Ухвала

від 11.02.2014 по справі 5027/425-б/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"11" лютого 2014 р. справа № 5027/425-б/2012

За заявою прокурора Новоселицького району Чернівецької області в інтересах держави в особі Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції

до відкритого акціонерного товариства "Новоселицьке хлібоприймальне підприємство", с. Мамалига Новоселицького району Чернівецької області

про визнання відсутнього боржника банкрутом

Суддя Т.І. Ковальчук

За участю представників:

Державне агентство резерву України - не з'явився

Ліквідатор - Попович Д.М.

У засіданні приймали участь - прокурор Козлова Ю.М.

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 16.07.2012 р. за заявою прокурора Новоселицького району Чернівецької області в інтересах держави в особі Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції порушено провадження у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Новоселицьке хлібоприймальне підприємство" як відсутнього боржника в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою від 26.07.2012 р. боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Поповича Д.М.

Ухвалою від 05.03.2013 р. строк ліквідаційної процедури продовжено до 26.07.2013 р., ухвалою від 13.08.2013 р. - до 26 січня 2014 року.

Ухвалою від 23.12.2013 р. до розгляду в судовому засіданні на 09.01.2014 р. призначено заяву Державного агентства резерву України з грошовими вимогами до банкрута за участю представника кредитора і ліквідатора Поповича Д.М., останнього зобов'язано надати відзив на заяву, про дату і час розгляду справи також повідомлено прокурора.

В заяві Державне агентство резерву України просить визнати його вимоги на суму 7942677,89 грн., у тому числі 5694036,69 грн. основного боргу (вартість не повернутих матеріальних цінностей), 1659228,66 грн. штрафу за самовільне відчуження матеріальних цінностей та 589412,54 грн. пені, нарахованої відповідно до ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", обґрунтовуючи заявлені вимоги тим, що документально підтверджено факт самовільного відчуження боржником переданих йому на збереження матеріальних цінностей державного матеріального резерву.

Ухвалою від 09.01.2014 р. у зв'язку з неявкою представника кредитора і ліквідатора Поповича Д.М. розгляд заяви в судовому засіданні відкладено на 24.01.2014 р.

Ухвалою від 24.01.2014 р. розгляд заяви Державного агентства резерву України в судовому засіданні відкладено на 11.02.2014 р. для надання кредитору можливості подати суду належні докази в підтвердження заявлених вимог та розрахунок суми вимог, виконаний у відповідності до вимог ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Після відкладення розгляду справи ухвалою від 24.01.2014 р. від кредитора надійшли додаткові пояснення в обґрунтування розрахунку вимог Державного агентства резерву України виходячи з ринкових цін на відсутні цінності державного резерву станом на день порушення справи про банкрутство та з посиланням на існуючу судову практику (т.с. 2, а.с. 111-152).

У судове засідання 11.02.2014 р. представник Державного агентства резерву України не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, однак це не перешкоджає розгляду справи, оскільки кредитора належним чином повідомлено про місце, дату і час судового засідання.

Ліквідатор Попович Д.М. надав відзив, в якому вимоги Державного агентства резерву України відхилив повністю, зазначивши, що факт самовільного відчуження матеріальних цінностей боржником було виявлено ще в 2001 році, в зв'язку з чим розрахунок грошових вимог Державного агентства резерву України необхідно було проводити виходячи з ринкових цін на зерно станом на 05.06.2001 р. відповідно до ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв". Більше того, зазначає ліквідатор у відзиві, під час попередньої справи про банкрутство ВАТ "Новоселицьке ХПП", яка була порушена в 2004 році, орган, уповноважений управляти державним резервом, не заявляв вимоги до боржника, відповідно ж до ч. 2 ст. 14, ч. 5 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, вважаються погашеними.

У судовому засіданні 11.02.2014 р. прокурор просив визнати грошові вимоги Державного агентства резерву України в заявленому розмірі, ліквідатор Попович Д.М. проти вимог кредитора заперечував, посилаючись на викладені у відзиві аргументи.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, розглянувши заяву Державного агентства резерву України, додані до неї і подані додатково документи і пояснення, відзив ліквідатора, матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно доданого до заяви кредитора договору № 24 від 11.08.1999 р. про відповідальне зберігання Державний комітет України по матеріальних резервах передав, а відкрите акціонерне товариство "Новоселицьке хлібоприймальне підприємство" прийняло на відповідальне зберігання по приймальних актах (зберігальні зобов'язання, форма № 16) матеріальні цінності державного резерву у визначених асортименті і кількості, зокрема, пшеницю 3, 4, 6 класів, жито гр. 2, ячмінь пивоварний 2 класу, ячмінь продовольчий 2 класу, ячмінь кормовий 3 класу, овес 4 класу, горох 3 класу (т.с. 2, а.с. 81-93).

За умовами вказаного договору № 24 від 11.08.1999 р. боржник зобов'язався створити необхідні умови та забезпечити належне зберігання матеріальних цінностей державного резерву; пунктом 9 договору визначено строк його дії з часу підписання до видання Комітетом розпоряджень-нарядів про відпуск матеріальних цінностей державного резерву, що зберігаються, в повному обсязі.

Зазначені обставини, а саме, що боржником одержано на відповідальне зберігання матеріальні цінності державного резерву у визначених асортименті і кількості відповідно до договору № 24 від 11.08.1999 р., ліквідатор не заперечує.

29 квітня 2010 року посадовими особами контрольно-ревізійного відділу Західного регіону Контрольно-ревізійного департаменту Держкомрезерву України та Чернівецької обласної державної хлібної інспекції з відома керівника ВАТ "Новоселицький ХПП" та за участю його головного бухгалтера складено Акт за № 0.70/10-60, в якому підтверджено факти самовільного відчуження та невиправданої нестачі зерна державного резерву, а саме:

в пункті 4.1 розділу "Висновки"(т.с. 2, а.с. 70) - підтверджено факт самовільного відчуження зерна державного резерву, що було виявлено перевірками, проведеними Львівською міжобласною інспекцією Державного агентства з управління матеріальним резервом (акт від 05.06.2001 року), Львівським контрольно-ревізійним відділом Держкомрезерву України (акт від 21.06.2002 року), Західним контрольно-ревізійним відділом КРУ Держкомрезерву України (акт від 11.05.2004 року), та підтверджено попередньою перевіркою, проведеною Західним контрольно-ревізійним відділом Держкомрезерву України (акт від 02.06.2005 року) в кількості 2492,912 т, у тому числі:

пшениця 3 класу в кількості 35,335 т;

пшениця 4 класу в кількості 290,854 т;

пшениця 6 класу в кількості 369,828 т;

жито групи "А"- 0,272 т;

ячмінь пивовар. 2 класу - 1253,265 т;

ячмінь продов. 2 класу - 24,586 т;

ячмінь кормовий 3 класу - 384,489 т;

овес кормовий 4 класу в кількості 116,106 т;

горох 3 класу в кількості 15,439 т;

зерносуміш в кількості 2,738 т.

у пункті 4.2 розділу "Висновки"(т.с. 2, а.с. 70-71) - за період, що підлягає перевірці, виявлено факт незабезпечення збереження зерна державного резерву за рахунок його неоправданої нестачі, яка встановлена у матеріально відповідальної особи - старшого майстра хлібоприймального пункту ВАТ "Новоселицьке XПП", що знаходиться в с. Мамалиґа Новоселицького району, Салієвої Катерини Вікторівни в кількості 236,513 т, саме:

пшениці 4 класу - 57,331 т;

ячменю пивоваренного - 178,209 т;

вівса кормового 4 класу - 0,973 т, а також факт незабезпечення збереження вівса кормового 4 класу у кількості 1,175 т. за рахунок погіршення якості зерна при незадовільному його зберіганні.

Таким чином, з п. 4.1 розділу "Висновки" Акту від 29 квітня 2010 року за № 0.70/10-60 видно, що факти самовільного відчуження і незбереження ВАТ "Новоселицький ХПП" зерна державного резерву фіксувалися актами перевірок контрольно-ревізійних територіальних органів Держкомрезерву України від 05.06.2001 р., від 21.06.2002 р., від 11.05.2004 р., від 02.06.2005 р.

