Рішення

від 19.05.2009 по справі 20/426

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

20/426

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  20/426

19.05.09

За позовом                    Об'єднання підприємств «Український музичний альянс»

До                              Товариства з обмеженою відповідальністю «Флагман-ком»

Про                              спонукання укласти договір

Суддя Л.В.Прокопенко

Представники:

Від позивача           Брунь Ю.І. –предст. (дов. від 07.11.2008 р.)

Від відповідача       Вдовенко С.М. –предст. (дов. від 03.12.2008 р.)

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про зобов'язання відповідача укласти договір про виплату відрахувань імпортером обладнання у редакції, запропонованій позивачем.

Ухвалою суду від 14.11.2008 р. (суддя Палій В.В.) порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

Розпорядженням заступника голови суду від 26.12.2008 р. справу передано на розгляд судді Прокопенко Л.В. у зв'язку з закінченням повноважень судді Палія В.В.

Ухвалою суду від 15.01.2009 р. справу прийнято до свого провадження суддею Прокопенко Л.В. та призначено до розгляду у судовому засіданні на 11.02.2009 р.

В судових засіданнях 11.02.2009 р., 27.02.2009 р., 06.03.2009 р., 27.03.2009 р. оголошувалися перерви.

В судовому засіданні 01.04.2009 р. оголошено перерву для виготовлення повного тексту рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Об'єднання підприємств «Український музичний альянс»є організацією колективного управління, що діє на підставі статуту та свідоцтва про уповноваження організації, яка здійснюватиме збір і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснювати відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах від 20.12.2007 р. № 2/У.

Позивач є єдиною уповноваженою організацією, визначеною Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, яка здійснює на території України збір і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснювати відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах.

Стягнення цих відрахувань передбачене згідно ч. 4, 5 ст. 42 Закону України «Про авторське право і суміжні права», а також постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.03 р. №992 «Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах», згідно якої передбачено 3% розмір відрахувань імпортерами обладнання за кодами УКТЕЗД 8520, 8521, 8525 40, 852713, 852721, 852721, 852731, 8528 та їх під категорій.

Порядок здійснення відрахувань імпортерами обладнання затверджено наказом Міністерства освіти і науки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України від 24.11.03 р. №780/123/561, згідно якого відрахування перераховують уповноваженим організаціям, про що надсилають цим організаціям підписану керівником імпортера довідку щодо сплати відрахувань імпортерам обладнання.

Згідно даних митної статистики ТОВ «Флагман-ком»імпортовано обладнання з кодом товарної позиції 852731 УКТЗЕД.

Таким чином, відповідач зобов'язаний укласти з уповноваженою організацією договір про виплату відрахувань імпортером обладнання, сплачувати відрахування у розмірі 3% вартості обладнання, та надавати довідки на підтвердження сплати.

02.10.08 р. відповідачу направлений відповідний лист з проханням укласти договір.

Станом на день подачі позову відповіді на лист позивачу не надійшло, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Крім вказаних норм законодавства позивач обґрунтовує свої вимог ст. 509 ЦК України та ст. 187 ГК України.

В наданих суду доповненнях до позову позивач просить також стягнути суму винагороди в розмірі 32 406, 42 грн., що становить 3% від вартості обладнання, імпортованого на територію України відповідачем, а також 3% річних з простроченої суми.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про авторське право і суміжні права»відповідач не повинен укладати договір з позивачем про виплату винагороди та, відповідно, здійснювати виплату авторської винагороди у вигляді відрахувань від вартості імпортного обладнання під час ввезення його на митну територію України у разі, якщо на такому обладнанні можливе відтворення попередньо правомірно оприлюднених творів, тоді як висновки позивача ґрунтуються на положеннях ч. 2 ст. 25 Закону.

З урахуванням положень ст. ст.  1, 42 Закону виплата відповідачем винагороди можлива у разі фактичного здійснення відтворення на імпортованому відповідачем обладнанні в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, без згоди автора (авторів), виконавців і виробників фонограм (відеограм).

Імпортоване обладнання придбане відповідачем не для власного використання. Будь-які відтворення творів на ньому відповідач не здійснював, після проходження у передбаченому законом порядку всіх необхідних митних процедур, сплаті обов'язкових зборів і платежів зазначене обладнання відповідачем реалізоване.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 та 5 ст. 42 Закону України «Про авторське право і суміжні права»виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені частиною другою цієї статті відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім: а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах; б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України; в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети.

Розміри зазначених у частинах другій і четвертій цієї статті відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Установою організаціям колективного управління (далі - уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення товару на митну територію України, а виробники - у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв.

Таким чином, згідно вимог зазначеної статті необхідними умовами для сплати винагороди є:

суб'єкт оплати - виробники та (або) імпортери обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах;

об'єкт оплати - вартість обладнання і (або) матеріальних носіїв.

