Постанова

від 12.02.2014 по справі 910/20023/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2014 р. Справа№ 910/20023/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Білецькому Л.І.,

від позивача - Ярош З.В. (дов. №10 від 05.08.2013 року);

Шевчук Ю.А. (дов. №1/10 від 10.10.2013 року);

від відповідача - не з`явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «Турфірма «Сам», м. Київ,

на рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2013 року

у справі №910/20023/13 (суддя Босий В.П.)

за позовом приватного підприємства «Контент Україна», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Турфірма «Сам», м. Київ,

про стягнення 66 546,19 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року ПП «Контент Україна» звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Турфірма «Сам» про стягнення 66 546,19 грн., з яких 59 559,59 грн. суми основного боргу, 5 955,95 грн. штрафу, 840,21 грн. пені та 193,44 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.11.2013 року у справі №910/20023/13 позовні вимоги ПП «Контент Україна» задоволено у повному обсязі. Присуджено до стягнення з ТОВ «Турфірма «Сам» на користь ПП «Контент Україна» заборгованість у розмірі 59 559,59 грн., штраф у розмірі 5 955,95 грн., пеню у розмірі 840,21 грн., 3% річних у розмірі 193,44 грн. та судовий збір у розмірі 1 720,50 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «Турфірма «Сам» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2013 року у справі №910/20023/13 у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції неправомірно було розглянуто справу у першому судовому засіданні та без участі представника відповідача. Також відповідач зазначає, що не отримував звіт агента № CIN-0007060/9 від 30.09.2013 року, у зв'язку із цим відповідач заперечує проти стягнення 9 157,54 грн. та заперечує проти нарахованих штрафних санкцій на вказану суму. Крім того відповідач зазначає, що позовна заяву підписана не уповноваженою особою, у зв'язку суд першої інстанції повинен був залишити позов без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 року у справі №910/20023/13 апеляційну скаргу ТОВ «Турфірма «Сам» на рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2013 у справі №910/20023/13, прийнято до провадження та призначено її розгляд на 29.01.2014 року.

До початку судового засідання 27.01.2014 року через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від позивача дійшли додаткові документи до матеріалів справи та відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач заперечує проти апеляційної скарги відповідача, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні 22.01.2014 року представники позивача надали усні заперечення по суті апеляційної скарги, просили суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

В судове засідання 22.01.2014 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв, клопотань не подавав, хоча 25.12.2013 року належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №04116 0937952 9 від 24.12.2013 року. Крім того, 27.01.2014 року представник відповідача Молодід В.Ю. (дов. №б/н від 21.10.2013 року) ознайомлювався з матеріалами справи.

У зв'язку із неявкою представник відповідача, колегія суддів ухвалила на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкласти розгляд апеляційної скарги ТОВ «Турфірма «Сам» у справі 910/20023/13 на 12.02.2014 року.

В судовому засіданні 12.02.2014 року представники позивача не заперечували щодо розгляду справи за відсутності представника відповідача, надали додаткові документи до матеріалів справи, надали усні заперечення по суті апеляційної скарги, просили суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача в судове засідання 12.02.2014 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань не подавав, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Матеріали справи містять копію реєстру поштового відправлення Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 року та витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 12.02.2014 року, що свідчить про належне повідомлення відповідача.

Враховуючи належне повідомлення відповідача, колегія суддів вирішила розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника відповідача за наявними в матеріалах справи документів.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.01.2012 року між ПП «Контент Україна» (надалі - туроператор) та ТОВ «Турфірма «Сам» (надалі - агент) було укладено агентський договір на реалізацію туристичних послуг №СІ-190-1 (надалі - Договір) (а.с 12-18).

Відповідно до п. 2.1. договору, агент зобов'язується надавати посередницькі послуги туроператору, спрямовані на реалізацію туристичних послуг, від імені та в інтересах туроператора та під його контролем, шляхом укладення договорів про надання туристичних послуг, замовлення (бронювання) цих послуг відповідно до узгоджених сторонами регламентів (умов), а також вчиняти інші фактичні та юридичні дії, визначені цим договором, із забезпечення реалізації туристичних послуг.

Згідно із п. 3.4.10. договору, агент зобов'язаний забезпечити перерахування туроператору вартості туристичних послуг в порядку та строки, визначені розділом 4 цього договору.