Кількість такого зерна зафіксована в графі 7 таблиці, поміщеної в пункті 7 "Інформація про попередні контрольні заходи" (т.с. 2, а.с. 64-65) та в графі 8 таблиці 3 пункту 4 "Фактична наявність зерна держрезерву" розділу "Контрольними заходами встановлено" Акту № 0.70/10-60 від 29.04.2010 р. (т.с. 2, а.с. 68).

При цьому в дійсності незабезпечення збереження пшениці 4 класу в кількості 57,331 т, ячменю пивоваренного в кількості 178,209 т та вівса кормового 4 класу в кількості 0,973 т також було виявлено до 02.06.2005 р., що слідує з п. 2 графи 7 таблиці, поміщеної в пункті 7 "Інформація про попередні контрольні заходи", а не за результатами перевірки 29.04.2010 р., як це можна зрозуміти з пункту 4.2 розділу "Висновки".

Таким чином, згідно вміщених в Акті № 0.70/10-60 від 29.04.2010 р. відомостей факти самовільного відчуження і незбереження боржником зерна держматрезерву були виявлені до 02.06.2005 р., актом же від 02.06.2005 р. ці факти підтверджувалися і повторно підтверджувалися в Акті від 29.04.2010 р.

При цьому, з аналізу п. 7 "Інформація про попередні контрольні заходи" та пункту 4 "Фактична наявність зерна держрезерву" розділу "Контрольними заходами встановлено" Акту від 29 квітня 2010 року за № 0.70/10-60 випливає, що до 02.06.2005 р. уже було виявлено відсутність (самовільне відчуження, не оправдану нестачу, незбереження) усіх тих матеріальних цінностей у відповідних кількості та асортименті, щодо вартості яких заявлено кредиторські вимоги Державного агентства резерву України у даній справі, окрім частини вівса кормового 4 класу в кількості 5 т (пункт 7 Акту від 29 квітня 2010 року за № 0.70/10-60 "Інформація про попередні контрольні заходи" (т.с. 2, а.с. 64).

Щодо вівса кормового 4 класу, то факти його самовільного відчуження в кількості 116,106 т та не оправданої нестачі в кількості 0,973 т (а всього 117,079 т) не виявлені, а підтверджені 02.06.2005 р. (т.с. 2, а.с. 64, 65, графа 7 таблиці в п. 7 "Інформація про попередні контрольні заходи"), тобто, очевидно, мали місце раніше. Однак, актів перевірок від 05.06.2001 р., від 21.06.2002 р., від 11.05.2004 р. кредитор суду не подав.

Кредиторські вимоги щодо вівса кормового 4 класу заявлено виходячи з відсутності 122,079 т цього зерна, при цьому:

- станом на дату проведення перевірки 02.05.2005 р. підтверджено факти самовільного відчуження зерна державного резерву 116,106 т вівса та незабезпечення збереження (неоправданої нестачі) 0,973 т вівса (пункт 7 Акту перевірки "Інформація про попередні контрольні заходи", т.с. 2, а.с. 68-69),

- станом на дату проведення перевірки 29.04.2010 року виявлено факт незабезпечення збереження вівса кормового 4 класу в кількості 1,175 т, що виник за рахунок погіршення якості зерна при незадовільному його зберіганні (т.с. 2. а.с. 69),

- станом на дату проведення перевірки 29.04.2010 року фактична наявність зерна вівса кормового 4 класу складає 3,825 т (у непридатному для використання на кормові цілі стані, розділ 3, графа 6 табл. 3 пункту 4 розділу "Контрольними заходами встановлено" Акту перевірки від 29.04.2010 р., т.с. 2, а.с. 67-68).

Отже всього вівса кормового 4 класу: 116,106 т + 0,973 т + 1,175 т + 3,825 т = 122,079 т.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв" державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом.

