Ухвала

від 28.01.2014 по справі 25/252-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" січня 2014 р. м. Київ К/9991/1227/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Приватного підприємства «Торговий дім «Дисконт Україна»

на постанову Господарського суду м. Києва від 23 вересня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року

у справі № 25/252-А

за позовом Приватного підприємства «Торговий дім «Дисконт Україна»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Торговий дім «Дисконт Україна» (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000092312/0 від 08 червня 2006 року.

Постановою Господарського суду м. Києва від 23 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ПП «ТД «Дисконт Україна», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 23 вересня 2010 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року та направити справу на новий розгляд.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку ПП «ТД «Дисконт Україна» з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість при взаєморозрахунках з Приватним підприємством «Бізнес-техніка» за період з 01 лютого 2004 року по 30 вересня 2005 року, за результатами якої складено акт № 1069/23/200-31172983 від 30 травня 2006 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000092312/0 від 08 червня 2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 153 201,00 грн. (102 134,00 грн. - основний платіж, 51 067,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ПП «Бізнес техніка».

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2005 року у справі № 2-5878/05, яким визнано недійсними Статут ПП «Бізнес техніка», зареєстрований Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 15 грудня 2003 року за № 08705, з моменту реєстрації, та Свідоцтво про державну реєстрацію ПП «Бізнес техніка», видане Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 15 грудня 2003 року за № 08705, скасовано державну реєстрацію ПП «Бізнес техніка» з 15 грудня 2003 року, визнано недійсними Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 35616750 від 27 січня 2004 року, а також первинні документи та податкові накладні з реквізитами ПП «Бізнес техніка».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог повністю, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість доводів відповідача про заниження ПП «ТД «Дисконт Україна» податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП «Бізнес техніка».

Проте, колегія суддів вважає вказаний висновок судових інстанцій передчасним, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2000 року № 79 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру платників податку на додану вартість.

Як встановлено актом перевірки № 1069/23/200-31172983 від 30 травня 2006 року, спірні податкові накладні виписано ПП «Бізнес техніка» на адресу позивача протягом липня - вересня 2005 року, коли вказане підприємство мало статус платника податку на додану вартість.

В свою чергу, визнання недійсними установчих документів юридичної особи та її Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців, а також не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Поряд цим, слід враховувати, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином оформленими первинними документами, зокрема, податковими накладними, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту з податку на додану вартість належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він є особою, яка зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

З метою підтвердження правомірності формування платником податку даних податкового обліку необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

А відтак, в даній ситуації судам необхідно з'ясувати характер та зміст операцій з поставки контрагентом на адресу позивача товарно-матеріальних цінностей, дослідити усі первинні документи, які підтверджують правомірність формування ПП «ТД «Дисконт Україна» даних податкового обліку в охоплений перевіркою період, встановити наявність у контрагента основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для здійснення обумовленої діяльності, та на підставі встановлених обставин зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками операцій.

З огляду на те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

При цьому варто звернути увагу на те, що такий спосіб захисту (вимога про визнання акту нечинним), як випливає із системного аналізу статей 105, 162, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, може стосуватись лише випадків оскарження нормативно-правового акту, який стає нечинним, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, з дати набрання відповідним рішенням законної сили. Індивідуального ж акту, яким є податкове повідомлення-рішення, може стосуватись вимога про визнання протиправним (недійсним, скасування). В такому випадку протиправність (недійсність, скасування) індивідуального акту виникає, у разі набрання рішенням суду законної сили, з моменту його прийняття.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Торговий дім «Дисконт Україна» задовольнити.

Скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 23 вересня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Цвіркун Ю.І.