Постанова

від 05.02.2014 по справі 826/17201/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 лютого 2014 року № 826/17201/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дісайд Делюкс» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005182208, №0005192208 в ід 21.10.2013 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30 жовтня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дісайд Делюкс» (далі - позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві(далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005182208, №0005192208 від 21.10.2013.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що висновки, які містяться в акті перевірки №249/1-22-08-38217983 від 09.10.2013 (далі - Акт), на підставі якого винесені оскаржувані повідомлення-рішення, є необґрунтованими.

Представник відповідача адміністративний позов заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу №959 від 23.09.2013, виданого ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу спеціальних перевірок управління податкового аудиту відділу ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Делієвим Олександром Олександровичем, згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Дісайд Делюкс» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Альфа-Інвестмент», ТОВ «Бартком-Інвестмент», ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон», ТОВ «Піркєнхаммер», ТОВ «Цезій», ТОВ «Біг-Маркет Консалт» за весь період взаємовідносин.

За результатами перевірки складено Акт №249/1-22-08-38217983 від 09.10.2013, відповідно до висновків якого за позивачем встановлені порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до завищення валових витрат підприємства на суму 394 025 грн. та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту за перевіряємий період у розмірі 423 405 грн.

На підставі зазначеного Акту відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0005182208 від 21.10.2013 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 423 405 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 105 851 грн.; №0005192208 від 21.10. 2013 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 82 744 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 20 686 грн.

Позивач не погоджується із вказаними повідомленнями-рішенням та в обґрунтування своєї позиції зазначає, що відомості, які містяться в Акті перевірки є суперечливими, оскільки позивачем виконані всі вимоги, передбачені податковим законодавством, а господарські операції ТОВ «Дісайд Делюкс» з ТОВ «Альфа-Інвестмент», ТОВ «Бартком-Інвестмент», ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон», ТОВ «Піркєнхаммер», ТОВ «Цезій», ТОВ «Біг-Маркет Консалт».

Перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу

Підпунктом 139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1, п. 198.2., п. 198.3. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи зі сказаного, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Однак, якщо фактичного здійснення господарської операціі не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, за перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «Альфа-Інвестмент», ТОВ «Бартком-Інвестмент», ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон», ТОВ «Піркєнхаммер», ТОВ «Цезій», ТОВ «Біг-Маркет Консалт».

08.08.2012 між ТОВ «Дісайд Делюкс» (покупець) та ТОВ «Альфа-Інвестмент» (постачальник) укладено договір поставки №48/5, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти й оплатити товар (заготовку липову, обрізну).

У підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надані платіжні доручення №180 від 25.12.2012, №164 від 12.12.2013, №152 від 04.12.2012, №144 від 27.11.2012, №139 від 20.11.2012, №132 від 06.11.2013, №136 від 13.11.2012, №120 від 30.10.2012, №116 від 24.10.2012, №112 від 16.10.2012, №99 від 09.10.2012, №96 від 04.10.2012, №81 від 18.09.2012, №80 від 13.09.2012, №70 від 06.09.2012, видаткові накладні №148 від 13.09.2012, №136 від 12.09.2012, №110 від 10.09.2012, №78 від 06.09.2012, №53 від 05.09.2012, №38 від 04.09.2012, №108 від 08.11.2012, №93 від 06.12.2012, №77 від 05.12.2012, №61 від 04.12.2012, №37 від 03.12.2012, №123 від 10.12.2012, №109 від 07.12.2012, №37 від 01.11.2012, №56 від 02.11.2012, №73 від 05.11.2012, №87 від 06.11.2012, №130 від 12.11.2012, №18 від 01.10.2012, №30 від 02.10.2012, №43 від 03.10.2012, №54 від 04.10.2012, №66 від 10.10.2012, №28 від 03.09.2012, №167 від 14.09.2012, №99 від 07.11.2012, податкові накладні №148 від 13.09.2012, №136 від 12.09.2012, №110 від 10.09.2012, №78 від 06.09.2012, №53 від 05.09.2012, №38 від 04.09.2012, №108 від 08.11.2012, №93 від 06.12.2012, №77 від 05.12.2012, №61 від 04.12.2012, №37 від 03.12.2012, №123 від 10.12.2012, №109 від 07.12.2012, №37 від 01.11.2012, №56 від 02.11.2012, №73 від 05.11.2012, №87 від 06.11.2012, №130 від 12.11.2012, №18 від 01.10.2012, №30 від 02.10.2012, №43 від 03.10.2012, №54 від 04.10.2012, №66 від 10.10.2012, №28 від 03.09.2012, №167 від 14.09.2012, №99 від 07.11.2012.