За визначенням абз. 2 ст. 2 зазначеного Закону відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - це зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Таким же є і предмет укладеного між Державним комітетом України по матеріальних резервах (правонаступником якого є Державне агентство резерву України) і ВАТ "Новоселицьке хлібоприймальне підприємство" договору № 24 від 11.08.1999 р.

Пунктом 7.1 договору № 24 від 11.08.1999 р. встановлено, що за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Відповідальність за операції з матеріальними цінностями державного резерву передбачена у статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Зокрема, згідно з частиною 10 статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" у редакції Закону України від 12.05.2004 р. № 1713-IV у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.

У разі недоцільності закладення і зберігання зазначених матеріальних цінностей або виключення їх з номенклатури, скасування мобілізаційного чи іншого спеціального завдання зазначені юридичні особи за рішенням центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, відшкодовують вартість відсутніх матеріальних цінностей державного резерву виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження) із сплатою пені до повного відшкодування вартості матеріальних цінностей.

Незбереження (самовільне відчуження, неоправдана нестача, незабезпечення збереження унаслідок незадовільного зберігання) переданого на зберігання ВАТ "Новоселицьке ХПП" зерна державного матеріального резерву підтверджено документально доданим до заяви кредитора актом № 0.760/10-60 від 29.04.2010 р. і, звернувшись до суду з грошовими вимогами до боржника щодо відшкодування вартості цих цінностей, кредитор, як орган виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, фактично прийняв рішення про недоцільність подальшого зберігання втрачених цінностей, тим самим змінив речову вимогу про повернення цінностей на грошову щодо відшкодування їх вартості, що відповідає чинному законодавству (ст.ст. 950, 951 ЦК України, ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв").

При цьому суд не може погодитися з доводами ліквідатора Поповича Д.М., що грошові вимоги кредитора є погашеними внаслідок незаявлення їх у попередній справі про банкрутство ВАТ "Новоселицьке ХПП", оскільки на підтвердження цих доводів не подано жодних доказів.

Однак вартість відсутніх цінностей держрезерву визначена кредитором у сумі 5694036,69 грн. по цінах, що діяли станом на день прийняття господарським судом постанови про визнання ВАТ "Новоселицьке ХПП" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури - 26.07.2012 р., що суперечить нормі ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" та ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (т.с. 2, а.с. 59-50, 74).

У відповідності до абз. 2 ч. 10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відшкодування вартості відсутніх матеріальних цінностей державного резерву здійснюється виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), тобто вартість таких цінностей стосовно банкрута має визначатися по цінах станом на день виявлення (а не підтвердження раніше виявленого факту ) самовільного відчуження (не збереження) матеріальних цінностей, зафіксованого відповідним актом.

Проте актів, про які йдеться в пункті 4 "Фактична наявність зерна держрезерву" розділу "Контрольними заходами встановлено" Акту від 29 квітня 2010 року і в яких виявлено факти самовільного відчуження та не оправданої нестачі зерна держматрезерву, кредитор не надав, як не надав й інформації про ринкові ціни на такі цінності станом на день виявлення їх відсутності.

Відповідно, доданими до заяви кредитора документами підтверджується виявлення 29.04.2010 р. факту незабезпечення збереження вівса кормового 4 класу в кількості 5000 т, у тому числі 1,175 т за рахунок погіршення якості зерна при незадовільному його зберіганні та 3,825 т наявного в натурі, але непридатного для використання на кормові цілі (т.с. 2, а.с. 67-69).

У підтвердження ринкових цін на відсутні цінності державного резерву кредитор додав до заяви дві службові записки:

1) директора Департаменту державного резерву від 12.12.2013 р. № 0.62/165 про середні ринкові ціни на матеріальні цінності державного резерву станом на 26.07.2012 р. (т.с. 2, а.с. 74) та

2) начальника Управління ціноутворення та правового забезпечення проведення процедур придбання та реалізації матеріальних цінностей Держрезерву України від 15.06.2010 р. № 0.81/436 про рівень ринкових цін на матеріальні цінності держрезерву станом на 02.06.2005 р. (т.с. 2, а.с. 79).

Однак жодна із зазначених цін не може бути застосована для визначення вартості відшкодування відсутніх матеріальних цінностей держрезерву.

