Постанова

від 12.01.2007 по справі 34/463-06-11660а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/463-06-11660А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"12" січня 2007 р. Справа  № 34/463-06-11660А

12.01.2007р. в 15год.12хв. господарський суд Одеської області

у складі судді Фаєр Ю.Г.

при секретарі судового засідання Келійній М.Ю.,

за участю представників від позивача: Перебендюка К.О. –представника, діючого на підставі довіреності № 114/1  від 15.04.05р.,  від відповідача: Маломанова І.В. - старшого державного податкового інспектора сектору супроводження справ у судах юридичного відділу ДПІ у Приморському районі м. Одеси, діючого на підставі довіреності №30169/м/10-0117  від 19.10.06р.;  

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань господарського суду Одеської області № 7 в м. Одесі адміністративну справу 34/463-06-11660А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегалайн”

до відповідача Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 23.10.2006р. №0001252370/0/

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „Мегалайн” звернулося до суду з позовною заявою, в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 23.10.2006р. №0001252370/0/, посилаючись на неправомірність визначення відповідачем податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 17730грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 8865грн. внаслідок відсутності порушення з боку позивача вимог п.п.7.2.4, п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.9.6 ст.9, п.10.3 ст.10 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (із змінами та доп.).

Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву, стверджуючи про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 23.10.2006р. №0001252370/0/, у зв'язку з порушенням позивачем вимог п.п.7.2.4, п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.9.6 ст.9, п.10.3 ст.10 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (із змінами та доп.), що зумовило правомірне визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 17730грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 8865грн.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

16.10.2006р. Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси здійснила невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість за період січень 2006р., за результатами якої склала акт перевірки №4772/23-7020998686.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п.п.7.2.4, п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.9.6 ст.9, п.10.3 ст.10 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (із змінами та доп.), оскільки позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту з ПДВ в січні 2006р. суму ПДВ у розмірі 18666,67грн. згідно податкової накладної №18/31 від 31.01.2006р., отриманої від ПП „Оригінал”, державна реєстрація якого згідно рішення господарського суду Одеської області від 24.02.2006р. припинена та анульовано свідоцтво платника ПДВ з 02.12.2005р. згідно акту перевірки ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області №1572/15-014/35 від 02.12.2005р. В акті перевірки відповідачем зроблений висновок, що ПП „Оригінал” після 02.12.2005р. не зареєстровано як платник ПДВ та не отримувало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, не присвоєно індивідуальний податковий номер. Викладене порушення зумовило зменшення позивачу від'ємного значення ПДВ в січні 2006р. у сумі 937грн. та донарахування податку на додану вартість за січень 2006р. у сумі 17730грн.

На підставі цього акту перевірки Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси прийняла податкове повідомлення-рішення від 23.10.2006р. №0001252370/0/ про визначення відповідачем податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 17730грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 8865грн.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до господарського суду Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 23.10.2006р. №0001252370/0/.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та давши їм оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані позивачем на розгляд суду документи, наявні в матеріалах справи: договір №7 від 10.01.2006р., укладений між позивачем (замовником) та ПП „Оригінал” (підрядником), податкова накладна №18/31 від 31.01.2006р., довідка про вартість виконаних підрядних робіт за січень 2006р., акти приймання виконаних підрядних робіт за січень 2006р. платіжне доручення №58 від 05.04.2006р., банківська виписка про рух грошових коштів, свідчать про правомірність відображення позивачем податкової накладної в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних позивача у січні 2006р., з відображенням позивачем суми ПДВ, зазначеної в цій податковій накладній, у складі податкового кредиту з ПДВ за перевіряємий період на суму 18666,67грн.

Вказана сума ПДВ включена позивачем до показників розділу ІІ „Податковий кредит”, поданої до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси та прийнятої останньою, декларації з ПДВ за січень 2006р.

Згідно із приписами п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додано вартість” від 03.04.1997р. (в редакції, чинній в перевіряємому періоді) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Проаналізувавши наведені норми законодавства, надану до справи податкову накладну, оформлену із повним дотриманням правил щодо їх складання, відображену в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за перевіряємий період, арифметичну правильність показників податкової декларації за перевіряємий період, доведення позивачем належними доказами отримання послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, суд вважає неправомірним визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 17730грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 8865грн.

Відповідно до вимог п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Господарський суд відзначає невипадковість покладення законодавцем обов'язку з доказування правомірності прийнятого рішення на суб'єкта владних повноважень, оскільки саме останній має довести законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, підтвердивши свої доводи будь-якими фактичними даними (доказами, отриманими на законних підставах), які знайшли відображення в акті.

Не приймаються до уваги посилання відповідача, зроблені на підставі вимог п.п.7.2.4, п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.9.6 ст.9, п.10.3 ст.10 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (із змінами та доп.), на те, що податкова накладна №18/31 від 31.01.2006р., отримана від ПП „Оригінал”, державна реєстрація якого згідно рішення господарського суду Одеської області від 24.02.2006р. припинена та анульовано свідоцтво платника ПДВ з 02.12.2005р. в обґрунтування зменшення позивачу суми ПДВ, зазначеної у цій податковій накладній, у складі податкового кредиту з ПДВ за перевіряємий період на суму 18666,67грн., не відповідає вимогам п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додано вартість” від 03.04.1997р.

Відповідачем не надано суду доказів виключення ПП „Оригінал” з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а навпаки згідно довідки Головного управління статистики в Одеській області від 13.11.2006р. №01-02-113-3186 зазначене підприємство станом на 13.11.2006р. значиться в ЄДРПОУ.

Крім того, доказів визнання судом недійсним договору підряду №7 від 10.01.2006р., укладеного між позивачем (замовником) та ПП „Оригінал” (підрядником), відповідач суду також не надав.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За викладених обставин, суд доходить висновку, що відповідач не довів належним чином законності і обґрунтованості зменшення суми бюджетного відшкодування, у т.ч. заявленого в рахунок визначення відповідачем податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 17730грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 8865грн., а також, що прийняте податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 23.10.2006р. №0001252370/0/ та підстави його прийняття не відповідають вимогам, викладеним в п.п.1,3-8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегалайн” про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 23.10.2006р. №0001252370/0/ підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до ч.2 ст.89 КАС України судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила. Таким чином позивач не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору.

З урахуванням викладеного, позивачу підлягає відшкодуванню судовий збір на суму 3,4грн.

Керуючись ст.ст.71, 72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегалайн” задовольнити повністю.

2.          Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 23.10.2006р. №0001252370/0/.

3.          Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31117095600008 отримувач УДК у Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460 банк-УДК в Одеській області МФО 828011 код платежу 22090200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегалайн” (п/р260130100692 в ОПЕРУ СБУ, м. Одеса, МФО 328845, код ЄДРПОУ 20998686, адреса: м.Одеса, вул.Артилерійська, 11; поштова адреса: 65039, м.Одеса, пер.Високий,13) судовий збір на суму 3(три)грн.40коп.

4.          Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано; якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Про апеляційне оскарження рішення суду (постанови) першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                 Фаєр Ю.Г.