Пунктом 4.1 договору агент, що використовує форму оплати «попередня оплата», після здійснення бронювання створює (генерує) та роздруковує рахунок на сайті www.contetinn.com. Оплата рахунку здійснюється протягом 3 банківських днів з моменту бронювання. У разі несвоєчасної оплати бронювання буде анульовано без попередження, а зобов'язання туроператора щодо надання туристичних послуг припиняються. Агент зобов'язаний враховувати вказані строки оплати при визначенні умов договорів про надання туристичних послуг.

Фактом реалізації туристичних послуг за цим договором є настання дати початку подорожі туриста, а у разі реалізації агентом окремих туристичних послуг - дати заїзду туриста до готелю (check-in date), дати надання послуг транспортного, екскурсійного, інформаційного та іншого туристичного обслуговування (п. 4.4. договору).

Пунктом 4.7. договору встановлено, що рахунки на туристичні послуги, реалізовані протягом розрахункового періоду, будуть доступні агенту на сайті www.contetinn.com, після завершення відповідного звітного періоду.

Згідно з п. 4.8 Договору у випадку досягнення домовленості щодо оплати з відстроченням платежів (п. 4.2 цього договору) кошти за бронювання, реалізація туристичних послуг за якими настала в даному розрахунковому періоді, мають бути перераховані туроператору без зустрічної вимоги чи претензій з боку агента та/або третіх осіб протягом 5 робочих днів з дати закінчення відповідного розрахункового періоду (якщо інше не зазначене туроператором) шляхом банківського переказу на рахунок туроператора.

Відповідно до п. 4.11. договору, за результатами звітного розрахункового періоду складається Звіт Агента (Акт виконаних послуг). Звіт Агента (акт виконаних послуг) є звітним документом, який підтверджує обсяги реалізованих агентом туристичних послуг протягом розрахункового періоду. Агент зобов'язується підписати отриманий Звіт або надати письмову обґрунтовану відповідь від його підписання протягом п'яти робочих днів з дати отримання. Якщо така відмова не надана протягом встановленого строку, Звіт вважається підписаним.

У випадку виникнення будь-яких претензій по відношенню до будь-яких рахунків чи сум оплат за бронювання, повна інформація щодо претензії повинна бути повідомлена туроператору в письмовій формі протягом 5 (п'яти) днів з дати закінчення відповідного звітного розрахункового періоду, в якому відбулося бронювання, що оскаржується. У випадку неподання туроператором повної інформації щодо оскарженого бронювання протягом 5 (п'яти) днів з дати закінчення відповідного звітного розрахункового періоду, агент повністю втрачає право на отримання будь-якого відшкодування, вставлення будь-яких вимог та претензій до туроператора (п. 4.12 договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору у період з 16.07.2013 року по 30.09.2013 року відповідачем було реалізовано туристичні послуги на загальну суму 59 559,59 грн., що підтверджується рахунками на оплату: №CIN-0002718 від 31.07.2013 року на суму 2 888,13 грн. (а.с. 23); №CIN-0002908 від 15.08.2013 року на суму 32 489,43 грн. (а.с. 24); №CIN-0003098 від 31.08.2013 року на суму 12 598,48 грн. (а.с. 25); №CIN-0003293 від 15.09.2013 року на суму 2 426,01 грн. (а.с. 26); №CIN-0003518 від 30.09.2013 року на суму 9 157,54 грн. (а.с. 27); та звітами турагента (актами виконаних послуг): №CIN-0006316/7 від 31.07.2013 року на суму 2 888,13 грн. (а.с. 28); №CIN-0006496/8 від 15.08.2013 року на суму 32 489,43 грн. (а.с. 29); №CIN-0006643/8 від 31.08.2013 року на суму 12 598,48 грн. (а.с. 30); №CIN-0006878/9 від 15.09.2013 року на суму 2 426,01 грн. (а.с. 31), які підписані представниками сторін та скріплені печаткою. В матеріалах справи наявний звіт турагента (акт виконаних послуг): №CIN-0007060/9 від 30.09.2013 року на суму 9 161,14 грн. (а.с. 32), який не підписаний представником відповідача.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті реалізованих туристичних послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 59 559,59 грн.

З своєю правовою природою вказаний договір є агентським договором, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 31 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 297 Господарського кодексу України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Відповідно до статті 305 Господарського кодексу України, відносини, що виникають при здійсненні комерційного посередництва (агентської діяльності) у сфері господарювання, регулюються цим Кодексом, іншими прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, що визначають особливості комерційного посередництва в окремих галузях господарювання. У частині, не врегульованій нормативно-правовими актами, зазначеними у цій статті, до агентських відносин можуть застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України, якими регулюються відносини доручення.

Матеріалами справи містять акти виконаних послуг за період з 16.07.2013 року по 15.09.2013 року на загальну суму 50 402,05 грн., які містять підписи відповідача.

Як встановлено судом першої інстанції звіт турагента (акт виконаних послуг) №CIN-0007060/9 від 30.09.2013 року на суму 9 157,54 грн. не містить підпису уповноваженої сторони відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що звіт турагента (акт виконаних послуг) №CIN-0007060/9 від 30.09.2013 року вважається підписаним відповідачем з огляду на приписи п. 4.11 Договору та відсутність в матеріалах справи письмової обґрунтованої відмови відповідача від його підписання.

У своїй апеляційній скарзі представник відповідача зазначив, що не отримав звіт турагента (акт виконаних послуг) №CIN-0007060/9 від 30.09.2013 року, а тому не міг надати письмову обґрунтовану відмову від його підписання. У зв'язку з цим, відповідач заперечує проти проплат за вказаним звітом на суму 9 161,14 грн.

Проаналізувавши вищевикладене, колегія судді погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що дійсно в матеріалах справи відсутні докази надсилання звіт турагента (акт виконаних послуг) №CIN-0007060/9 від 30.09.2013 року на адресу відповідача, проте не отримання вищевказаного акту не звільняє відповідача виконувати обов'язок, щодо сплати наданих туристичних послуг, оскільки відповідач був обізнаний з приводу надання відповідних послуг згідно договору, а відповідно до п. 4.7. договору рахунки за туристичні послуги, реалізовані протягом розрахункового періоду виставляються на сайті www.contetinn.com, у зв'язку з чим згідно із п. 4.8. договору відповідач повинен був сплатити виставлений платіж протягом п'яти днів з дати закінчення відповідного розрахункового періоду.

Таким чином, умовами договору наявність чи відсутність звіту турагента (акту виконаних послуг) не ставиться у залежність оплати наданих послуг, натомість відповідач повинен був здійснювати оплати на підставі виставлених рахунків на сайті.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про туризм», ваучер - форма письмового договору на туристичне або на екскурсійне обслуговування, яка може використовуватися відповідно до цього Закону.

Згідно п. 1.2. Інструкції «Про порядок оформлення ваучера на надання туристичних послуг та його використання», затвердженої Наказом Державної туристичної адміністрації України від 06.06.2005 року №50 (надалі - Інструкція), ваучер - документ, який є підставою і гарантією для отримання туристом оплаченої послуги або комплексу послуг у суб'єкта туристичної діяльності, що надає послуги. Ваучер оформляється суб'єктом туристичної діяльності, що реалізує туристу послугу або комплекс послуг.

Відповідно до п. 2.4. Інструкції, у разі оформлення електронного варіанта ваучера він передається туристу засобами електронного зв'язку, а його електронна копія зберігається у суб'єкта туристичної діяльності.

Колегія суддів зазначає, що ваучер є інформаційним документом, який засвідчує факт здійснення бронювання та видається лише у випадку повної оплати такої туристичної послуги безпосередньо суб'єкту туристичної діяльності, який її надає, тобто готелю.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Контент Україна» здійснило повну оплату за бронювання №№1711394, 9646412, 1643157, які увійшли до Рахунку №CIN- 0003518 від 30.09.2013 року, що підтверджується сформованими в електронному варіанті ваучерами.

Згідно розділу 1. договору, система Content Inn - комп'ютерна система туристичної інформації та дистрибуції, включаючи веб-сайт www.contentinn.com, яка містить інформацію про наявність, вартість Туристичних послуг, та через яку можуть здійснюватись бронювання та/або виписуватись ваучери та інші документи.

Таким чином, TOB «Турфірма «Сам» маючи, відповідно до п. 7.2.7. Договору, індивідуальний номер Агента (reseller code) SAM 1 самостійно, без втручання Туроператора (ПП «Контент Україна»), в системі Content Inn здійснює бронювання та виписує (роздруковує) будь-які документи щодо бронювань, в тому числі і ваучери.