Так, як зазначено вище, відсутність всіх цінностей, окрім п'яти тон вівса кормового 4 класу, була виявлена до 02.06.2005 р. і в зазначену дату цей факт був лише підтверджений актом від 02.06.2005 р., про який, у свою чергу, зазначається в Акті від 29.04.2010 р. № 0.760/10-60. Документів, якими зафіксовано дійсну дату виявлення факту відсутності зерна держрезерву, та рівень ринкових цін на відповідні цінності на дату виявлення факту їх відсутності кредитор не надав, незважаючи на повторне відкладення розгляду справи ухвалою від 24.01.2014 р.

У силу приписів ч. 10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" до відшкодування вартості п'яти тон вівса кормового 4 класу, не збереження якого, що призвело до втрати придатності, виявлено 29.04.2010 р., також неможливо застосувати ринкові ціни ані станом на 26.07.2012 р. (день винесення постанови про визнання боржника банкрутом), ані станом на 02.06.2005 р. (до виявлення факту не збереження).

В обґрунтування застосування цін на відсутні цінності держрезерву станом на 26.07.2012 р. кредитор посилається на ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013 р., відповідно до абзацу 7 якої склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Однак такі доводи кредитора є хибними і ґрунтуються на неправильному розумінні змісту зазначеної норми Закону та судової практики, на яку Держрезерв України посилається в додаткових поясненнях, що надійшли до господарського суду 07.02.2014 р.

Закон України "Про державний матеріальний резерв" є спеціальним законом, який визначає загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву і регулює відносини в цій сфері, в тому числі встановлює відповідальність за операції з матеріальними цінностями державного резерву. Зокрема в разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, окрім іншого, цей Закон встановлює, що вартість відсутніх матеріальних цінностей державного резерву відшкодовується виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження).

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є спеціальним законом, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Визначаючи у відповідності до абз. 7 ст. 1 Закону про банкрутство склад і розмір грошових зобов'язань боржника на дату порушення справи про банкрутство ВАТ "Новоселицьке ХПП" - 16.07.2012 р. (а не станом на 26.07.2012 р., як зазначено в заяві кредитора і зроблено відповідний розрахунок кредитора), кредитор Державне агентство резерву України повинно було визначити розмір своїх вимог до боржника на вказану дату у відповідності до ч. 10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" виходячи з цін, які діяли на день виявлення факту відсутності матеріальний цінностей держрезерву.

Однак Державне агентство резерву України не надало документів, які б засвідчували:

- дійсні дати виявлення фактів відсутності частини зерна, які підтверджені актом перевірки від 02.06.2005 р.,

- ринкові ціни на таке зерно на дату виявлення їх відсутності;

- ринкові ціни на овес кормовий 4 класу в кількості 5 тн, не збереження якого виявлено під час перевірки 29.04.2010 р., цим самим не підтвердило розмір заявлених ним грошових вимог до банкрута і позбавило суд можливості самостійно визначити розмір таких вимог за результатами розгляду заяви кредитора на підставі поданих документів.

Відсутність належних доказів у підтвердження вартості відшкодування відсутніх матеріальних цінностей унеможливлює також визначення розміру штрафу і пені, які стягуються за правилами абз. 1 ст. 10 Закону України "Про державний матеріальний резерв".

У відповідності до ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19 січня 2013 року вимоги конкурсних кредиторів повинні підтверджуватися документально, зазначена вимога поширюється й на поточні вимоги кредиторів, що розглядаються господарським судом в порядку ст. 23 цього Закону, а також вимоги кредиторів, заявлені у провадженні у справах про банкрутство, що здійснюється з особливостями, передбаченими ст.ст. 51-52 зазначеного Закону.

Відтак, враховуючи, що розмір вимог Державного агентства резерву України не підтверджено належними документами, ці вимоги належить відхилити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 14, 22-24, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19 січня 2013 року, господарський суд

У Х В А Л И В:

1. Вимоги Державного агентства резерву України до ВАТ Новоселицьке ХПП" відхилити у повному обсязі.

Суддя Т.І.Ковальчук