Постанова

від 27.01.2014 по справі 801/8113/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 січня 2014 р. (15:14) Справа №801/8113/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Асєєвої Л. О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Южна Будівельна Компанія"

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міністерства доходів і зборів України в АР Крим

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

позивача - Яренчук Д.В., паспорт серії НОМЕР_1;

відповідача - Усеінова О.Ш., паспорт серії НОМЕР_2.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Южна Будівельна Компанія" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2013 р. № 0007562201, № 0007572201, № 0010551730.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що викладені в акті перевірки висновки, на підставі яких були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, позивач зазначає, що реальність та товарність господарських операцій, визначених відповідачем в якості фіктивних, підтверджуються первинними документами, складеними у повній відповідності з вимогами чинного законодавства. При цьому, ТОВ "Южна Будівельна Компанія" необґрунтованими вважає й твердження податкового органу про безнадійність заборгованості перед ТОВ "Ломінвест" та, відповідно, про необхідність включення позивачем зазначеної суми заборгованості до складу доходів від операційної діяльності 4 кв. 2012 року. По епізоду донарахування податку на доходи фізичних осіб позивач зазначив, що не зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок з доходу зазначених в акті осіб, оскільки останні мають статус фізичних осіб-підприємців, а отже самостійно подають податкову звітність до контролюючого органу.

Відповідач письмових заперечень на адміністративний позов не надав, в судовому засіданні проти позову заперечував та пояснив, що під час проведення перевірки були встановлені порушення позивачем норм чинного податкового законодавства України; вважає спірні податкові повідомлення-рішення правомірними та просить відмовити в задоволенні позову.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

В період з 27.06.2013 р. по 18.07.2013 р. Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Южна Будівельна Компанія" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатом якої складений акт № 470/22.10/31591605 від 25.07.2013 р.

В ході проведення перевірки податковою інспекцією зроблений висновок про порушення позивачем:

1. П. 44.1 ст. 44, п. 135.1, п. 135.2 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1 ст. 139, ст. 159 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 2970721 грн., у т.ч.: за 4 кв. 2011 р. у сумі 2837 грн., за 4 кв. 2012 р. у сумі 2967884 грн.

2. П. 198.6 ст. 1898, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість всього в сумі 40000 грн., у тому числі за жовтень 2012 р.

3. Пп. 164.2.17 "д" п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 ПК України, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету на суму 4055,70 грн.

07.08.2013 р. на підставі акта № 470/22.10/31591605 від 25.07.2013 р. Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0007562201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 4 454 663 грн., у тому числі: 2 970 721 грн. за основним платежем та 1 483 942 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0007572201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 60000 грн., у томи числі: 40000 грн. за основним платежем та 20000 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0010551730 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 5579,62 грн., у томи числі: 4055,70 грн. за основним платежем та 1523,92 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

Правомірність винесення відповідачем зазначених податкових повідомлень-рішення є предметом спору у цій справі.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача з наступних підстав.

За даними акта перевірки заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість було встановлено через:

1. Невіднесення до складу доходів від операційної діяльності 4 кв. 2012 р. сум безнадійної заборгованості, що утворилася внаслідок укладення кредиторами позивача договорів про відступлення права вимоги з порушеннями вимог чинного законодавства, а саме у зв'язку з ліквідацією одного в ланці відступлення права вимоги.

2. Непідтвердження первинними документами господарських операцій позивача з ТОВ "Діксі буд".

Щодо викладених в акті перевірки тверджень податкового органу про заниження позивачем задекларованих показників у рядку 02 "Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг))" за 4 квартал 2012 р. у розмірі 12689139 грн., суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в охоплений перевіркою період Товариство з обмеженою відповідальністю "Южна Будівельна Компанія" знаходилось у фінансово-господарських відносинах з низкою контрагентів, зокрема:

- з ПП "Грандпродукт" - укладено договір постачання матеріалів № 20 від 12.01.2010 р.;

- з ПП "Європродукт" - укладено договір постачання матеріалів № 25 від 15.01.2010 р.;

- з ТОВ БВП "Строітель Плюс" - укладено договір постачання матеріалів № 18 від 13.01.2010 р.;

- з КП "Альянс" - укладено договір постачання матеріалів № 5 від 14.01.2010 р.