В системі Content Inn містяться копії ваучерів, які були сформовані в електронному варіанті TOB «Турфірмою «Сам», а у відомостях із системи Content Inn щодо Агента (TOB «Турфірма «Сам») з індивідуальним номером SAM1 зазначено дату здійснення бронювання, дату заїзду/виїзду туриста, а також дата формування ваучерів щодо кожного спірного бронювання, а саме:

1) бронювання №1711394; бронювання здійснено Агентом 18.07.2013 року; дата заїзду/виїзду туриста - 26.09.2013 року - 29.09.2013 pоку; ваучер сформовано 06.09.2013 року.

2) бронювання №9646412; бронювання здійснено Агентом 12.06.2013 року; дата заїзду/виїзду туриста - 25.09.2013 року - 28.09.2013 року; ваучер сформовано 10.07.2013 року.

3) бронювання №1643157; бронювання здійснено 07.06.2013 року; дата заїзду/виїзду туриста 21.09.2013 року - 25.09.2013 року; ваучер сформовано 10.07.2013 року.

Крім того колегія суддів зазначає, що відповідач не надав претензій по відношенню до будь-яких рахунків чи сум оплат за бронювання, що передбачені п. 4.12. договору.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів зазначає, що відповідач в супереч ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу не надав належних та допустимих доказів, які спростовують позицію позивача, яка викладена у позовній заяві.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України відповідач повинен був виконати зобов'язання належним чином та згідно із пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України у строк, який визначений у договорі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором не розрахувався. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи, яка виникла внаслідок порушення умов договору, становить 59 559,59 грн.

Враховуючи, що позивачем виконано обов'язок щодо надання послуг, про що свідчать рахунки та звіти турагента, проте відповідачем обов'язок щодо сплати за наданні послуги не виконано, місцевий господарський дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу у розмірі 59 559,59 грн.

Крім того, позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача штраф у розмірі 5 955,95 грн., пеню у розмірі 840,21 грн. за період з 31.07.2012 року по 04.10.3013 року, 3% річних у розмірі 193,44 грн. за період з 31.07.2012 року по 04.10.3013 року (а.с. 36).

Колегія суддів з приводу стягнення пені зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з п. 7.2.3 Договору у випадку прострочення зобов'язання по оплаті туристичних послуг, агент зобов'язаний перерахувати туроператору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення, за кожен день прострочення. Пеня обчислюється від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання. Сплата агентом штрафу відповідно до п. 7.2.2 цього договору не звільняє його від обов'язку сплатити пеню за дані прострочення платежу. Нарахування пені не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а продовжується до повного перерахунку агентом вартості туристичних послуг.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 840,21 грн. за нарахованої з урахуванням ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визнаються колегією суддів обґрунтованими. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки пені, здійснені позивачем та прийняті місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

З приводу стягнення штрафу колегія суддів зазначає наступне.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зазначена правова позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 року № 3-88гс11 та є обов'язковою відповідно до приписів ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 7.2.2 Договору при не перерахуванні коштів в оплату вартості туристичних послуг в повному обсязі та в строки, зазначені в розділі 4 цього договору, агент зобов'язаний сплатити туроператору штраф у розмірі 10% від вартості туристичних послуг.

Перевіривши розрахунок штрафу, колегія суддів апеляційної інстанції визнає правомірним висновок місцевого господарського суду про задоволення позовної вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 5 955,95 грн.

Щодо стягнення 3% річних колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання зобов'язань, а також здійснивши перевірку наданого позивачем та прийнятого місцевим господарським судом розгорнутого розрахунку 3 % річних, колегія суддів прийшла до висновку, що заявлена сума 3% річних у розмірі 193,44 грн. є обґрунтованою та арифметично правильна.

Доводи відповідача, які викладені у апеляційній скарзі, з приводу того що судом першої інстанції не правомірно було розглянуто справу у першому судовому засіданні та за відсутністю представника відповідача, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду міста Києва від 18.10.2013 року було порушено провадження у справі №910/20023/13, розгляд справи призначений на 20.11.2013 року (а.с. 1-2).

Згідно із відміткою на звороті ухвали господарського суду міста Києва від 18.10.2013 року у справі № 910/20023/13, вказана ухвала була направлена сторонам 24.10.2013 року.

Відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Державної судової адміністрації від 28.02.2013 року № 28, на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим працівником адресата.

Отже, зазначені відмітки є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Аналогічна позиція, також викладена в п.32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009 року Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України».

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

В матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №01030 2731226 1 від 24.10.2013 року (а.с. 4), яке підтверджує, що 28.10.2013 року за адресою 01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 38, кім. 12; ТОВ «Турфірма «Сам» було отримало ухвалу про порушення провадження у справі від 18.10.2013 року у справі №910/20023/13, тобто за 22 дні до судового засідання.

