Рішення

від 04.02.2014 по справі 908/4043/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 12/67/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2014 Справа № 908/4043/13

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/4043/13

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Супутник", м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод металопластикових виробів", м. Запоріжжя

про стягнення 4488,21 грн.

за участю представників:

від позивача - Бобров Р.В., довіреність від 17.01.14 р.

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Супутник" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод металопластикових виробів" про стягнення заборгованості в сумі 4282,30 грн. та пені в сумі 205,91 грн. за Договором оренди від 31.03.2006 р.

На адресу суду повернулося поштове повідомлення від відповідача з позначкою «за закінченням терміну зберігання». Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Так, позивачем надано суду Витяг із єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 23.01.2014 року, за змістом якого вбачається, що місцезнаходження відповідача відповідає адресі, на яку направлялись ухвали господарським судом у даній справі, а саме: 69035, м. Запоріжжя, просп. Маяковського, буд. 11. Таким чином, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 4 2 , 4 3 ГПК України. Тому його не прибуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

До прийняття рішення по справі, позивач звернувся до суду, згідно ст. 22 ГПК України, із заявою про зміну розміру позовних вимог, відповідно до якої збільшує їх розмір та просить стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди від 31.03.2006 р. станом на 04.02.2014 року у розмірі 5210,46 грн. та пеню в розмірі 294,24 грн.

Судом прийнято до уваги, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК України) слід розуміти збільшення або зменшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога.

З огляду на викладене, фактично відбулося збільшення розміру позовних вимог та формування нової ціни позову, в розумінні п. п. 3.10, 3.11. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції». Таким чином, має місце нова ціна позову, заявлена позивачем, з якої спір вирішується судом по суті.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 31.03.2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Супутник", далі Орендодавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод металопластикових виробів", далі Орендар, був укладений Договір б/н оренди майна, далі Договір.

Пунктами 1.1.2. та 1.1.4. Статуту ПАТ "Супутник" визначено, що Публічне акціонерне товариство "Супутник" є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства "Супутник", а також є правонаступником всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства "Супутник".

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає для здійснення своєї господарської діяльності відповідно до статуту в строкове платне користування майно Орендодавця згідно додатку № 1 до даного договору, яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Новобудов, 9. Оціночна вартість майна, що передається в оренду: сорок шість тисяч вісімсот дев'яносто одна грн. 66 коп. Орендодавець залишає за собою право проводити переоцінку обладнання та змінювати у зв'язку з цим вартість орендованого майна.

Додатком № 1 до Договору визначений перелік орендованого майна, яке передається в оренду Орендарю а саме:

1) ванна колокольна ВК-40, інвентарний номер 1430143,

2) ванна колокольна ВК-40, інвентарний номер 1430144,

3) автомат токарний 11Т16А, інвентарний номер 1500093,

4) автомат токарний 11Т16А, інвентарний номер 1500094,

5) автомат правильно-відрізний ІВ6118, інвентарний номер1506023,

6) станок відрізний ВТС-50, інвентарний номер 1506022,

7) піч сушильна ДЛДМ-2, інвентарний номер 1425041,

8) установка барабанна миючо-сушильна, інвентарний номер 1580210,

9) ванна гальванічна 1405-2, інвентарний номер 1430031,

10) ванна гальванічна 1405-2, інвентарний номер 1430032,

11) ванна гальванічна 1405-2, інвентарний номер 1430033,

12) ванна гальванічна 1405-2, інвентарний номер 1430034,

13) автомат токарний 1Б240-6К, інвентарний номер 1500114.

Умовами п. 2.1., 2.3., 2.4. Договору визначено, що вступ Орендаря у користування майном починається з моменту підписання акту приймання-передачі. Передача майна в оренду не тягне за собою передачу права власності на дане майно. Майно вважається переданим (повернутим) з моменту підписання акту приймання-передачі.

Згідно з розділом 3 Договору розмір орендної плати встановлюється за згодою сторін в розмірі 5 % від оціночної вартості обладнання та складає 2344,58 грн. на рік або 195,38 грн. за перший місяць оренди. Орендна плата підлягає індексації на індекс інфляції щомісячно. Орендна плата сплачується щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним. Орендна плата може бути переглянута за погодженням сторін або на вимогу однієї із сторін у випадку зміни методики розрахунку, передбаченої законодавством України. Орендна плата, перерахована несвоєчасно, стягується у відповідності з діючим законодавством з нарахуванням пені в розмірі 2-х облікових ставок НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. На суму орендної плати нараховується ПДВ.

Пунктом 5.2. Договору передбачений обов'язок Орендаря своєчасно вносити оренду плату.

Відповідно до п. 10.1. Договору він укладений строком на 5 років, та діє з 31 березня 2006 року до 31 березня 2011 року включно. Угодою від 31.03.2011 року строк дії договору оренди майна від 31.03.2006р. був продовжений до 31 грудня 2012 року.

Позивач в позові вказує, що відповідач у справі не виконав свої зобов'язання за договором, оскільки несвоєчасно та не в повному обсязі оплачував орендну плату за період з січня 2013 року по грудень 2013 року, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 5210,46 грн. Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача наголосив, що відносини оренди між сторонами тривають, а майно не передано Орендодавцю за актом приймання передачі.

Як свідчать матеріали справи, відповідач згідно умов договору прийняв в оренду від позивача обладнання згідно переліку, зазначеного в додатку № 1 до договору, що підтверджується завіреною копією акту прийому-передачі від 01.04.2006 року, підписаного між сторонами у справі.

На виконання умов Договору, за період з січня 2013 року по грудень 2013 року позивач надав відповідачу послуги з оренди на загальну суму 5572,82 грн., що підтверджується виставленими рахунками на оплату орендної плати, зокрема:

· рахунком № 3-8 від 31.01.2013р. за січень 2013 року на суму 387,14 грн., ПДВ 20 % - 77,43 грн., всього 464,57 грн.;

· рахунком № 3-23 від 28.02.2013р. за лютий 2013 року на суму 387,91 грн., ПДВ 20 % - 77,58 грн., всього 465,49 грн.;

· рахунком № 3-38 від 29.03.2013р. за березень 2013 року на суму 387,52 грн., ПДВ 20 % - 77,50 грн., всього 465,02 грн.;

· рахунком № 3-53 від 30.04.2013р. за квітень 2013 року на суму 387,52 грн., ПДВ 20 % - 77,50 грн., всього 465,02 грн.;

· рахунком № 3-68 від 31.05.2013р. за травень 2013 року на суму 387,52 грн., ПДВ 20 % - 77,50 грн., всього 465,02 грн.;

· рахунком № 3-83 від 27.06.2013р. за червень 2013 року на суму 387,91 грн., ПДВ 20 % - 77,58 грн., всього 465,49 грн.;

· рахунком № 3-98 від 31.07.2013р. за липень 2013 року на суму 387,91 грн., ПДВ 20 % - 77,58 грн., всього 465,49 грн.;

· рахунком № 3-113 від 30.08.2013р. за серпень 2013 року на суму 387,52 грн., ПДВ 20 % - 77,50 грн., всього 465,02 грн.;

· рахунком № 3-128 від 30.09.2013р. за вересень 2013 року на суму 384,81 грн., ПДВ 20 % - 76,96 грн., всього 461,77 грн.;

· рахунком № 3-143 від 31.10.2013р. за жовтень 2013 року на суму 384,81 грн., ПДВ 20 % - 76,96 грн., всього 461,77 грн.;

· рахунком № 3-158 від 30.11.2013р. за листопад 2013 року на суму 386,35 грн., ПДВ 20 % - 77,27 грн., всього 463,62 грн.;

· рахунком № 3-173 від 31.12.2013р. за грудень 2013 року на суму 387,12 грн., ПДВ 20 % - 77,42 грн., всього 464,54 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив часткову оплату послуг з оренди за договором на загальну суму 2217,86 грн., що підтверджується завіреною копією банківської виписки по рахунку позивача. З наданої банківської виписки вбачається, що відповідачем здійснювались оплати 09.10.2012 року в сумі 217,86 грн. та 19.11.2012 року в сумі 2000,00 грн. Зазначені суми оплат були зараховані позивачем в оплату боргу з орендної плати за період з вересня 2012 року по січень 2013 року включно, а саме за січень 2013 року в оплату було зараховано суму в розмірі 362,36 грн.

Таким чином, з врахуванням часткової оплати послуг з оренди за січень 2013 року, за відповідачем рахується борг за Договором в сумі 5210,46 грн., який позивач і намагається стягнути.

