки на підставі вищевказаного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.09.2013 № 0001662210/34-01, яким згідно встановлених порушень пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР ТОВ МСП «Промматеріал» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 112500 грн, у тому числі 90000,00 грн - за основним платежем, 22500,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Після застосування процедури адміністративного оскарження сума донарахованого податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій змінена не була.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 із змінами і доповненнями, Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України (п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (пп. 7.2.6 п. 7.2).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Крім того, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов язань, власному капітані підприємства.

Відповідно до ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових машинних носіях і повинні мати такі обов язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

З огляду на викладене можна зробити висновок, що первинні документи, які фіксують певні факти, можуть бути визнані недійсними лише в разі спростування фактичного здійснення господарських операцій. Первинні документи мають складатись під час здійснення господарської операції і відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «МСП «Промматеріал» на основі усної домовленості придбав у ПП «Один два три» металеві форми для виготовлення пінополіуретанових півциліндрів для ізоляції труби.

На підтвердження дотримання вищезазначених вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та обґрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій, фактів поставки і оплати зазначених товарів позивач надав суду отримані від ПП «Один два три» та заповнені належним чином: видаткову накладну № 9/09-10 від 09.09.2010 на суму 540000,00 грн; податкову накладну № 573 від 09.09.2010 на суму 540000,00 грн в т.ч. ПДВ 90000,00 грн; свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ПП «Один два три», що було видано відповідним податковим органом і підтверджувало право контрагента на виписку податкових накладних.

Допитані в судовому засіданні свідки: працівники ТОВ «МСП «Промматеріал» ОСОБА_3 (директор), ОСОБА_4 (виконроб), ОСОБА_5 (бухгалтер) пояснили, що відповідно до видаткової накладної № 9/09-10 від 09.09.2010 року ПП «Один два три» здійснило поставку ТОВ «МСП «Промматеріал» металевих форм для виготовлення пінополіуретанових півциліндрів для ізоляції труб на загальну суму 540000,00 грн в кількості 6 штук. Форми оприбутковані на склад, відповідальним за приймання і збереження ОСОБА_4, що підтверджується його підписом на видатковій накладній. По бухгалтерському обліку форми оприбутковані на 152 рахунок «придбання основних засобів».

Оплата отриманого товару здійснювалась шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок постачальника. Відповідно до наданих копій картки рахунку та оборотно-сальових відомостей за отриманий товар сплачено 150000,00 грн, заборгованість складає 390000,00 грн.

Твердження відповідача про те, що у позивача відсутні довіреності на одержання вказаних цінностей спростовується договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність ОСОБА_4 від 01.09.2004.

Позивачем також підтверджено наявність у нього товару та умов для його зберігання. Зокрема, ТОВ «МСП «Промматеріал» надано інвентаризаційний опис основних засобів та довідку про те, що на його балансі обліковуються металеві форми для виготовлення пінополіуретанових півциліндрів в кількості 6 шт.; договір оренди від 02.01.2010 №01/10, яким підтверджено наявність орендованих нежитлових приміщень загальною площею 195,2 м. кв. та місця під стоянку 4-х автомобілів, що розташоване за адресою м. Львів, вул. Навроцького, 25.

Позивачем на підтвердження можливості використання даного товару у власній господарській діяльності надано інвентаризаційний опис основних засобів, довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 037275, ліцензію державного комітету України з будівництва та архітектури Серії АБ № 209895, ліцензію Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області Серії АВ № 516488, довідку про наявність спецтехніки та обладнання для виконання робіт по заливці та напиленю жорсткого ППУ, що знаходяться на балансі ТОВ «МСП «Промматеріал».

