Ухвала

від 27.01.2014 по справі 695/4523/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/339/14Головуючий по 1 інстанції Категорія : 37, 67 Чирва О. І. Доповідач в апеляційній інстанції Вишня Н. В. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Вишня Н. В. суддів Гончар Н. І. , Пономаренко В. В. при секретаріВолвенко А.В. з участю представника апелянта ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу позивача ОСОБА_6 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Вознесенської сільської ради про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и л а :

15 листопада 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Вознесенської сільської ради про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його брат - ОСОБА_7. Після його смерті відкрилася спадщина на земельні ділянки, площею 2,1599га, 2,1600га, 2,1601га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в адміністративних межах Вознесенської сільської ради, яку, як він вважає, прийняв, подавши заяву до нотаріальної контори у встановлений законодавством строк. Проте в оформленні права власності на спадщину йому відмовлено, так як відсутні документи про родинні відносини та оригінали державних актів на землю.

Свідоцтва про його народження та померлого брата втрачені, а отримати повторні неможливо, оскільки актові записи про народження за 1935 та 1936 рр. не збереглися.

Оригінали державних актів на землю також втрачені, а дублікати в зв'язку з змінами в законодавстві не видаються.

Просив суд: - встановити факт, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 і він, ОСОБА_6, є між собою рідними братами.

- визнати за ним право власності на земельні ділянки площею: 2,1599 га, кадастровий номер 7121582000:10:001:0017; 2,1600 га, кадастровий номер 7121582000:10:001:0018; 2,1601 га, кадастровий номер 7121582000:10:001:0510, надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані: Черкаська область, Золотоніський район, Вознесенська сільська рада.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04 грудня 2013 року позов про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом задоволено частково.

Встановлено факт родинних відносин, а саме, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_7 є рідним братом ОСОБА_6.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Вознесенської сільської ради на користь держави 114,70 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі позивач, вважаючи, що рішення суду ухвалене при неповному та необ'єктивному дослідженні судом обставин, що мають суттєве значення для справи, просить його скасувати в частині відмови у визнанні права власності на земельні ділянки в порядку спадкування і ухвалити нове, яким визнати за ним право власності на зазначені в позові земельні ділянки, в решті позовних вимог рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до відхилення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог частково, суд першої інстанції прийшов до висновку, що до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 звернулася ОСОБА_8, тому визнати лише за позивачем право власності на спадкові земельні ділянки, є неможливим.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Встановлено, що спадкодавець ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. у с. Вознесенське Золотоніського району Черкаської області, актовий запис про смерть № 13 (а.с. 5).

З довідки Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Золотоніському району Золотоніського МРУЮ від 08.05.2013р. № 228/08-03-03-44 вбачається, що видати повторне свідоцтво про народження ОСОБА_7 не можливо, оскільки актові записи про народження по с. Вознесенське Золотоніського району за 1936 рік не збереглися (а.с. 21).

В п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 роз'яснено, що суд вправі розглядати справи про встановлення факту родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Із матеріалів справи вбачається, що факт родинних стосунків заявника підтверджений поясненнями свідків та письмовими доказами, тому позов в цій частині задоволений правомірно.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

В разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження (п. 23 постанови №7).

Із матеріалів справи вбачається, що нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки з підстав ненадання останнім правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та відсутності даних про родинні стосунки з померлим (а.с.30).

Згідно довідки Золотоніської районної державної нотаріальної контори № 1733/02-14 від 19.11.2013 р. підставою заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. була подана ОСОБА_6 заява про прийняття спадщини. Крім того, 31.07.2013 р. заяву про прийняття спадщини подала ОСОБА_8 (а.с. 32).

ОСОБА_6 в апеляційній скарзі зазначає, що ОСОБА_8 не являється спадкоємцем ні за законом, так як не є в родинних відносинах з спадкодавцем, ні за заповітом, так як ніякого заповіту померлий не складав.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, кожна сторона у справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд першої інстанції при ухвалені рішення прийшов до висновку, що в частині визнання права власності на земельні ділянки потрібно відмовити, оскільки позивач ставить вимоги про визнання за ним права власності на земельні ділянки в порядку спадкування, а згідно довідки Золотоніської районної державної нотаріальної існує ще один спадкоємець, який також бажає прийняти спадщину після померлого ОСОБА_7 - ОСОБА_8.

Оскільки позивач при зверненні до суду з позовною заявою та під час розгляду справи в суді першої інстанції не ставив питання про залучення іншого спадкоємця ОСОБА_8 до участі у справі, вважаючи, що вона не є спадкоємцем, суд першої інстанції позбавлений був можливості перевірити дане питання в судовому засіданні. Тобто, між особами, які претендують на спадщину померлого ОСОБА_7, можливе виникнення спору з приводу спадкового майна.

І лише в скарзі, поданій на рішення, апелянт ОСОБА_6 просить апеляційний суд залучити до участі у справі гр.ОСОБА_8.

Проте, цивільно-процесуальним законодавством не передбачено залучення до участі у справі іншого відповідача на стадії апеляційного розгляду справи, так як відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні спору об'єктивно оцінив докази та дав їм належну правову оцінку, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, правильно визначив норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняв обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Вознесенської сільської ради про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :