Постанова

від 06.02.2014 по справі 816/6947/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/6947/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Носенка М.В.,

представника позивача - Шевченко С.М.,

представника відповідача - Давиденко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Промгаз-К" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

03 грудня 2013 року Приватне підприємство "Промгаз-К" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.03.2013 року № 0001622204/621.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що документами первинного обліку та податкової звітності повністю підтверджується виконання сторонами зобов'язань за договором-купівлі-продажу товарів, а результатом вчинення правочину є настання реальних наслідків у вигляді придбання продукції з послідуючою реалізацією.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні. В письмових запереченнях зазначив, що ПП "Промгаз-К" шляхом незаконного формування податкового кредиту та витрат по фактично неіснуючих фінансово-господарських операціях порушено вимоги Податкового кодексу України.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ПП "Промгаз-К" (ідентифікаційний код 37227587) зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 05.08.2010 року, 09.08.2010 року взято на облік Кременчуцькій ОДПІ, зареєстроване платником податку на додану вартість 29.09.2010 року.

Судом встановлено, що з 12.02.2013 року по 13.02.2013 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2009 року по 31.12.2012 року згідно постанови слідчого від 08.02.2013 року, за результатами якої складено акт від 13.02.2013 року № 374/22.4-09/37227587.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем пункту 188.1 статті 188, пункту 201.6 статті 201, пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2011 року - травень 2012 року в розмірі 98349,66 грн.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 26.03.2013 року № 0001622204/621, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 134424 грн. 66 коп.

Позивач не погодився із вказаним рішенням та оскаржив його до суду.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог суд дійшов до наступних висновків.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.

Згідно висновків Кременчуцької ОДПІ ПП "Промгаз-К" неправомірно віднесено за квітень 2011 року - травень 2012 року до податкового кредиту суму в розмірі 98349,66 грн. по взаємовідносинах із ТОВ "Леда-Ком", ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Сі Гейт", ТОВ "Анві Продукт", ТОВ "Печерський міст ЛТД", ТОВ "Чєгун".

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Представник позивача в судовому засіданні посилався на те, що ПП "Промгаз-К" у ТОВ "Леда-Ком", ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Сі Гейт", ТОВ "Анві Продукт", ТОВ "Печерський міст ЛТД", ТОВ "Чєгун" у період з квітня 2011 року по травень 2012 року на підставі усних домовленостей придбав кисень рідкий, кисень газ, азот рідкий двоокис вуглецю, суміш газову, азот газ, що підтверджує долученими до матеріалів справи копіями податкових накладних. Перевезення вантажу здійснювалось транспортом покупця водієм - ОСОБА_3, що підтверджується товарно-транспортними накладними, записом в трудовій книжці ОСОБА_3, договорами оренди транспортних засобів, свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, копії яких долучено до матеріалів справи. ПП "Промгаз-К" на час придбання товару мало приміщення для використання для виробничих потреб згідно договору оренди виробничого приміщення від 01.01.2012 року № 2. Придбаний рідкий кисень на складі підприємства переробляли у газоподібний, заправляли у балони, після чого реалізовували різним промисловим підприємства м. Кременчука. На підтвердження реалізації продукції іншим підприємства позивачем надано витяги з реєстрів виданих та отриманих податкових накладних.

Судом досліджено вищевказані первинні документи та встановлено наступне.

Згідно статуту ПП "Промгаз-К" та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців одним із видів діяльності підприємства є оптова торгівля хімічними продуктами, проте проаналізувавши види діяльності контрагентів позивача, що зазначені у витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, судом встановлено, що вказаний вид діяльності позивача не співпадає з видами діяльності його контрагентів.

Представник позивача зазначає, що договори із вказаними контрагентами укладались в усній формі, однак долучені до матеріалів справи податкові накладні містять посилання на договори поставки із зазначенням номера та дати його складання по кожному контрагенту.

Суду не надано договорів поставки, видаткових накладних, актів прийому-передачі товару за кількістю та якістю, сертифікатів відповідності.

Також, до матеріалів справи надано податкові накладні не в повному обсязі, зокрема відсутні накладні за липень 2011 року на загальну суму 833,33 грн., серпень 2011 року - 5833,33 грн та грудень 2011 року - 3333,33 грн. Крім того, вказані накладні не надавались ревізорам під час перевірки.

Стосовно доказів перевезення вантажу судом встановлено, що товарно-транспортні накладні містять відмітки про автомобілі, якими здійснювалось транспортування вантажу, а саме: ЗІЛ 431610 реєстраційний номер НОМЕР_1 та КРАЗ 5444 реєстраційний номер НОМЕР_2. Разом з тим, із договорів оренди вказаних транспортних засобів від 15.06.2011 року № 15/6 та від 01.01.2012 року № 23/12 вбачається, що вказані автомобілі орендовано позивачем пізніше ніж здійснювалось транспортування вантажу згідно товарно-транспортних накладних.

Надані позивачем товарно-транспортні накладні не заповнені належним чином, оскільки не містять прізвища та посади особи, що відпустила вантаж для перевезення.

У товарно-транспортних накладних пунктами розвантаження зазначено: м. Кременчук, пров. Галузевий, 9, с. Нехвороща Кобеляцького району, с. Лохвиця Лохвицького району, однак доказів наявності власних чи орендованих приміщень за вказаними адресами позивачем не надано, натомість позивачем надано копію договору оренди виробничого приміщення від 01.01.2012 року № 2, за умовами якого Завод МК та ЗБВ треста КНХС (Орендодавець) передали ПП "Промгаз-К" (Орендар) в тимчасове платне користування виробниче приміщення цеха № 2 за адресою м. Кременчук, вул. Свіштовська, 9.

Вказаний договір оренди укладений пізніше здійснених поставок із зазначеними контрагентами. У матеріалах справи відсутні докази оприбуткування товару на складі.

Крім того, позивачем не представлено жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження використання товару у власній господарській діяльності.

Слід відзначити, що наявність у позивача податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Та не може бути визнана судом достатньою підставою для формування податкового кредиту, так як факт реальності господарських операцій із його контрагентами не підтверджено наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами.

Крім цього, згідно вироку Київського районного суду м. Полтави від 27.11.2013 року, який на час розгляду справи не набрав законної сили, ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні злочинів щодо фіктивного підприємництва, зокрема придбання суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Печерський міст ЛТД", ТОВ "Леда-Ком", ТОВ "Анві Продукт", ТОВ "Сі Гейт".

Суд вважає, що надані позивачем до суду документи не підтверджують фактичне отримання товарів та послуг від ТОВ "Леда-Ком", ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Сі Гейт", ТОВ "Анві Продукт", ТОВ "Печерський міст ЛТД", ТОВ "Чєгун", а тому це свідчить про правильність висновків контролюючого органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість на суму 98349,66 грн.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, враховуючи фактичні обставини в їх сукупності, відсутність належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів на підтвердження реальності отримання товарів, відповідачем правомірно зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість шляхом включення до податкового кредиту витрат з ПДВ, не підтверджених первинними документами.

З огляду на викладене та враховуючи, що позивачем не надано доказів на підтвердження реальності виконання господарських операцій, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 26.03.2013 року № 0001622204/621 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Промгаз-К" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 11 лютого 2014 року.

Суддя А.Б. Головко