Постанова

від 10.02.2014 по справі 5011-34/15725-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2014 р. Справа№ 5011-34/15725-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників

від позивача: Кравчик С.М. - дов. №91/2013/12/25-2 від 25.12.2013

від відповідача: Руденко В.Б. - дог. від 12.12.2012

Міщенко В.В. - керівник

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу „Колос-2"

на рішення господарського суду міста Києва

від 13.11.2013 (головуючий суддя - Сташків Р.Б., судді: Спичак О.М., Літвінова М.Є.)

у справі № 5011-34/15725-2012

за позовом Публічного акціонерного товариства „Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу „Колос-2"

про стягнення 163295,34 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Київенерго" (надалі - позивач, ПАТ „Київенерго") про стягнення із Житлово-будівельного кооперативу „Колос-2" (надалі - відповідач, ЖБК „Колос-2") 143121,29 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 8560,56 грн. інфляційних та 11613,49 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.11.2013 у справі №5011-34/15725-2012 припинено провадження у справі в частині стягнення 143121,29 грн. заборгованості, стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу „Колос-2" на користь Публічного акціонерного товариства „Київенерго" 8560,56 грн. інфляційних, 11613,49 грн. 3% річних.

Не погоджуючись із вказаним рішенням господарського суду міста Києва від 13.11.2013 у справі №5011-34/15725-2012, Житлово-будівельний кооператив „Колос-2" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з урахуванням уточнень до апеляційної скарги просить рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2013 у справі №5011-34/15725-2012 скасувати в частині стягнення із відповідача на користь позивача 8560,56 грн. інфляційних, 11613,49 грн. 3% річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, в іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи. Відповідач зазначає, що під час зупинення провадження у справі між позивачем та відповідачем було проведено роботу із оформлення актів звіряння різниці у нарахуваннях за затвердженими тарифами згідно розпорядження КМДА №23066 від 26.12.2002 „Про затвердження Методики проведення перерахунків за надані населенню послуги центрального опалення та централізованого водопостачання". Апелянт звертає увагу на те, що 28.05.2013 відповідачем було оформлено та надано для виконання платіжне доручення №1 на перерахування із відкритого в органі Держказначейства рахунку на рахунок ПАТ „Київенерго" коштів в сумі 186720,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за теплову енергію. За таких обставин, скаржник зазначає, що з огляду на відсутність вини відповідача в утворенні заборгованості за спожиту теплову енергію, що підтверджується реалізованим взаєморозрахунком за участі бюджету міста Києва, підстави для задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних відсутні. Крім того, відповідач вважає, що суд першої інстанції безпідставно не скористався своїм правом, передбаченим ч. 1 ст. 83 ГПК України, щодо зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

21.05.1999 між Акціонерною енергопостачальною компанією „Київенерго", правонаступником якої є позивач, як постачальником, та Житлово-будівельним кооперативом „Колос-2", як абонентом (споживачем), предметом якого, відповідно до п. 1.1 договору, є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.3.1. вказаного договору, відповідач зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Пунктом 2.3.2. договору, передбачено обов'язок абонента виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатком №4 до договору.

Сторонами укладено додатки до договору, якими визначено обсяги постачання теплової енергії, порядок розрахунків за теплову енергію, умови припинення подачі теплової енергії .

Відповідно до п. 2 додатку 4 до договору „Порядок розрахунків за теплову енергію" відповідач зобов'язаний щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Сплату за вказаними документами, відповідно до п. 3 додатку №4 до договору, споживач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Як встановлено місцевим господарським судом, зобов'язання за договором щодо постачання теплової енергії у гарячій воді позивачем виконувались належним чином, що підтверджується залученими до матеріалів справи відомостями обліку спожитої теплової енергії, а також обліковими картками позивача щодо фактичного споживання відповідачем теплової енергії за період з листопада 2009 року по вересень 2012 року. При цьому в матеріалах справи відсутні докази, що між сторонами існує спір або розбіжності щодо обсягів та якості поставленої позивачем відповідачу теплової енергії за договором у спірному періоді.

Однак, у ході розгляду справи судом першої інстанції між сторонами виникали спірні питання щодо правомірності застосування при здійсненні розрахунку вартості спожитої теплової енергії тарифів, встановлених розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

З метою повного та всебічного розгляду справи місцевим господарським судом ухвалою від 08.04.2013 було призначено судово-економічну експертизу, однак вказана ухвала залишена Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз без виконання, у зв'язку із ненадходженням на рахунок інституту коштів за проведення експертизи.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Місцевий господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідача, дійшов правильного висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію у період з 01.11.2009 по 01.10.2012 становила 143121,29 грн.

Однак, станом на час вирішення спору судом першої інстанції у відповідача була відсутня вищевказана заборгованість, що підтверджується наданими відповідачем актами звіряння, копіями платіжних доручень та довідкою позивача про надходження коштів.

Як зазначає відповідач та не заперечує позивач, вказана заборгованість була погашена внаслідок проведення між позивачем та відповідачем роботи із оформлення актів звіряння різниці у нарахуваннях за затвердженими тарифами згідно розпорядження КМДА №23066 від 26.12.2002 „Про затвердження Методики проведення перерахунків за надані населенню послуги центрального опалення та централізованого водопостачання". Для проведення перерахунків 13.05.2013 відповідачу було відкрито аналітичний рахунок в УДКСУ у Солом'янському районі міста Києва.

28.05.2013 відповідачем було оформлено та надано для виконання платіжне доручення №1 на перерахування із відкритого в органі Держказначейства рахунку на рахунок ПАТ „Київенерго" коштів в сумі 186720,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за теплову енергію.

Таким чином, станом на момент прийняття рішення уданій справі між сторонами був відсутній предмет спору в частині стягнення суми основного боргу, у зв'язку з його погашенням в повному обсязі під час розгляду судом даної справи, а тому, місцевий господарський суд правомірно припинив провадження на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в частині позовних вимог про стягнення 143121,29 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію.

Однак, виходячи з положень статті 610, статті 611 ЦК України, частини 1 статті 612, частини 2 статті 193 ГК України, відповідачем порушено грошове зобов'язання зі своєчасної оплати поставленої йому позивачем теплової енергії, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 8560,56 грн. та 3% річних в сумі 11613,49 грн. згідно розрахунку позивача, який колегія суддів вважає обґрунтованим.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованими доводи скаржника про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, у зв'язку із відсутністю вини відповідача у виникненні заборгованості за спожиту теплову енергію, що на його думку підтверджується реалізованим взаєморозрахунком за участю бюджету міста Києва.

З цього приводу колегія суддів звертає увагу на те, що як вбачається із матеріалів справи договір був укладений саме відповідачем, як споживачем, який за умовами цього договору зобов'язався отримати теплову енергію та оплатити її відповідно до умов, викладених в цьому договорі. Таким чином, укладаючи договір, у якому споживачем визначено саме відповідача, останній погодився з тими умовами, які визначені в ньому, та зобов'язався оплатити спожиту теплову енергію.

Спір у даній справі виник саме з приводу стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за договором, яким передбачено порядок розрахунків та покладено обов'язок щодо їх здійснення на споживача.

Наявність у відповідача права на здійснення перерахунків по відшкодуванню різниці в тарифах за теплову енергію не звільняє його від встановленого договором та законом обов'язку оплачувати вартість фактично спожитої теплової енергії, а запровадження механізму здійснення відповідних перерахунків не є способом оплати спожитої теплової енергії, який передбачений договором.

Таким чином, твердження відповідача про відсутність його вини у порушенні грошового зобов'язання є необґрунтованим.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно не скористався своїм правом, передбаченим ч. 1 ст. 83 ГПК України, щодо зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, колегія суддів також відхиляє, виходячи із наступного.

Так, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку із знеціненням грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією (неустойкою), тоді як положення пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України, на які посилається відповідач, стосується права суду на зменшення розміру лише неустойки (штрафу, пені) і не передбачає можливості зменшувати розмір інфляційних втрат та процентів річних, які підлягають стягненню з відповідача.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 8560,56 грн. і 3% річних в сумі 11613,49 грн. та припинено провадження в частині позовних вимог про стягнення 143121,29 грн. основного боргу.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Житлово-будівельного кооперативу „Колос-2" задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2013 у справі №5011-34/15725-2012 має бути залишене без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу „Колос-2" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2013 у справі №5011-34/15725-2012 залишити без змін.

Матеріали справи №5011-34/15725-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя М.М. Новіков

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк