Рішення

від 25.05.2009 по справі 7/53-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/53-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 РІШЕННЯ          

від "25" травня 2009 р.                                                       по справі  № 7/53-38

за позовом фермерського господарства „Волиньагрохолдинг”, с. Маяки Луцького району                    

до відповідача: сільськогосподарського виробничого кооперативу „Шепель”, с. Шепель Луцького району              

про стягнення 238382 грн. 40 коп. заборгованості

                                                                                         Суддя Шум М. С.

за участю представників сторін:

від позивача: Черніка П.М. –представник (дов. №70 від 24.10.2008р.)  

від відповідача: Басалик І.В. –адвокат (дов. №5 від 25.06.2008р.)

В судовому засіданні 21.05.2009р. у зв'язку з необхідністю подання сторонами додаткових доказів та документів було оголошено перерву до 25.05.2009р. до 09 год. 30 хв.

Суть спору: фермерське господарство „Волиньагрохолдинг” звернулось до господарського суду з позовом про стягнення із сільськогосподарського виробничого кооперативу „Шепель” 238382,40 грн. заборгованості. В обґрунтування пред'явлених до відповідача позовних вимог позивач посилається             на досягнення між сторонами усних домовленостей відносно продажу фермерському господарству „Волиньагрохолдинг” об'єктів нерухомого майна, здійснення позивачем попередньої оплати                          в розмірі 238382,40 грн., отримання зазначених коштів сільськогосподарським виробничим кооперативом „Шепель”, невиконання останнім взятих на себе зобов'язань щодо передачі майна                    та не повернення отриманих коштів на вимогу ФГ „Волиньагрохолдинг”.

Ухвалою господарського суду від 24.04.2008р. за вказаним позовом було порушено провадження                  у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні. Ухвалами суду від 29.05.2008р., 26.06.2008р., 21.07.2008р., 28.08.2008р., 12.03.2009р., 13.04.2009р. розгляд справи відкладався.

Ухвалою господарського суду від 08.09.2008р. у справі призначалась судово-економічна експертиза на час проведення котрої провадження у справі зупинялось. 20.01.2009р. Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз матеріали справи було повернуто господарському суду у зв'язку з неоплатою СВК „Шепель” вартості проведення призначеної судом експертизи.

18 березня 2009 року позивачем було заявлено клопотання №10 від 16.03.2009р. про збільшення пред'явлених до відповідача позовних вимог у відповідності до котрого поруч із стягненням                            з СВК „Шепель” 238382,40 грн. заборгованості фермерським господарством „Волиньагрохолдинг” ініціювалось питання щодо стягнення 52205,75 грн. суми інфляційних нарахувань та 7747,41 грн. трьох процентів річних, а всього 298335,56 грн.

В судовому засіданні 21.05.2009р. представник позивача пред'явлені до відповідача позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити останні в повному об'ємі в межах збільшених                        у відповідності до клопотання від 16.03.2009р. позовних вимог.

Відповідач у відзиві від 25.06.2008р. №5/4 на позовну заяву та представник останнього в судових засіданнях з приводу пред'явлених до СВК „Шепель” позовних вимог заперечили посилаючись при цьому на те, що в листопаді-грудні місяцях 2007 року СВК „Шепель” отримав від фермерського господарства „Волиньагрохолдинг” авансові платежі в загальній сумі 252703,60 грн., котрі були сплачені за об'єкти нерухомості на підставі досягнутих між сторонами усних домовленостей. Будь-яких договорів купівлі-продажу нерухомого майна (будівель) в письмовій формі з їх нотаріальним посвідченням між суб'єктами господарювання не укладалось хоча статтею 675 Цивільного кодексу України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Здійснені ФГ „Волиньагрохолдинг” авансові платежі не можуть вважатись в якості попередньої оплати за об'єкти нерухомості, що належать на праві власності СВК „Шепель”.

Одночасно з цим відповідачем було подано суду заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог в якій зазначено, що протягом 2007 року та першого кварталу 2008 року між СВК „Шепель”              та ФГ „Волиньагрохолдинг” проводились інші господарські операції. Так, СВК „Шепель” відпускав            в адресу ФГ „Волиньагрохолдинг” молоко, зернові культури, сіно, сінаж, м'ясо, ВРХ, надавав послуги по утриманню та відгодівлі худоби, виставляв рахунки на оплату комунальних платежів                              по орендованих приміщеннях. В загальному по результатах всіх господарських операцій заборгованість СВК „Шепель” перед ФГ „Волиньагрохолдинг” по даних бухгалтерського обліку кооперативу становить 102869,04 грн. В травні 2008 року на СВК „Шепель” була проведена аудиторська перевірка розрахунків між СВК „Шепель” та ФГ „Волиньагрохолдинг”, якою такий борг не підтверджений. На думку аудитора в травні 2007 року борг перед ФГ „Волиньагрохолдинг” штучно нарощений на суму 37451,07 грн. Крім того, в бухгалтерських документах відсутні  первинні документи щодо окремих господарських операцій щодо реалізації в користь господарства „Волиньагрохолдинг” товарів та надання послуг. Так, за серпень та жовтень 2007 року не виставлено рахунок на оплату витрат по відгодівлі худоби. А тому, зазначати про наявність у СВК „Шепель” перед ФГ „Волиньагрохолдинг” боргу в сумі 238382,40 грн. немає підстав.

Щодо перерахованих в листопаді-грудні 2007 року сум в якості попередньої оплати за об'єкти нерухомості, то відповідачем зазначається те, що у зв'язку з тим, що належним чином укладених договорів купівлі-продажі нерухомого майна у СВК „Шепель” не було, дані авансові платежі були зараховані як оплата заборгованості ФГ „Волиньагрохолдинг” перед СВК „Шепель” за надані останнім послуги по утриманню та відгодівлі худоби за травень-грудень 2007 року. В травні-грудні 2007 року СВК „Шепель” надавались ФГ „Волиньагрохолдинг” послуги по відгодівлі худоби. Згідно виставлених рахунків загальна вартість наданих послуг склала 458693,26 грн. ФГ „Волиньагрохолдинг” в серпні 2008 року була здійснена оплата за послуги по відгодівлі худоби в сумі 2915 грн. Отже, сума заборгованості позивача перед відповідачем за надані послуги становить 455778,26 грн. З врахуванням зарахованих сум, розмір боргу ФГ „Волиньагрохолдинг” перед СВК „Шепель” по наданню послуг            по відгодівлі худоби станом на 01.04.2008р. складає 203074,66 грн.

У зв'язку з викладеним відповідач зазначає, що заборгованість в сумі 238382,40 грн. була погашена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 601 ЦК України в порядку погашення боргу за надані послуги по відгодівлі худоби, а в задоволенні позовних вимог фермерському господарству „Волиньагрохолдинг” слід відмовити з цих підстав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ: на підставі досягнутих у період 2007 року між фермерським господарством „Волиньагрохолдинг” та сільськогосподарським виробничим кооперативом „Шепель” усних домовленостей останній зобов'язувався продати (передати у власність) позивачу об'єкти нерухомості котрі знаходяться в с. Шепель Луцького району, а саме: столову, ремонтну майстерню, пилораму №1, пилораму №2, майстерню тракторної бригади з піднавісом, КЗС - 25, будинок ДКУ, будівлю плющілки, прохідну бригади №1, зерносклад №1 з під навісом, вагову 10 тонн, зерносклад №2                       з піднавісом, зерносклад №3, вагову 30 тонн, будівлю телятника №3, пункт штучного осіменіння, прохідну тракторної бригади, конюшню, склад ГСМ, будівлю сіносушилки, будівлю гуртожитку, ветаптеку, свинарник-відгодівельник, а також конюшню в с. Заболотці.

На виконання вказаних усних домовленостей позивачем було перераховано відповідачу кошти             в розмірі 238382 грн. 40 коп. Викладене підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями на загальну суму 238382,40 грн. Із зазначених платіжних доручень, котрі оформлені платником з дотриманням вимог та у відповідності до положень чинного законодавства, а саме з графи „Призначення платежу” платіжних доручень, вбачається, що кошти в загальній сумі 238382,40 грн. перераховувались ФГ „Волиньагрохолдинг” для СВК „Шепель” з метою попередньої оплати вартості об'єктів нерухомого майна, котрі відповідач зобов'язувався передати у власність позивачу.  

Не дивлячись на перерахування коштів позивачем та їх отримання відповідачем сільськогосподарський виробничий кооператив „Шепель” взяті на себе зобов'язання в частині передачі фермерському господарству „Волиньагрохолдинг” об'єктів нерухомості не виконав.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання  у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як було встановлено судом, 18.01.2008р. у визначеному законодавством порядку позивачем                на адресу СВК „Шепель” було направлено претензію №14 (а.с. 27) з вимогою укладення договорів купівлі-продажу вищезазначених об'єктів нерухомості або ж повернення перерахованих коштів в сумі 238382,40 грн. у випадку неможливості виконання зобов'язань щодо передачі майна.

У відповіді від 25.01.2008р. на претензію №14 сільськогосподарський виробничий кооператив „Шепель” з вимогами ФГ „Волиньагрохолдинг” погодився визнавши та не заперечивши останні, підтвердивши при цьому факт отримання коштів в розмірі 238382,40 грн. та засвідчивши неможливість укладення кооперативом станом на 25.01.2008р. договорів купівлі-продажу нерухомого майна з причин відсутності у останнього технічної документації та правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомості. При цьому з приводу повернення перерахованих коштів 238382,40 грн. фермерському господарству „Волиньагрохолдинг” було відмовлено з підстав відсутності останніх.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо передачі майна та відмова останнього повернути позивачу перераховані ним кошти виступили підставою для звернення фермерського господарства „Волиньагрохолдинг” до господарського суду з відповідним позовом про стягнення коштів в сумі 238382,40 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору  та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше                      не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Господарський суд вважає, що в даному випадку між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу шляхом досягнення усних домовленостей, перерахування коштів позивачем,                   їх отримання та подальше використання відповідачем.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають з угод, передбачених законом, а також  з угод, хоч і не передбачених законом, але  таких, які йому не суперечать.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Заборгованість відповідача на день розгляду справи складає 238382,40 грн., що підтверджено та не заперечено останнім як у відповіді на претензію, відзиві на позовну заяву, так і представником СВК „Шепель” в судовому засіданні.

Матеріалами справи та поясненнями сторін підтверджується досягнення між сторонами усної згоди відносно продажу об'єктів нерухомого майна, проведення ФГ „Волиньагрохолдинг” належних платежів спрямованих на оплату майна, отримання СВК „Шепель” коштів в розмірі 238382,40 грн.             та невиконання останнім своїх зобов'язань щодо передачі майна або ж повернення грошових коштів.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України, що кореспондується з ч. 2 ст. 208 ГК України                у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі –відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Застосування зазначених правових наслідків засвідчує факт повернення сторін у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину.

Згідно з ч. 1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Письмовою формою вважатиметься таке оформлення правочину, яке забезпечує фіксацію змісту правочину в одному документі (довіреності, заповіті, договорі, розписці про одержання грошових коштів у позику, підписаній обома сторонами, тощо) або в кількох документах (довідка-рахунок                  на придбання в магазині автомобіля та касовий чек про оплату його вартості), в листах, телеграмах, якими обмінялися учасники правочину.

Документ –це діловий папір, що виданий за підписом уповноваженої особи (осіб), має визначені реквізити і викладений у письмовій формі. Зазвичай документ підтверджує певний юридичний факт чи право особи.

В даному випадку у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення грошових коштів позивачу в розмірі 238382,40 грн. Доказів, які б спростовували зазначені обставини або ж доказів повернення даної суми відповідач суду не подав.

З огляду на вищевикладене господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 238382,40 грн. перерахованих ФГ „Волиньагрохолдинг” кооперативу-відповідачу коштів підставні                і підлягають до задоволення.