Оскільки мало місце прострочення здійснення сплати орендної плати, позивач намагається стягнути з відповідача за період з 10.02.2013 року по 04.02.2014 року пеню в сумі 294,24 грн. на підставі п. 3.5. договору, яким передбачена відповідальність за порушення строків сплати орендної плати для Орендаря у вигляді нарахування пені в розмірі 2-х облікових ставок НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір оренди. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок передачі майна в оренду та повернення майна з оренди, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 759 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Пункт 1 статті 759 ЦК України, як загальна норма права визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Стаття 283 ГК України передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Частина 2 ст. 795 ЦК України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється. Так, матеріали справи свідчать, що Орендарем орендоване за Договором майно на адресу Орендодавця не повернуто.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім, ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено суду порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором щодо сплати орендної плати, а наявність боргу в сумі 5210,46 грн. підтверджено матеріалами справи. Відповідач доказів оплати боргу суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

В процесі розгляду справи сторонами не виконано вимог ухвал суду щодо проведення між ними звірки розрахунків на час звернення позивача з позовом. Однак, слід звернути увагу сторін, що акт звірки є суто бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо. При цьому, судом враховано, що докази повернення майна із оренди суду не надано, а умовами спірного договору підписання актів виконаних послуг не передбачено.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод металопластикових виробів" боргу в сумі 5210,46 грн. за Договором б/н оренди майна від 31.03.2006 року, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд перевірив розрахунок пені, наданий позивачем. За виставленими на оплату рахунками за період з січня 2013 року по травень 2013 року та з жовтня 2013 року по грудень 2013 року розрахунок пені здійснений позивачем у відповідності до вимог ст. 231, 232 Господарського кодексу України та положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Втім, у зв'язку з припущеними помилками під час розрахунку пені за іншими рахунками, суд з власної ініціативи здійснив перерахунок пені за допомогою програми "Законодавство".

Пунктом 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року, то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року).

Так, з врахуванням вищевказаного пункту Постанови Пленуму Вищого господарського суду України та умов укладеного між сторонами договору пеня розрахована судом наступним чином:

- за рахунком № 3-83 від 27.06.2013р. за червень 2013 року, строк оплати за яким настав -09.07.2013р., за період з 10.07.2013р. по 08.01.2014р. (183 дні прострочення) від суми 465,49 грн. розмір пені складає 30,77 грн.;

- за рахунком № 3-98 від 31.07.2013р. за липень 2013 року, строк оплати за яким настав -09.08.2013р., за період з 13.08.2013р. по 04.02.2014р. (176 днів прострочення) від суми 465,49 грн. розмір пені складає 29,18 грн.;

- за рахунком № 3-113 від 30.08.2013р. за серпень 2013 року, строк оплати за яким настав - 09.09.2013р., за період з 10.09.2013р. по 04.02.2014р. (148 днів прострочення) від суми 465,02 грн. розмір пені складає 24,51 грн.;

- за рахунком № 3-128 від 30.09.2013р. за вересень 2013 року, строк оплати за яким настав - 09.10.2013р., за період з 10.10.2013р. по 04.02.2014р. (118 днів прострочення) від суми 461,77 грн. розмір пені складає 19,41 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Супутник" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод металопластикових виробів" пені підлягають задоволенню частково в розмірі 293,93 грн.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 04.02.2014 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 530, 599, 611, 629, 638, 759, 795 ЦК України, ст. ст. 180, 181,193, 231, 232, 283 ГК України, ст. ст. 4 2 , 4 3 , 33, 34, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Супутник" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод металопластикових виробів" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод металопластикових виробів", 69035, м. Запоріжжя, просп. Маяковського, буд. 11, р/р № 2600330132 в «Діамантбанк», МФО 313924, код ЄДРПОУ 32889901, на користь:

- Публічного акціонерного товариства "Супутник", 69076, м. Запоріжжя, вул. Новобудов, буд. 9, код ЄДРПОУ 14312944, р/р № 26003310090801 у філії АБ «Південний» м. Запоріжжя, МФО 313753, борг з орендної плати в сумі 5210 (п'ять тисяч двісті десять) грн. 46 коп., пеню в сумі 293 (двісті дев'яносто три) грн. 93 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 40 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Супутник" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод металопластикових виробів" щодо стягнення пені в сумі 0,31 грн. відмовити.

Повне рішення складено - 10.02.2014 року

Суддя О.Г.Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.