Постанова

від 14.04.2014 по справі 5027/425-б/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2014 р. Справа № 5027/425-б/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді - О.Л. Мирутенко

суддів - Г.М. Гнатюк

- Н.М. Кравчук

Розглянувши апеляційну скаргу Державного агентства резерву України

на ухвалу господарського суду Чернівецької області від 11.02.2014р.

у справі № 5027/425-б/2012

за заявою: прокурора Новоселицького району Чернівецької області в інтересах держави в особі Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції

до: ВАТ «Новоселицьке хлібоприймальне підприємство»

про: банкрутство

З участю представників :

від прокуратури - Ю.Макогон - прокурор відділу

від апелянта - не з'явився.

від заявника - не з'явився.

від боржника - не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 11.02.2014р., суддя Ковальчук Т.І., вимоги Державного агентства резерву України до ВАТ «Новоселицьке хлібоприймальне підприємство» було відхилено в повному обсязі.

З даною ухвалою не погодилося Державне агентство резерву України і оскаржило її в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального права.

Ліквідатор ВАТ «Новоселицьке хлібоприймальне підприємство» подав заперечення на апеляційну скаргу в якому просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Прокурор Новоселицького району Чернівецької області подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 07.04.2014р. у складі колегії відбулась заміна судді Данко Л.С. у зв'язку з відпусткою на суддю Гнатюк Г.М.

Розгляд справи відкладався.

Сторони були повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду, що підтверджується списком згрупованих рекомендованих відправлень Львівського апеляційного господарського суду за 08.04.2014р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю, ухвалу господарського суду Чернівецької області від 11.02.2014р. у справі №5027/425-б/2012 - скасувати, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.. 104 ГПК України, підставами для скасування рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Чернівецької області від 16.07.2012р. за заявою прокурора Новоселицького району Чернівецької області в інтересах держави в особі Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції було порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Новоселицьке хлібоприймальне підприємство" як відсутнього боржника в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду від 26.07.2012р. ВАТ "Новоселицьке хлібоприймальне підприємство" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Поповича Д.М.

Ухвалою суду від 05.03.2013р. строк ліквідаційної процедури продовжено до 26.07.2013 р., ухвалою від 13.08.2013 р. - до 26 січня 2014 року.

19.12.2013р. на адресу господарського суду Чернівецької області надійшла заява Державного агентства резерву України в якій воно просить визнати його вимоги на суму 7942677,89 грн., у тому числі 5694036,69 грн. основного боргу (вартість не повернутих матеріальних цінностей), 1659228,66 грн. штрафу за самовільне відчуження матеріальних цінностей та 589412,54 грн. пені, нарахованої відповідно до ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", обґрунтовуючи заявлені вимоги тим, що документально підтверджено факт самовільного відчуження боржником переданих йому на збереження матеріальних цінностей державного матеріального резерву.

Від Державного агентства резерву України надійшли додаткові пояснення в обґрунтування розрахунку вимог виходячи з ринкових цін на відсутні цінності державного резерву станом на день порушення справи про банкрутство та з посиланням на існуючу судову практику (т.с. 2, а.с. 111-152).

Суд першої інстанції вимоги Державного агентства резерву України до ВАТ «Новоселицьке хлібоприймальне підприємство» відхилив в повному обсязі з тих підстав, що розмір вимог Державного агентства резерву України не підтверджено належними документами, а саме відсутні документи, які б засвідчували дійсні дати виявлення фактів відсутності частини зерна, які підтверджені актом перевірки від 02.06.2005 р. та ринкові ціни на таке зерно на дату виявлення їх відсутності.

Однак, апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно доданого до заяви кредитора договору № 24 від 11.08.1999 р. про відповідальне зберігання Державний комітет України по матеріальних резервах передав, а відкрите акціонерне товариство "Новоселицьке хлібоприймальне підприємство" прийняло на відповідальне зберігання по приймальних актах (зберігальні зобов'язання, форма № 16) матеріальні цінності державного резерву у визначених асортименті і кількості, зокрема, пшеницю 3, 4, 6 класів, жито гр. 2, ячмінь пивоварний 2 класу, ячмінь продовольчий 2 класу, ячмінь кормовий 3 класу, овес 4 класу, горох 3 класу (т.с. 2, а.с. 81-93).

За умовами вказаного договору № 24 від 11.08.1999 р. боржник зобов'язався створити необхідні умови та забезпечити належне зберігання матеріальних цінностей державного резерву; пунктом 9 договору визначено строк його дії з часу підписання до видання Комітетом розпоряджень-нарядів про відпуск матеріальних цінностей державного резерву, що зберігаються, в повному обсязі.

