Постанова

від 09.01.2007 по справі 34/469-06-11808а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/469-06-11808А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"09" січня 2007 р. Справа  № 34/469-06-11808А

09.01.2007р. в 12год.20 хв. господарський суд Одеської області

у складі судді Фаєр Ю.Г.

при секретарі судового засідання Артем'євій В.В.,

за участю представників від відповідача: Алексєєнко Т.І. –державного податкового інспектора юридичного відділу Білгород-Дністровської ОДПІ, діючої на підставі довіреності №17514/10 від 15.12.05р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань господарського суду Одеської області №416 в м. Одесі адміністративну справу №34/469-06-11808А

          за позовом Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства "MEDISAN" Лікувально-санаторної відновлюючої Асоціації Державної Канцелярії Республіки Молдова "Санаторій Сенетатя"

до відповідача Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції в Одеській області

про скасування рішень-повідомлень Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції від 12.09.2006р. №0002032301/0, №0002042301/0, від 05.09.2006р. №0003941702/0

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями Державного підприємства "MEDISAN" Лікувально-санаторної відновлюючої Асоціації Державної Канцелярії Республіки Молдова "Санаторій Сенетатя" (скорочене найменування - Дочірнє підприємство "Санаторій Сенетатя")  звернувся до суду з позовною заявою та заявою про уточнення позовних вимог, в яких просить скасувати рішення-повідомлення Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції від 12.09.2006р. №0002032301/0, №0002042301/0, та від 05.09.2006р. №0009941702/0, посилаючись на неправомірність визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 2288грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 686,4грн. внаслідок відсутності з боку позивача порушення вимог п.п.1.22.1 п1.22 ст.1, п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в ред. від 22.05.1997р. (із змінами та доп.), неправомірність визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 6246грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 3123грн. внаслідок відсутності з боку позивача порушення вимог п.п.3.1.1 п.3.1, п.3.4 ст.3, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (із змінами та доп.), а також про неправомірність визначення відповідачем позивачу податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 388,65грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 777,3грн. внаслідок відсутності позивачем порушення вимог п.п.1.1, п.1.15, п.1.2, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003р. (із змінами та доп.).

Білгород-Дністровська об'єднана державна податкова інспекція в Одеській області проти первісних позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов. Заперечень з врахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог відповідач суду не надав.

Приймаючи до уваги необхідність одержання нових доказів по справі, у відповідності до ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 04.12.2006р. була оголошена перерва до 18.12.2006р. та 18.12.2006р. до 09.01.2007р. Сторони були повідомленні про закінчення строку розгляду справи, визначеного ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України та необхідність надання додаткових доказів по справі. 09.01.2007р. після судового засідання судом отримано телеграму позивача з проханням відкласти розгляд справи. Справа розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Білгород-Дністровська об'єднана державна податкова інспекція в Одеській області проведена планова документальна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2005р. по 01.04.2006р., за результатами якої склала акт перевірки від 18.08.2006р. №2156/2320-03356134.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п.1.1, п.1.15, п.1.2, п.п.3.1.1 п.3.1, п.3.4 ст.3, п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003р. (із змінами та доп.) внаслідок віднесення до складу валових витрат в травні –вересні 2005р., листопаді 2005р. –березні 2006р. витрат паливно-мастильних матеріалів у сумі 2600,99грн. (стор.23 акту перевірки) без документів, що підтверджують зв'язок з службовими відрядженням директора позивача до м.Одеса на власному автомобілі, орендованому позивачем, з основною діяльністю санаторію, які компенсовані директору санаторія Цуркану М.Г. відповідно до подорожніх листів, а відтак зазначені витрати визнані відповідачем доходом директора у зв'язку з чим Білгород-Дністровською об'єднаною державною податковою інспекцією в Одеській області донараховано податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 388,65грн.

В акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (із змінами та доп.) внаслідок заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 6946грн. за період з липня 2005р. по березень 2006р. по операції з надання майна в оперативну оренду за період з 01.07.2005р. по 01.04.2006р. з щомісячної орендної плати у сумі 4166,7грн., у т.ч. ПДВ на суму 694,4грн. за договором оренди від 04.04.2003р. №5-ОР, укладеному з ТОВ „Солодка Мить”, що зумовило визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 6246грн.