Згідно з реєстраційними даними основними видами господарської діяльності позивача є ізоляційні роботи, виготовлення каркасних конструкцій і покрівель, оптова торгівля будівельними матеріалами, роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами та склом, діяльність автомобільного вантажного транспорту та будівництво будівель

На момент здійснення господарських операцій ПП «Один два три» було включено до Єдиного державного реєстру, а також перебувало на обліку платника податків, що підтверджується наданою позивачем копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи - ПП «Один два три» та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Під час проведення перевірки податковим органом не доведено та не встановлено фактів, що цивільна правоздатність та дієздатність ПП «Один два три» на час здійснення господарських операцій була обмежена рішенням суду, чи позивач або його контрагент не були зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку.

З огляду на вищевказане, податкові накладні, видані ПП «Один два три», як платником податку, належним чином зареєстрованим в органах ДПІ, та який здійснив операції відповідно до вимог чинного законодавства, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Системний аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість» та документів, наявних в матеріалах справи дає підстави зробити висновок, що такі документи, відповідають критеріям первинного документу, є достовірними та складені за результатами фактичного здійснення господарських операцій.

Щодо тверджень податкового органу про відсутність товарно-транспортних накладних, то суд звертає увагу на те, що поставка товару здійснювалась безпосередньо на склад позивача, транспортом ПП «Один два три» та за рахунок підириємтва, а тому відсутність товаро-транспортних накладних не може свідчити про безтоварність операції.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що господарські операції із ПП «Один два три» для позивача мали реальний і товарний характер, тому позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту ПДВ з вартості придбаних у ПП «Один два три» товарів згідно із податковою накладною за вересень 2010, оскільки така податкова накладна була складена ПП «Один два три» належно.

Орган державної податкової служби в акті перевірки вказує, що при проведенні перевірки використано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва № 1690/22- 8/34029127 від 16.05.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства «Один два три» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2009 по 30.11.2010.

Суд зазначає, що податкове законодавство не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування, як обов'язкову умову для відшкодування податку на додану вартість. Податковий кодекс України не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. В разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи.

ТОВ «МСП «Промматеріал» не повинно нести відповідальності за виконання своїм контрагентом обов'язків платника податків. Платник податку на додану вартість не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та дотримання вимог податкового законодавства. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Слід зазначити, що в Постанові Верховного Суду України від 15 червня 2010 року № 10/96 «Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень» зазначено, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду. Так Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03). У згаданому рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем свої зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

Відповідачем в акті перевірки не наведено належних та допустимих доказів порушення норм законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Суд звертає увагу, що протокол допиту свідка гр. ОСОБА_6 повинен оцінюватися судом поряд з іншими доказами в кримінальній справі та лише після винесення вироку може свідчити про протиправну діяльність посадових осіб контрагентів позивача. Тому, твердження відповідача про те, що документи, підписані гр. ОСОБА_6, як керівником ПП «Один два три», не можуть братись до уваги податковим органом як первинні документи, що підтверджують проведення фінансово-господарської діяльності юридичної особи, є безпідставним та необгрунтованим.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що, в свою чергу, зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Докази, подані позивачем переконують у підставності позовних вимог. Висновки ж відповідача, як органу державної податкової служби, про заниження ТОВ «МСП «Промматеріал» податку на додану вартість за 2010 рік всього на суму 90000,00 грн, в тому числі за вересень 2010 року на 90000,00 грн не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи.

Відповідно до п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафні санкції на платника податків накладаються тільки за порушення податкового законодавства. Таких порушень позивач не допускав, а отже безпідставним є застосування до позивача штрафних санкцій.

Беручи до уваги наведене та те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, відповідно до вимог ст. 71 КАС України не довів правомірність свого рішення, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 04.09.2013 № 0001662210/3401, а отже позов є підставним і підлягає до задоволення в повному обсязі.

Суд присуджує з Державного бюджету України, відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 04.09.2013 № 0001662210/3401.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузеве спеціалізоване підприємство «Промматеріал» (ЄДРПОУ 31363574, вул. Медової Печери, 38, м. Львів) 900 (дев'ятсот) гривень 00 копійок судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена у повному обсязі 04.02.2014 року.

Суддя Кедик М.В.