Постанова

від 18.12.2006 по справі 15/404-06-11039а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/404-06-11039А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        "18" грудня 2006 р. Справа  № 15/404-06-11039А

 15 год. 47 хв.                                                                             м. Одеса.

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді -                     Петрова В.С.

при секретарі -                              Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача –          Кремльова Г.Ю.;

від відповідача –      Недялкова О.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія Одеської національної юридичної академії „Академія” до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси  про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія Одеської національної юридичної академії „Академія” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № 0001212200/0 від 18.07.2006 р. про визначення позивачу податкового зобов'язання  з податку на прибуток нерезидентів на загальну суму 10 800,72 грн. у зв'язку з невідповідністю вказаного повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства, посилаючись на наступне.

В період з 29.06.2006 р. по 05.07.2006 р. Державною податковою інспекцією в Приморському районі м. Одеси проводилась перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої був складений акт перевірки від 10.07.2006р. за № 2107/23-7022/31765102. На підставі зазначеного Акту перевірки ДПІ в Приморському районі м. Одеси було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.07.2006 р. за № 0001212200/0 про визначення податкового зобов'язання (з врахуванням штрафних (фінансових) санкцій) ТОВ „ТРК ОНЮА „Академія” з податку на прибуток нерезидентів на загальну суму 10800,72 грн.

Підставою для винесення такого повідомлення-рішення став висновок ДПІ в Приморському районі м. Одеси про те, що суми, які сплачувались позивачем на користь ТОВ „Максимум-Радіо” (Росія) за ліцензійним договором про надання для радіомовлення радіопрограми „Максимум Радіо”, відносяться до поняття „роялті” та підлягають оподаткуванню за ставкою 15% від їх суми.

Так, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає положенням Цивільного кодексу України, Закону України „Про авторське і суміжні права”, вимогам п. 1.30 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а відповідачем при винесенні такого повідомлення-рішення порушені вимоги Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20 жовтня 2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/404-06-11039А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07 листопада 2006 р. у справі № 15/404-06-11039А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № 0001212200/0 від 18.07.2006 р.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву, стверджуючи про правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення № 0001212200/0 від 18.07.2006 р., донарахування позивачу податку з доходів, отриманих нерезидентом із джерелом походження з України, на суму 3 600,24 грн. та застосування до позивача фінансових санкцій на суму 7 200,48 грн. у зв'язку з порушенням позивачем вимог п. 13.2 ст.13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський суд Одеської області зазначає, що згідно з п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

З 29.06.2006 року по 05.07.2006 року працівниками Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси проводилась позапланова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія Одеської національної юридичної академії „Академія” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2003 р. по 01.04.2006 р.

За результатами зазначеної перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси було складено акт № 2107/23-7022/31765102 від 10.07.2006 р., на підставі якого 18.07.2006 р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001212200/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток нерезидентів в розмірі 10 800,72 грн., у т.ч. 3 600,24 грн. основного платежу та 7 200,48 грн. штрафних (фінансових) санкцій у зв'язку з порушенням позивачем вимог п. 13.2 ст. 13, п. 16.13 ст. 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.      

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням від 18.07.2006  р., ТОВ „Телерадіокомпанія Одеської національної юридичної академії „Академія” звернулось до відповідача зі скаргою. Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 15.08.2006 р. № 18825/10/25-0012 вищезазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга ТОВ „Телерадіокомпанія Одеської національної юридичної академії „Академія” –без задоволення.

Не погодившись з рішенням ДПІ у Приморському районі м. Одеси про результати розгляду первинної скарги, позивач звернувся зі скаргою до ДПА в Одеській області. Рішенням ДПА в Одеській області про результати розгляду повторної скарги № 2841310/25-0007 від 09.10.2006 р. оскаржуване податкове повідомлення-рішення та рішення відповідача № 18825/10/25-0012 від 15.08.2006 р. залишені без змін, а скаргу позивача залишено без задоволення.

Проте, на думку суду, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення № 0001212200/0 від 18.07.2006 р. прийняте Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси в порушенням вимог чинного законодавства, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, 09.04.2003 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „МАКСИМУМ Радіо”, Росія (ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю  „Телерадіокомпанія Одеської національної юридичної академії „Академія” (ліцензіат) укладено ліцензійний договір № 28-РЛД про надання для радіовіщання радіопрограми „МАКСИМУМ Радіо”, відповідно до розділу 2 якого ТОВ „МАКСИМУМ Радіо” надає позивачу ліцензію на однократне сповіщення програми для всезагального відома в ефір в зоні віщання, а ТОВ „Телерадіокомпанія Одеської національної юридичної академії „Академія” щоденно розповсюджує програму в режимі реального часу та сплачує ліцензіару ліцензійну винагороду на умовах договору.

Здійсненою відповідачем перевіркою встановлено, що під час виплат винагороди ТОВ „МАКСИМУМ Радіо” типа „роялті” позивачем не здійснено нарахування та перерахування податку з доходів нерезидентів до бюджету за ставкою 15% від суми винагороди, що складає 3 600,24 грн., у зв'язку з чим позивачем порушено п. 13.1, п. 13.2 ст. 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.  

Так, згідно п. 13.1 ст. 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в ред. від 22.05.1997 р. будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Пунктом 13.2 ст. 13 вказаного Закону передбачено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Згідно з положеннями п. 1.30 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” роялті –платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Визначаючи таким чином поняття „роялті”, законодавець пов'язує такі платежі з платежами за надання права на користування об'єктами саме авторського права, переліченими, у тому числі в ч. 1 п. 1.30 вищевказаного Закону, а не права інтелектуальної власності взагалі, як зазначає відповідач у своїх запереченнях на позов, підтвердженням чого є пункт 5 статті 15 Закону України „Про авторське право та суміжні права”, якою „роялті” визначено як винагорода автору (чи іншій особі, яка має авторське правог) за будь-яке використання твору.

Правове регулювання права інтелектуальної власності здійснюється Цивільним кодексом України, законами України та чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності –це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Слід зазначити, що як Цивільним кодексом України, так і Законом України „Про авторське право та суміжні права” авторське та суміжне права чітко розділяються за предметом та суб'єктами.

До об'єктів авторського права статтею 433 Цивільного кодексу України та статтею 8 Закону України „Про авторське право та суміжні права” віднесено літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності; інші твори.

Згідно ст. 449 Цивільного кодексу України та ст. 35 Закону України „Про авторське право та суміжні права” до об'єктів суміжних прав відносяться виконання; фонограми; відеограми; програми (передачі) організацій мовлення.

Так, предметом укладеного між позивачем та нерезидентом ліцензійного договору була передача програми організації мовлення, віднесена вищевказаними нормами діючого  законодавства до об'єктів суміжних прав.

Також слід зазначити, що згідно положень частини 3 пункту 1.31 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з наданням права на користування або на розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими, ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг) є продажем результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Оскільки Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” роялті визначено як винагорода за користування саме авторським правом, а не будь-яким правом інтелектуальної власності взагалі, на думку суду, платежі за використання (ретрансляцію) програм організації мовлення не можуть вважатись „роялті”, оскільки вони є платежами за використання об'єкту суміжних прав. Більш того, відповідач в п. 3.1.5 акту перевірки від 10.07.2006 р. (стор. 16-18 акту) зазначає, що виплати по ліцензійному договору від 09.04.2003 р. № 28-РЛД відносяться до платежів за послуги.

Таким чином, виплати, що здійснювались позивачем на користь ТОВ „МАКСИМУМ Радіо”, не є роялті, а згідно підпункту „й” п. 13.1 ст. 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” ці платежі відносяться до доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення, у зв'язку з чим такі виплати не є доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України в розумінні ст. 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств. Відтак, посилання перевіряючого органу на необхідінсть надання позивачем довідки, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. № 470 „Про затвердження порядку звільнення від оподаткування доходів з джерелом їх походження з України згідно міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування” є необґрунтованими.

З огляду на вищевикладене, суд вважає безпідставними посилання відповідача на порушення ТОВ „Телерадіокомпанія Одеської національної юридичної академії „Академія” п. 13.1, п. 13.2 ст. 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем неправомірно нараховано позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток нерезидентів в розмірі 3 600,24 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 7 200,48 грн.  

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відповідно до ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.    

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № 0001212200/0 від 18.07.2006 р. є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія Одеської національної юридичної академії „Академія” цілком обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія Одеської національної юридичної академії „Академія” до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси  про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

2.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № № 0001212200/0 від 18.07.2006 року.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 22.01.2007 р.

                                Суддя                                                                        Петров В.С.