Грошові зобов'язання з оплати вартості товарів, отриманих від зазначених контрагентів, Товариством з обмеженою відповідальністю "Южна Будівельна Компанія" виконані не були, що призвело до утворення заборгованості, право вимоги якої вищенаведені суб'єкти господарювання (як первісні кредитори) відступили ТОВ "Колос СХМ" (новому кредитору), про що свідчать нижченаведені договори про відступлення права вимоги, зокрема:

- договір № 14-02/16 від 14.02.2012 р., укладений між ПП "Грандпродукт" (первісний кредитор) та ТОВ "Колос СХМ" (новий кредитор), згідно умов якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності до договору постачання матеріалів № 20 від 12.01.2010 р. (основний договір), укладеного між первісним кредитором та ТОВ "Южна Будівельна Компанія" (боржник).

За цим договором новий кредитор одержує всі права первісного кредитора за основним договором, в тому числі право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі, визначеному основним договором, а саме - 4091148,00 грн. (п. 1.2 договору).

- договір № 14-02/17 від 14.02.2012 р., укладений між ПП "Європродукт"

(первісний кредитор) та ТОВ "Колос СХМ" (новий кредитор), згідно умов якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності до договору постачання матеріалів № 25 від 15.01.2010 р. (основний договір), укладеного між первісним кредитором та ТОВ "Южна Будівельна Компанія" (боржник).

За цим договором новий кредитор одержує всі права первісного кредитора за основним договором, в тому числі право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі, визначеному основним договором, а саме - 3994082,93 грн. (п. 1.2 договору).

- договір № 05-03/1 від 05.03.2012 р., укладений між ТОВ БВП "Строітель Плюс" (первісний кредитор) та ТОВ "Колос СХМ" (новий кредитор), згідно умов якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності до договору постачання матеріалів № 18 від 13.01.2010 р. (основний договір), укладеного між первісним кредитором та ТОВ "Южна Будівельна Компанія" (боржник).

За цим договором новий кредитор одержує всі права первісного кредитора за основним договором, в тому числі право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі, визначеному основним договором, а саме - 858080,90 грн. (п. 1.2 договору).

- договір № 05-03/3 від 05.03.2012 р., укладений між КП "Альянс" (первісний кредитор) та ТОВ "Колос СХМ" (новий кредитор), згідно умов якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності до договору постачання матеріалів № 5 від 14.01.2010 р. (основний договір), укладеного між первісним кредитором та ТОВ "Южна Будівельна Компанія" (боржник).

За цим договором новий кредитор одержує всі права первісного кредитора за основним договором, в тому числі право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі, визначеному основним договором, а саме -грн. (п. 1.2 договору).

Право вимоги, що належало ТОВ "Колос СХМ" як кредитору у відповідності до вищезазначених договорів, було в подальшому відступлено ТОВ "Ломінвест", що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами, укладеними між зазначеними суб'єктами господарювання, а саме:

- № 09-10/10 від 09.10.2012 р. (відступлення права вимоги за договором № 14-02/16 від 14.02.2012 р.);

- № 09-10/11 від 09.10.2012 р. (відступлення права вимоги за договором № 14-02/17 від 14.02.2012 р.);

- № 09-10/05 від 09.10.2012 р. (відступлення права вимоги за договором № 05-03/1 від 05.03.2012 р.);

- № 09-10/07 від 09.10.2012 р. (відступлення права вимоги за договором № 05-03/3 від 05.03.2012 р.).

Отже, в результаті укладення зазначених правочинів, право вимагати від боржника (ТОВ "Южна Будівельна Компанія") сплати грошових коштів у загальному розмірі 12689139 грн. перейшло до ТОВ "Ломінвест".