Зазначені обставини, а саме, що боржником одержано на відповідальне зберігання матеріальні цінності державного резерву у визначених асортименті і кількості відповідно до договору №24 від 11.08.1999р., ліквідатор не заперечує.

Листом від 25.11.2003р. №425/11-1 ліквідатор ВАТ «Новоселицьке ХПП» повідомив Державне агентство резерву України про те, що постановою господарського суду Чернівецької області від 26.07.2012р. у справі №5027/425-б/2012 ВАТ «Новоселицьке ХПП» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Крім того, зазначив, що у випадку наявності обґрунтованих вимог до банкрута, просив надіслати на адресу ліквідатора заяву про визнання кредиторських вимог до банкрута з їх обґрунтуванням та наданням підтверджуючих документів.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, що діяла на момент порушення провадження у справі про банкрутство) ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.

Держрезервом України направлено до ліквідатора ВАТ «Новоселицьке ХГШ» та суду обґрунтовану заяву з підтверджуючими документами про визнання його кредитором на суму 7942677,89 грн.

Згідно із ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві в схоронності.

Крім того, відповідно до ст. 944 ЦК України, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державний матеріальний резерв» під відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву розуміється зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку про відпуск їх з державного резерву.

Статтею 12 вищезазначеного Закону передбачено, що державний резерв матеріальних цінностей є недоторканим і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

При проведенні перевірки уповноваженими особами встановлено факт самовільного відчуження матеріальних цінностей державного резерву та складено відповідний акт від 29.04.2010, який додано до матеріалів справи. Дані обставини не заперечуються жодним учасником провадження у справі.

Згідно із ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв» у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100% вартості матеріальних цінностей у цінах на час виявлення факту відчуження, а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.

Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, що діяла на момент порушення провадження у справі про банкрутство) грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Таким чином, при зверненні зі своїми кредиторськими вимогами Держрезервом України були застосовані ціни на відсутні матеріальні цінності станом на момент порушення провадження у справі про банкрутство, а штрафні санкції розраховані виходячи з цін, що діяли станом момент виявлення незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, як того вимагає ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та п.10 ст.14 Закону України «Про державний матеріальний резерв».

В ухвалі господарського суду Чернівецької області від 11.02.2012р., якою відхилено кредиторські вимоги Держрезерву зазначено, що у відповідності до абз.2 ч. 10 ст.14 Закону України «Про державний матеріальний резерв» відшкодування вартості відсутніх матеріальних цінностей державного резерву здійснюється виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), тобто вартість таких цінностей стосовно банкрута має визначатися по цінах станом на день виявлення самовільного відчуження (не збереження) матеріальних цінностей, зафіксованого відповідним актом.

Судом першої інстанції невірно застосовано та витлумачено цю норму Закону України «Про державний матеріальний резерв», оскільки по-перше, у нормі визначено, що «у разі недоцільності закладення і зберігання відсутніх матеріальних цінностей або виключення їх з номенклатури, скасування мобілізаційного завдання чи іншого спеціального завдання», однак зерно державного резерву щодо якого виявленого факти незабезпечення збереження не виключено з номенклатури, а також Держрезервом не приймалося рішення щодо недоцільності його закладення та зберігання, а оскільки ВАТ «Новоселицьке ХПП» знаходиться у банкрутстві і в даному випадку діють вимоги Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», то Держрезерв України незважаючи на те, що зерно є стратегічно важливим продуктом і на даний час перейдена межа незнижуваного запасу, змушений був звернутися із кредиторськими вимогами до боржника виключно у грошовій формі, як того вимагає Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Тобто, судом першої інстанції невірно розцінено той факт, що звернувшись до суду з грошовими вимогами до боржника щодо відшкодування вартості цих цінностей, Держрезерв, як орган виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, фактично прийняв рішення про недоцільність подальшого зберігання втрачених цінностей, тим самим змінив речову вимогу про повернення цінностей на грошову щодо відшкодування їх вартості.

Змінюючи майнові вимоги на грошові Держрезерв України керувався не Законом України «Про державний матеріальний резерв», який не дає можливості такий стратегічний продукт, як зерно, переводити в грошовий еквівалент, а керувався Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», як того і вимагає процедура банкрутства, оскільки якби Держрезервом було заявлено майнові вимоги у процедурі банкрутства, то це б суперечило Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та призвело до відмови в задоволенні кредиторських вимог.