Згідно акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС №729/22.08/38149531 від 27.02.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альфа-Інвестмент» по фінансово-господарським відносинам з ТОВ «НСС-Трейд» за вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року, ТОВ «Альфа-Інвестмент» за податковою адресою не знаходиться, у підприємства відсутні матеріальні та трудові ресурси, необхідні для здійснення господарської діяльності, у зв'язку з чим інспекцією зроблено висновок, що діяльність підприємства полягає у наданні податкової вигоди третім особам.

03.08.2012 між ТОВ «Дісайд Делюкс» (покупець) та ТОВ «Бартком-Інвестмент» (постачальник) укладено договір поставки №21/73, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти й оплатити товар (заготовку липову, обрізну).

У підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надані платіжні доручення №82 від 20.03.2013, №78 від 18.03.2013, №75 від 14.03.2013, №233 від 05.03.2013, №221 від 20.02.2013, №230 від 26.02.2013, №219 від 12.02.2013, №209 від 04.02.2013, №206 від 30.01.2013, №2015 від 23.01.2013, №187 від 09.01.2013, видаткові накладні №93 від 08.01.2013, №94 від 09.01.2013, №95 від 10.01.2013, №96 від 11.01.2013, №97 від 14.01.2013, №146 від 30.01.2013, податкові накладні №122 від 30.01.2013, №12 від 08.01.2013, №18 від 09.01.2013, №21 від 10.01.2013, №24 від 11.01.2013, №28 від 14.01.2013.

Згідно з актом ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС №819/22.8/38291742 від 06.03.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бартком-Інвестмент» по фінансово-господарським відносинам з ТОВ «Інтегра Кампені» за вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року та січень 2013 року, ТОВ «Бартком-Інвестмент» за податковою адресою не знаходиться, у підприємства відсутні матеріальні та трудові ресурси, необхідні для здійснення господарської діяльності, у зв'язку з чим інспекцією зроблено висновок, що діяльність підприємства полягає у наданні податкової вигоди третім особам.

01.02.2013 між ТОВ «Дісайд Делюкс» (покупець) та ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон» (постачальник) укладено договір поставки №13/02, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти й оплатити товар (заготовку липову, обрізну).

У підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надані податкові накладні №2 від 18.06.2013, №44 від 11.06.2013, №15 від 05.03.2013, №33 від 19.03.2013, №45 від 22.03.2013, №51 від 25.03.2013, №66 від 29.03.2013, №13 від 09.04.2013, №26 від 19.04.2013, №44 від 24.04.2013, №72 від 30.04.2013, №119 від 31.05.2013, №34 від 20.05.2013, №66 від 24.05.2013, №1 від 28.02.2013, №2 від 28.02.2013, №4 від 28.02.2013, №5 від 28.02.2013, видаткові накладні №1 від 28.02.2013, №2 від 28.02.2013, №3 від 28.02.2013, №4 від 28.02.2013, №5 від 28.02.2013, №27 від 20.05.2013, №28 від 24. 08.2013, №29 від 31.05.2013, №31 від 05.03.2013, №32 від 19.05.2013, №33 від 22.03.2013, №34 від 25.03.2013, №35 від 29.03.2013, №99 від 30.04.2013, №98 від 24.04.2013, №97 від 19.04.2013, №96 від 09.04.2013, №95 від 05.04.2013.

Відповідно до акту Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області №42/22-1-38403424 від 30.07.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами покупцями та постачальниками за період з 01.02.2013 по 30.06.2013, ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон» має ознаки фіктивності у розумінні ст. 55-1 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим інспекцією зроблено висновок, що діяльність підприємства полягає у наданні податкової вигоди третім особам.

03.01.2013 між ТОВ «Дісайд Делюкс» (покупець) та ТОВ «Цезій» (постачальник) укладено договір поставки №15/2, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти й оплатити товар (заготовку липову, обрізну).

У підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано платіжне доручення №52 від 22.08.2012, видаткові накладні №950 від 14.08.2012, №951 від 20.08.2012, №948 від 08.08.2012, №949 від 09.08.2012, №863 від 06.08.2012, податкові накладні №130 від 14.08.2012, №178 від 20.08.2012, №48 від 06.08.2012, №89 від 08.08.2012, №102 від 09.08.2012.

Згідно з актом ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС №1589/22.5/32381023 від 30.04.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Цезій» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Корева Лімітед» за лютий-травень 2012 року та ТОВ «Комершел Альянс» за період липень-серпень 2012 року, ТОВ «Цезій» за податковою адресою не знаходиться, у підприємства відсутні матеріальні та трудові ресурси, необхідні для здійснення господарської діяльності, у зв'язку з чим інспекцією зроблено висновок, що діяльність підприємства полягає у наданні податкової вигоди третім особам.

01.08.2013 між ТОВ «Дісайд Делюкс» (покупець) та ТОВ «Піркєнхаммер» (постачальник) укладено договір поставки №21, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти й оплатити товар (заготовку липову, обрізну).

У підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надані видаткові накладні №3144 від 14.08.2012, №3082 від 08.08.2012, №3062 від 06.08.2012, податкові накладні №3144 від 14.08.2012, №3082 від 08.08.2012, №3062 від 06.08.2012.

Відповідно до акту ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС №375/22-30/36558138 від 17.05.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Піркєнхаммер» за період діяльності з 01.01.2012 по 31.03.2013, ТОВ «Піркєнхаммер» за податковою адресою не знаходиться, у підприємства відсутні матеріальні та трудові ресурси, необхідні для здійснення господарської діяльності, у зв'язку з чим інспекцією зроблено висновок, що підприємство має ознаки фіктивності, а його діяльність полягає у наданні податкової вигоди третім особам.

03.06.2013 між ТОВ «Дісайд Делюкс» (покупець) та ТОВ «Біг-Маркет Консалт» (постачальник) укладено договір поставки №03-06/13, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти й оплатити товар (заготовку липову, обрізну).

У підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надані платіжні доручення №5 від 02.07.2013 видаткові накладні №4 від 11.06.2013, №5 від 18.06.2013, №99 від 09.07.2013, №97 від 01.07.2013, №99 від 09.07.2013, податкові накладні №44 від 11.06.2013, №2 від 18.06.2013, № 68 від 09.07.2013, №12 від 01.07.2013.

Згідно акту Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів Київської області №115/22-1-38572243 від 12.09.2013 про неможливість проведення перевірки ТОВ «Біг-Маркет Консалт» щодо дотримання вимог податкового законодавства з 01.07.2013 по 31.07.2013, директор ТОВ «Біг-Маркет Консалт» Беш А.І. відношення до діяльності товариства не має, установчі документи підписав заради отримання грошової винагороди від невідомих осіб. У зв'язку з цим, відповідачем зроблено висновок, що ТОВ «Біг-Маркет Консалт» має ознаки фіктивності у розумінні ст. 55-1 Господарського кодексу України, підприємство здійснює незаконну діяльність, пов'язану з наданням податкової вигоди третім особам.

Суд звертає увагу на те, що у даному випадку дослідженню підлягає факт реального вчинення господарської операції. Формування валових витрат та податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено.

Виходячи зі сказаного, суд вважає, що надані позивачем документи не можуть бути достатніми та беззаперечними доказами фактичного отримання Товариством товарів, робіт чи послуг від ТОВ «Альфа-Інвестмент», ТОВ «Бартком-Інвестмент», ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон», ТОВ «Піркєнхаммер», ТОВ «Цезій», ТОВ «Біг-Маркет Консалт». Наведені обставини та досліджені судом документальні докази у їх сукупності, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції фактично не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально без мети реального настання правових наслідків.

Наявність укладеного між учасниками господарської операціі цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операціі.

Наявні на час розгляду справи документи, зокрема податкові накладні дійсно є обов'язковою підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, проте не є безумовними. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Зокрема, якщо наведені у договорах товари, роботи чи послуги фактично не надавалися, то придбання таких товарів, робіт або послуг не відбулося, хоч і вбачаються певні результати. Відповідно, право на формування валових витрат та податкового кредиту у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - фактичного придбання товарів, робіт (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Отже, висновок Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про порушення позивачем норм податкового законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам, а тому підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005182208, №0005192208 від 21.10.2013 немає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук