Постанова

від 20.03.2007 по справі 34/469-06-11808а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

34/469-06-11808А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛАІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"20" березня 2007 р. Справа № 34/469-06-11808А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Величко Т.А.

суддів  Бойко Л.І., Жукової А.М.,

при секретарі судового засідання Храмшиній І.Г.

за участю представників сторін

від позивача: Цуркан М.Г.

від відповідача: Гайдайчук В.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білгород –Дністровської ОДПІ

на постанову господарського суду Одеської області від  09.01.2007 р.

у справі №34/469-06-11808А

за позовом  Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства „МЕDІSАN” Лікувально –санаторної відновлюючої Асоціації Державної Канцелярії Республіки Молдова „Санаторій „Сенетатя”                

до  Білгород –Дністровської ОДПІ

про скасування податкових повідомлень –рішень

                                                               встановив:

Постановою господарського суду Одеської області від 9.01.07р. позовні вимоги Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства „МЕDІSАN” Лікувально –санаторної відновлюючої Асоціації Державної Канцелярії Республіки Молдова „Санаторій „Сенетатя”  задоволено частково, скасовані податкові повідомлення –рішення від 12.09.06р. №0002032301/0 та №0002042301/0 повністю, в решті задоволення позовних вимог відмовлено.

Судове рішення в частині задоволення позовних вимог обґрунтоване тим, що відповідачем не надано суду доказів отримання позивачем доходу від надання в оренду майна протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах в розумінні п.п.4.1.4, п.п.4.1.6, п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Нарахування зобов'язань по податку на додану вартість по операції з надання майна в оперативну оренду також визнано неправомірним в зв'язку з не підтвердженням відповідачем своїх доводів фактичними даними.

В апеляційній скарзі, не погоджуючись з висновками суду, Білгород –Дністровська ОДПІ просить скасувати постанову господарського суду і відмовити ДП „Санаторій „Сенетатя” в повному обсязі.

Доводи скаржника ґрунтуються на тому, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не взято до уваги, що фактом надання послуг з оренди майна є договір від 4.04.03р. №5-ОР з ТОВ „Солодка мить”, акт прийому –передачі будівель, основних фондів, майна та інших цінностей ДП „Санаторій „Сенетатя” від 24.06.03р. і що заява про уточнення позовних вимог до ОДПІ не надходили.

Заслухавши суддю –доповідача, пояснення представника Білгород –Дністровська ОДПІ, який підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити та представника ДП „Санаторій „Сенетатя”, котрий заперечував проти цього, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Як вбачається із матеріалів справи і це встановлено господарським судом, Білгород –Дністровською ОДПІ проведена перевірка дотримання податкового та валютного законодавства Дочірнього підприємства  „Санаторій „Сенетатя” за період з 1.04.05р. по 1.04.06р., про що складено акт перевірки від 18.08.06р. №2156/2320-03356134.

Перевіркою встановлено заниження податку на прибуток за 4 кв. 2005р. в розмірі 2288 грн., що є порушенням п.1.22.1, п.1.22, ст.1, п.п.4.1.4 п.4.1ст.4, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”; заниження податку на додану вартість на суму 6246 грн., за липень 2005р. –березень 2006р., що є порушенням п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”; заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 388,65 грн., що є порушенням  п.1.1, п.1.15, п.1.2 ст.1, п.п.3.1.1 п.3.1, п.3.4 ст.3, п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.17.2 ст.17, п.22.3 ст.22 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.

На підставі акту перевірки за вказані порушення згідно з п.п.”б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.00р. №2181-ІІІ Білгород –Дністровською ОДПІ оформлено та надіслано податкові повідомлення –рішення від 12.09.06р. №0002042301/0, яким визначено  суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6246 грн. –основного платежу, 3123 грн. –штрафна  санкція; від 12.09.06р. №0002032301/0, яким  визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі  2288 грн. –основного платежу, 686,40 грн. –штрафна санкція; від 5.09.06р. №0009941702/0, яким визначено податкове зобов'язання по податку з доходів найманих працівників в розмірі 388,65 грн. –основний платіж, 777,3 –штрафна санкція.

Вважаючи, що податкові повідомлення –рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства, ДП „Санаторій „Сенетатя” звернулося до господарського суду з позовом і уточненнями до нього від 20.12.06р., про їх скасування.

Господарський суд, погодившись з доводами позивача, скасував повністю податкові повідомлення –рішення від 12.09.06р. №0002032301/0 та №0002042301/0, пославшись на те, що податковою  інспекцією всупереч вимог ст.71 КАС України не надано суду доказів отримання позивачем доходу від надання в оренду майна протягом звітного періоду  в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах в розумінні п.п.4.1.4, п.п.4.1.6, п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а відтак є неправомірним визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 2288 грн.; не підтверджені будь-якими фактичними даними підстави для визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 6246 грн.

З обґрунтованістю висновків суду погодитися можна.

Як вбачається із матеріалів справи, між ДП „Санаторій „Сенетатя” і ТОВ „солодка мить” 4.04.03р. було укладено договір оренди №5-ОР будівель, основних фондів, майна та інших цінностей санаторію.

За період з 1.07.03р. по 1.07.04р. підприємством нараховано плати за порушення майном в сумі 50000 грн., ТОВ „Солодка мить” сплатило орендну плату за вказаний період в сумі 50000 грн.

За період з 1.07.04р. по 1.07.05р. підприємством нараховано орендної плати за користування майном в сумі 50000 грн. (рахунок – фактура №39 від 28.08.04р., податкова  накладна №39 від 28.08.04р.). За цей період ТОВ „Солодка мить” сплатило орендну плату в сумі 20000 грн. (банківська виписка від 26.05.05р. в сумі 10000 грн., від 31.05.05р. в сумі 10000 грн.).

В перевіряємому періоді з 1.07.05р. по 1.04.06р.  позивач не нарахував орендну плату за користування майном орендареві –ТОВ „Солодка мить” та не відображував в податковому обліку валові доходи від надання в оренду майна, не нараховував податкові зобов'язання з податку на прибуток і податку на додану вартість з цієї операції.

В податкових накладних з податку на прибуток за період з 1.07.05р. по 1.04.06р. відсутні дані про включення доходу від надання майна в оренду за договором від 4.04.03р. №05-ОР з ТОВ „Солодка мить”.

Відповідно до п.п.4.1.4, 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території  України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Валовий доход включає: доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу (оренди), доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному  періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону.

Згідно п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України „Про податок на додану вартість” об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно з п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 цього Закону, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) –дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як зазначив господарський суд, податкова інспекція не надала доказів отримання позивачем доходу від надання в оренду майна санаторія, правомірності визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток і податку на додану вартість.

Таким чином, належно дослідивши матеріали справи, заперечення відповідача проти позову, суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність ним обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень (ст.71 КАС України).

Господарський суд підставно задовольнив позовні вимоги і прийняв рішення, яке відповідає матеріалам справи і чинному законодавству.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права при прийняття постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови господарського суду не вбачається.

Керуючись ст. 198, 200,  205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів ухвалила:

Постанову господарського суду Одеської області від 9.01.07р. у справі №34/469-06-11808А –залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвала апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                                      Т.А. Величко

Судді :                                                                                           Л.І. Бойко

                                                                                                       А. М. Жукова