Згідно матеріалів справи відповідач відповідає перерахованим у статті вимогам, тому має сплачувати винагороду згідно вимог законодавства.

Зокрема, факт ввезення відповідачем обладнання, із застосуванням якого можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, відповідачем не заперечується і підтверджується інформацією, наданою на запит суду Державною митною службою України. Факт ввезення підтверджується контрактом № К1-07FK від 10.12.2007 р., укладеним між відповідачем та компанією «KADAVI LIMITED», специфікаціями до договору, а також вантажними митними деклараціями, копії яких надані суду на запит Державною митною службою України.

За таких обставин відповідач як імпортер обладнання є суб'єктом оплати винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне.

Стаття 25 Закону України «Про авторське право та суміжні права», на яку посилається відповідач, до правовідносин сторін не має жодного відношення, оскільки визначає загальне правило щодо можливості відтворення попередньо оприлюднених творів без згоди автора, а також умови допуску відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальних творів та їх примірників за умови сплати винагороди.

Як зазначено вище, відповідач є імпортером обладнання, а не суб'єктом, який безпосередньо здійснює використання об'єктів авторського права або суміжних прав.

Стаття 42 Закону встановлює обов'язок імпортерами обладнання оплачувати винагороду по факту ввезення обладнання, а не по факту його безпосереднього використання.

Яким чином в подальшому буде використане ввезене імпортером обладнання не має жодного значення для виникнення у нього обов'язку оплатити винагороду, у зв'язку з чим викладені відповідачем тлумачення понять «відтворення»та «оприлюднення»не стосуються обставин справи.

Обов'язок оплати імпортерами коштів уповноваженій організації під час ввезення товару на митну територію України передбачено прямо ст. 42 Закону.

Щодо процедури оплати за ввезення товару, зокрема, необхідність укладення договору про виплату відрахувань імпортером обладнання, суд зазначає наступне.

Вище процитована ст. 42 Закону, передбачаючи обов'язок оплати винагороди, не визначає в якості обов'язкової підстави для її сплати саме укладення договору між імпортером та уповноваженою організацією.

Згідно наведених позивачем норм ЦК та ГК України, укладення договору в цьому випадку також не є обов'язковим. Зокрема, суд не може погодитися з позивачем, що в даному випадку мають застосовуватися положення ст. 179 ГК України щодо обов'язкового укладення договорів, заснованих на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Як зазначено вище, ст. 42 Закону пов'язує виникнення обов'язку зі сплати відрахування з фактом ввезення товару, а не з фактом укладення договору, у зв'язку з чим підставою для виникнення зобов'язання з оплати буде не договір, а безпосередньо акт цивільного законодавства –в даному випадку Закон України «Про авторське право і суміжні права»(ч. 3 ст. 11 ЦК України).

Між тим, в судовому порядку може бути зобов'язано укласти договір лише у випадках, коли це прямо передбачено законом.

Таким чином, сторони можуть укласти договір про виплату відрахувань імпортером обладнання, проте на загальних підставах за наявності згоди сторін. І на обов'язок здійснення відповідачем відрахувань за ввезене обладнання це не впливає.

За таких обставин позовні вимоги в частині зобов'язання укласти договір не підлягають  задоволенню.

В той же час, як вказано вище, обов'язок щодо сплати відрахувань у відповідача виник безпосередньо на підставі закону, і в цій частині суд позовні вимоги задовольняє.

Згідно наданого позивачем розрахунку за наданими вантажними митними деклараціями сума відрахувань становить 32 406, 42 грн.

Відповідач заперечень щодо наданого розрахунку не надав.

Щодо додаткового заявлення до стягнення суми інфляційних витрат у розмірі 3111, 02 грн., то в цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення з таких підстав.

Оскільки зобов'язання з оплати відрахування не є договірним, то положення ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції не підлягають до застосування.

Стаття 536 ЦК України також не може бути застосована в даному випадку, оскільки відсутнє користування чужими грошовими коштами.

Відповідач не виконав свій обов'язок з перерахування відрахувань за імпортоване обладнання, проте, несплачена сума не може вважатися грошовими коштами, право на які перейшло до позивача по факту ввезення обладнання.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-89, 93 ГПК України, ст. 42 Закону України «Про авторське право і суміжні права», суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Флагман-ком»(02156, м. Київ, вул. Братиславська, 14-Б, код ЄДРПОУ 33399026) на користь Об'єднання підприємств «Український музичний альянс»(04043, м. Київ, вул. Артема, 1-5, оф. 814, код ЄДРПОУ 31815383, п/р 26007014254001 в АТ «Український інноваційний банк», МФО 300142) 32 406, 42 грн. відрахувань від вартості імпортованого обладнання.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Флагман-ком»(02156, м. Київ, вул. Братиславська, 14-Б, код ЄДРПОУ 33399026) на користь державного бюджету України 324,06 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6.          Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів з дня прийняття.

      Суддя                                                                                                    Л.В.Прокопенко