Разом з тим, у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу                           з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На цій підставі позивачем правомірно заявлено до стягнення 52205,75 грн. інфляційних нарахувань та 7747,41 грн. трьох процентів річних у відповідності до представленого суду клопотання про збільшення позовних вимог, розрахунку зазначених сум. Судом також встановлено, що суми інфляційних нарахувань та процентів річних нараховані позивачем відповідачу згідно претензії                  ФГ „Волиньагрохолдинг” від 18.01.2008р. №14 та відповіді СВК „Шепель” від 25.01.2008р. на зазначену вимогу.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає не обґрунтованими доводи відповідача викладені останнім у відзиві на позовну заяву та підтримані представником кооперативу в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися            за заявою однієї із сторін.

З викладеного вбачається те, що зарахування, як спосіб припинення зобов'язань, можливе                   за наявності наступних умов: зустрічність вимог, однорідність вимог, наявність строку виконання зобов'язання, відсутність між сторонами спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання і т.п.

Враховуючи викладені обставини суд вважає, що якщо одна із сторін звернулась із заявою про зарахування зустрічних вимог, а друга сторона зобов'язання висловить свої заперечення цій вимозі               в частині характеру, строку, розміру виконання, то в такому випадку спір підлягає судовому розгляду  і зарахування можливе лише за рішенням суду.

Одночасно з цим під однорідною вимогою перш за все розуміється вимогу, в якій предмет зобов'язання визначено родовими, а не індивідуальними ознаками, а саме коли предметом зобов'язання є речі, що визначаються числом, вагою, іншою мірою (купівля-продаж товарів, поставка товарів і продукції, обмін товарів, продукції, позика, поклажа тощо) і не у випадках, коли предметом зобов'язання є індивідуально визначені речі (майновий найом, оренда, підряд, схов і т.п.)

Для зарахування однорідних вимог достатньо однієї заяви сторони. Однак, поруч з цим цією стороною повинні надаватись і інші документи, такі як акт звірки взаємних розрахунків, акт звірки виконання взаємних зобов'язань та угода про зарахування зустрічної вимоги. У заяві зазначаються договори (угоди, контракти), при виконанні яких виник борг Боржника Кредитору і борг Кредитора Боржнику та пропозиція про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічної вимоги відповідно до ст. 217 ЦК, а також про укладання відповідної угоди з метою гарантування здійснення зарахування взаємних вимог і виключення можливості звернення стягнення на дебіторську заборгованість Боржника перед Кредитором і Кредитора перед Боржником.

В угоді про припинення зобов'язання зарахуванням мають бути такі умови: 1) предмет договору - підтвердження про виникнення зустрічних однорідних вимог, строк яких настав, із зазначенням повної характеристики цих вимог; 2) порядок виконання сторонами дій, що забезпечують угоду - відклик із обслуговуючих банків платіжних документів на стягнення зустрічних боргів, здійснення відповідних бухгалтерських проводок, гарантій того, що сторони не уступлять вимоги, що є предметом зарахування третім особам тощо; 3) відповідальність сторін і 4) умови правочинності угоди.

В даному випадку відповідачем при зверненні із заявою про зарахування однорідних вимог не надано позивачу та суду необхідних документів в підтвердження однорідності цих вимог, згоди обох сторін на припинення зобов'язань останніх шляхом зарахування вимог і таке інше.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані                          з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді, що поніс позивач (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок СВК «Шепель».

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України,                      ст.ст. 509, 526, 527, 530, 599, 601 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу „Шепель” (Волинська область, Луцький район, с. Шепель, код ЄДРПОУ 03737244) на користь фермерського господарства „Волиньагрохолдинг”, (Волинська область, Луцький район, с. Маяки, код ЄДРПОУ 34557127) 238382,40 грн. заборгованості, 52205,75 грн. інфляційних втрат, 7747,41грн. 3% річних, всього 298335,56грн.; 2983,35 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                       М. С. Шум

Дата підписання повного

тексту рішення 28.05.2009р.