Рішення

від 23.01.2009 по справі 3/38-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/38-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

23.01.2009                                                                Справа №  3/38-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Людоговської В.В. при секретарі Єпіфанцевій Ю. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу             

за позовом :    Приватного підприємства  "ТОРІ", м. Нова Каховка Херсонської області

до Малого приватного підприємства  "Таврія", смт. Нововоронцовка Херсонської області  

про стягнення 162111 грн. 70 коп.

за участю представників сторін:

від  позивача: Слобода В.А., серія паспорту МО 894942 виданий Новокаховським МВ УМВС України в Херсонській області від 13.04.2001 р., генеральний директор, приказ № 2а-ОК від 15.11.2001 р.;  

від  відповідача: Мозговий О.В., дов. № 1829 від 15 серпня 2006 року, начальник служби з економічної безпеки.

Приватне підприємство «ТОРІ» (позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Малого приватного підприємства «Таврія» (відповідач) 162111,70 грн. основного боргу, 8172,21 грн. пені та судові витрати.

22 грудня 2008 року позивач у відповідності до ст.22 ГПК України подав заяву (а.с.47), в якій уточнив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача 134230,02 грн. основного боргу, 6958,88 грн. пені,  1763,47 грн. інфляційних збитків і 3% річних в сумі 754,62 грн.

13 січня 2009 року позивач у відповідності до ст.22 ГПК України подав заяву (а.с.73), в якій уточнив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача 117891,74 грн. основного боргу, 8139,37 грн. пені,  1977,31 грн. інфляційних збитків і 3% річних в сумі 806,17 грн.

14 січня 2009 року позивач у відповідності до ст.22 ГПК України подав заяву (а.с.73), в якій уточнив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача 117891,74 грн. основного боргу, 5374,61 грн. пені,  1977,31 грн. інфляційних збитків і 3% річних в сумі 806,17 грн.

Відповідач  в судове засідання, яке відбулось 13.01.09., надав заяву про визнання  основного боргу в сумі 117891,74 грн.

В судовому засідання, яке відбулось 20 січня 2009 року, оголошувалась перерва до 23.01.09., після якої розгляд справи продовжено.

23 січня 2009 року позивач уточнив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача 117891,74 грн. основного боргу, 5359,93 грн. пені,  1689,78 грн. інфляційних збитків і 3% річних в сумі 803,97 грн.

Відповідач в судове засідання, яке відбулось 23.01.09., надав клопотання, в якому визнає позовні вимоги в повному обсязі та просить надати розстрочку виконання рішення на 6 місяців. Позивач надав заяву про те, що не заперечує проти надання розстрочки на три місяці.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між Приватним підприємством «ТОРІ»(позивач) та Малим приватним підприємством «Таврія»(відповідач) укладено два договори купівлі-продажу від 10.01.2008 р. та договір №167 від 26.03.08. (далі –Договори), за умовами яких позивач прийняв на себе обов'язки постачати товар, а відповідач прийняти та оплатити його.

Договори підписані сторонами без зауважень, скріплені печаткою. Протягом дії Договорів в них не вносилися зміни та доповнення.

Відповідно до пояснень позивача (а.с.98) два договори діяли паралельно і різняться лише пунктом 10.4. В першому термін дії договору спливає 31.12.08., в другому –31.12.2011 р.

Із огляду на зазначені Договори суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вони є договорами поставки, правовідносини, які витікають із них, регулюються   ст. 264-271 ГК України.

Згідно ч.1 ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач свої договірні зобов'язання щодо поставки виконав в повному обсязі, що підтверджено наступними накладними:

-          накладна №5866 від 22.07.08. на суму 49635,31 грн.;

-          накладна №8918 від 31.07.08. на суму 28789,29 грн.;

-          накладна №8819 від 31.07.08. на суму 17418,98 грн.;

-          накладна №12494 від 18.08.08. на суму 20162,02 грн.;

-          накладна №2332 від 10.09.08. на суму 23267,84 грн.;

-          накладна №2333 від 12.09.08. на суму 15210,68 грн.;

-          накладна №3223 від 15.09.08. на суму 19115,60 грн.;

-          накладна №18772 від 26.11.08. на суму 13422,00 грн.;

-          накладна №2731 від 11.12.08. на суму 13278,00 грн.;

-          накладна №15578 від 12.11.08. на суму 8440,32 грн.;

-          накладна №12495 від 18.08.08. на суму 36658,24 грн.

          Пунктом 4.1. Договорів сторони погодили строки оплати –протягом 21 дня з моменту отримання відповідачем товару.

 Судом встановлено, що відповідач свої грошові зобов'яання виконав частково, заборгованість перед позивачем на день розгляду справи становить 117891,75 грн., що підтверджено матеріалами справи.

Сторони на вимогу суду надали акт звірки (а.с.110, 111), підписаний обома сторонами, яким підтверджується заборгованість відповідача у сумі 117891,75 грн.

Відповідач  не надав доказів добровільної сплати основного боргу.

Таким чином, на день розгляду справи заборгованість по сплаті вартості товару складає суму 117891,75 грн. Позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є доведеними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому відповідач  зобов'язаний сплатити на користь Позивача інфляційні втрати та три відсотки річних з простроченої суми.

          Суд перевірив розрахунки в частині стягнення 3 % річних в сумі 803,97 грн. та в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 1689,78 грн.  і дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення вищевказаних сум підлягають задоволенню.

    Відповідно до п.6.2. Договорів за порушення термінів оплати, визначених у Договорах,  за кожний день прострочення оплати товару Покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

          Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 5359,93 грн.

          Частина 6 ст. 83 ГПК України надає господарському суду право розстрочити виконання рішення. Відповідач надав клопотання про розстрочення виконання рішення на 6 місяців. Позивач не заперечує проти розстрочки на 3 місяці. Зважаючи на те, що суд, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення суду, враховує матеріальні інтереси обох сторін у справі, інфляційні процеси у економіці держави в даний час, що може призвести у майбутньому до знецінення коштів, які не може одержати позивач на законних підставах, суд, дослідивши наявні у матеріалах справи докази  у їх сукупності, а також зважаючи на згоду позивача на розстрочку, - суд надає розстрочку виконання рішення суду на 3 місяці рівними частинами.

В судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивачу відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі ст.ст.525, 526, 530, ч.2 ст.625 ЦК України, ч.6 ст.231 ГК України та керуючись, ст.ст. 22, 44,  49, 77, ч.6 ст.83, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити у повному обсязі.

2.          Стягнути з Малого приватного підприємства “Таврія”(74200, Херсонська область Нововоронцовський район смт Нововоронцовка, вул..Степова, 22 а, р/р 2600502002346 в ВАТ ХФ “Кредобанк”, МФО 352413, код ЄДРПОУ 14129039) на користь Приватного підприємства «ТОРІ»(74900, м.Нова Каховка, вул..Першотравнева, 16/55, р/р 26000052312794 в Приватбанку м.Нова Каховка, МФО 352479, ЄДРПОУ 31740093) 117891,75 грн. основного боргу, пеню в сумі  5359,93 грн., 1689,78 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 803,97 грн., витрат по сплаті держмита  1257,45 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. Розстрочити виконання рішення суду  на три місяці  стягуючи заборгованість  наступним чином: лютий 2009р.- 41915,14 грн., березень 2009р. - 41915,14 грн.,   квітень 2009р. - 41915,14 грн.   

3.   Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

         Суддя                                                                                      В.В.Людоговська

          Дата підписання рішення,

         оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України                         27.01.2009 р.