Податкова інспекція в акті перевірки № 470/22.10/31591605 від 25.07.2013 р. зауважує, що договори переуступки боргу були оформлені з порушеннями, оскільки ПП «Європродукт», КП «Альянс», БВП «Строітель - Плюс», ПП «Грандпродукт», ТОВ «Колос СХМ» ліквідовані та згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні в реєстрі, у зв'язку з чим заборгованість позивача перед неіснуючими кредиторами (в сумі 12 689 139 грн.) є безнадійною та сумнівною.

Суд не може погодитися з вказаним висновком податкової інспекції з огляду на наступне.

Так, по-перше, суд не погоджується з твердженнями податкового органу щодо припинення юридичних осіб ПП «Європродукт», КП «Альянс», БВП «Строітель - Плюс», ПП «Грандпродукт».

Згідно з частиною 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Положення аналогічного змісту містить Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", статтею 3 якого закріплено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державного органу, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Судом встановлено, що згідно з інформацією, розміщеною на веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр", яке є технічним адміністратором Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, вищевказані юридичні особи знаходяться у наступних станах:

- ПП "ЕВРОПРОДУКТ" - на момент проведення перевірки та на теперішній час не припинено, оскільки лише перебуває в стані припинення;

- КП "АЛЬЯНС" - на момент проведення перевірки та на теперішній час не припинено та не перебуває в стані припинення;

- БВП"СТРОИТЕЛЬ-ПЛЮС" - на момент проведення перевірки та на теперішній час не припинено та не перебуває в стані припинення;

- ПП "ГРАНДПРОДУКТ" - на момент проведення перевірки та на теперішній час не припинено та не перебуває в стані припинення.

Таким чином, зазначені підприємства дотепер є діючими юридичними особами, а отже викладені податковою інспекцією в акті перевірки твердження про їх ліквідацію не відповідають фактичним обставинам справи.

Суд зазначає, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців припиненою юридичною особою є лише ТОВ "КОЛОС СХМ", запис про що був внесений до реєстру 28.11.2012 р., проте наведена обставина не є підставою для виникнення у позивача обов'язку по віднесенню заборгованості в сумі 12 689 139 грн. до складу доходів від операційної діяльності за 2 кв. 2012 року, з огляду на наступне.

Порядок визначення доходів юридичних осіб та їх склад визначається статтею 135 Податкового кодексу України, відповідно до п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 вказаної статті інші доходи включають, зокрема, суми безнадійної кредиторської заборгованості.

Підпунктом 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі;

Наведеними нормами права встановлено обов'язок платника податку на прибуток підприємств включати до своїх доходів суми безнадійної кредиторської заборгованості.

Однак в даному випадку суд не погоджується з висновками податкового органу стосовно того, що заборгованість позивача у сумі 12689139 грн. перед ТОВ "Колос СХМ" в силу вищенаведених обставин є безнадійною кредиторською заборгованістю та підлягає включенню до доходів позивача, оскільки в матеріалах справи містяться докази зміни кредитора у зобов'язанні, а саме договори відступлення права вимоги боргу Товариству з обмеженою відповідальністю "Ломінвест": № 09-10/10 від 09.10.2012 р., № 09-10/11 від 09.10.2012 р., № 09-10/05 від 09.10.2012 р. та № 09-10/07 від 09.10.2012 р.

Таким чином, у зв'язку з укладенням вищевказаних правочинів в силу вимог пп. 1. ч. 1. ст. 512 ЦК України відбулася заміна кредитора у зобов'язанні позивача по сплаті кредиторської заборгованості. До Товариства з обмеженою відповідальністю "Ломінвест", як нового кредитора, перейшли всі права ТОВ "Колос СХМ", як первісного кредитора, щодо вимоги по сплаті позивачем грошових коштів у сумі 12689139 грн., що прямо узгоджується з приписами ст. 514 ЦК України, згідно якої до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У Товариства з обмеженою відповідальністю "Южна Будівельна Компанія", як боржника, виник обов'язок виконання свого грошового зобов'язання по погашенню наявної кредиторської заборгованості в розмірі 12689139 грн. перед новим кредитором - ТОВ "Ломінвест".

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зазначеною статтею проголошується презумпція правомірності правочину. Усі інші треті особи, у тому числі державні органи, не можуть нехтувати правами і обов'язками, що виникли в учасників такого правочину, а відтак не повинні порушувати ці права та не перешкоджати здійсненню їх обов'язків. Однак така презумпція може бути спростована у двох випадках.

По-перше, неправомірними мають вважатися такі правочини, які за своїм змістом, формою чи іншими елементами в імперативній формі визнаються законом недійсними з моменту їх вчинення (нікчемні правочини). Нікчемними, зокрема, є правочини щодо забезпечення зобов'язань, вчинені без додержання письмової форми (ст. 547 ЦК), правочини, вчинені з порушенням вимог закону про нотаріальне посвідчення (ст. 220 ЦК).

По-друге, вважатимуться неправомірними також ті правочини, недійсність яких встановлюється судом на вимогу заінтересованої особи у встановлених законом випадках (оспорювані правочини). Такими, зокрема, є правочини, вчинені малолітніми та неповнолітніми особами за межами їхньої цивільної дієздатності (статті 221 - 222 ЦК), недієздатними особами (ст. 227 ЦК), під впливом помилки, обману чи насильства (статті 229 - 231).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою зазначеної статті встановлено: якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, оспорюваними є правочини, які Цивільний кодекс України не визнає в імперативній формі недійсними, а лише допускає можливість визнання їх недійсними в судовому порядку за вимогою однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи.

Відповідач, стверджуючи про укладення ТОВ "Колос СХМ" з ТОВ "Ломінвест" договорів про відступлення права вимоги з порушенням вимог чинного законодавства - фактично у зв'язку з наданням права вимагати від боржника (ТОВ "Южна Будівельна Компанія") сплати заборгованості, яка має ознаки безнадійної, під час судового розгляду справи не надав доказів визнання таких правочинів недійсними в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене та в силу проголошеної положеннями ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, суд доходить висновку щодо легітимності укладених договорів відступлення права вимоги боргу Товариству з обмеженою відповідальністю "Ломінвест" (№ 09-10/10 від 09.10.2012 р., № 09-10/11 від 09.10.2012 р., № 09-10/05 від 09.10.2012 р. та № 09-10/07 від 09.10.2012 р.), а отже й правомірності набуття зазначеним суб'єктом господарювання статусу нового кредитора з правом вимоги по сплаті позивачем грошових коштів у сумі 12689139 грн., а у ТОВ "Южна Будівельна Компанія", як боржника - виникнення обов'язку виконання свого грошового зобов'язання по погашенню наявної кредиторської заборгованості.

Крім того, твердження податкового органу про безнадійну кредиторську заборгованість позивача також були викладені на підставі висновку про непідтвердження реального здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами ПП «Європродукт», КП «Альянс», БВП «Строітель - Плюс», ПП «Грандпродукт».

Проте, вказані твердження податкової інспекції оцінюються судом критично, оскільки наведені обставини не підпадають під ознаки безнадійної заборгованості, визначені підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

При цьому, правомірність здійснення позивачем податкового обліку в охоплений перевіркою період, а також реальність здійснення господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю "Южна Будівельна Компанія" з контрагентами ПП «Європродукт», КП «Альянс», БВП «Строітель - Плюс», ПП «Грандпродукт», на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку, були встановлені виправдувальним вироком Залізничного суду м. Сімферополя від 15.04.2013 р. у відношенні ОСОБА_3 (директора ТОВ "Южна Будівельна Компанія"), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 09.07.2013 р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першою статті 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від обов'язку надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 р. № 2379/12/13-12.