Поряд з цим в акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п.п.1.22.1 п1.22 ст.1, п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в ред. від 22.05.1997р. (із змінами та доп.) внаслідок заниження позивачем податку на прибуток за 4 квартал 2005р. на суму 2288грн. Виявлене порушення зумовило визначення відповідачем позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 2288грн.

На підставі цього акту перевірки Білгород-Дністровська об'єднана державна податкова інспекція в Одеській області прийняла податкові повідомлення-рішення від 05.09.2006р. №0009941702/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 388,65грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 777,3грн. внаслідок порушення позивачем вимог п.п.1.1, п.1.15, п.1.2, п.п.3.1.1 п.3.1, п.3.4 ст.3, п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003р. (із змінами та доп.), від 12.09.2006р. №0002032301/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 2288грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 686,4грн. у зв'язку з порушенням позивачем вимог п.п.1.22.1 п1.22 ст.1, п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в ред. від 22.05.1997р. (із змінами та доп.) та №0002042301/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 6246грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 3123грн. внаслідок порушення позивачем вимог п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (із змінами та доп.).

Здійснене відповідачем визначення позивачу податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 388,65грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 777,3грн. є правомірним з наступних підстав.

Згідно п.1.1, п.1.2 ст.1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими  угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди), а дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 названого Закону юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками, виконує функції податкового агента, а саме: проводить нарахування, утримання та сплату до бюджету податку з доходів фізичних осіб від імені та за рахунок платників податків, веде податковий облік та подає податкову звітність податковим органам та несе відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 названого вище закону об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.

Відповідно до п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4 названого закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно до п. 8.1.1 п.8.1 ст.8 цього Закону, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Надані позивачем посвідчення про відрядження та подорожні листи за травень –вересень 2005р., листопад 2005р. –березень 2006р. з зазначенням в них метою відрядження: виробничі потреби - в обґрунтування неправомірності визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 388,65грн. суд не оцінює як доказ, оскільки зазначені документи без підстав їх видачі (наказів, розпоряджень) не свідчать про те, що відрядження директора позивача на власному автомобілі, орендованому Дочірнім підприємством „Санаторій „Сенетатя”, до міста Одеси пов'язані саме з виробничою діяльністю підприємства, а відтак витрати паливно-мастильних     матеріалів     у    сумі    2600,99грн.,   компенсовані    директору    санаторія

Цуркану М.Г. відповідно до подорожніх листів, правомірно визначені відповідачем доходом директора.

Враховуючи вимоги зазначеного закону, відповідачем правомірно визначене позивачу податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 388,65грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 777,3грн.

Здійснене відповідачем визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 2288грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 686,4грн. є неправомірним з наступних підстав.

04.04.2003р. між позивачем (орендодавцем) та ТОВ „Солодка мить” (орендарем) був укладений договір оренди №5-ОР, згідно якого орендодавець зобов'язується передати орендарю у строкову володіння та користування майно, визначне в цьому договорі, з наступним переходом права власності на таке майно від орендодавця до орендаря, а орендар  зобов'язується  прийняти  майно  у строкове володіння та користування, згодом і у власність, а також сплачувати помісячно орендодавцю орендну плату на суму 50000грн., в т.ч. ПДВ на суму 8333грн. за рік.

На виконання зазначених договірних умов 24.06.2003р. орендодавець передав, а орендар прийняв будівлі, основні фонди, майно та інші цінності згідно акту-передачі.

Відповідно до п.п.4.1.4, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в ред. від 22.05.1997р. (із змінами та доп.) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території  України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Валовий доход включає: доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу (оренди), доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному  періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Позивачем надано суду постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.04.2006р. по справі №25-9/217-03-6841, залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.08. 2006р. у зазначеній справі, якою скасовано рішення господарського суду Одеської області від 29.11.2005р. по справі №25-9/217-03-6841, позов задоволено частково, визнано недійним договір оренди №5-ОР від 04.04.2003р., укладений між Дочірнім підприємством „Санаторій „Сенетатя” та ТОВ „Солодка мить”, на майбутнє, зобов'язано ТОВ „Солодка мить” звільнити орендовані приміщення та не чинити перешкоди позивачу, його представникам в користуванні належним йому майном, в іншій частині задоволення позову відмовлено.

Відповідно до вимог п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Господарський суд відзначає невипадковість покладення законодавцем обов'язку з доказування правомірності прийнятого рішення на суб'єкта владних повноважень, оскільки саме останній має довести законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, підтвердивши свої доводи будь-якими фактичними даними (доказами, отриманими на законних підставах), які знайшли відображення в акті.

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав орендну плату від контрагента ТОВ „Солодка мить” за період з 01.07.2004р. по 01.07.2005р., тобто по ІІ квартал 2005р., тоді як відповідачем в акті перевірки зазначено про заниження позивачем об'єкту оподаткування декларації з податку на прибуток за 4-ий кв.2005р. на суму 9152грн. внаслідок невключення позивачем до складу валових доходів дохід від орендної плати за 4 квартал 2005р. на суму 10417грн. за договором №5-ОР від 04.04.2003р., укладеним між Дочірнім підприємством „Санаторій „Сенетатя” та ТОВ „Солодка мить”, заниження амортизаційних відрахувань за 4кв.2005р. на суму 408грн. Однак відповідач всупереч вимог ст.71 КАС України не надав суду доказів отримання позивачем зазначеного доходу від надання в оренду майна протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах в розумінні п.п.4.1.4, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в ред. від 22.05.1997р. (із змінами та доп.), а відтак неправомірним є здійснене відповідачем визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 2288грн.

Здійснене відповідачем визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 6246грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 3123грн. є неправомірним з наступних підстав.

Згідно п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. (зi змінами та доп.) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Відповідно до п.4.1 ст. 4 названого Закону база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за  винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку  третю  особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 зазначеного Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) –дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

В акті перевірки зазначено, що позивачем занижено об'єкт оподаткування з податку на додану вартість по операції з надання майна в оперативну оренду за період з 01.07.2005р. по 01.04.2006р. за липень 2005р. на суму 694грн., за серпень 2005р. на суму 694грн., за вересень 2005р. на суму 694грн., за жовтень 2005р. на суму 694грн., за листопад 2005р. на суму 694грн., за грудень 2005р. на суму 694грн., за січень 2006р. на суму 694грн., за лютий 2006р. на суму 694грн., за березень 2006р. на суму 694грн., однак відповідач, всупереч зазначених вимог закону, ст.71 КАС України, не довів законність визначення в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 6246грн., не підтвердив свої доводи будь-якими фактичними даними, а відтак відповідачем неправомірно визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 6246грн.

За таких обставин, слід позовні вимоги Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства "MEDISAN" Лікувально-санаторної відновлюючої Асоціації Державної Канцелярії Республіки Молдова "Санаторій Сенетатя"  задовольнити частково, слід скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.09.2006р. №0002032301/0 та №0002042301/0 повністю, в решті задоволення позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням викладеного, позивачу підлягає відшкодуванню судовий збір на суму 56,67грн.

Керуючись ст.ст.71, 72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

      1.  Позовні вимоги Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства "MEDISAN" Лікувально-санаторної відновлюючої Асоціації Державної Канцелярії Республіки Молдова "Санаторій Сенетатя"  задовольнити частково.

2.          Скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.09.2006р. №0002032301/0 та №0002042301/0 повністю.

      3.  Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31117095600008 отримувач УДК у Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460 банк-УДК в Одеській області МФО 828011 код платежу 22090200) на користь Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства "MEDISAN" Лікувально-санаторної відновлюючої Асоціації Державної Канцелярії Республіки Молдова "Санаторій Сенетатя" (п/р2600930395 в Білгород-Дністровському ощадбанку 6707, МФО 388034, код ЄДРПОУ 03356134, адреса: Одеська область, смт. Сергіївка, вулю Леніна, 5) судовий збір на суму 56(п'ятдесят шість)грн.67коп.

4.          Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

5.          В решті задоволення позовних вимог відмовити.

Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано; якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Про апеляційне оскарження рішення суду (постанови) першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                 Фаєр Ю.Г.