Згідно із ч. 1,2,3,5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право після одержання ухвали про порушення справи надіслати: 1) господарському суду - відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також прокурору, який бере участь в судовому процесі, - копію відзиву.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відповідач маючи достатньо часу, а саме 22 дні, не скористався своїм правом та не надіслав до господарського суду міста Києва своїх заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що в судове засідання 21.11.2013 року відповідач не з'явився, заяв та клопотань не подавав, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання.

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до ч. ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Проте, відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Згідно Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 року №1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей ст. 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на вище викладене, колегія суддів зазначає, оскільки відповідач був повідомлений належним чином та зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджала всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд першої інстанції правомірно розглянув справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а не його обов'язком. Тому, оскільки відповідач був повідомлений належним чином, а в матеріалах справи було достатньо документів для розгляду справи по суті, суд першої інстанції не був зобов'язаний відкладати розгляд справи №910/20023/13 на іншу дату.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції здійснив всі передбачені процесуальним законодавством вимоги, оскільки у відповідача було достатньо часу для дачі своїх пояснень чи заперечень, проте він своїм правом не скористався, хоча ТОВ «Турфірма «Сам» було відомо про те, що в господарському суді міста Києва розглядається справа де воно виступає відповідачем, що підтверджується матеріалами справи.

Посилання скаржника на те, що на підприємстві проводилась аудиторська перевірка, у зв'язку з тим не міг надати свої письмові заперечення, колегією суддів не приймається, з огляну на те, що відповідач не обґрунтував неможливість подання вищевказаних доказів суду першої інстанції, тому колегія суддів керуючись ст. 101 Господарського процесуального кодексу України при апеляційному розгляді справи не бере їх до уваги.

Твердження відповідача про те, що суд першої інстанції не правомірно не залишив позовну заяву без розгляду, оскільки позовна заява №б/н від 16.10.2013 року була підписана не уповноваженою особою, не приймаються колегією судді з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява №б/н від 16.10.2013 року була підписана директором ПП «Контент Україна» - Мурорцев О.О.

Відповідно до п. 4.1. статуту ПП «Контент Україна» затвердженого 23.08.2006 року (а.с. 46-52) для керівництва поточною діяльністю підприємства створюється я виконавчий орган: одноособовий - директор.

Згідно наказу від 23.08.2006 року (а.с. 58) прийнято на роботу на посаду директора Мурорцева Олексія Олександровича. Пунктом 4 рішення (протоколу) №1 (а.с. 56-57) загальних зборів учасників ПП «Контент Україна» призначено директором Мурорцева Олексія Олександровича.

Відповідно до ч. 5 ст. 65 Господарського кодексу України керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Крім того, із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 29.01.2013 року (а.с. 41-43) та із довідки АА №625357 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 44-45) вбачається, що керівником ПП «Контент Україна» є Мурорцев Олексій Олександрович, який має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності.

За таких обставин колегія суддів зазначає, що у суд першої інстанції правомірно не залишив позовну заяву без розгляду з підстав підписання її не уповноваженою особою.

Твердження відповідача з приводу того, що судом першої інстанції не було досліджено банківські виписки про стан розрахунків між сторонами, не приймаються колегією судді з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься довідка вих. №132138/0401-1 від 07.10.2013 року (а.с. 33), яка надана ПАТ «Сітібанк» відповідно до якої на поточний рахунок ПП «Контент Україна» від ТОВ «Турфірми «Сам» було зараховано 2 525,01 грн. згідно платіжного доручення №2229 від 25.07.2013 року з призначенням платежу «За зарубіжне туристичне обслуговування згідно рахунку №CIN - 0002530 від 15.07.2013 року Без ПДВ». Крім того, підтверджено, що з 25.07.2013 року по 04.10.2013 року по 04.10.2013 року від ТОВ «Турфірми «Сам» на поточні рахунки ПП «Контент Україна» грошові кошти не надходили.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що у суду першої інстанції не було обов'язку витребувати банківські виписки, оскільки із довідки вих. №132138/0401-1 від 07.10.2013 року вбачається повна інформація про стан розрахунків між сторонами.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2013 року у справі №910/20023/13.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Турфірма «Сам» на рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2013 року у справі №910/20023/13 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2013 року у справі №910/20023/13 залишити без змін.

3. Справу №910/20023/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді В.Г. Суховий

М.Г. Чорногуз