Таким чином реальність здійснення господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю "Южна Будівельна Компанія" з ПП "Грандпродукт", ПП "Європродукт", ТОВ БВП "Строітель Плюс" та КП "Альянс", встановлена в судовому порядку та в розумінні ч. 1 ст. 72 КАС України повторному доказуванню не підлягає.

За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що вести мову про заниження позивачем задекларованих показників у рядку 02 "Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг))" за 4 квартал 2012 р. у розмірі 12689139 грн. неможливо з огляду на поверховість проведеної перевірки, здійсненої без дослідження всіх істотних для справи обставин.

Щодо викладених в акті перевірки тверджень податкового органу про завищення позивачем витрат у розмірі 227038 грн., у тому числі за 4 кв. 2011 р. в сумі 12334 грн., за 4 кв. 2012 р. в сумі 214704 грн. та податкового кредиту жовтня 2012 р. на суму 40000 грн., суд зазначає наступне.

Вказаний висновок був зроблений податковою інспекцією на підставі аналізу господарських відносин позивача з ТОВ "Діксі Буд" в охоплений перевіркою період, зокрема через відсутність первинних документів, необхідних для формування податкового кредиту та валових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ "Діксі Буд" укладено договір підряду № 102 від 10.09.2012 р., предметом якого є винесення КЛ-10кВ із зони забудови пішохідного переходу за адресою: м. Алушта, траса Харків - Сімферополь - Алушта - Ялта, 703 км.

На виконання умов зазначеного договору в жовтні 2012 р. ТОВ "Діксі Буд" були виконані підрядні роботи, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 р. форми КБ-2В (а.с. 114-117).

За фактом настання першої з подій (виконання підрядних робіт) ТОВ "Діксі Буд" були виписані податкові накладні:

- № 208 від 05.10.2012 р. на загальну суму з ПДВ 50000,00 грн., ПДВ - 8333,33 грн.;

- № 209 від 24.10.2012 р. на загальну суму з ПДВ 190000,00 грн., ПДВ - 31666,67 грн.;

Отримання позивачем зазначених податкових накладних підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2012 року.

Суми сплаченого ПДВ за вказаними накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту жовтня 2012 року, про що свідчить Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний період.

Крім того, суми сплаченої вартості товарів були включені до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування відповідного звітного періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

До обов'язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в підпункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, законодавець відносить:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Матеріали справи свідчать, що податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ "Діксі Буд" був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, податкові накладні, виписані контрагентом, відповідають вимогам, встановленим Податковим кодексом Українита містять всі необхідні реквізити.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

П.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку є належним доказом здійснення позивачем господарської діяльності з ТОВ "Діксі Буд" та підставою для відображення сум за угодами в податковому обліку, а отже неможливо вести мову про завищення позивачем валових витрат у розмірі 227038 грн., у тому числі за 4 кв. 2011 р. в сумі 12334 грн., за 4 кв. 2012 р. в сумі 214704 грн. та податкового кредиту жовтня 2012 р. на суму 40000 грн.

Стосовно викладеного в акті перевірки висновку податкового органу про порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету на суму 4055,70 грн. суд зазначає наступне.

Так, здійснюючи відповідні донарахування, податковий орган зауважив, що ТОВ «Южна будівельна компанія» був перерахований дохід фізичним особам за товар та послуги в загальному розмірі 27038,00 грн. без підтверджувальних документів:

- ОСОБА_4 - 650,00 грн.;

- ОСОБА_5 - 435,00 грн.;

- ОСОБА_6 - 4171,00 грн.;

- ОСОБА_7 - 8850,00 грн.;

- ОСОБА_8 - 1075,00 грн.;

- ОСОБА_9 - 1248,00 грн.;

- ОСОБА_10. - 10200,00 грн.;

- ОСОБА_11 409,00 грн.

Податковий орган в акті перевірки зазначив, що станом на 31.12.2012 р. згідно оборотно-сальдових відомостей за вказаними фізичними особами рахується дебіторська заборгованість в сумі 27038,00 грн., строк позовної давності якої минув.

У зв'язку з цим податковий орган послався на порушення позивачем вимог п.п.164.2.17 «д» п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України у вигляді нездійснення оподаткування суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства.

Однак, суд не може погодитися зі вказаною позицією податкового органу з наступних підстав.

Відповідно до пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку є:

- фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

- фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

- податковий агент.

Порядок визначення бази оподаткування наведений в статті 164 Податкового кодексу України.

Так, вищевказаним п.п.164.2.17 «д» п. 164.2 ст. 164 ПК України обумовлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються:

- дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Таким чином, з аналізу наведеної норми вбачається, що передумовою віднесення відповідних сум коштів до складу оподатковуваного доходу платника податку є факт прийняття кредитором самостійного рішення про анулювання (прощення) боргу.

В свою чергу, всупереч вимогам статті 71 КАС України, відповідачем ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи по суті, не були надані суду належні та допустимі докази прийняття позивачем зазначеного рішення про анулювання боргу фізичних осіб, що є необхідною умовою для віднесення сум доходів платників податку-кредиторів до складу оподатковуваного доходу.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до пунктів 5, 6 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. N 984 (далі - Порядок), за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з пунктом 5.2 Розділу ІІ Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Проте, в порушення зазначених норм відповідачем при відображенні в акті перевірки №470/22.10/31591605 від 25.07.2013 р. тверджень про порушення позивачем п.п.164.2.17 «д» п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України не був чітко викладений зміст порушення, не зазначені ані періоди виникнення заборгованості в сумі 27038,00 грн.. ані документи, якими це підтверджується; не вказано, яким саме рішенням заборгованість у вказаному розмірі була анульована позивачем. Наведене, в свою чергу, свідчить про порушення відповідачем порядку складання акта перевірки.

Крім того, при здійсненні позивачем донарахування податку в сумі 4055,70 грн. відповідачем також не були враховані положення абзацу 4 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, за яким базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Отже, порядок визначення бази оподаткування для фізичних осіб-підприємців є відмінним від загального, встановленого статтею 164 ПК України.

Судом встановлено, що зазначені в акті перевірки фізичні особи, податок з доходів яких за твердженням податкового органу на був утриманий позивачем, є суб'єктами підприємницької діяльності, що підтверджується інформацією, наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до п. 177.5 ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Положеннями п. 177.8 ст. 177 ПК України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи наявність у фізичних осіб статусу суб'єкта підприємницької діяльності, позивач не виконує функцію податкового агента щодо цих осіб. Обов'язок по обчисленню, нарахуванню та сплаті податку виконується цими особами самостійно, а покладання цього обов'язку на позивача фактично призведе до подвійного оподаткування, що є неприпустимим.

За таких обставин, суд вважає протиправним донарахування відповідачем податку з доходів фізичних осіб в сумі 4055,70 грн.

Крім того, суд вважає безпідставними та недоведеними також і викладені податковим органом в пункті 3.1.3 акта перевірки твердження про невключення позивачем до податкових розрахунків форми 1-ДФ зведення про суми доходів, які отримані фізичними особами-підприємцями, оскільки зміст вказаного порушення з його детальним описом відповідачем в акті перевірки не викладений та під час судового розгляду справи відповідач, всупереч вимогам статті 71 КАС України, не надав жодних доказів на підтвердження правомірності цього висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновків про заниження позивачем податку на додану вартість, податку на прибуток та податку на доходи фізичних осіб, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань суд вважає протиправними. Відповідно, неправомірним є також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

З урахуванням цього, спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2294,00 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 КАС України з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 27.01.2014 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 03.02.2014 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0007562201, № 0007572201, № 0010551730 від 07.08.2013 р., винесені Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Южна Будівельна Компанія" (95000, АР Крим, м. Сімферополь, Залізничний район, вул. Дибенка, буд. 62-64, ідентифікаційний код 31591605) 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири тисячі гривень) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.