Головна причина у визначенні апелянтом складу і розміру кредиторських вимог на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство полягає у прагненні поставити кредитора в ті ж умови, в яких він опинився б, якби боржник виконав свій обов'язок по передачі речі належним чином. Отримавши від боржника поточну ринкову вартість майна, кредитор може без будь-яких труднощів придбати товар на ринку і тим самим задовольнити свій інтерес у цьому майні. В умовах інфляції такий підхід найбільшою мірою захищає інтереси кредитора і націлений на надання кредитору, який дійсно зацікавлений в одержанні даного товару, можливості придбати його на стороні у третіх осіб і тим самим задовольнити свій інтерес.

Держрезервом України з урахуванням ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» заборгованість за відсутні матеріальні цінності державного резерву завжди визначалася станом на дату порушення провадження у справі про банкрутство або на дату постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в залежності від обставин справи, що відповідає вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який є спеціальним законом у процедурі банкрутства і має пріоритетне значення над іншими нормативно-правовими актами у процедурі банкрутства.

Слід також зазначити, що оскільки банкрутство ВАТ «Новоселицьке ХПП» відбувається в порядку ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і листом від 25.11.2013р. №425/11-1 ліквідатор ВАТ «Нововселицьке ХПП» повідомив Державне агентство резерву України про те, що постановою господарського суду Чернівецької області від 26.07.2012р. у справі №5027/425-б/2012 ВАТ «Новоселицьке хлібоприймальне підприємство» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру і зазначив, що у випадку наявності обґрунтованих вимог до банкрута, просив надіслати на адресу ліквідатора заяву про визнання кредиторських вимог до банкрута з їх обґрунтуванням та наданням підтверджуючих документів, то Держрезерву не було відомо про дату порушення провадження у справі про банкрутство і ним було здійснено розрахунок боргу на момент винесення постанови про визнання його банкрутом, тобто станом на 26.07.2012. Якщо порівнювати дату порушення провадження у справі про банкрутство - 16.07.2012р. і дату визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури - 26.07.2012р., то різниця між ними становить 10 днів і ціни на зерно за 10 днів не змінювалися, а тому висновки суду першої інстанції щодо невідповідності розрахунку дати кредиторських вимог Держрезерву ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є теж безпідставними.

Таким чином, Держрезервом ціни на матеріальні цінності, які мали бути повернуті до державного резерву, застосовані на момент порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ «Новоселицьке ХПП», як того вимагає ст. 1 Закону Україні «Про відновлення платоспроможності боржника або визнаня його банкрутом» (у редакції, що діяла на момент порушення провадження у справі про банкрутство).

Разом з тим, штрафні санкції за незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву визначені та розраховані відповідно до ст.14 Закону України «Про державний матеріальний резерв», де визначено, що у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.

Отже, кредиторські вимоги Держрезерву України до ВАТ «Новоселицьке ХПП», а саме основний борг у сумі 5 694 036,69 грн. розрахований відповідно до ст.1 Закону про банкрутство, а штрафні санкції у сумі 2 248 641,20 грн. розраховані відповідно до ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв».

Таким чином, судом першої інстанції не враховані пояснення Держрезерву України та зроблені висновки, які не відповідають вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд у своїй постанові від 23.07.2013р. по справі №5008/1279/2011.

Крім того, на спростування твердження ліквідатора та прокурора про пропуск апелянтом строку звернення з кредиторськими вимогами, апеляційний суд зазначає, що Державним агентством резерву України заява про визнання кредиторських вимог подана до суду 19.12.2013р., тобто менше місячного строку після листа-звернення ліквідатора від 25.11.2013р. про можливість подання кредиторських вимог до банкрута. Отже, апелянтом не пропущено строку для подання заяви з кредиторскими вимогами, передбаченого ст. 52 Закону про банкрутство.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» від 23.03.2012р. №6 рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Чернівецької області від 11.02.2014р. по справі №5027/425-б/2012 винесена без належного дослідження обставин справи, з порушенням вказаних норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Кредиторські вимоги Державного агентства резерву України у розмірі 7942677,89 грн. до боржника підлягають визнанню.

Керуючись ст.ст.101,103,104,105,106 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

Апеляційну скаргу Державного агентства резерву України задовольнити повністю.

Ухвалу господарського суду Чернівецької області від 11.02.2014р. по справі №5027/425-б/2012 скасувати.

Визнати Державне агентство резерву України кредитором ВАТ «Новоселицьке хлібоприймальне підприємство» у сумі 7942677,89 грн. та внести їх до четвертої черги реєстру вимог кредиторів.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Матеріали справи передати на розгляд в господарський суд Чернівецької області.

Головуючий-суддя О.Л. Мирутенко

Судді: Г.М. Гнатюк

Н.М. Кравчук

«Повний текст постанови виготовлено 16.04.2014р.»